Рішення від 26.05.2023 по справі 905/1551/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

26.05.2023 Справа №905/1551/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до відповідача1: ОСОБА_1 ;

до відповідача2: ОСОБА_2 ;

про: солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 116483,11грн, та стягнення з відповідача 1 ОСОБА_1 штрафу в розмірі 4641,00грн

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Легезін Олексій Геннадійович в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції)

від відповідача 1,2: ОСОБА_3 , свідоцтво серії ПТ№2802 від 23.04.2019 (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

11.08.2021 шляхом надіслання поштового відправлення Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), відповідача 2 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 116483,11грн та стягнення з відповідача 1 ОСОБА_1 штрафу в розмірі 4641,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 умов кредитного договору №2203/03МСБ-312 від 27.02.2013 щодо повернення кредитних коштів, у зв?язку з чим, просить суд стягнути заборгованість солідарно, оскільки 27.02.2013 відповідачем 2 укладено договір поруки №312/03МСБ-1 за зобов'язаннями відповідача 1 по поверненню кредитних коштів; стягнути з відповідача 1 штраф нарахований на підставі п.4.3 договору іпотеки за неналежне виконання останнім п.3.3.6 цього договору у вигляді неподання доказів дійсності договору страхування предмету іпотеки та сплати страхових платежів. Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідачів понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

17.08.2021 з метою дотримання вимог ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв?язку з необхідністю отримання інформації щодо реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд звернувся до Центру надання адміністративних послуг Слов?янської міської ради та Центру надання адміністративних послуг Краматорської міської ради.

09.09.2021 електронною поштою від Центру надання адміністративних послуг Краматорської міської ради надійшов лист, скріплений кваліфікованим електронним підписом, за змістом якого, за даними електронної бази обліку проживання фізичних осіб та архівній картотеки реєстраційних карток надана інформація про реєстрацію місця проживання на громадянку ОСОБА_1 , відсутня. 23.09.2021 означений лист надійшов на адресу суду поштою.

26.09.2021 шляхом направлення поштового відправлення на адресу суду від Центру надання адміністративних послуг Слов?янської міської ради надійшов лист, за змістом якого, у розпорядженні відділу з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов?янської міської ради відсутні відомості щодо громадянина ОСОБА_2 .

У зв?язку із неотриманням запитуваної інформації, суд 23.09.2021 та 27.09.2021 звернувся до Державної міграційної служби України з аналогічним запитом.

25.10.2021 шляхом направлення поштового відправлення на адресу суду від Державної міграційної служби України надійшли відповіді на запити суду із зазначенням інформації про реєстрацію місця проживання фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1551/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 25.11.2021.

Ухвалою від 04.11.2021, з метою встановлення фактичного місця проживання фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи, що остання відома суду адреса реєстрації відповідачів відноситься до тимчасово окупованих територій у Донецькій області, суд зобов?язав Міністерство соціальної політики України надіслати на адресу суду інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно відповідачів.

15.11.2021 на адресу суду надійшла відповідь Міністерства соціальної політики України щодо місця реєстрації відповідачів в якості внутрішньопереміщених осіб.

Ухвалою суду від 25.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.12.2021 року о 10:30 год.

Ухвалою від 09.12.2021 вирішено здійснювати розгляд справи №905/1551/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 10.01.2022 о 10:00год.

Ухвалою від 10.01.2022 підготовче засідання відкладено на 01.02.2022 об 11:30 год.

У зв?язку із перебуванням судді Устимової А.М. з 27.01.2022 по 11.02.2022 на лікарняному, підготовче засідання призначене на 01.02.2022 об 11:30 год. не відбулось, про що сторони повідомлені шляхом направлення листа та телефонограм, які містяться у матеріалах справи.

Ухвалою від 14.02.2022 підготовче засіданні у справі призначено на 25.02.2022 о 15:00 год.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України від 01.05.2023 року №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 3057-IX від 02.05.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Підготовче засідання, призначене на 25.02.2022 року, не відбулося, про що розміщена інформація на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

Ухвалою суду від 19.05.2022 внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану засідання у справі відкладено, повідомлено учасників справи, що засідання у справі буде призначене відразу після відновлення можливості безпечного для учасників судового процесу перебування у приміщенні суду при розгляді справи чи встановлення господарським судом наявності технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв?язку. Роз?яснено учасникам справи їх право подавати до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами в порядку частини третьої статті 196 ГПК України.

Ухвалою від 12.09.2022 суд встановив учасникам справи у строк п?ятнадцять днів письмово висловити актуальну позицію за предметом позовних вимог, у разі відсутності - суд розглядатиме справу за наявними матеріалами; у строк п?ятнадцять днів включно письмово надати інформацію щодо актуальних засобів зв?язку, у разі відсутності суд буде використовувати для повідомлення про хід провадження наявні в матеріалах справи та відкритих джерелах адреси електронної пошти підприємств.

Ухвалою від 20.12.2022 підготовче засіданні у справі призначено на 09.01.2023 о 15:45 год. У наступному підготовче засідання відкладалось, востаннє на 26.04.2023 об 11:20 год.

Ухвалою від 26.04.2023 закрито підготовче провадження у справі №905/1551/21 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 26.05.2023 об 11:00 год.

Представник позивача з'явився у судове засіданні 26.05.2023 в режимі відеоконференції, просив позовні вимог задовольнити у повному обсязі, з підстав, які зазначені у позову та наступних письмових поясненнях.

Представник відповідачів з'явився у судове засіданні 26.05.2023 в режимі відеоконференції, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши у правовідносинах строк позовної давності.

У судовому засіданні 26.05.2023 судом заслухано вступне слово представників сторін, здійснено дослідження доказів у справі та проведено судові дебати.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

ПАТ АБ «Укргазбанк» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що за кредитним договором №2203/03МСБ-312 від 27.02.2013, що укладений між ФОП ПелихО.Д та позивачем, останній належним чином виконав умови договору та відкрив кредитну лінію з лімітом у 200000,00грн на строк з 27 лютого 2013 по 26 лютого 2015 зі сплатою процентів виходячи з ставки 23% річних.

В забезпечення виконання зобов?язання 27.02.2013 між ПАТ АБ «Укргазбанк», ПелихО.Д. та ОСОБА_2 укладено договір поруки №312/03МСБ-1, відповідно до якого Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за неналежне виконання умов кредитного договору.

Всупереч положень п.п.5.2.1, 5.2.2 договору, Позичальник своєчасно не повернув в межах отриманої кредитної лінії суми кредиту, внаслідок чого станом на 26.02.2018 у останнього утворилася заборгованість в розмірі 116483,11грн, з яких: заборгованість по кредиту прострочена - 58113,01грн, заборгованість по процентах прострочена - 58370,10грн. Вказану заборгованість позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, на виконання п.5.2.14 кредитного договору між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №312/02МСБ, що посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Донецької області Полєжаєвою Г.М. 27.02.2013, зареєстровано у реєстрі за №626. За п.3.3.6 договору іпотеки, іпотекодавець зобов?язався за власний рахунок застрахувати предмет іпотеки, сплачувати страхові платежі, однак за останній рік не надав суду жодних доказів дійсності договору страхування предмету застави та сплати страхових платежів, у зв?язку з чим позивачем на підставі п.4.3. договору іпотеки нарахований ОСОБА_1 штраф в розмірі 4641,00грн, з яких: за перший місяць неналежного виконання зобов'язання 2210,00грн, за місяці починаючи з 2-го місяця, неналежного виконання зобов'язання зі збільшеною ставкою 2431,00 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду виписки по особовим рахункам позичальника та копії: кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки, електронної виписки з ЄДРПОУ відповідача, ухвали суду від 02.10.2020, виписки з Статуту позивача (1-2 сторінка), свідоцтва про державну реєстрацію позивача в ЄДРПОУ, наказу №326-н/пт від 17.12.2020 на особу, що діє в порядку самопредставництва позивача, виписки з ЄДРПОУ позивача із зазначенням переліку осіб, що мають право діяти в порядку самопредставництва заявника, посадової інструкції особи, що діє в порядку самопредставництва позивача, а також розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті ст.ст. 526, 529, 530, 546, 553, 554, 572, 610, 611, 612, 625,627,629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 4, 7, 11, 14, 42, 162, 164, 176 ГПК України.

19.11.2021 через канцелярію суду від відповідача 1 - ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому остання просить суд відмовити в задоволені позову, оскільки виписка по особовому рахунку з 27.02.2013 по 26.02.2018 року містить інформацію лише за цей період, а інших даних в проміжок часу з 27.02.2018 року по теперішній час не містить, виписка не містить жодних відомостей ким вона складена та підписана. Окремо відповідач 1 зазначає про обрання позивачем неналежного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач 1 заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності, зазначаючи, що позовна заява подана до Господарського суду через 6 років та два місяці після закінчення договору. Попереднє звернення позивача до суду, а саме, до Слов'янського міськрайонноrо суду Донецької області з позовною заявою також було з пропуском трирічного строку, адже відбулось 05.03.2018.

Додатком до відзиву відповідач 1 надає заяву, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.

На підтвердження вказаних обставин відповідач 1 надав до суду розруківку з сайту ЄДРСР ухвали Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06.03.2018, копію договору про надання правової допомоги, що укладений з ОСОБА_1

09.12.2021 через канцелярію суду від відповідача 2 ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

09.12.2021 також від відповідачів до суду надійшли письмові пояснення, з яких вказано, що нарахування процентів після спливу строку кредитування є безпідставним (постанова Великої Палати від 28.03.2018 у справі №444/9519/12); перебіг строку позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Крім того, зазначено, що згідно п. 5.2 договору поруки №312/03МСБ-1 від 27.02.2013 порука припиняється, якщо кредитор протягом 3-х (трьох) років з дня настання строку виконання зобов'язання Позичальника за Кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність Поручителя перед Кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору. Відповідно на час пред'явлення вимог до відповідача 2 строк договору поруки сплинув.

31.01.2022 шляхом надіслання поштового відправлення від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній обґрунтовує право нараховувати відсотки поза межами строку кредитування. Зокрема, вказує, що у даному випадку права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, а не ч.2 ст. 1050 ЦК України. Відповідно до пункту 3.7 кредитного договору, за користування кредитними коштами що не повернуті у строки/терміни передбачені цим договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється у розмірі 28%, що є зміненою ставкою 3% річних погоджених сторонами, а відтак, у нього наявні законні підстави для нарахування процентів у вказаному розмірі та пред'явлення вимоги до позичальника щодо їх стягнення після закінчення строку кредитування. Позивач навів розмежування окремих сум позовних вимог - загальна сума заборгованості за кредитним договором - 116483,11грн, з яких: заборгованість по кредиту строкова - 0,00грн; заборгованість по кредиту прострочена - 58113,01грн, заборгованість по процентах поточна в межах строку кредитування - 9555,06грн; заборгованість по процентах прострочена поза межах строку кредитування - 48815,04грн. Позивач вказав, що договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом у 2013 році, відтак з цього року у Іпотекодавця виник обов'язок щодо страхування предмету іпотеки. Враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором, дію кредитного договору та договору іпотеки, обов?язок страхування діє і дотепер. З 2015 року Іпотекодавець не надавав доказів такого страхування, у зв?язку з чим позивачем нараховано штраф за п.4.3 договору за період березень 2015 - лютий 2016.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду належним чином оформлені: виписки по особовим рахункам позичальника, розрахунок заборгованості та копії: першої сторінки позову із відміткою про прийняття позову, довіреності директора СРД на підписання розрахунку заборгованості.

17.04.2023 електронною поштою на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, за змістом яких останній вказав на неможливість надання до суду доказів на підтвердження оплати відповідачем 1 процентів в сумі 150,02грн, 0,02грн 25.02.2015 та 05.03.2015, адже такими документами можуть бути меморіальні ордери або заяви на здійснення безготівкових переказів з рахунку, що, своєю чергою, є документами банківського дня, які формувалися та підшивалися за результатами дня та зберігалися в касі відповідного відділення Донецької обласної дирекції АБ «УКРГАЗБАНК» в м.Донецьку до початку АТО в 2014 році. З початком бойових дій в квітні 2014 року з м.Донецьку позивачу вдалось евакуйовувати лише частину банківських документів, що зберігались в приміщеннях окремих відділень та Донецької обласної дирекції, однак оригінали вищевказаних документів на підтвердження зазначених погашень заборгованості відповідачем залишились в приміщенні Донецької обласної дирекції в м.Донецьку, доступ до якої втрачено з 2014 року. Також позивач зазначив, що позбавлений можливості надати суду відновлені електронні копії вищевказаних документів, у зв?язку із зміною з 2014 року програмного забезпечення банку, рахунків обліку та плану рахунків, а також враховуючи окремі негативні наслідки масштабної атаки шкідливої комп'ютерної програми Petya в червні 2017 року, зокрема, на низьку банківських установ України.

Виклад обставин справи, встановлених судом

27.02.2013 року між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (далі - Банк) та ФОП Пелих Оленою Дмитрівною (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 2203/03МСБ-312, відповідно до п.1.1. якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію з лімітом у 200000,00грн, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування встановленого в п.1.3 цього договору в розмірі 23% річних.

Строк кредитування погоджений сторонами в п.1.3 договору, а саме: кредитна лінія відкривається з « 27» лютого 2013 року по « 26» лютого 2015 року.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим договором. (п.9.13 договору)

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень, скріплений відтисками печаток підприємств та фізичної-особи підприємця.

Відповідно до п.3.1 договору кредитні кошти надаються Банком Позичальнику окремими траншами, шляхом: - перерахування на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в відділенні 312/04 АБ «Укргазбанк» МФО 320478.

Позичальник зобов'язується використовувати кредит за цільовим призначенням і у встановлені п. 1.3 цього договору строки, повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту. (п. 5.2.1 договору).

Пунктом 5.2.2 договору унормовано, що Позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, а також суми, передбаченої цим договором неустойки.

Згідно положень п.4.1 договору Позичальник зобов?язується забезпечити щомісячне спрямування виручки від реалізації у національній та/або іноземній валюті на свої рахунки, відкриті в Банку, в обсягах: - в розмірі достатніх для погашення відсотків за користування кредитними коштами та погашення кредитної заборгованості згідно графіку зменшення ліміту кредитування.

Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: - у строк дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток №1 до цього договору). (п.п.1.3.2 договору)

Погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок № НОМЕР_2 відкритий в відділенні 312/04 АБ «Укргазбанк») МФО 320478, відповідно до Графіку зменшення ліміту кредитування, який наведено в Додатку №1 до цього Договору.

Якщо останній день для сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

У разі ненадходження платежів від Позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості. (п.3.2 договору)

Відповідно до п.3.3 договору, нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.

Проценти нараховуються Банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати надання кредиту по останній календарний місяць, в якому наданий кредит та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання цього договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3. цього договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Відповідно до п.3.7 договору, за користування кредитними коштами, що неповернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість) здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору.

Проценти нараховуються Банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

У Додатку №1 до договору сторонами узгоджений графік зменшення ліміту кредитування, у якому вказані періоди дії кредитного ліміту та розмір суми за кредитною лінією. Начальна дата відкриття кредитної лінії 27.02.2013, кінцева дата - 26.02.2015.

Відповідно до п.2.1 договору у забезпечення зобов'язань за цим договором прийнято:

- заставу майна: нежитлове приміщення - вбудоване nриміщення літера A-5 загальною площею 143,2 кв.м, з тамбуром -а, ґанком - а1, вітроною -а2,а3, яке належить Позичальнику на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серіі САА №295685 від 09.04.2004 року та зяаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- фінансову поруку ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ).

Позичальник засвідчує, що на момент підписання цього договору його активи не знаходяться в податковій заставі, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №40010702 від 27 лютого 2013 року. (п. 2.2 договору)

Обов'язки Позичальника визначені в п.5.2 договору, зокрема, відповідно до п.п.5.2.13 якого останній повинен неухильно дотримуватись взятих на себе зобов'язань як Заставодавця/ Іпотекодавдя, які випливають з договору застави (іпотеки), та забезпечувати безперервну дійсність положень, засвідчених в договорі застави (іпотеки).

Одночасно з укладенням цього договору здійснити укладення договору(ів) страхування Позичальника від нещасного випадку та заставного майна, що передається в заставу (іпотеку), вказаного в п.2.1 цього договору, у відповідності до вимог Банку та надати Банку копію(і) укладеного(их) договору(ів) страхування та доказів сплати страхових платежів, які підтверджують дію договору(ів) с рахування ва строк не менший, ніж один рік. (п. 5.2.14 договору)

Здійснювати страхування заставного майна Позичальника від нещасного випадку на весь строк кредитування. При цьому у випадку укладення договору страхування терміном на 1 (один) рік, забезпечити укладення наступних договорів страхування заставного майна таким чином, щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами. (п. 5.2.15 договору)

Забезпечувати чинність договорів страхування, визначених у п.5.2.15 цього договору, зокрема забезпечити вчасну сплату всіх чергових страхових платежів, на строк не менший, ніж той, в межах якого Позичальник виконає всі зобов?язання за цим договором та забезпечувати надання до Банку доказів таких сплат. (п. 5.2.16 Договору).

Відповідно до п.6.9 договору строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

В забезпечення виконання зобов'язання 27.02.2013 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (далі - Кредитор), ОСОБА_2 (далі - Поручитель) та ФОП Пелих О.Д. (далі - Позичальник) укладено договір поруки №312/03МСБ-1, відповідно до п.1.1 якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов'язань по кредитному договору №2203/ОЗМСБ-312 від « 27» лютого 2013 року (далі по тексту - Кредитний договір), укладеному Кредитором з Позичальником, згідно якого Позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у Кредитному договорі не пізніше « 26» лютого 2015 року: повернути кредит у розмірі 200 000,00грн; сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, виходячи з 23,0% річних; сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 28,0% річних; при невиконанні умов, передбачених п.4.1 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування виходячи з 26,0% річних:при невиконанні умов, передбачених п.п.5.2.14-5.2.17 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування виходячи з 24,0% річних: при одночасному невиконанні п.п.4.1 та 5.2.14-5.2.17 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування виходячи з 27,0% річних; сплатити комісії, сплатити штрафи та пені в розмірі та випадках, передбачених Кредитним договором, відшкодувати Кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов Кредитного договору в розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, з врахуванням змін та доповнень якщо такі будуть прийняті сторонами Кредитного договору.

Відповідно до п.1.2 Договору поруки Поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Кредитором за виконання зобов'язань по Кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за Кредитним договором у тому ж обсязі, що і Позичальник.

Договір поруки набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання Позичальника за Кредитним договором. (п.5.2 договору поруки)

Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом 3-х (трьох) років з дня настання строку виконання зобов'язання Позичальника за Кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність Поручителя перед Кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору. (п.5.3 договору поруки)

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень, скріплений відтисками печаток підприємства та фізичної-особи підприємця.

27.02.2013 між ПАТ АБ «Укргазбанк» (далі - Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки №312/02МСБ, відповідно до п.1.1 якого останній забезпечує всі вимоги Іпотекодежателя, які випливають із кредитного договору №2203/03МСБ-312 від (а також договорів про внесення змін до нього) (надалі - кредитний договір), укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, згідно якого Іпотекодавець зобов'язаний в порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше « 26» лютого 2015 року: повернути кредит у розмірі 200 000,00грн; сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, виходячи з 23,0% річних; сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 28,0% річних; при невиконанні умов, передбачених п.4.1 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування виходячи з 26,0% річних: при невиконанні умов, передбачених п.п.5.2.14-5.2.17 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування виходячи з 24,0% річних: при одночасному невиконанні п.п.4.1 та 5.2.14-5.2.17 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування виходячи з 27,0% річних; сплатити комісії, сплатити штрафи та пені в розмірі та випадках, передбачених Кредитним договором, відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Іпотекодавцем умов Кредитного договору в розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, з врахуванням змін та доповнень якщо такі будуть прийняті сторонами Кредитного договору.

Згідно п.7.1 договору іпотеки він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань забезпечених іпотекою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), іпотека, передбачена цим договором зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Відповідно до п.2.1 договору іпотеки, його предметом є нерухоме майно - нежитлове приміщення - вбудоване приміщення в A-5, загальною площею 143,2 кв.м, з тамбуром -а, ґанком - а1, вітриною -а2,а3, яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Пушкінська, буд. 28, приміщення №65, та належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серіі САА №295685 від 09.04.2004 року.

У пункті 2.2. договору іпотеки предмет іпотеки оцінено в 442000,00грн.

Згідно положень п.3.1.6 договору іпотеки, у разі невиконання Іпотекодавцем умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами) звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки.

Іпотекодавець зобов'язаний на період дії договору іпотеки застрахувати предмет іпотеки за власний рахунок у відповідності до внутрішніх нормативних актів банку та виконувати всі умови кредитного та цього договору при здійснення страхування. Вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування за яким застрахований предмет іпотеки, зокрема, вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менше ніж той в межах якого Іпотекодавець виконає свої зобов'язання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору не менше ніж на 1 рік. Не пізніше, ніж за 3 робочі дні до граничного строку внесення чергового страхового платежу, визначеного договором страхування, сплачувати такий черговий страховий платежі не пізніше, ніж за 1 робочий день до граничного строку сплати, визначеного договором страхування, надавати до банку підтвердження внесення страхового платежу. Підтримувати, шляхом негайної сплати відповідних страхових платежів, розмір страхової суми, яка зменшилась з будь-яких причин, на рівні, визначеному у відповідному договору страхування на момент укладення такого договору страхування та надати іпотеко держателю підтвердження внесення страхового платежу (п.3.3.6. договору іпотеки).

Відповідно до п. 4.3. договору іпотеки, за невиконання чи неналежне виконання п.п. 3.3.6. договору іпотеки Іпотекодавець сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 0,5 % від заставної вартості предмета іпотеки, визначеної у п. 2.2. даного договору, який збільшується на 0,05 процентних пункти щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць, у якому будуть виконані зобов'язання зі страхування).

Строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за договором іпотеки становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. (п.4.5 договору іпотеки).

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень, скріплений відтиском печатки підприємства та посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу Донецької області Полєжаєвою Г.М. 27.02.2013, зареєстровано у реєстрі за №626.

Згідно виписки з особового рахунку АБ «Укргазбанк» відносно ФОП Пелих О.Д. за період з 27.02.2013 по 26.02.2018, Банк виконав свої зобов?язання за кредитним договором, надавши ФОП Пелих О.Д. кредит в рахунок кредитної лінії в загальному розмірі 191500,00грн, а саме: 05.03.2013 в розмірі 100000,00грн, 20.03.2013 в розмірі 50000,00грн, 25.03.2023 в розмірі 41500,00грн.

Також з вказаної виписки вбачається часткове погашення ФОП Пелих О.Д. кредитних коштів в сумі 133386,99грн, а саме: 03.04.2013 в сумі 8333,49грн; 07.05.2013 в сумі 166,83грн; 07.05.2013 в сумі 8166,50грн; 05.06.2013 в сумі 8333,33грн; 05.07.2013 в сумі 8333,33грн; 05.08.2013 в сумі 8333,33грн; 04.09.2013 в сумі 8333,33грн; 03.10.2013 в сумі 8333,33грн; 05.11.2013 в сумі 8333,33грн; 05.12.2013 в сумі 8333,33грн; 03.01.2014 в сумі 8333,33грн; 03.02.2014 в сумі 8376,55грн; 03.03.2014 в сумі 8333,33грн; 04.04.2014 в сумі 8333,33грн; 05.05.2014 в сумі 8342,87грн; 04.06.2014 в сумі 8333,33грн; 03.07.2014 в сумі 8334,12грн.

Крім того, виписка містить відомості щодо часткового погашення відповідачем 1 відсотків за кредитом, а саме: 03.04.2013 в сумі 2262,51грн; 05.06.2013 в сумі 3446,74грн; 05.07.2013 в сумі 3168,54грн; 05.08.2013 в сумі 3110,67грн; 04.09.2013 в сумі 2947,89грн; 03.10.2013 в сумі 2690,69грн; 04.11.2013 в сумі 2611,81грн; 05.12.2013 в сумі 2375,61грн; 03.01.2014 в сумі 2296,74грн; 03.02.2014 в сумі 2123,45грн; 03.03.2014 в сумі 1771,24грн; 04.04.2014 в сумі 1797,04грн; 05.05.2014 в сумі 1587,13грн; 04.06.2014 в сумі 1481,81грн; 03.07.2014 в сумі 1271,88грн. А також наявна інформація щодо погашення прострочених відсотків згідно кредитного договору: 07.05.2013 в сумі 3473,10грн; 25.02.2015 в сумі 150,02грн; 02.03.2015 в сумі 0,02грн.

Доказів сплати залишку заборгованості наданих кредитних коштів в розмірі 58113,01грн матеріали справи не містять.

05.03.2018 ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою, в якій просив стягнути заборгованість за кредитним договором. В матеріалах справи міститься перший аркуш вказаної позовної заяви.

Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06.03.2018 відкрито провадження у справі №243/1700/18.

Ухвалою від 02.10.2020 провадження у справі за даним позовом закрито, оскільки суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, роз'яснено, що позивач має право звернутися з даним позовом до Господарського суду Донецької області.

Постановою від 16.12.2020 Донецький апеляційний суд апеляційну скаргу ПАТ АБ«Укргазбанк» залишив без задоволення, ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2020 залишив без змін.

11.08.2021 наслідок неналежного виконання відповідачем 1 умов кредитного договору та договору іпотеки позивач звернувся до Господарського суду Донецької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 116483,11грн, та стягнення з відповідача 1 ОСОБА_1 штрафу в розмірі 4641,00грн.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Щодо звернення позивача з позовною заявою до відповідача - фізичної особи, суд зазначає таке.

За приписами ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов?язаннями, пов?язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов?язаннями, пов?язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у період з 30.01.1998 по 16.01.2017 ОСОБА_1 була зареєстрований як фізична особа - підприємець, 16.01.2017 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Пелих О.Д., за власним рішенням.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З аналізу змісту статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV від 15.05.2003 у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов?язання (господарські зобов?язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов?язаннями, пов?язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою, як її права, так і обов?язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 320/9471/15-ц (провадження № 61-18132св18).

Таким чином, позивач, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов?язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, заперечення відповідачів, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам, які нараховані як в межах строку дії договору, так і поза межами такого строку, а також стягнення з відповідача 1 штрафу за неналежне виконання зобов'язань щодо страхування предмету іпотеки.

Відповідно до приписів ст.ст.11, 509 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Підставами виникнення зобов?язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

В силу частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відносини ПАТ АБ «Укргазбанк» та ФОП Пелих О.Д. за договором №2203/03МСБ-312 від 27.02.2013, який за своєю правовою природою є кредитним договором, регулюються нормами параграфа 1 глави 71 ЦК України та положеннями статей 345-346 ГК України.

Згідно з частиною другою статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов?язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов?язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Приписами статті 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно, у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ АБ «Укргазбанк» свої зобов?язання за вказаним договором виконало, надавши ФОП Пелих О.Д. кредитну лінію у сумі 191500,00грн, що підтверджується випискою за особивим рахунком АБ «Укргазбанк» відносно ФОП Пелих О.Д. за період з 27.02.2013 по 26.02.2018 з призначенням платежу: «надання кредиту в рахунок кредитної лінії згідно кредитного договору №2203/03МСБ-312 від 27.02.2013».

Відповідач 1 у відзиві висловив заперечення, що виписка не є належним доказом у справі, оскільки містить інформацію лише за вказаний вище період, а інші дані за проміжок часу з 27.02.2018 року по теперішній час не містить, також відсутні відомості ким вона складена та підписана.

Суд вказує, що вказаний доказ є документом первинного бухгалтерського обліку, в силу вимог ст. 76 ГПК України, відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належним доказом перерахування Банком ФОП Пелих О.Д. кредитних коштів. Виписка засвідчена гол.економістом ПАТ АБ «Укргазбанк» Гавран Н.В. та містить інформацію щодо руху коштів за період, охоплений позовними вимогами. Факт отримання грошових коштів у розмірі, що визначений вище, відповідачем 1 не спростовано, доказів, які б спростовували висновки суду в цій частині, зокрема, щодо наявності інших оплат, до матеріалів справи не надано.

Позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню к цей строк (термін).

Порушенням зобов?язання у відповідності до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

За вимогами частини першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень договору, позичальник зобов'язується використовувати кредит за цільовим призначенням і у встановлені п. 1.3 цього договору строки, повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту. (п. 5.2.1 договору)

Пункт 1.3 вказаного Договору встановлює строк кредитування, а саме: кредитна лінія відкривається з « 27» лютого 2013 року по «26» лютого 2015 року.

Порядок же повернення кредитних коштів визначений в п.п.1.3.2 договору - Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі: - у строк дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до графіку зменшення ліміту кредитування (Додаток №1 до цього договору).

У Додатку №1 до договору сторонами узгоджений графік зменшення ліміту кредитування, в якому вказані періоди дії ліміту та діючий ліміт кредитної лінії. Початковий та кінцевий строк користування кредитними коштами за графіком відповідає строку кредитування, що вказаний в п. 1.3 договору.

Враховуючи алгоритм сплати Позичальником кредитних коштів, зазначений в п.п.1.3.2 - повернення коштів у строк дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, судом встановлено порядок такого повернення, згідно узгодженого сторонами графіку зменшення ліміту кредитування, та дату початку прострочення грошового зобов?язання з урахуванням умов п.3.2 договору, а саме:

з 27.02.2013 по 05.03.2013 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.03.2013);

з 06.03.2013 по 05.04.2013 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 01.05.2013);

з 06.04.2013 по 30.04.2013 (враховуючи, що останній день строку 05.05.2013 згідно графіку припадає на вихідний день, також вихідними чи святковими днями є 01.05.2013-04.05.2013, а згідно п.3.2. Кредитного договору, в такому разі останній день оплати переноситься на день, що передує святковому чи вихідному) - в сумі 8333,33грн (прострочення з 01.05.2013);

з 06.05.2013 по 05.06.2013 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.06.2013);

з 06.06.2013 по 05.07.2013 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.07.2013);

з 06.07.2013 по 05.08.2013 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.08.2013);

з 06.08.2013 по 05.09.2013 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.09.2013);

з 06.09.2013 по 04.10.2013 (враховуючи, що останній день строку 05.10.2013 згідно графіку припадає на вихідний день, а згідно п.3.2. Кредитного договору, в такому разі останній день оплати переноситься на день, що передує святковому чи вихідному) - в сумі 8333,33грн (прострочення з 05.10.2013);

з 06.10.2013 по 05.11.2013 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.11.2013);

з 06.11.2013 по 05.12.2013 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.12.2013);

з 06.12.2013 по 31.12.2013 (враховуючи, що останній день строку 05.01.2014 згідно графіку припадає на вихідний день, також вихідними днями є 01.01.2014-04.01.2014, а згідно п.3.2. Кредитного договору, в такому разі останній день оплати переноситься на день, що передує святковому чи вихідному) - в сумі 8333,33грн (прострочення з 01.01.2014);

з 06.01.2014 по 05.02.2014 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.02.2014);

з 06.02.2014 по 05.03.2014 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.03.2014);

з 06.03.2014 по 04.04.2014 (враховуючи, що останній день строку 05.04.2014 згідно графіку припадає на вихідний день, а згідно п.3.2. Кредитного договору, в такому разі останній день оплати переноситься на день, що передує святковому чи вихідному) - в сумі 8333,33грн (прострочення з 05.04.2014);

з 06.04.2014 по 05.05.2014 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.05.2014);

з 06.05.2014 по 05.06.2014 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.06.2014);

з 06.06.2014 по 04.07.2014 (враховуючи, що останній день строку 05.07.2014 згідно графіку припадає на вихідний день, а згідно п.3.2. Кредитного договору, в такому разі останній день оплати переноситься на день, що передує святковому чи вихідному) - в сумі 8333,33грн (прострочення з 05.07.2014);

з 06.07.2014 по 05.08.2014 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.08.2014);

з 06.08.2014 по 05.09.2014 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.09.2014);

з 06.09.2014 по 03.10.2014 (враховуючи, що останній день строку 05.10.2014 згідно графіку припадає на вихідний день, також вихідним днем є 04.10.2014, а згідно п.3.2. Кредитного договору, в такому разі останній день оплати переноситься на день, що передує святковому чи вихідному) - в сумі 8333,33грн (прострочення з 04.10.2014);

з 06.10.2014 по 05.11.2014 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.11.2014);

з 06.11.2014 по 05.12.2014 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.12.2014);

з 06.12.2014 по 05.01.2015 - в сумі 8333,33грн (прострочення з 06.01.2015);

з 06.01.2015 по 26.02.2015 - в сумі 8333,41грн (прострочення з 26.02.2015).

ОСОБА_1 частково повернула Банку кредитні кошти в сумі 133386,99грн, перелік здійснених платежів наведено судом вище, будь-яких заперечень щодо порядку зарахування Банком сум, які періодично сплачувались у рахунок погашення кредиту, відповідачем1 не висловлено.

Дослідивши оплати здійснені відповідачем 1, суд дійшов до висновку, що зобов'язання залишили не виконаними за період починаючи з 06.06.2014 по 26.02.2015.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 26.05.2023 стверджував, що ПелихО.Д. сплачувала й інші платежі, однак доказів наведеного надати не має можливості, відповідно суд не приймає до уваги це твердження з огляду на його недоведеність.

Доказів повернення залишку заборгованості отриманих кредитних коштів в розмірі 58113,01грн матеріали справи не містять, наявність заборгованості відповідачами не спростовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 перед ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості по кредиту простроченої в розмірі 58113,01грн, відтак право Банку в цій частині порушене.

Згідно з частиною 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями же ч.ч.1-2 ст.1056-1 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість по процентам у розмірі 58370,10грн. В додаткових поясненнях позивач розмежував вказану суму таким чином: заборгованість по процентах поточна в межах строку кредитування, яка нарахована на підставі п.1.1,п.3.3 кредитного договору за ставкою 23% в сумі 9555,06грн; заборгованість по процентах поза межах строку кредитування згідно п. 3.7 кредитного договору за ставкою 28% - 48815,04грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладено правовий висновок, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 вказано, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Якщо кредитним договором були передбачені проценти за неправомірне користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом після настання строку його погашення та сплачується позичальником у розмірі та у строки, передбачені договором. При сплаті процентів за неправомірне користування кредитом проценти за користування кредитом не сплачуються. Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012).

Висновок щодо необхідності тлумачення у кожному випадку судом умов відповідних кредитних договорів з метою дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду 05.04.2023 у справі №910/4518/16. Також у вказаній постанові суд дійшов висновків щодо відсутності підстав для відступлення від правових висновків, що викладені вище.

Дослідивши п. 1.1 кредитного договору, суд встановив, що ним визначена процента ставка у розмірі 23% річних за правомірне користування кредитними коштами у межах строку кредитування.

Одночасно, у п.3.7 кредитного договору сторонами встановлена процентна ставка в розмірі 28% річних за користування кредитними коштами, що неповернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість).

У постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 323/3357/18-ц, в якій у цьому сенсі досліджувався аналогічний пункт договору, встановлено, що ці проценти охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 ЦК України. Підстав для відступлення від такого висновку у суду немає.

Загальна сума нарахованих процентів за ставками в розмірі 23% (для строкової заборгованості) та 28% (для простроченої заборгованості) за весь час становить 96936,99грн.

Згідно виписки з особового рахунку АБ «Укргазбанк» відносно ФОП Пелих О.Д. за період з 27.02.2013 по 26.02.2018 відповідач 1 часткового сплатив Банку відсотки за кредитом в загальній сумі 38566,89грн.

Окремо суд зазначає, що згідно виписки погашення: від 07.05.2013 в сумі 3473,10грн, від 25.02.2015 в сумі 150,02грн, від 02.03.2015 в сумі 0,02грн мають призначення платежу «погашення прострочених відсотків зг. кредитного договору №2203/03МСБ-312 від 27/02/2013».

Разом з тим з розрахунку позивача вбачається, що тільки платіж від 02.03.2015 в сумі 0,02грн зараховано в погашення процентів, нарахованих за ставкою 28% (внаслідок прострочення Позичальником своїх зобов?язань з повернення кредитних коштів), а решта - в рахунок погашення процентів, нарахованих за ставкою 23% (користування кредитом).

Відповідач проти такого зарахування не заперечував.

Враховуючи, що останні надходження від ФОП Пелих О.Д. до ПАТ АБ «Укргазбанк» здійснені в 2015 році на незначні суми: 150,02грн та 0,02грн, судом, з метою встановлення факту волевиявлення відповідача 1 щодо сплати вказаних коштів чи самостійного списання Банком, ухвалою від 09.12.2021 запропоновано позивачу надати до суду меморіальний ордер на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів, докази на підтвердження оплати відповідачем 1 процентів в сумі 150,02грн, 0,02грн 25.02.2015 та 05.03.2015. В своїх письмових поясненнях позивач вказав на неможливість надання вказаних документів, адже останні знаходяться в приміщенні Донецької обласної дирекції в м.Донецьку доступ до якої втрачено з 2014 року, а відновлені електронні копії неможливо надати через зміну програмного забезпечення банку, рахунків обліку та плану рахунків, а негативні наслідки масштабної атаки шкідливої комп'ютерної програми Petya в червні 2017 року. Відповідачі в своєю чергою також не можуть підтвердити чи спростувати факт сплати відповідачем 1 коштів в рахунок погашення прострочених відсотків згідно кредитного договору №2203/03МСБ-312 від 27/02/2013 25.02.2015 в сумі 150,02грн та 05.03.2015 в сумі 0,02грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих процентів судом встановлено, він здійснений методологічно та математично правильно, заборгованість за нарахованими процентами розрахована вірно та становить 58370,10грн.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

За вказаним договором поруки №312/03МСБ-1 від 27.02.2013 відповідач 2 - ПелихІ.О. як поручитель ФОП Пелих О.Д. зобов'язався перед Банком відповідати за виконання нею зобов'язань по кредитному договору №2203/ОЗМСБ-312 від « 27» лютого 2013 року.

Частина 4 ст. 559 ЦК України передбачає, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. При цьому суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Строк припинення поруки визначений п.5.3 договору поруки, зокрема, остання припиняється якщо Кредитор протягом 3-х (трьох) років з дня настання строку виконання зобов'язання Позичальника за Кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність Поручителя перед Кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору.

Таким чином, п.5.3 договору поруки містить норму, відповідно якої договір поруки припиняється у разі, якщо Банк не пред'явить до ОСОБА_2 вимогу щодо сплати заборгованості протягом 3-х (трьох) років з дня настання строку виконання зобов'язання Пелих О.Д.

В п.1.1. договору поруки як останній день повернення кредитних коштів за кредитним договором визначена дата 26.02.2015. Аналогічно згідно п.1.3.1 кредитного договору останнім днем відкритої кредитної лінії також є 26.02.2015.

Вище судом встановлений строк виконання грошового зобов?язання з повернення кредитних коштів згідно графіку зменшення ліміту кредитування та початок прострочення такого зобов?язання з боку відповідача1 суми, яка залишилась не сплаченою. Дата сплати останнього платежу також 26.02.2015.

Відповідно передбачений п.5.3 Договору поруки строк звернення до Поручителя з вимогою до 26.02.2018.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що останні не містять жодних письмових вимог Банку до ОСОБА_2 щодо виконання грошових зобов?язань за кредитним договором №2203/ОЗМСБ-312 від 27.02.2013. Звернення до суду з позовом мало місце 11.08.2021, тобто поза межами встановленого вище строку.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Відтак, на дату звернення до суду порука є припиненою в силу умов п.5.3 договору поруки, тому позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості солідарно, як наслідок, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 суд відмовляє.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 штрафу в розмірі 4641,00грн. Позивач стверджує, що Іпотекодавець жодних доказів дійсності договору страхування предмету іпотеки та сплати страхових платежів за останній рік не надав, хоча за п.3.3.6 договору іпотеки, останній зобов?язався за власний рахунок застрахувати предмет іпотеки, та сплачувати страхові платежі, у зв?язку з чим Банком на підставі п.4.3. Договору іпотеки нарахований штраф.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 3.3.6. договору іпотеки встановлений обов?язок Іпотекодавця на період його дії застрахувати предмет іпотеки за власний рахунок у відповідності до внутрішніх нормативних актів банку та виконувати всі умови кредитного та цього договору при здійснення страхування. Вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування за яким застрахований предмет іпотеки, зокрема, вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менше ніж той в межах якого Іпотекодавець виконає свої зобов'язання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору не менше ніж на 1 рік.

Вказаний пункт кореспондується з п.5.2.15 кредитного договору, відповідно до якого Позичальник зобов?язаний забезпечувати чинність договорів страхування, визначених у цьому Договорі, зокрема забезпечити вчасну сплату всіх чергових страхових платежів, на строк не менший, ніж той, в межах якого Позичальник виконає всі зобов?язання за цим договором та забезпечувати надання до Банку доказів таких сплат та п. 5.2.15 кредитного договору, в якому закріплено обов?язок здійснення страхування заставного майна та Позичальника від нещасного випадку на весь строк кредитування. При цьому у випадку укладення договору страхування терміном на 1 (один) рік, забезпечити укладення наступних договорів страхування заставного майна таким чином, щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами.

Обов?язок же надання Банку копію(ї) укладеного(их) договору(ів) страхування та доказів сплати страхових платежів, які підтверджують дію договору(ів) страхування на строк не менший, ніж один рік обумовлений сторонами в п. 5.2.14 кредитного договору та п.3.3.6. договору іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавець зобов?язаний не пізніше, ніж за 3 робочі дні до граничного строку внесення чергового страхового платежу, визначеного договором страхування, сплачувати такий черговий страховий платежі, не пізніше, ніж за 1 робочий день до граничного строку сплати, визначеного договором страхування, надавати до банку підтвердження внесення страхового платежу.

Позивачем у письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду 31.01.2022, конкретизовано, що з 2015 року Іпотекодавець не надавав доказів такого страхування, у зв?язку з чим позивачем нараховано штраф за п.4.3 договору за період березень 2015 - лютий 2016.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вони не містять доказів укладання у вказаний період договору страхування предмету іпотеки та сплати страхових платежів, так як і надання таких доказів Банку згідно п. 5.2.14 кредитного договору та п.3.3.6. договору іпотеки.

Під час розгляду справи відповідач 1 не висловив суду свою позицію щодо факту страхування заставного майна, сплати страхових платежів та надання Банку вказаних доказів.

Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку, що Іпотекодавцем неналежним чином виконані обов?язки передбачені п.3.3.6. договору іпотеки. Строк виконання зобов'язання настав, оскільки суть зобов'язання обумовлюється певним часовим проміжком тривалістю в один рік, протягом якого воно безумовно повинно бути виконане.

Відповідно до п. 4.3. договору іпотеки, за невиконання чи неналежне виконання п.3.3.6. договору іпотеки іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 0,5 % від заставної вартості предмета іпотеки, визначеної у п. 2.2. даного договору, який збільшується на 0,05 процентних пункти щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т.ч. враховуючи місяць у якому будуть виконані зобов?язання зі страхування).

Згідно викладеного Позивачем у позовній заяві розрахунку штрафу, останній заявляє до стягнення штраф за п.4.3 договору іпотеки в загальному розмірі 4641,00грн, який нарахований таким чином: 442000,00грн (вартість майна, що передано у іпотеку) х 0,5 % (за перший місяць неналежного виконання зобов'язання) = 2210,00грн; 442000,00грн х 0,05 % х 11 (за місяці починаючи з 2-го місяця, неналежного виконання зобов'язання зі збільшеною ставкою) = 2431,00грн.

Відповідач 1 контррозрахунок до суду не надав.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що останній здійснений відповідно п.4.3 договору іпотеки, є методолічно та арифметично правильним, відтак, розмір штрафу за неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов?язань за п.3.3.6. Договору іпотеки становить 4641,00грн.

Розглядаючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності суд виходить з такого.

Поняття позовної давності унормовано главою 19 ЦК України. Норми про позовну давність мають імперативний характер.

У відповідності до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України, до стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Аналогічні строк позовної давності узгоджені сторонами у п.6.9 кредитного договору п. 4.5 договору іпотеки. Збільшення строків позовної давності за приписами ст. 259 ЦК України не відбувалось.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.(ч.3,ч.4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач 1 у звернувся до суду з окремою заявою про застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах 19.11.2021. Відповідач 2 звернувся з аналогічною заявою 09.12.2021.

Правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб?єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв?язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з?ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв?язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суд встановив, що вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 116483,11грн (прострочена заборгованість за кредитом - 58113,01грн; заборгованість за процентами - 58370,10грн) й штрафу в розмірі 4641,00грн є обґрунтованими. Одночасно вимоги щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 як з Поручителя вказаних сум заборгованості є безпідставними. Відповідно питання щодо застосування строку позовної давності розглядається виключно щодо наведених вимог про стягнення з відповідача1 ОСОБА_1 .

Господарський суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції») від 16.12.1992 року).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб?єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 цього Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов?язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об?єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Щодо строку позовної давності за зобов'язаннями щодо простроченої заборгованості за кредитом в сумі 58113,01грн, суд вбаачє, що за умовами кредитного договору сторони погодили повернення кредитних коштів внесенням щомісячних платежів, а з Додатку №1 до договору вбачається узгоджений графік повернення таких коштів, у відповідача 1 існував обов?язок повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловлену у постанові від 05.04.2017 у справі № 6-522цс17.

Крім того, згідно правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду України від 13.01.2020 року у справі №442/5498/16-ц, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов?язання, які деталізують обов?язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов?язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п?ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов?язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу). Таким чином, строк позовної давності у вказаних правовідносинах повинен обчислюватися за кожним щомісячним платежем, а не за всією заборгованістю за договором.

Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Розраховуючи строк позовної давності за періоди, за які кредитні кошти не були повернуті, суд дійшов наступних висновків:

за зобов'язанням з 06.06.2014 по 04.07.2014 на суму 8333,33грн (прострочення з 05.07.2014), строк позовної давності становить - до 05.07.2017;

за зобов'язанням з 06.07.2014 по 05.08.2014 на суму 8333,33грн (прострочення з 06.08.2014), строк позовної давності становить - до 06.08.2017;

за зобов'язанням з 06.08.2014 по 05.09.2014 на суму 8333,33грн (прострочення з 06.09.2014), строк позовної давності становить - до 06.09.2017;

за зобов'язанням з 06.09.2014 по 03.10.2014 на суму 8333,33грн (прострочення з 04.10.2014), строк позовної давності становить - до 04.10.2017;

за зобов'язанням з 06.10.2014 по 05.11.2014 на суму 8333,33грн (прострочення з 06.11.2014), строк позовної давності становить - до 06.11.2017;

за зобов'язанням з 06.11.2014 по 05.12.2014 на суму 8333,33грн (прострочення з 06.12.2014), строк позовної давності становить - до 06.12.2017;

за зобов'язанням з 06.12.2014 по 05.01.2015 на суму 8333,33грн (прострочення з 06.01.2015), строк позовної давності становить - до 06.01.2018;

за зобов'язанням з 06.01.2015 по 26.02.2015 на суму 8333,41грн (прострочення з 27.02.2015), строк позовної давності становить - до 27.02.2018.

За змістом статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов?язку. Позовна давність переривається у разі пред?явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За означені періоди відповідачем 1 сплата заборгованості не здійснювалась, підстави вважати, що строк позовної давності переривався відсутні.

Приписи статті 264 ЦК України свідчать, що переривання позовної давності можливе виключно в межах строку позовної давності.

Звернення з позовом до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області здійснено позивачем 05.03.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на першому аркуші даної позовної заяви, яка міститься в матеріалах справи.

Тобто, мало місце поза межами строків позовної давності, визначеними судом за зобов'язаннями, які залишились невиконаними за вказаним графіком.

Крім того, у будь-якому випадку таке звернення не переривало б строк позовної давності, оскільки провадження у справі №243/1700/18 ухвалою від 02.10.2020 закрито, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 423/1642/15-ц застосовано висновок, що покладений у основу постанови Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-1763цс16, та за яким якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом шляхом надіслання поштового відправлення 11.08.2021, тобто поза межами трирічного строку позовної давності. Докази переривання строку позовної давності суду не надані. З клопотаннями про визнання причин пропуску строку поважними позивач до суду не звертався.

Враховуючи викладене, суд, застосовуючи до вимог про стягнення простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 58113,01грн наслідки пропуску строку позовної давності дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Позивач розмежовує нарахування процентів за ставками: 23% (для строкової заборгованості) згідно п.1.1 кредитного договору та 28% (для простроченої заборгованості) згідно п. 3.7 кредитного договору. Враховуючи різну правову природу вказаних нарахувань, судом розглядається питання строку позовної давності окремо.

Розглядаючи заяву про застосування строків позовної давності в частині заборгованості по процентах нарахованих на ставку 23% суд зазначає наступне.

Нараховані позивачем проценти за п.1.1 кредитного договору є платою за правомірне користування чужими грошовими коштами та регулюється нормою ст.1048 ЦК України, які останній нараховував за користування кредитом за період з 05.03.2013 по 26.02.2015, а відтак, в межах строку кредитування.

Відповідач 1 частково сплачував нараховані проценти, заборгованість виникла за період з 01.08.2014 по 26.02.2015, тому закінчення трирічного строку позовної давності у такому разі також має місце з 02.08.2017 по 27.02.2018 за кожним з періодів нарахування. Переривання строку позовної давності не відбулось внаслідок відсутності за ці періоди здійсненої оплати строкових процентів з боку відповідача1.

Відтак, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення нарахованих процентів за правомірне користування кредитом з порушенням встановленого ст.257 ЦПК України строку позовної давності, відповідно позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на застосування строку позовної давності.

Розглядаючи заяву про застосування строків позовної давності в частині заборгованості по процентах нарахованих на ставку 28% суд зазначає наступне.

Вище суд дійшов висновку, що нараховані Банком відсотки за ставкою 28% є відповідальністю Позичальника за порушення ним зобов'язання з повернення кредитних коштів, що регулюється охоронною нормою ст. 625 ЦК України, та розмірі яких збільшений за договором.

При розгляді питання щодо строку позовної давності в цій частині суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.02.2023 у справі №911/3025/21, відповідно до якої вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов?язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

Зважаючи, що позивач звернувся до суду 11.08.2021, стягнення означених процентів обмежено останніми трьома роками до звернення, тобто починаючи з 11.08.2018 й до дати звернення, тоді як період, за який позивач нарахував проценти за ставкою 28% закінчується 26.02.2018. Строк позовної давності за вимогою про стягнення нарахованих процентів на ставку 28% є пропущеним, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Аналогічно застосовуючи до спірних правовідносин строк позовної давності, суд відмовляє у задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 штрафу в сумі 4641,00грн. Зокрема, як зазначає позивач, штраф за п.4.3 договору нараховано за період березень 2015 - лютий 2016, тобто, про порушення права позивач дізнався 01.03.2016. Враховуючи спеціальний строк позовної давності в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та встановлений п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, позивач мав право на звернення з вимогами про стягнення штрафу в строк до 01.03.2017. Фактично звернення з позовом мало місце 11.08.2021.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, ураховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 116483,11грн, та стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 4641,00грн відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 26.05.2023року.

Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2023.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова