07 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 463/6223/13-а пров. № А/857/5436/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гудима Л. Я.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,
представника позивача Жука В. М.,
представника відповідача Полуліх Н. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року про відмову у встановленні судового контролю (прийняту у відкритому судовому засіданні у м. Львові суддею Леньо С. І.; складену у повному обсязі 24 лютого 2023 року) в адміністративній справі № 463/6223/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та проводити відповідні виплати,
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 10.02.2014 в адміністративній справі № 463/6223/13-а задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо невиплати на користь ОСОБА_1 надбавки до пенсії як члену сім'ї реабілітованого в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова здійснити перерахунок надбавки до пенсії і проводити відповідні виплати на користь ОСОБА_1 , як члену сім'ї реабілітованого в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 3 червня 2013 року з урахуванням проведених виплат.
21 листопада 2022 року позивач звернулася до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій просила суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі № 463/6223/13-а.
Заяву мотивує тим, що при виконанні рішення суду ГУ ПФУ у Львівській області відмовилось виконувати ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років», та відмовляється належним чином виконувати рішення суду.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому, з урахуванням вимог апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що має місце невиконання постанови Личаківського районного суду м. Львова від 10.02.2014 у справі № 463/6223/13-а як в термінах так і в грошовому розмірі (25 %).
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказало, що суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки пенсійним органом проведено відповідні коригування та виплату пенсії, заборгованість на виконання з 03.06.2013 по 31.05.2014 та з 01.06.2014 по 28.02.22022, нараховану на виконання рішення суду включено до реєстру судових рішень, виконання яких гарантується державою, буде здійснена після виділення відповідних коштів з державного бюджету. Тому вважає, що пенсійним органом вжито належних заходів щодо виконання рішення суду.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою Личаківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання виплачувати підвищення до пенсії, як члену сім'ї реабілітованого громадянина. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо невиплати на користь ОСОБА_1 надбавки до пенсії як члену сім'ї реабілітованого в розмірі, передбаченому п. «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова здійснити перерахунок надбавки до пенсії і проводити відповідні виплати на користь ОСОБА_1 , як члену сім'ї реабілітованого в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 3 червня 2013 року з урахуванням проведених виплат.
Постановою головного державного виконавця відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 29.10.2015 відкрито виконавче провадження ВП №49137304 на підставі виконавчого документа, виданого згідно наведеного вище рішення Личаківського районного суду м. Львова.
Вважаючи, що відповідачем рішення суду виконується неналежно, позивач звернулася до суду із заявою про встановлення судового контролю за його виконанням в порядку, визначеному статті 382 КАС України.
Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції мотивував її тим, що лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та статті14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтею 382 КАС України.
Згідно частини першої статті 382 КАС України суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункт перший статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
З огляду на викладене, суд вправі вживати заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подання звіту.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
З аналізу наведених положень КАС України слідує, що суд наділений правом, під час прийняття постанови у справі встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Зі змісту заяви позивача слідує, що пенсійний орган, невірно нарахував розмір пенсії та не виплатив його в належному розмірі.
При цьому пенсійним органом, як на правомірність своїх дій надано суду розрахунки підвищення пенсії.
Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що під час розгляду заяви про встановлення судового контролю у суду відсутні повноваження з'ясовувати ці обставини.
І тільки розгляд звіту суб'єкта владних повноважень про виконання ним рішення суду в межах спірних правовідносин надасть можливість встановити чи досягнута мета, задля якої ухвалено судове рішення.
Також, колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять обмежень щодо застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення після ухвалення такого рішення.
А правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Пенсійний орган зазначає, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України, який згідно з підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Враховуючи зазначене, погашення заборгованості, обчисленої на виконання рішення суду буде здійснено в порядку черговості та в межах відповідних бюджетних асигнувань.
Щодо наведеного колегія суддів зазначає, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» внесено зміни до деяких постанов, та, зокрема, до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280).
Також, Кабінетом Міністрів України затверджено «Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку» та внесено до постанов Кабінету Міністрів України відповідні зміни.
Відповідно до п. 4 Положення № 280 (в редакції Постанови № 1279) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Згідно з п. 12 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 органи Пенсійного фонду (головні управління Пенсійного фонду України в областях, м. Києві) на підставі заяв, передбачених п. 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1596 під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.
Згідно з п. 14 Порядку № 1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам кошти, необхідні для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Отже, з системного аналізу Порядку № 1596 видно, що, зокрема органи Пенсійного фонду складають списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки.
Проте, відповідач, ані станом на час звернення із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, ані на час розгляду вказаної заяви в суді першої інстанції, та ані на час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, не надав доказів формування вказаного списку із зарахуванням до нього суму пенсії позивача.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Личаківського районного суду м. Львова звіт про виконання постанови Личаківського районного суду м. Львова від 10.02.2014 у справі № 463/6223/13-а протягом одного місяця після отримання копії цієї постанови.
При цьому колегія суддів апеляційного суду попереджає Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, що судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні Заяви, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що звіт суб'єктом владних повноважень подається до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2023 року про відмову у встановленні судового контролю в адміністративній справі № 463/6223/13-а скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) подати до Личаківського районного суду м. Львова звіт про виконання постанови Личаківського районного суду м. Львова від 10.02.2014 у справі № 463/6223/13-а протягом одного місяця після отримання копії цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Л. Я. Гудим
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 09 червня 2023 року.