31 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/4834/22 пров. № А/857/1992/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,
представника відповідача Комуніцької Р. О.,
представника третьої особи Загороднюка Д. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року (прийняте у м. Луцьку суддею Ксензюком А. Я.; дата складення рішення у повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 140/4834/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та, з уточненням позовних вимог просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - ТУ ДБР у м. Хмельницькому) № 97-о/с від 13.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » про припинення (розірвання) достроково контракту № 74 про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 27.04.2021 та звільнення зі служби Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) у зв'язку із скороченням штату майора ДБР ОСОБА_1 , з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п'ятого оперативного відділу (з дислокацією у м. Чернівцях) ТУ ДБР у м. Хмельницькому, 16.06.2022;
- поновити його на посаді, що є рівнозначною посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативного відділу в ТУ ДБР у м. Хмельницькому, а за відсутності такої посади на іншій рівнозначній посаді в цьому органі;
- стягнути з ТУ ДБР у м. Хмельницькому на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день прийняття судом рішення у цій справі.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він був прийнятий на службу до ДБР на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах ТУ ДБР у м. Хмельницькому як особа, що виграла конкурсний відбір на вказану посаду. 27.04.2021 між директором ТУ ДБР у м. Хмельницькому полковником ДБР ОСОБА_2 та ним був укладений контракт № 74 про проходження служби у ДБР. Згідно пунктів 10, 11 Контракту - контакт набирає чинності з 28.04.2021, контракт укладено на шість років.
14.04.2022 він отримав попередження про наступне звільнення із служби № 1523/хм-вс/14-09.22 у зв'язку зі скороченням штату внаслідок змін до штатного розпису відповідно до наказу ДБР від 12.04.2022 № 131 дек «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2022 рік». 14.04.2022 він подав т.в.о директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому О. Томусяку рапорт про переведення його з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п'ятого оперативного відділу (з дислокацією у м. Чернівцях) ТУ ДБР у м. Хмельницькому, на рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативного відділу у м. Чернівці ТУ ДБР у м. Хмельницькому.
Наказом директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 13.06.2022 № 97-о/с/ДСК «Про звільнення ОСОБА_1 » з ним припинено (розірвано) контракт № 74 про проходження служби у ДБР від 27.04.2021 та звільнено його зі служби в ДБР з у зв'язку зі скороченням штату з 16.06.2022.
Він вважає оскаржуваний наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки фактично скорочення внаслідок зміни структури або штатного розпису не відбулось; по факт відбулась зміна назви відділів, на які поширює свою діяльність ТУ ДБР у м. Хмельницькому. Станом на дату його звільнення існували вакантні рівнозначні посади в ТУ ДБР у м. Хмельницькому, на які він міг бути переведений, про що подавав відповідний рапорт. Проте, відповідач, всупереч норм законодавства, не запропонував йому жодної із вакантних посад та звільнив у зв'язку зі скороченням штату. Також він наголошує, що в порушення трудового законодавства відповідачем не було враховане його переважне право на залишення на роботі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 13.06.2022 № 97-о/с/ДСК «Про звільнення ОСОБА_1 »
Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п'ятого оперативного відділу (з дислокацією у м. Чернівцях) ТУ ДБР у м. Хмельницькому, з 17.06.2022.
Стягнуто з ТУ ДБР у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 399 874,56 грн.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 63 521,74 грн звернуто до негайного виконання.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ТУ ДБР у м. Хмельницькому, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування судом обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке базується на однобічному трактуванні судом обставин справи та вибірковому застосуванні норм чинного законодавства, що є підставою для скасування такого рішення. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що трудові відносини працівників ДБР регулюються Законом України «Про Державне бюро розслідувань» (у частині переведення працівників ДБР на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового і начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). У зв'язку із затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому наказом Директора ДБР від 12.04.2022 № 131 дск було затверджено та введено в дію з 13.04.2022 зміни № 2 в штатний розпис ТУ ДБР в м. Хмельницькому на 2022 рік від 11.01.2022 № 17дск. Зокрема, зі штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому виведено всі оперативні підрозділи у повному складі разом із посадами, а водночас введено нові підрозділи з відповідними посадами. Відповідно до цьому працівників ТУ ДБР у м. Хмельницькому було попереджено працівників, посади яких скорочуються, про наступне дострокове припинення (розірвання) контракту та звільнення зі служби в ДБР. У зв'язку з цим, на виконання вимог пункту 106 Положення № 743 з позивачем було проведено індивідуальну бесіду та запропоновано йому призначення на рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві; проте позивач від запропонованої посади відмовився.
Вказує, що скорочення штату осіб рядового і начальницького складу ДБР -відповідно до підпункту 4 пункту 107 Положення № 743 є підставою для розірвання контракту та звільнення такої особи зі служби за ініціативою ДБР. Тому скорочення штату у ТУ ДБР у м. Хмельницькому, внаслідок внесення мін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому наказом ДБР ід 12.04.2022 № 131дск є самостійною та достатньою підставою для звільнення позивача зі служби в ДБР, при тому, що прийняття відповідних рішень щодо визначення структури та штатної чисельності територіальних органів ДБР законодавцем віднесено до дискреційних повноважень Директора ДБР і вказане не потребує додаткового доведення. Звертає увагу, що наказ Директора ДБР від 12.04.2022 № 131дск, яким затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому, станом на день прийняття оскаржуваного рішення в судовому порядку не оскаржувався, не є скасованим чи таким, що втратив чинність. Проте, суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини справи а необґрунтовано дійшов висновку, що скорочення посад внаслідок проведення організаційно-штатних заходів на підставі наказу ДБР від 12.04.2022 №131 дск в ТУ ДБР у м. Хмельницькому не відбулося.
Також судом першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а саме пункт 62 та підпункт 4 пункту 107 Положення № 743, якими врегульовано питання переважного права залишення на службі в ДБР, припинення (розірвання) контракту та звільнення ДБР у зв'язку зі скороченням штату. Наголошує, що всі посади в оперативних підрозділах ТУ ДБР у м. Хмельницькому (як і весь підрозділ в цілому), в якому проходив службу позивач, були скорочені, а відтак переважне право у працівників не Враховувалося, позаяк для застосування такого права вирішальним фактором є можливість залишення і проходження служби на тій же посаді у тому ж підрозділі. Єдиною вимогою до відповідача в цій ситуації було вчинення попередження відповідного працівника, посада якого скорочувалася, про можливе вивільнення за два місяці, а також неможливість подальшого використання особи на службі. Неможливість використання особи на службі пояснюється відмовою особи, посада якої скорочена, від переведення. При цьому норми спеціального законодавства не встановлюють імперативного обов'язку для суб'єкта призначення одночасно з попередженням надавати особі рядового і начальницького складу пропозицію інших вакантних посад для подальшого проходження служби.
Апелянт звертає увагу суду й на те, що проходження служби в ДБР охоплює виконання обов'язків по всій території органів ДБР, у т. ч. й на території інших територіальних управлінь. При цьому, раніше займана позивачем посада згідно із штатним розписом відсутня в ТУ ДБР у м. Хмельницькому.
Таким чином, апелянт вважає, що ТУ ДБР у м. Хмельницькому повністю потримано процедуру звільнення, визначену підпунктом 4 пункту 107 Положення № 743, а саме дотримано двомісячний строк попередження працівника у письмовій формі про наступне вивільнення та проведено з ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні.
Ще однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає недотримання позивачем процесуального строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України, при зверненні до суду з позовною заявою.
Представник позивача подав відзив на вказану апеляційну скаргу, вважаючи таку необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - вмотивованим та прийнятим з дотриманням вимог законодавства.
На переконання сторони позивача наказ про звільнення є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позаяк затвердженими змінами до штатного розпису фактично змінено назву п'ятьох структурних підрозділів ТУ ДБР у м. Хмельницькому без зміни кількості штатних посад та їх назв, що входять до них. Тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що матеріали справи не підтверджують той факт, що внаслідок внесених змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому відбулось скорочення штату, що в свою чергу є підставою для звільнення. Обґрунтовуючи правомірність звільнення позивача із займаної посади, відповідач вказує на те, що зі штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому були виведені структурні підрозділи та посади і введено нові структурні підрозділи та посади, проте таке не мало наслідком скорочення штату ТУ ДБР у м. Хмельницькому, а лише стосувалось змін у назвах структурних підрозділів, тобто мала місце реорганізація структурних підрозділів без скорочення штатних посад. Також відповідач не надав суду належних і допустимих доказів того, що між виведеними та нововведеними структурними підрозділами є відмінності у функціональних завданнях і що посади у них відрізняються, внаслідок чого позивач не міг бути призначений на рівнозначну посаду у нововведений оперативний відділ як такий, що не відповідає відповідним кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для такої посади. Зауважує, що позивач звертався з рапортом про переведення із займаної посади на рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативного відділу у м. Чернівцях ТУ ДБР у м. Хмельницькому за його згодою, проте відповідач не вирішив питання щодо його переведення та безпідставно достроково розірвав з ним контракт про проходження служби в ДБР у зв'язку із скороченням штату.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність звільнення позивача зі служби в ДБР у зв'язку зі скороченням штату, а тому спірний наказ відповідача підлягає скасуванню як протиправний, а позивач - поновленню на попередньо займаній посаді. При цьому, суд дійшов правильного висновку, про те, що відповідач не довів, що внаслідок внесених змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому відбулось скорочення штату, що в свою чергу є підставою для звільнення. Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ТУ ДБР у м. Хмельницькому подало додаткові пояснення, у яких звернуло увагу на те, що проходження служби в ДБР охоплює виконання обов'язків по всій території органів ДБР, у тому числі на території інших територіальних управлінь. З покликанням на постанову Верховного Суду від 17.02.2015 у справі № 21-8а15 вказало на пріоритетність норм спеціального законодавства перед трудовим законодавством. Отже, положення Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо звільнення ОСОБА_1 , з посади зв'язку з її скороченням, позаяк такі правовідносини повністю урегульовані спеціальним законодавством. Вказує, що виведення із штатного розпису відповідача супроводжувалось виведенням осіб рядового та начальницького складу в повному обсязі, тобто фактично відбулось скорочення штату працівників ДБР, які разом з підрозділом були виведені зі штатного розпису. Чинне законодавство, яке врегульовує питання діяльності ДБР, не передбачає «автоматичного» переходу особи з ліквідованого підрозділу, який перебуває поза штатом, у новоутворений, а також не зобов'язує роботодавця працевлаштувати таку особу будь-де.
Третя особа - Державне бюро розслідувань подала пояснення на апеляційну скаргу, у якому вказала, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає їх передчасними і необґрунтованими. При цьому, оскаржуваний позивачем наказ був прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а отже є правомірним та скасуванню не підлягав. Відтак, позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідні, задоволенню також не підлягали. А доводи апеляційної скарги ТУ ДБР у м. Хмельницькому є обґрунтованими і суттєвими та свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Аналізуючи фактичні обставини справи та норми законодавства третя особа зазначає, що в спірних правовідносинах перед ТУ ДБР у м. Хмельницькому відповідно до пункту 107 Положення № 743 ставились вимоги попередити позивача про наступне вивільнення не менше ніж за два місяці до дати звільнення, а також запропонувати інші рівнозначні вакантні посади, що зумовлює факт неможливості використання такого працівника на службі; такі вимоги відповідачем було дотримано. При цьому, наявність будь-якого переважного права у працівника не свідчить про те, що такий працівник не може бути звільнений у зв'язку зі скороченням його посади. А відмова від запропонованої вакантної посади зумовила правомірне застосування ТУ ДБР у м. Хмельницькому положень підпункту 4 пункту 107 Положення № 743.
Позаяк висновки суду першої інстанції про протиправність наказу ТУ ДБР у м. Хмельницькому про звільнення позивача ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи, без дослідження та надання належної оцінки доказам наявним у матеріалах справи, адже ТУ ДБР у м. Хмельницькому очевидно діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, Державне бюро розслідувань просило за результатами розгляду апеляційної скарги ТУ ДБР у м. Хмельницькому рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду була задоволена заява представника позивача - адвоката Кінах Я. В. про проведення судового засідання в цій справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Під час судового розгляду справи представник позивача не змогла увійти у вказану систему для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте, остання не могла під'єднатися до відеоконференції через технічні проблеми.
Після цього представнику було запропоновано попробувати повторно під'єднатися до відеоконференції, у зв'язку з чим у справі було оголошено технічну перерву.
Після закінчення технічної перерви представник до відеоконференції не під'єдналася і повідомила по телефону секретарю судового засідання, що вона вже поїхала і не може під'єднатися до відеоконференцзв'язку.
Жодних заяв та клопотань по телефону представник не заявляла, в т. ч. про відкладення розгляду справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Враховуючи те, що відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, що представник позивача не заявляла жодних клопотань, явка представника позивача не визнана судом обов'язковою, що матеріли адміністративної справи чітко відображають правову позицію позивача та його представника і що апеляційний суд вже неодноразово відкладав розгляд справи та враховуючи обмежені строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.
Представник третьої особи просив за результатами розгляду апеляційної скарги ТУ ДБР у м. Хмельницькому рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 28.04.2021 проходив службу в ДБР на підставі укладеного контракту від 27.04.2021 № 74.
З 28.04.2021 він обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах першого оперативного відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) ТУ ДБР у м. Хмельницькому, а з 13.09.2021 - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п'ятого оперативного відділу (з дислокацією у м. Чернівцях) ТУ ДБР у м. Хмельницькому, що підтверджено послужним списком позивача (т. 1, а. с. 12 - 15, 128 - 133).
14.04.2022 ОСОБА_1 був попереджений про наступне звільнення зі служби у зв'язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів у ДБР внаслідок змін до штатного розпису, затверджених наказом ДБР від 12.04.2022 № 131дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2022 рік» (т. 1, а. с. 55, 116 - 119).
14.04.2022 позивач подав рапорт та просив перевести його із займаної посади на рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативного відділу у м. Чернівцях ТУ ДБР у м. Хмельницькому за його згодою (т. 1, а. с. 56).
09.06.2022 з ОСОБА_1 було проведено бесіду щодо наступного звільнення зі служби, в ході якої позивачу запропоновано вакантну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава, від якої він відмовився у зв'язку з сімейними обставинами, про що складено аркуш бесіди (т. 1, а. с. 143).
Надалі наказом ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 13.06.2022 № 97-о/с/ДСК «Про звільнення ОСОБА_1 » з позивачем було припинено (розірвано) достроково контракт № 74 про проходження служби в ДБР від 27.04.2021 та звільнено зі служби в ДБР у зв'язку зі скороченням штату майора ДБР ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п'ятого оперативного відділу (з дислокацією у м. Чернівцях) ТУ ДБР у м. Хмельницькому 16.06.2022 (т. 1, а. с. 18).
Не погоджуючись із вказаним наказом про звільнення та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що внаслідок внесених змін до штатного розпису штат ТУ ДБР у м. Хмельницькому не відбулося скорочення штату, а затвердженими змінами до штатного розпису фактично змінено назву п'ятьох структурних підрозділів ТУ ДБР у м. Хмельницькому без зміни кількості штатних посад та їх назв, що входять до них. Тобто, мала місце реорганізація структурних підрозділів відповідача без скорочення штатних посад.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстава для звільнення позивача була відсутня, позаяк матеріали справи не підтверджують той факт, що внаслідок внесених змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому відбулось скорочення штату.
Відповідач також не надав належних і допустимих доказів того, що між виведеними та нововведеними структурними підрозділами є відмінності у функціональних завданнях і що посади у них відрізняються, внаслідок чого позивач не міг бути призначений на рівнозначну посаду у нововведений оперативний відділ як такий, що не відповідає відповідним кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для такої посади.
Суд вважає необґрунтованим той факт, що з огляду на виведення зі штату усіх п'яти оперативних відділів та введення нових п'яти з однаковою кількістю штатних посад позивачу не було запропоновано жодної рівнозначної посади у нововведених оперативних відділах ТУ ДБР у м. Хмельницькому, а лише запропоновано посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Другого оперативного відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР у м. Полтава, від якої він відмовився у зв'язку з сімейними обставинами, що підтверджується аркушем бесіди.
Також позивач звертався до відповідача з рапортом про переведення на рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативного відділу у м. Чернівцях ТУ ДБР у м. Хмельницькому за його згодою, проте відповідач не вирішив питання щодо його переведення та безпідставно достроково розірвав з позивачем контракт про проходження служби в ДБР у зв'язку зі скороченням штату.
Всупереч приписам статей 9, 77 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій та винесення спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в ДБР у зв'язку зі скороченням штату.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус (частина четверта статті 40 КЗпП України).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 15.02.2015 в справі № 21-8а15, від 06.11.2013 в справі № 21-352а13, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (далі - Закон № 794-VII).
Відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Державне бюро розслідувань у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі (стаття 2 Закону № 794-VII)I.
Згідно з вимогами статті 9 Закону № 794-VIII систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань становить 1 тисячу 600 осіб.
Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління, зокрема, територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області.
Територіальні управління Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 Закону № 794-VIII директор Державного бюро розслідувань затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.
Відповідно до цих приписів наказом Директора ДБР від 12.04.2022 № 131 дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2022 рік» затверджено та введено в дію з 13.04.2022 зміни № 2 в штатний розпис ТУ ДБР м. Хмельницькому на 2022 рік від 11.01.2022 № 17дск (далі - наказ ДБР від 12.04.2022).
Зокрема, зі штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому виведено усі оперативні підрозділи у повному складі (зокрема, у м. Хмельницькому, м. Житомирі, у м. Рівному, у м. Вінниці, у м. Чернівцях) разом із посадами, а водночас введено нові підрозділи з відповідними посадами.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що у зв'язку зі змінами до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому на 2022 рік фактично був ліквідований (виведений із штатного розпису) П'ятий оперативний відділ (з дислокацією у м. Чернівцях), та створений новий підрозділ (введено в штатний розпис) оперативний відділ у м. Чернівцях.
Таке виведення із штатного розпису супроводжувалось виведенням осіб рядового та начальницького складу в повному обсязі.
З урахуванням викладеного фактично відбулось скорочення штату працівників ДБР, які разом з підрозділом були виведені зі штатного розпису.
Відповідно до статті 14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 затверджено Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Положення № 743), яке визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов'язки (пункт 1 цього Положення).
Відповідно до пункту 3 Положення № 743 особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - особи рядового та начальницького складу) є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.
Пунктами 42, 44, 53 Положення № 743 передбачено, що контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань (далі - контракт) - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином України та державою, від імені якої виступає Державне бюро розслідувань, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.
Контракт укладається на строк: від трьох до п'яти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами рядового та молодшого начальницького складу; від шести до десяти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами середнього та старшого начальницького складу.
Днем припинення строку дії контракту вважається: день закінчення строку дії контракту; день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби, - у разі дострокового розірвання контракту; наступний день після дня смерті (загибелі) особи рядового та начальницького складу, зазначеного у свідоцтві про смерть, а також визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.
Відповідно до пунктів 54, 58 Положення № 743 посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання Державного бюро розслідувань визначаються штатним розписом (штатом).
Особи рядового та начальницького складу призначаються на посади, які передбачені штатними розписами (штатами) органів системи Державного бюро розслідувань, наказами по особовому складу відповідних керівників (начальників) (крім осіб, яких призначає Директор Державного бюро розслідувань).
Згідно з пунктом 60 Положення № 743 призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється:
1) на вищі посади - за конкурсом (у порядку просування по службі);
2) на рівнозначні посади: за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення; у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів; за сімейними обставинами або з інших поважних причин; за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
3) на нижчі посади: за їх згодою - за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади та за їх ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення; у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів; за станом здоров'я - на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; з урахуванням ділових якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи - за результатами оцінки службової діяльності; за сімейними обставинами або з інших поважних причин - за особистим проханням.
Як передбачено пунктом 61 Положення № 743 переведення з вищих посад на нижчі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється Директором Державного бюро розслідувань (директором територіального управління Державного бюро розслідувань) у межах наданих йому прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового та начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі Державного бюро розслідувань відповідно до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань».
Згідно з пунктами 105 - 107 Положення № 743 звільнення осіб рядового та начальницького складу із служби здійснюється: у запас - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», і за станом здоров'я придатні до служби в Державному бюро розслідувань; у відставку - якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», або визнані військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями непридатними за станом здоров'я до служби із зняттям з військового обліку.
Перед звільненням особи рядового та начальницького складу з Державного бюро розслідувань безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду.
У ході бесіди роз'яснюються підстави звільнення і строк внесення подання щодо звільнення, соціальний і правовий захист особи, визначається військовий комісаріат, до якого буде направлено особу після звільнення для постановки на військовий облік, безпосередній або прямий керівник (начальник) дає відповіді на запитання. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань проходження служби, а також інші питання, пов'язані із звільненням.
Зміст проведеної бесіди відображається в аркуші бесіди (додаток 4), що підписується особою, яка проводила бесіду, особою, яка звільняється, а також особами, які були присутні під час бесіди. У разі відмови особи рядового та начальницького складу підписати аркуш бесіди складається акт про таку відмову, який підписується особою, яка проводила бесіду, та особами, які були присутні під час бесіди. Аркуш бесіди долучається до матеріалів звільнення та зберігається в особовій справі.
На виконання вказаного наказом ТУ ДБР у м. Хмельницькому «Про попередження працівників» від 13.04.2022 № 60-о/с/ДСК доручено відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Хмельницькому персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Хмельницькому, посади яких з 13.04.2022 скорочуються, про наступне дострокове припинення (розірвання) контракту та звільнення зі служби в ДБР.
14.04.2022 ОСОБА_1 отримав попередження про наступне звільнення зі служби № 1523/хм-вс/14-09.22 у зв'язку зі скороченням штату внаслідок змін до штатного розпису відповідно до наказу ДБР від 12.04.2022 № 131 дек «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2022 рік».
Відповідно до статті 14-3 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов'язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.
Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.
На виконання вимог пункту 106 Положення № 743 з позивачем проведено індивідуальну бесіду, у результаті якої ОСОБА_1 запропоновано призначення на рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві.
Позивач від запропонованої посади відмовився, що підтверджується записом в аркуші бесіди від 09.06.2022.
Підпунктом 4 пункту 107 Положення № 743 передбачено, що контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці.
Відповідно до пункту 112 Положення № 743 контракт може бути розірвано достроково з ініціативи Державного бюро розслідувань і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби у випадках, передбачених підпунктами 1 - 4, 6 і 8 - 13 пункту 107 і абзацом першим пункту 109 цього Положення.
При цьому пунктом 114 Положення № 743 визначено, що особи рядового та начальницького складу, стосовно яких прийнято рішення про дострокове розірвання контракту, мають право оскаржити таке рішення у порядку, встановленому законодавством.
У разі визнання рішення про дострокове припинення (розірвання) контракту незаконним особи рядового та начальницького складу поновлюються на посадах, які займали раніше, або на рівнозначних посадах з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків.
Згідно з підпунктом 2 пункту 115 Положення № 743 звільнення осіб рядового та начальницького складу із служби здійснюється директором територіального управління, керівником іншого органу системи Державного бюро розслідувань - осіб рядового та начальницького складу, які проходять службу на посадах, які передбачені штатним розписом (штатом), у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, органах системи Державного бюро розслідувань (крім осіб, право звільнення яких має Директор Державного бюро розслідувань).
За змістом цих норм особи рядового та начальницького складу, за умови попередження за два місяці про наступне звільнення, можуть бути звільнені зі служби в ДБР у зв'язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів.
Як уже було зазначено вище, наказом ДБР від 11.01.2022 № 17дск «Про затвердження та введення в дію штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, на 2022 рік" затверджено та введено в дію з 01.01.2022 штатний розпис ТУ ДБР у м. Хмельницькому, відповідно до якого штат відповідача становить 118 штатних одиниць.
До ТУ ДБР у м. Хмельницькому входять 18 структурних підрозділів, серед яких перший оперативний відділ (з дислокацією у м. Хмельницькому) - 8 штатних одиниць, другий оперативний відділ (з дислокацією у м. Житомирі) - 8 штатних одиниць, третій оперативний відділ (з дислокацією у м. Рівному) - 7 штатних одиниць, четвертий оперативний відділ (з дислокацією у м. Вінниці) - 7 штатних одиниць, п'ятий оперативний відділ (з дислокацією у м. Чернівцях) - 9 штатних одиниць. При цьому, кожен з вказаних оперативних відділів передбачає посади начальника відділу, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах, старшого оперуповноваженого та оперуповноваженого (т. 2, а. с. 65 - 69).
Наказом ДБР від 12.04.2022 № 131дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому на 2022 рік» затверджено та введено в дію з 13.04.2022 зміни № 2 до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому на 2022 рік, затвердженого наказом № 17дск від 11.01.2022 (т. 2, а. с. 70 - 73).
Вказане свідчить про зміни штатного розпису в ТУ ДБР у м. Хмельницькому та скорочення посад в оперативних підрозділах (у м. Хмельницькому, у м. Житомирі, у м. Рівному, у м. Вінниці, у м. Чернівцях), в тому числі й посади, яку обіймав позивач.
При цьому, всі посади в оперативних підрозділах ТУ ДБР у м. Хмельницькому (як і весь підрозділ загалом), в якому проходив службу позивач, були скорочені, а тому відсутні підстави вважати про порушення переважного права позивача на залишення на роботі.
З урахуванням зазначеної вище пріоритетності спеціального законодавства над нормами трудового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що норми спеціального законодавства, на відміну від норм трудового законодавства, не містять гарантій для звільненого працівника і такі гарантії не можуть бути застосовані субсидіарно, позаяк спірні правовідносини в повній мірі урегульовані Законом № 794-VIII та Положенням № 743, за змістом підпункту 4 пункту 107 якого контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби в ДБР у зв'язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці.
Вказане відповідає змісту пунктів 13 - 15 Контракту № 74 про проходження служби у ДБР від 27.04.2021, за якими контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Сторони 1 (ДБР) у зв'язку зі скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв'язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів.
У разі припинення (розірвання) контракту відповідно до пунктів 13 та 14 Сторона 2 звільняється із служби (т. 1 а. с. 151 - 153).
Позаяк пунктом 4 статті 12 до повноважень Директора Державного бюро розслідувань віднесено затвердження структури та штатної чисельності центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тому, що такі повноваження Директора ДБР є дискреційними і безумовними. Тому, його право самостійно визначати структуру та штатну чисельність не потребує додаткового доведення і суд не вправі вимагати обґрунтування доцільності скорочення штату, зокрема, в межах спору про поновлення на роботі.
Предметом перевірки в цьому випадку є лише правомірність звільнення працівника, дотриманні процедури такого звільнення, в т. ч. через скорочення штату.
При перевірці такої процедури встановлено, що на виконання вимог пунктів 106, 107 Положення № 743 з позивачем було проведено індивідуальну бесіду та попереджено про можливе вивільнення за два місяці.
Щодо можливості використання позивача на службі у зв'язку із скороченням штату встановлено, що раніше займана позивачем посада згідно зі штатним розписом відсутня в ТУ ДБР у м. Хмельницькому, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано призначення на рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах другого оперативного відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві.
Проте, позивач від запропонованої посади відмовився, що підтверджується записом в аркуші бесіди від 09.06.2022.
При цьому чинне законодавство, яке регулює діяльність ДБР, не передбачає «автоматичного» переходу особи з ліквідованого підрозділу, який перебуває поза штатом у новоутворений, а також не зобов'язує роботодавця працевлаштувати таку особу.
За таких умов, коли було змінено штатний розпис ТУ ДБР у м. Хмельницькому, ліквідовано П'ятий оперативний відділ (з дислокацією у м. Чернівці) і процедура скорочення була застосована до всіх працівників цього відділу, колегія суддів дійшла висновку, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем було дотримано визначеної законодавством процедури, його гарантій від незаконного звільнення, при тому, що, що позивач відмовився від запропонованої йому посади, та у зв'язку з неможливістю його подальшого використання на службі, колегія суддів дійшла висновку про правомірність наказу директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому № 97-о/с від 13.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » про припинення (розірвання) достроково контракту № 74 про проходження служби у Державному бюро розслідувань від 27.04.2021 та звільнення зі служби Державного бюро розслідувань у зв'язку із скороченням штату майора ДБР ОСОБА_1 , з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах п'ятого оперативного відділу (з дислокацією у м. Чернівцях) ТУ ДБР у м. Хмельницькому, 16.06.2022, та відсутність підстав для його скасування.
Вказане обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строків звернення до суду з цією позовною заявою з огляду на таке.
Апелянт зазначає, що подавши нову редакцію позовної заяви на усунення недоліків ухвали суду від 18.07.2022 про залишення позовної заяви без руху, датовану 15.08.2022 з предметом спору про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій заявлено вимоги із власним окремим предметом оскарження, які також передбачають нові окремі підстави оскарження (нові обставини, правові підстави, що були відсутні на час звернення з первинним позовом), позивачем по суті заявлено новий позов в рамках справи № 140/4835/22, що не відповідає вимогам частини першої статті 47 КАС України.
При цьому позивачем було пропущено місячний строк, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як видно з матеріалів справи, наказом директора ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 13.06.2022 № 97-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено зі служби Державного бюро розслідувань у зв'язку із скороченням штату 16.06.2022.
З первинним позовом позивач звернувся 13.07.2022.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху від 18.07.2022 позивач надіслав до суду нову позовну заяву від 15.08.2022.
Відповідно до вимог частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Відтак, позаяк оскаржуваний наказ про звільнення з посади датований 13.06.2022, а первинний позов подано до суду 13.07.2022, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що позовна заява подана до суду з дотриманням місячного строку, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вимога про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є наслідком скасування наказу про звільнення з посади і навпаки, вимога про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права, а саме - поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Тому, вказане апелянтом розділення позовних вимог як окремих є помилковим, позаяк такі вимоги є невіддільними одні від інших.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На переконання колегії суддів, зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає, а викладені в апеляційні скарзі мотиви дають підстави для її задоволення.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року в адміністративній справі № 140/4834/22 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне бюро розслідувань, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 09 червня 2023 року.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду