09 червня 2023 року Справа № 160/9955/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
10 травня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації», в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41847154, юридична адреса місця знаходження: будинок № 81, вулиця Юрія Іллєнка, місто Київ, Україна, 04050) щодо нарахування та виплати на користь Громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресом: будинок АДРЕСА_1 ) додаткової винагороди у розмірі, передбаченому пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41847154, юридична адреса місця знаходження: будинок № 81, вулиця Юрія Іллєнка, місто Київ, Україна, 04050) нарахувати та виплатити на користь Громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресом: будинок АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду у розмірі, передбаченому пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)учасників справи (у письмовому провадженні).
26.05.2023 р. від Державної установи «Центр пробації» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 р. надіслано позивачу на її електронну адресу та отримано 31.05.2023 р.
08.06.2023 р. від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначила, що співробітники силових структур в період проходження служби за захистом своїх порушених прав до органів судової влади не звертаються. Зазначена поведінка обумовлена тим, що зазначені вище заходи призводять до виникнення негативних наслідків стосовно подальшого проходження служби. Також, позивач посилалась на запровадження на всій території України карантину та оголошення воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, що є безумовною підставою для продовження строків, встановлених ст. 233КЗпП України.
Розглянувши заявлене клопотання та доводи в його обґрунтування, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена вимога щодо нарахування та виплати їй відповідачем додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень щомісячно, починаючи з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
В період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Отже, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з цим позовом, у спорах, пов'язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов'язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк.
При цьому, суд вважає помилковими посилання позивача на положення статті 233 КЗпП, як норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки вимога про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди є публічно-правовим спором, а ч.5 ст. 122 КАС України є спеціальною нормою, що регулює спірні відносини.
Згідно з положеннями статті 122 КАС України початок строку звернення з позовом до суду визначено альтернативно - це день, коли особа: 1) дізналася або 2) повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому при визначенні початку цього строку передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.
Слід зазначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 року у справі №800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Позивач не могла не знати в день отримання грошового забезпечення (заробітної плати), що виплачувалося їй в кінці відповідного місяця про порушене право, а саме, не нарахування та не виплату відповідачем їй додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 11.03.2022 р. по 31.05.2022 р.
При цьому, суд зауважує, що зміни до ст. 233 КЗпП України є загальнодоступними і обізнаність особи про них залежить виключно від такої особи, а тому ці зміни не є об'єктивно непереборною обставиною, яка б могла вплинути на можливість звернення до суду з позовом.
Позов подано до суду 10.05.2023 р.
Отже, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України строк для позивача станом на дату звернення до суду із цим позовом сплив.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Законами України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ та від 22 травня 2022 року №2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено відповідні Укази Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022 та від 17 травня 2022 року №341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №389-VIII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Запровадження воєнного стану є безумовною підставою, яка відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку.
Разом з тим, питання поновлення строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду у всіх абсолютно випадках.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 року (зі змінами та доповненнями) затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Станом на 10 грудня 2022 року відповідно до цього наказу у Дніпропетровській області віднесені наступні громади, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій:
- Криворізький район: Широківська селищна територіально громада, Зеленодольська міська територіальна громада;
- Нікопольський район: Марганецька міська територіальна громада, Мирівська сільська територіальна громада, Нікопольська міська територіальна громада, Покровська сільська територіальна громада; Червоногригорівська селищна територіальна громада;
- Синельниківський район: Великомихайлівська сільська територіальна громада, Малимихайлівська сільська територіальна громада, Новопавлівська сільська територіальна громада, Покровська селищна територіальна громада.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року (зі змінами та доповненнями) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Відповідно до цього наказу у Дніпропетровській області віднесені наступні громади, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій:
- Криворізький район: Зеленодольська міська територіальна громада;
- Нікопольський район: село Приміське Покровської сільської територіальної громади Нікопорльського району;
Синельниківський район: Великомихайлівська сільська територіальна громада, Малимихайлівська сільська територіальна громада, Новопавлівська сільська територіальна громада, Покровська селищна територіальна громада.
Місце реєстрації позивача не віднесено відповідно до наказу до переліку громад які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Посилання позивача, як на причину пропуску строку звернення до суду у зв'язку із введеним в Україні воєнного стану, суд вважає необґрунтованим, оскільки із вказаного клопотання не зрозуміло, як саме воєнний стан вплинув на неможливість подання позовної заяви до суду, в межах установленого Законом строку.
Оскільки факт збройної агресії проти України та введення воєнного стану не може бути безумовною поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду абсолютно у всіх випадках, суд вважає посилання позивача на дану обставину, як на поважну підставу порушення строку звернення до суду необґрунтованим, а тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цієї підстави.
Щодо посилання позивача на карантинні обмеження, як обґрунтування поважності причини пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами та доповненнями), на всій території України з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до КАС України та доповнено Прикінцеві положення пунктом 3, за змістом якого, зокрема, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжується на час дії карантину.
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 731-IX), який набрав чинності 17.07.2020, пункт 3 Прикінцевих положень КАС України викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
При цьому, пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 731-ІХ передбачено, зокрема, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Тобто, законодавець передбачив закінчення продовжених у зв'язку із запровадженням карантину строків 06.08.2020.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі № 463/6474/20.
Оскільки спірні правовідносини виникли у березні 2022 року, а позивач звернулась з позовом у 2023 році, посилання на карантинні обмеження суд вважає безпідставними та їх не може бути взято до уваги судом як доказ поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
При цьому, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фогарді проти Сполученого Королівства» право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інш. Проти Великобританії” рішення від 22.10.1996р., “Девеер проти Бельгії” рішення від 27.02.1980р.).
Згідно з ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Право на звернення до суду може бути обмежене законом, зокрема у такий спосіб, як встановлення законом строку для звернення до адміністративного суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження обмежувальних строків для звернення до адміністративного суду обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного особою, яка звернулася з адміністративним позовом, має першочергове значення, тобто передує встановленню обставин, від яких залежить результат вирішення спору.
Будь-яких інших поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не вказано.
За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені позивачем у заяві щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, не є поважними, тому заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п.9 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву у випадках, передбачених частиною 2 ст. 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачеві.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу - ОСОБА_1 .
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук