09 червня 2023 року Справа № 160/2904/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба суму у розмірі 313 682 грн 59 коп на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контракт про проходження військової служби з відповідачем був достроково розірваний та відповідач був виключений зі списків особового складу університету, а тому у нього виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, яке в добровільному порядку не відбувається.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України, роз'яснено позивачу про необхідність подати відповідь на відзив - у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов, у разі його подання відповідачем, дотримуючись вимог ст. 163 КАС України, роз'яснено відповідачу про необхідність подати заперечення, дотримуючись вимог ст. 164 КАС України - у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив, у разі його подання позивачем.
Крім того цією ухвалою витребувано у Військової частини НОМЕР_1 , у 10-денний термін з дня отримання даної ухвали, засвідчені належним чином докази на підтвердження місця проживання (перебування) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, судом направлено копію ухвали від 17.02.2023 ОСОБА_1 на адресу Військової частини НОМЕР_1 .
01.03.2023 Військова частина НОМЕР_1 отримала ухвалу від 17.02.2023 та 10.03.2023 від Військової частини НОМЕР_1 надійшла довідка про те, що ОСОБА_1 з 20.08.2021 по теперішній час перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
16.03.2023 від Військової частиниА4608 надійшла заява, в якій зазначено, що фактичне місце перебування Іванова за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом ухвалу від 17.02.2023 також направлено за цією адресою задля повідомлення ОСОБА_1 про розгляд даної справи.
До суду повернулись не врученими поштові відправлення ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_2 (номер трекінгу 4930021410529) та АДРЕСА_3 (номер трекінгу 49300219221078), з відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
При цьому, судом вчинено всі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У вересні 2022 року між ОСОБА_1 та Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Згідно пункту 1 вказаного контракту відповідач зобов'язувався, зокрема: сумлінно виконувати вимоги військових статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом тощо.
Пунктом 3 даного контракту передбачено, що курсант добровільно бере на себе зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утримання у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).
З матеріалів справи вбачається, що у 24.01.2023 відповідача за наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба було відраховано від подальшого навчання через систематичне невиконання умов контракту, у зв'язку із чим контракт з ним розірвано достроково.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Згідно наданих до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат, пов'язаних із утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, загальна сума всіх витрат складає 313682,59 грн, з яких:
витрати на грошове забезпечення - 296814,57 грн;
витрати на харчування - 12645 грн;
витрати на медичне забезпечення - 479,09 грн;
витрати на комунальні послуги та спожиті енергоносії - 3743,93 грн.
Із загальним розрахунком №114 від 24.01.2023 витрат, пов'язаних з утриманням відповідача на навчанні у розмірі 313682,59 грн, ОСОБА_1 ознайомлений 24.01.2023.
Враховуючи, що в добровільному порядку вказані витрати відповідач не відшкодував, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України», служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України.
Статтею 18 цього закону передбачено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
Згідно з частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232 навчання курсантів вищих військових навчальних закладів є видом військової служби.
Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2211) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною 3 статі 9 вказаного Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Отже, грошове забезпечення військовослужбовця за своєю правовою природою є винагородою за державну службу особливого характеру, і виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця, а не видом утримання військовослужбовця, як зазначено в Порядку №64.
У зв'язку з цим суд вважає, що віднесення в Порядку №964 грошового забезпечення до одного з видів утримання військовослужбовця суперечить наведеним вище приписам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання цієї норми наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, за приписами п. 13 якого грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, які діяли на дату виплати, поверненню не підлягає, крім випадків повернення сум грошової допомоги (при звільненні з військової служби) у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до чинного законодавства України.
Згідно пункту 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964(далі Порядок № 964), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти.
Пунктами 3, 4 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Отже, по суті Порядки №260 та №694 по різному регулюють спірні правовідносини щодо обов'язку повернення військовослужбовцем виплаченого йому грошового забезпечення, а відповідно і щодо можливості стягнення з військовослужбовця такого грошового забезпечення.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а та від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала з огляду на те, що суперечливе і неоднозначне регулювання спірних відносин порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що у даній справі застосуванню підлягають саме норми Порядку №260, а не Порядку №964, а тому виплачене позивачу за час навчання грошове забезпечення відшкодуванню не підлягає.
Оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на утримання у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба у вигляді грошового забезпечення у розмірі 296814,57 грн задоволенню не підлягають.
Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час кошти по продовольчому забезпеченню 12645 грн, по медичному забезпеченню 479,09 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв 3743,93 грн, всього на суму 16868,02 грн не відшкодував, а тому суд вважає, що позовні вимоги Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба є обґрунтованими у вказаній частині та є такими, що підлягають задоволенню частково.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Натомість позивачем частково доведено наявність узгодженої заборгованості відповідача перед бюджетом, яка не сплачена останнім у добровільному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 5, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799, адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79) витрати, пов'язані з утриманням в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в розмірі 16868,02 грн (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім грн 02 коп.).
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09.06.2023.
Суддя Н.Є. Калугіна