09 червня 2023 року Справа № 160/6546/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними в обмеженні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , з дати її призначення, а саме з 25.11.2021, з урахуванням вже виплачених сум та виплачувати в подальшому пенсію без обмеження максимальної суми.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі звернення від 25.11.2021 року призначено пенсію за віком. Проте розмір її було обмежено десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними з огляду на те, що таке обмеження обмежує право володіти своїм майном, чим порушує основоположні принципи, закріплені в Конституції України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2023 року відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 27.04.2023 року надано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку та отримує пенсію за віком обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) з 25.11.2021 року. Загальний страховий стаж зараховано по 31.01.2022 та складає 42 роки 03 місяці 07 днів (в тому числі період навчання з 01.09.1978 по 31.08.1979). Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% становить 0,42250. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, розрахований за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.01.2022, складає 45087,60 грн. (10846,37 грн. (середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2019-2021) х 4,15693 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації). Загальний розмір пенсії з 25.11.2021 року складає 24034,37 грн. Пунктом 3 статті 27 Закону № 1058 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії до виплати, з урахування обмежень максимального розміру пенсії становить: з 25.11.2021 - 18540,00 грн., з 01.03.2022 - 19340,00 грн., з 01.07.2022 - 20270,00 грн., з 01.12.2022 - 20930,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, якій з 25.11.2021 року призначена пенсія відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
На запит представника позивача листом № 0400-010304-8/27300 від 01.03.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено, що пунктом 3 статті 27 Закону № 1058 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії до виплати, з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії становить: з 25.11.2021 - 18540,00 грн., з 01.03.2022 - 19340,00 грн., з 01.07.2022 - 20270,00 грн., з 01.12.2022 - 10930,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Згідно частини 3 статті 27 Закону № 1058 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Вказана редакція частини 3 статті 27 Закону № 1058 запроваджена відповідно до Закону № 3668-VI від 08.07.2011 року «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
При цьому, рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2022 від 12.10.2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
Слід зазначити, що зміни щодо виплати пенсії у максимальному розмірі введені з 01.01.2008 року із набранням чинності Законом України від 28.12.2007 року №107-VI: пункт 35 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": частину третю статті 27 викласти в такій редакції: "3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону".
Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року у справі №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення ст.67 розділу I, п.п.2-4, 6-8, 10-18, пп.7 п.19, п.п.20-22,24-34, пп.1-6,8-12 п.35, п.п.36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п.3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, доповнення у статті 27 Закону № 1058 стосовно максимального розміру пенсії визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008.
Водночас, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": частину третю статті 27 викласти в такій редакції: "3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" (пункт 17 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення).
У подальшому, із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII, частину третю статті 27 доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень" (пункт 22).
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз.6 п.4 Рішення КСУ у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень КСУ).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 року у справі №1-31/2000 рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Таким чином, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008, є втрата чинності із 22.05.2008 року норм частини 3 статті 27 Закону № 1058. Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною норми частини 3 статті 27 Закону № 1058, така вважається «відсутньою» у тексті Закону.
Отже, буквальне розуміння змін, внесених Законом від 08.07.2011 року № 3668-VI та Законом від 24.12.2015 року № 911-VIII, із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008, дозволяє стверджувати, що у Законі № 1058 була відсутньою норма частини 3 статті 27, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів та цифр, є нереалізованими.
Таким чином, внесені Законом від 08.07.2011 року № 3668-VI та Законом від 24.12.2015 року № 911-VIII до частини 3 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічний правовий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 03.10.2018р. у справі №127/4267/17, від 16.10.2018р. у справі №522/16882/17, від 10.10.2019р. у справі №522/22798/17, від 08.08.2019р. у справі №522/3271/17, від 30.10.2020р. у справі №522/16881/17 та від 21.12.2021р. у справі №120/3552/21-а.
Поряд із цим, суд звертає увагу також і на те, що принцип обов'язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість «негативної нормотворчості» проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.
Так, Конституційний Суд України в пункті 7 рішення від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, у відповідності до якої, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Повторне запровадження правового регулювання, яке визнано неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.02.2002 р. №5-рп/2002, від 17.03.2004 р. №7-рп/2004).
Разом з тим вимоги в частині зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати в подальшому пенсію без обмеження максимальної суми задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1 073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0037510001 від 03.04.2023 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 536,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження з 25.11.2021 року розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 25.11.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, ІК в ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 09 червня 2023 року.
Суддя Е.О. Юрков