09 червня 2023 року Справа №160/15139/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали заяви представника позивача - адвоката Вовка Михайла Вадимовича поданої в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі №160/15139/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника,
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/15139/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
07.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача - адвоката Вовк Михайла Вадимовича про визнання протиправною бездіяльності, що виражена у невиконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 у справі № 160/15139/20, в якій заявник просить суд:
- поновити строк звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України;
- визнати протиправною бездіяльність, що виражена в невиконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 160/15139/20;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню ст. 129-1 Конституції України, шляхом призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 - з 26 вересня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, в місячний строк з дня отримання даної окремої ухвали повідомити суд про результати вжитих заходів.
У зв'язку з відсутністю судді Жукової Є.О. в автоматизованому розподілі КП «ДСС» у зв'язку з перебуванням у тривалій відпустці, розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 №277д призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної вище заяви у справі №160/15139/20 (номер провадження 872вр-23/160/15139/20).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022, заяву про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень в адміністративній справі №160/15139/20 (номер провадження 872вр-23/160/15139/20) передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали поданої заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, вказано, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Одним із обов'язкових документів, що додається до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, передбачений статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, є документ про сплату судового збору.
Однак до поданої заяви не додано доказів сплати судового збору.
Водночас, як визначено у ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір є збором, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог ст. 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана заява в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України у цій справі, до передбаченого ч. 2 ст. 3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
З системного аналізу викладених положень видно, що на заявника покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України «Про судовий збір».
Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у заявника, закріплених у ст. 5 Закону України «Про судовий збір», пільг не надано.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України відображені також у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №807/220/18 (провадження №К/9901/6667/19) та у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а (провадження №К/9901/32201/19).
Заявник у поданій ним заяві, зазначає про те, що судовий збір за подання заяви в порядку ст. 383 КАС України не справляється та посилається на постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №2а/0470/2563/12 та від 22 січня 2020 року у справі №440/207/19.
Суд зазначає, що висновки, викладені Верховним Судом у наведених заявником постановах, не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки у постановах Верховним Судом вирішувалось питання щодо сплати судового збору за подання заяви в порядку ст.382 КАС України, якою врегульовані питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Статтею 382 КАС України не передбачена сплата судового збору за подачу відповідної заяви. Натомість стаття 383 КАС України містить вимоги про сплату судового збору.
Згідно з ч.4 ст.383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
При цьому, ч.5 ст.383 КАС України встановлено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (абз.1 ч.5 ст.383 КАС України). У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (абз.2 ч.5 ст.383 КАС України).
Отже, зі змісту приписів ч.ч.4,5 ст.383 КАС України слідує, що строк для подання заяви в порядку цієї статті починає свій перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним певних дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві, або ж - про порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб, при цьому, недотримання заявником означеного строку звернення до суду з такою заявою тягне за собою повернення цієї заяви заявнику.
Суд зазначає, що 18.10.2021 судом у справі №160/15139/20 було ухвалено додаткове рішення, згідно з яким, у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення було відмовлено. Це додаткове рішення було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022.
У додатковому рішенні вказано, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 р. у справі №160/15139/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області винесено рішення, оформлене листом від 03.09.2021 р. №0400-010305-8/117246 «Про надання відповіді», в тексті якого зазначено, що саме на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 р. у справі №160/15139/21 відділом з призначення пенсії прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника.
Таким чином, позивачу та її представнику ще у 2021 році було відомо про прийняття відповідачем рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника.
Проте, з заявою в порядку ст.383 КАС України, представник позивача звернувся до суду засобами поштового зв'язку від 06.06.2023. Таким чином, заявником було пропущено встановлений ч.4 ст.383 КАС України 10-денний строк звернення до суду з відповідною заявою.
У поданій до суду заяві представник позивача просить суд поновити строк на звернення до суду з цією заявою. Своє клопотання представник позивача мотивує тим, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. 24.03.2023 представник позивача подав до органів державної виконавчої служби заяву про примусове виконання рішення суду від 12.02.2021 у справі №160/15139/20. Виконавче провадження було відкрито 28.03.2023, але постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував. 06.04.2023 представник позивача звернувся до органів державної виконавчої служби та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатськими запитами про надання інформації про хід виконавчого провадження та хід виконання рішення суду. Відповіді на ці запити адвокат отримав 31.05.2023. Саме з цієї дати, як зазначає представник позивача, він і дізнався про протиправну бездіяльність відповідача, що виражена у невиконанні рішення суду від 12.02.2020 у справі №160/15139/20.
Суд відхиляє доводи представника позивача, наведені в обгрунтування клопотання про поновлення строку і відмовляє у задоволенні цього клопотання, оскільки дії, направлені на примусове виконання рішення суду представник позивача почав вживати лише у 2023 році. Проте, як зазначено вище, позивачу та її представнику ще у 2021 році було відомо про прийняття відповідачем рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника.
Таким чином, подана заявником, в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України заява не відповідає вимогам, визначеним ч. 2 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення заяви особі, яка її подала, відповідно до вимог ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 5 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву представника позивача - адвоката Вовка Михайла Вадимовича подану в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі №160/15139/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна