532/2275/22
2/532/106/2023
25 травня 2023 р.
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді Мороз Т.М.,
з участю:
секретаря судового засідання Крейс О.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Титаренка С.О.,
представника відповідача Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області - Бабчука В.В.,
відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -
21.12.2022 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Титаренко Сергій Олександрович, звернувся до суду із позовною заявою до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшла земельна частка (пай) загальною площею 2 умовно-кадастрових гектара із земель колективної власності бувшого КСП імені «Чапаєва», розташованого на той час на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. ОСОБА_5 був членом КСП та був включений до списку осіб під № 138, які мали право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя спадкодавець ОСОБА_1 набув право на земельну частку (пай), але не встиг виготовити правовстановлюючий документ, оскільки помер 1996 року. З урахуванням цього позивач ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за законом першої черги звернувся із заявою про прийняття спадщини до Кобеляцької державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав, однак у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.
Таким чином, позивач прохав суд встановити факт про те, що саме померлому ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Чапаєве Кобеляцького району Полтавської області належала земельна частка (пай) - 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності бувшого КСП імені «Чапаєва», розташовану раніше на території Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області на даний час передана в комунальну власність Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області із земель запасу, які не надані у власність або користування громадян чи юридичним особам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також прохав визнати за позивачем ОСОБА_1 право на вищезазначену земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 26.12.2022 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
25.01.2023 року представник Білицької селищної ради Бабчук В. В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що ОСОБА_5 мав право на отримання земельної частки (паю) в землях КСП ім. «Чапаєва», однак до моменту смерті своїм правом не скористався та сертифікат на земельну частку (пай) не отримав. Право на земельну частку у землях КСП ім. «Чапаєва» перейшло в порядку спадкування за законом до ОСОБА_1 і мати позивача як законний представник своєї малолітньої дитини не вчинила законодавчо встановленого обов'язку стосовно отримання земельної частки (паю), у передбачений законом строк з вказаними вимогами не зверталась. В наступному і самим позивачем після досягнення повноліття не було здійснено дій щодо захисту свого порушеного права. Згідно вимог ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки. Оскільки поважних причин пропуску позовної давності позивачем не наведено та доказів на їх підтвердження суду не надано, представник відповідача прохав відмовити в задоволенні позову повністю (а. с. 60-64).
27.01.2023 року представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Прокопенко Ю. В. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не є розпорядником землями сільськогосподарського призначення. Крім цього, позивач вже звертався з цього самого предмету спору до Кобеляцького районного суду Полтавської області до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення. Також представник відповідача зазначив, що як зазначено в позові ОСОБА_5 за своє життя не отримав сертифікату на земельну частку (пай), а отже не набув права на неї, згідно інформації з відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не має інформації щодо наявних документів, а саме сертифікат чи державний акт виданий на ім'я ОСОБА_5 . Таким чином, оскільки в цьому випадку: 1) виникає спір про право, а не встановлення факту, що має юридичне значення; 2) Головне управління Держгеокадастру є неналежним відповідачем у справі, так як відсутні повноваження стосовно розпорядження даними категоріями земель сільськогосподарського призначення, представник відповідача прохав відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а. с. 65-68).
07.02.2023 року від представника позивача, адвоката Титаренка С. О., до суду надійшла відповідь на відзив Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області. Вказав, що оскільки спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а розпаювання земель відбулося 27 березня 1996 року, тобто через три місяці після розпаювання, а тому в такий короткий проміжок часу не можливо реалізувати своє право та отримати сертифікат. Крім цього, на момент смерті ОСОБА_5 з ним був зареєстрований та постійно проживав позивач, тому ОСОБА_1 прийняв спадщину згідно ЦК УРСР 1963 року. Зважаючи на вищевикладене, представник позивача прохав не враховувати при розгляді справи відзив Білицької селищної ради як безпідставно поданий та задовольнити позовну заяву (а. с. 132-138).
07.02.2023 року від представника позивача, адвоката Титаренка С. О., до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій представник позивача зазначив, що ним було подано позовну заяву в порядку позовного провадження, в якій заявлені позовні вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення та інша вимоги про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, що ніяк не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства щодо розгляду справи цієї категорії. Також вказав, що у справі до відповідача не будуть подаватися витрати за надану правничу допомогу позивачу та витрати по сплаті судового збору, оскільки на момент подачі позовної заяви вищезазначена земельна ділянка була передана із державної власності у комунальному, а тому прийняте в подальшому судом рішення не буле впливати на права та інтереси Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Таким чином, прохав не враховувати при розгляді справи відзив відповідача як безпідставно поданий та задовольнити позовну заяву (а. с. 125-131).
Ухвалою суду від 16.02.2023 року у задоволенні заяв представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Боака Б. В., та представника відповідача Білицької селищної ради - Бабчук В.В. про закриття провадження у справі відмовлено.
Ухвалою суду від 16.02.2023 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 24.04.2023 року до участі у справі залучено співвідповідачів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача, адвокат Титаренко С. О., в судовому засіданні позов підтримали та прохали задовольнити. Представник позивача, адвокат Титаренко С. О., зазначив, що позивач вступив у спадщину, бо проживав разом із спадкодавцем. Відповідачі у свою чергу відмовилися від спадщини, на час смерті спадкодавця проживали окремо.
Представник відповідача Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області Бабчук В. В. в судовому засіданні проти позову заперечив. Зазначив, що ОСОБА_5 мав право на отримання частки (паю) в землях КСП ім. «Чапаєва», однак таким правом не скористався, сертифікат на земельну частку (пай) не отримав. Право на земельну частку перейшло в порядку спадкування до спадкоємців, однак вони не вжили заходів для його оформлення.
Відповідачі ОСОБА_2 , позов визнала та пояснила, що була дружино. Спадкодавця ОСОБА_5 . В листопаді 1995 року вони розлучилися і вона стала проживати у будинку своїх батьків,який знаходиться поруч з будинком ОСОБА_5 . Разом з нею проживали і інші діти, крім ОСОБА_1 , який залишився проживати з батьком. Діти проживали то з нею, то з батьком. Після смерті ОСОБА_5 вони проживали в будинку ОСОБА_5
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнали повністю, не заперечували, щоб земельну частку (пай)успадкував позивач.
Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився. Суд визнав причини неявки представника відповідача неповажними та вирішив розглянути справу без участі представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши докази, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_5 (а. с. 10, 14).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Білицької селищної ради Кобеляцького району Полтавської області № 14-20/5-157 від 19.05.2021 року ОСОБА_1 , 1987 р. н., зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 20).
Згідно відповіді старостинського округу № 5 виконавчого комітету Білицької селищної ради від 14.03.2023 року № 9-19/5/24 на час смерті з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проходив службу у Збройних Силах України (а. с. 194).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 22 листопада 1995 року зроблено запис № 179.
Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняка Р. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) площею 2 умовно-кадастрових гектари для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності КСП імені «Чапаєва» на території Білицької селищної територіальної громади Полтавського району Полтавської області після смерті батька ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно (а. с. 23).
Судом встановлено, що 27 березня 1996 року колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00023, згідно якого КСП ім. Чапаєва передається у колективну власність 2726,84 гектари землі для виробництва сільськогосподарського продукції (а. с. 15).
Відповідно до списку громадян-членів КСП ім. Чапаєва, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00023 ОСОБА_5 був членом КСП ім. Чапаєва (а. с. 16).
Як вбачається з відповіді відділу у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.05.2021 року № 70/107-21 відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадян членів КСП ім. Чапаєва Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, запис про видачу сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 відсутній. Згідно бази даних Державних актів, які знаходяться в архіві Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00023 -відсутній (а. с. 21).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, суду, що ОСОБА_5 буч членом КСП. Позивач звернувся в сільську раду, де вона працювала і йому було видано довідку про наявність земельної ділянки із вільних земель на території сільської ради із земель державної власності.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що на час смерті ОСОБА_5 в будинку проживала його дружина ОСОБА_2 і їхні діти, крім старшої дитини, який був відсутній. У своїх батьків ОСОБА_2 проживала періодично, короткостроково, разом з дітьми, коли ОСОБА_5 , зловживаючи спиртними напоями, виганяв їх з дому.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5 був членом КСП імені Чапаєва та включений до списку осіб,які мають право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського товариства під; 138, який додається до Державного акту на право колективної власності на щемлю серії ПЛ № 00023 ксп ім. Чапаєва (а.с.15-16), а отже мав право на земельну частку (пай). Сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_5 не отримував, що підтверджується відповіддю ГУ Держгеокадастр у Полтавській області від 27.05.2021 (а.с.21).
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Спадщина ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 525 ЦК УРСР та ст. 1220 ЦК України, відкрилася в день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.
Таким чином, на момент відкриття спадщини та закінчення строку для прийняття спадщини Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, тому при розгляді справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми ЦК УРСР.
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Зі змісту статей 529 та 530 ЦК УРСР вбачається, що спадкування за законом здійснювалось почергово.
Так, відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
В судовому засіданні встановлено, що разом з спадкодавцем ОСОБА_5 на час його смерті, крім позивача ОСОБА_1 , проживали відповідач ОСОБА_2 , та його неповнолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах.
Відповідно до положень ЦК УРСР відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та позивач ОСОБА_1 як спадкоємці першої черги прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , шляхом фактичного вступу у володіння та управління майном. Протягом встановленого шестимісячного строку на прийняття спадщини спадкоємці-відповідачі не відмовилися від своєї частини спадщини у встановленому законом порядку.
Оскільки спадщина належить спадкоємцям в рівних частках, а позивач прохає визнати лише за ним право на земельну частку (пай), що належало батьку ОСОБА_5 , то суд вважає що у задоволенні позовної вимоги про визнання права за ОСОБА_1 на земельну частку (пай) 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності бувшого КСП імені Чапаєва в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог про встановлення факту належності померлому ОСОБА_5 земельної частки - 2 умовно-кадастрових гектари із земель колективної власності бувшого КСП імені Чапаєва, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині позову, оскільки від встановлення вищевказаного факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судові витрати необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 524, 525, 529, 530, 549 ЦК УРСР, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.06.2023.
Суддя