532/2299/22
2/532/111/2023
22 травня 2023 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Мороз Т.М.,
з участю:
позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Титаренка С.О.,
секретаря судового засідання - Крейс О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, акціонерного товариства закритого типу «Вільховатське», ОСОБА_3 про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування, -
27.12.2022 року позивачі звернулися до суду із позовною заявою до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, акціонерного товариства закритого типу «Вільховатське», ОСОБА_3 про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 . На момент смерті ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований разом із своєю дружиною ОСОБА_5 , яка після смерті чоловіка спадщину прийняла, але не встигла оформити своїх спадкових справ, так як ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. ОСОБА_5 є матір'ю позивачів. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна частка (пай) загальною площею 3,36 га із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) від 10.01.1997 року серії НОМЕР_4 та земельна частка (пай) загальною площею 3,36 умовно кадастрових гектари, оскільки за життя ОСОБА_4 був членом ЗАТ «Вільховатське» та був включений до списку осіб пенсіонерів, які мали право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому за життя його дружина ОСОБА_5 спадщину прийняла, але не встигла оформити своїх спадкових прав, так як ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після смерті матері позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися із заявами до Кобеляцької державної нотаріальної контори, але у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації на земельні частки (паї) державним нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.
Таким чином, позивачі прохали суд визнати за ними право на земельну частку (пай) загальною площею 3,36 умовно кадастрових гектари із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала батьку ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого прийняла дружина ОСОБА_5 , але не встигла оформити своїх спадкових прав так як померла та право на земельну частку (пай) загальною площею 3,36 умовно кадастрових гектари із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» для ведення товарного сільськогосподарського господарства згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 від 10.01.1997 року в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Проскури Кобеляцького району Полтавської області. Також прохали провести розподіл спадкового майна між спадкоємцями та визнати в порядку спадкування за законом: 1) за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) загальною площею 3,36 умовно кадастрових гектари із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала батьку ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого прийняла дружина ОСОБА_5 , але не встигла оформити своїх спадкових прав так як ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в селі Проскури Кобеляцького району Полтавської області; 2) за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) загальною площею 3,36 умовно кадастрових гектари із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» для ведення товарного сільськогосподарського господарства згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 від 10.01.1997 року після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Проскури Кобеляцького району Полтавської області.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 лютого 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали та прохали задовольнити. Пояснили, що сплатили відповідачу ОСОБА_3 кошти в сумі 1000 доларів за його частку у спадкуванні, тому він відмовляється від успадкування майна, яке залишилось після смерті батька та матері.
Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Титаренко С. О., в судовому засіданні позов визнав та пояснив, що відповідач ОСОБА_3 відмовляється на користь свого брата ОСОБА_2 та сестри ОСОБА_1 від спадкового майна, яке залишилось після смерті матері та батька.
Представник відповідача Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області Фещенко В. в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Прохав рішення приймати на розсуд суду з урахуванням наявних в справі матеріалів та чинного законодавства.
Представник відповідача акціонерного товариства закритого типу «Вільховатське», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Суд, заслухавши сторони, перевіривши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та довідкою Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області №486 від 06.11.2018 року (а. с. 10, 13).
Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем першої черги за законом була його дружина, ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (а. с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та довідкою Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області №486 від 06.11.2018 року (а. с. 11, 13).
Судом також встановлено, що батьком позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , матір'ю - ОСОБА_5 (а. с. 14-16, 30-36).
Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняка Р. В. відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) площею 3,36 умовно кадастрових гектари із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала батьку ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого прийняла дружина ОСОБА_5 , але не встигла оформити своїх спадкових прав так як померла та право на земельну частку (пай) загальною площею 3,36 умовно кадастрових гектари із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» для ведення товарного сільськогосподарського господарства згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 від 10.01.1997 року в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Проскури Кобеляцького району Полтавської області у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а. с. 43).
Судом встановлено, що 29 грудня 1994 року акціонерному товариству «Вільховатське» видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00002, згідно якого акціонерному товариству «Вільховатське» передається у колективну власність 1869,2 гектарів землі для виробництва сільськогосподарського продукції (а. с. 23-25).
Відповідно до списку пенсіонерів, членів акціонерного товариства «Вільховатське», доданого до Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00002 ОСОБА_4 , 1929 р. н., та ОСОБА_5 , 1932 р. н., були членами акціонерного товариства «Вільховатське» (а. с. 26).
Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадян АТ «Вільховатське» бувшої Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області ОСОБА_4 сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався. ОСОБА_5 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 (а. с. 27).
Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 від 10.01.1997 року член акціонерного товариства «Вільховатське» ОСОБА_5 на підставі розпорядження Кобеляцької райдержадміністрації від 17.12.1996 року № 951 має право на земельну частку розміром 3,36 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (а. с. 20).
Як вбачається із копії спадкової справи 286/2000 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 до Кобеляцької державної нотаріальної контори звернулися із заявами про прийняття спадщини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 87-89).
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Згідно п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8.08.1995р. право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Тобто, основним первинним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат про право на земельну частку (пай).
ОСОБА_4 за життя сертифікату про право на земельну частку (пай) не отримував.
Спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_5 . ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцями після смерті якої є позивачі та відповідач ОСОБА_3 .
Спадкодавець ОСОБА_5 питання щодо визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 за життя не порушувала та про наявність такого права не заявляла, у зв'язку із чим не набула права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_4 .
В зв'язку з цим до складу спадщини ОСОБА_5 не ввійшло право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_4 .
Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про визнання за спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) загальною площею 3,36 умовно кадастрових гектари із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка за життя належала батьку ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого прийняла дружина ОСОБА_5 , але не встигла оформити своїх спадкових прав так як померла необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги про визнання за спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 від 10.01.1997 року в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Спадщина ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 525 ЦК УРСР, відкрилася в день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України.
Таким чином, на момент відкриття спадщини та закінчення строку для прийняття спадщини Цивільний кодекс України ще не набрав чинності, тому при розгляді справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу УРСР який діяв на час відкриття спадщини, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.
Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу УРСР перша черга спадкоємців за законом, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних часках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу.
Статтею 548 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Статтею 553 ЦК Цивільного кодексу УРСР передбачено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Аналогічний за змістом висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 145/1448/17 (провадження № 61-46925св18).
З копії спадкової справи № 286/2000 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 що із заявами про прийняття спадщини до Кобеляцької державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 87-89).
Таким чином, відповідач ОСОБА_3 спадщину після смерті матері ОСОБА_5 прийняв та у відповідності до Цивільного кодексу УРСР не відмовився від спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
В судовому засіданні позивачі зазначили, що сплатили ОСОБА_3 1000 доларів за обов'язкову частку при спадкуванні, тому відповідач відмовляється від спадкування майна, яке залишилось після смерті батька та матері.
Водночас, в матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до яких позивачі сплати відповідачу ОСОБА_3 кошти в сумі 50 000 грн за обов'язкову частку при спадкуванні (а. с. 58-59).
Доказів, які підтверджують сплату коштів відповідачеві, позивачі суду не надали. Також відсутнє підтвердження про отримання зазначених коштів з боку відповідача ОСОБА_3 .
Таким чином, встановлені в суді обставини свідчать про те, що належну долю спадкового майна після померлої ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_3 успадкував відповідно до вимог Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року та не відмовився від спадщини протягом встановленого строку, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) загальною площею 3,36 умовно кадастрових гектари із земель колективної власності ЗАТ «Вільховатське» для ведення товарного сільськогосподарського господарства згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 від 10.01.1997 року в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Проскури Кобеляцького району Полтавської області.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельні частки (паї) в порядку спадкування, відтак не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині розподілу спадкового майна між спадкоємцями.
Керуючись статтями 12, 259, 263 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, акціонерного товариства закритого типу «Вільховатське», ОСОБА_3 про визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя