Номер провадження: 22-ц/813/5148/23
Справа № 510/2084/21
Головуючий у першій інстанції Дудник В.І.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
05.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Київська обласна прокуратура, Міністерство внутрішніх справ України, Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу,
за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігоря Несторовича,
на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 24 січня 2023 року,
за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури в обґрунтування якого зазначив, що 15.01.2009 року прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Київської області Каденко Д.О. винесено постанову про порушення кримінальної справи зокрема у відношенні позивача за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.
21.08.2009 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд та накладено арешт на майно.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 17.07.2015 року запобіжний захід змінено на тримання під вартою, а постановою від 14.08.2015 року міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасована, застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 , виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з відсутністю в діянні підсудного складу злочину. Запобіжний захід позивачу, до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Позивач зазначає, що внаслідок незаконного кримінального переслідування, тривалий час залишався у стані невизначеності щодо своєї долі та протягом дванадцяти років не мав можливості вести звичайний спосіб життя, був змушений пристосовуватися до несприятливих умов. Погіршились відносини з оточуючими, була принижена честь, гідність та ділова репутація, а тривала нервова напруга призвела до появи негативних змін у стані здоров'я, таких як швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі та отримання інвалідності другої групи довічно.
Позивач зазначає, що втратив роботу, не отримував заробітну плату починаючи з серпня 2009 року по жовтень 2014 року. Розмір недоотриманої заробітної плати складає 68000 грн.
Витрати на поїздки до суду склали 70000 грн.
Крім того, для надання правової (юридичної) допомоги, для участі в слуханні кримінальної справи в суді, позивачем залучено адвоката Власенко В.М., який у період з 2011 року по 2020 рік приймав участь в судових засіданнях. За весь період позивачем сплачено гонорар адвокату на загальну суму 120000 грн.
Також позивач зазначає, що поніс моральну шкоду у розмірі 1632000 грн (обрахована за період з 21.08.2009 року по 14.01.2021 року мінімальна заробітна плата * 2).
Позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі - 258000 грн, стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі - 1632000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ренійський районний суд Одеської області рішенням від 24.01.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури задовольнив частково.Стягнув з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 258000 грн. Стягнув з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в загальному розмірі 911200 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що з моменту пред'явлення обвинувачення 21.08.2009 року по 14.01.2021 року (набрання чинності виправдувальним вироком), пройшло 136 місяці, тому вважав доведеним факт наявності у позивача моральної шкоди у розмірі 911200 грн, згідно розрахунку: 6700 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом) х 136 (кількість місяців перебування під слідством та судом).Також суд першої інстанції дійшов висновку, що моральна шкода має бути стягнута з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
В частині стягнення матеріальної шкоди, то суд першої інстанції повністю погодився з розрахунками, наведеними позивачем зазначив, що вказані витрати підтверджуються належними доказами, тому стягнув в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 258000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, просить оскаржуване рішення у частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігор Несторович, просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на те, що судом першої інстанції помилково зазначено суб'єкта виконання рішення та визначення шляху списання коштів на користь ОСОБА_1 з єдиного казначейського рахунку. В частині визначення розміру моральної шкоди скаржник вважав, що підлягає стяганню 816000 грн з розрахунку 136 місяців * 6000 грн - розмір мінімальної заробітної плати на час звернення ОСОБА_1 з позовною заявою. В частині стягнення матеріальної шкоди зазначив, що відсутні докази відсторонення позивача від посади, крім того Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не визначено можливості відшкодування транспортних витрат. Щодо стягнення витрат на правову допомогу скаржник послався на те, що позивач мав право на надання безоплатної правової допомоги, також розмір витрат є значно завищеним.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігор Несторович посилається на те, що факт ухвалення виправдувального вироку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не обґрунтовано факт вчинення Київською обласною прокуратурою фізичного чи психологічного впливу на позивача під час досудового розслідування кримінального провадження та не надано доказів протиправної поведінки органів досудового розслідування чи прокуратури. На думку скаржника факт заподіяння та розмір моральної шкоди є недоведеним. В частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу вважає, що питання витрат на правову допомоги мало вирішуватись на стадії ухвалення вироку. Розмір витрат на правничу допомогу вважає недоведеним позивачем, оскільки не надано детального опису робіт, необґрунтовано та не надано доказів на підставі яких визначено обсяг фактично наданої правової допомоги.
Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту звернення ОСОБА_1 на підставі ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» про визначення розміру завданої шкоди та відповідне рішення відсутнє.
Позивачем не надано доказів неможливості отримання іншого доходу та доказів втрати доходу, тому вимоги про стягнення неотриманої заробітної плати є необґрунтованими.
Щодо стягнення вартості транспортних витрат скаржник вважає відсутніми докази того, що поїздки відбувались у зв'язку з розслідуванням справи та необхідністю участі у судовому засіданні, частина доказів наданих позивачем не містить дати та вартості поїздок.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.03.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційної скаргою Державної казначейської служби України. Вказаною ухвалою роз'яснювалось ОСОБА_1 , Київській обласній прокуратурі, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству фінансів Україниправо на надання відзиву.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.03.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І.Н. Вказаною ухвалою роз'яснювалось ОСОБА_1 , Державній казначейській службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству фінансів України.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Державна казначейська служба України та Київська обласна прокуратура зареєстровані у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своїх офіційних електронних адрес.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копії ухвал про відкриття провадження від 24.03.2023 року та від 30.03.2023 року та апеляційні скарги ОСОБА_1 отримав 11.04.2023 року та 02.05.2023 року відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження, посилаючись на те, що моральна шкода у правовідносинах передбачених ст. 1176 ЦПК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодовується без встановлення вини органу, який відповідає за відшкодування такої шкоди.
Копії ухвал про відкриття провадження від 24.03.2023 року та від 30.03.2023 року та апеляційні скарги Міністерство фінансів України отримало 03.04.2023 року та 12.04.2023 року відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Копії ухвал про відкриття провадження від 24.03.2023 року та від 30.03.2023 року та апеляційні скарги Міністерство внутрішніх справ України отримало 05.04.2023 року та 12.04.2023 року відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України Міністерство внутрішніх справ України просило апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись на обставини викладені у апеляційній скарзі та зазначило, що позовна заява та матеріали справи не містять даних про вину посадових осіб МВС України.
Копії ухвал про відкриття провадження від 24.03.2023 року та від 30.03.2023 року Державна казначейська служба України та Київська обласна прокуратура отримали в особистому кабінеті Електронного суду13.05.2023 року та 03.04.2023 року відповідно, що підтверджується довідками.
Позивач та представники Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства фінансів України про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, судові повістки отримали 07.05.2023 року, 13.05.2023 року (в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою), 25.04.2023 року та 25.04.2023 року відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник позивача ОСОБА_1 - Власенко В.М. у судовому засіданні, апеляційні скарги просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Прокурор у судовому засіданні, просила апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець І.Н. задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати. Вважала, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що 15.01.2009 року порушено кримінальну справу № 30-1973, зокрема і відносно ОСОБА_1 , якому постанова вручена 21.08.2009 року та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд та накладено арешт на майно.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 повторно виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст. 191, ч.1 ст. 27, ч.1 ст.366 КК України у зв'язку з відсутністю в діянні підсудного складу злочину.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду від 29 грудня 2020 року вступив в законну силу 14.01.2021 року.
Суд вважав доведеним факт понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного накладення арешту на майно, порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження, що призвели до погіршення стану здоров'я, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зав'язків.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом суд виходив із мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування та кількості місяців перебування позивача під слідством та судом, і вважав, що 911200 грн відповідатиме розміру шкоди заподіяної позивачу.
Суд погодився із доводами позивача щодо стягнення неотриманої заробітної плати в сумі 68000 грн та транспортних витрат, понесених позивачем з часу порушення кримінальної справи.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Судом встановлено, що 15.01.2009 року прокуратурою Київської області порушено кримінальну справу № 30-1973, зокрема. і відносно ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого ст. 27, ст. 15 ч. 5, ст. 191 КК України.
Постанова вручена ОСОБА_1 21.08.2009 року, обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд та накладено арешт на майно.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 18 серпня 2015 року у справі № 1/259/2/2015 ОСОБА_1 виправдано у пред'явленому обвинувачені за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з не доведенням, що в його діянні є склад злочину. Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.11.2015 року вирок Бориспільського міськрайонного суду від 18 серпня 2015 року скасовано, кримінальна справа направлена на новий судовий розгляд.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 виправдано у пред'явленому обвинувачені за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з відсутністю в діянні підсудного складу злочину, який вступив в законну силу 14.01.2021 року.
Із апеляційної скарги Державної казначейської служби України вбачається, що відповідач погоджується, що позивач перебував під слідством та судом з 21.08.2009 року по 14.01.2021 року, тобто 136 місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремленого посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема і моральна шкода.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону).
Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 зазначено, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині моральної шкоди, зазначає, що внаслідок незаконного кримінального переслідування, яке виразилось у незаконному пред'явленні обвинувачення, перебування під слідством протягом дванадцяти років, взятті і триманні під вартою, накладення арешту на все майно, йому завдана моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршення стосунків із оточуючими, необхідності вживати додаткових зусиль для відновлення стосунків, у стражданнях внаслідок знищення його ділової репутації, втраті роботи та заробітку, не змозі дбати про сім'ю, погіршився стан здоров'я позивача, він (враховуючи вік - 55 років та більшу вразливість, тривалість незаконних дій щодо нього) часто хворів, проходив курси лікування, з 26.12.2014 року є особою з інвалідністю ІІ групи довічно, визначивши розмір моральної шкоди 1632000 грн.
Суд першої інстанції виходячи, з вимог розумності і справедливості, враховуючи обставини справи та ступінь страждань позивача, дійшов висновку, що наявні законні підстави для визначення моральної шкоди, що спричинена позивачу, незаконними діями органами досудового розслідування, у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, й становить 911200 грн, виходячи із розрахунку 6700 грн (мінімальна заробітна плата) х 136 (кількість місяців перебування під слідством та судом).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, на підставі правильно встановлених фактичних обставин справи та належної оцінки поданих сторонами доказів, зробив вірний висновок про наявність підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що розмір мінімальної заробітної плати на час звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до суду, становив 6000 грн, тому розмір моральної шкоди, яка згідно ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» могла бути відшкодована на користь позивача у розмірі 816000 грн (136 місяців х 6000 грн), не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з пунктом 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», передбачене частиною п'ятою статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 4 Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визначити й більший розмір відшкодування.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
Отже при визначенні мінімального розміру моральної шкоди суд повинен враховувати мінімальну заробітну плату установлену законодавством на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом.
На час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення рішення мінімальний розмір заробітної плати, який відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 6700 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, обґрунтовано застосував розмір мінімальної заробітної плати встановленої на час ухвалення рішення у розмірі 6700 грн та дійшов правильного висновку, що мінімальний розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» становить 911200 грн.
Доводи апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з не недоведеністю факту протиправності поведінки органів судового розслідування чи прокуратури у ході досудового розслідування кримінального провадження чи його судового розгляду, є безпідставними, оскільки невинуватість позивача встановлено вироком суду, який набрав законної сили, та відповідно це надає йому право відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» на відшкодування моральної шкоди, а перебування під слідством та судом, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, завдало моральної втрати позивачу, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди
Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути матеріальну шкоду, яка складається з втраченої заробітної плати починаючи з серпня 2009 року по жовтень 2014 року (досягнення пенсійного віку), оскільки ТОВ «АКВА» завдяки діям правоохоронцям перестало працювати та позивач не міг знайти роботу, виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, у сумі 68000 грн.
Суд першої інстанції, стягуючи на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 258000 грн, виходив з того, що за 5 років і три місяці позивач не отримував заробітну плату, і всього, згідно наведеного у позові розрахунку, він неотримав заробітку в сумі 68000 грн, позивачем понесені витрати, пов'язані із здійснення, з часу порушення кримінальної справи, поїздок близько ста разів з м. Рені, а потім поїздом з м. Ізмаїл Одеської області до м. Київ та м. Бориспіль Київської області на проведення досудового розслідування, а потім до Бориспільського суду та Апеляційного суду Київської області, які складають 70000 грн, та 120000 грн гонорар адвокату починаючи з 2011 року.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, стягуючи в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 68000 грн неотриманого заробітку, належним чином не з'ясував чи здійснювалося у визначений законодавством спосіб відсторонення позивача від посадита у період з серпня 2009 року по жовтень 2014 року за який позивач просить стягнути втрачений заробіток чи перебував позивач під арештом.
Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановленням виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно із ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
Отже Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування шкоди, а саме не одержаного заробітку громадянином, повинен визначатися саме за час відсторонення від роботи (посади).
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на вказані норми процесуального права метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторони.
Колегія суддів зазначає, що підставою відшкодування грошових доходів, які втратив позивач внаслідок незаконних дій є неотримання ним доходу. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та надати відповідні докази.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач працював на посаді голови правління ЗАТ «АКВА» та органами досудового розслідування не приймалось рішення про відсторонення позивача від займаної посади.
В матеріалах справи відсутні докази, як то наказ ЗАТ «АКВА» про відсторонення позивача від посади голови правління з часу порушення прокуратурою Київської області кримінальної справи.
Позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так під час розгляду в суді апеляційної інстанції, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано суду доказів на підтвердження обставин, неотримання заробітної плати під час здійснення досудового розслідування, а ЗАТ «АКВА» припинило працювати.
Перебування позивача у період з серпня 2009 року по жовтень 2014 року на підписці про невиїзд саме по собі не свідчить про неможливість здійснення ним обов'язків голови правління ЗАТ «АКВА» та втрату у зв'язку з цим доходів.
Ураховуючи викладені обставини, колегія судді вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення неотриманої заробітної плати в сумі 68000 грн не підлягають задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на придбання квитків на автомобільний та залізничний транспорт, з часу порушення кримінальної справи, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог.
Проте рішення суду в цій частині не відповідає вимогам закону та обставинам справи.
В позовній заяві позивачем зазначено, що з часу порушення кримінальної справи він близько сто разів їздив маршрутними автобусами з м. Рені, а потім поїздом з м. Ізмаїл Одеської області до м. Київ та м. Бориспіль Київської області на проведення досудового розслідування, а потім до Бориспільського суду та Апеляційного суду Київської області, які складають 70000 грн, надавши в якості доказів квитки.
При цьому, позивачем надано квітки на загальну суму 10681,57 грн.
Проте ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу з приводу підтвердження того факту, що позивач здійснював проїзд саме до місця проведення слідчих дій чи до суду.
Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем та його представником, на підтвердження обставин здійснення проїзду саме до місця проведення слідчих дій чи до суду, клопотань про витребування доказів не заявлялось, як і клопотань про дослідження кримінальної справи.
За наведених підстав колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення витрат у зв'язку з поїздками, задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Стягуючи витрати у зв'язку з наданням правової (юридичної) допомоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до участі у слуханні кримінальної справи в суді залучено адвоката Власенка В.М., який починаючи з 2011 року був примутній в судових засіданнях Бориспільського міськрайонного суду та Апеляційного суду Київської області. Крім того, адвокатом готувались клопотання, виступи, заперечення та інші документи, які були необхідні в ході слухання справи. За весь період часу роботи адвоката (10 років) позивачем сплачено гонорар адвокату на загальну суму 120000 грн (підтверджуючі документи знаходяться в матеріалах справи).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Витрати на юридичну допомогу підлягають відшкодуванню на підставі п. 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Порядок застосування зазначеного вище Закону встановлений Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення).
Абзацом третім пункту 10 Положення передбачено, що до сум, які підлягають поверненню громадянинові на підставі пункту 4 статті 3 Закону, відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Положеннями КПК України визначено, що юридична допомога в кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.
До правової допомоги належать консультації, роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво в судах.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
На підтвердження вказаних витрат позивачем надано договір про надання юридичної (правової) допомоги від 10.01.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Власенко В.М., який надавав позивачу юридичну допомогу у кримінальній справі, і охоплюється періодом досудового розслідування та судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно пункту 4 договору про надання юридичної (правової) допомоги сторони встановили фіксований гонорар адвоката у розмірі 12000 грн на рік. У вказану суму входить складання процесуальних документів та участь у судових засіданнях.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до вирішення кримінальної справи по суті (п. 3.1 договору).
Фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується прибутковими касовими ордерами на загальну суму 120000 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21-ц (провадження № 12-14гс22) зазначено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. З аналізу норми статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу на загальну суму 120000 грн є співмірними обсягу наданих юридичних послуг та підлягає відшкодуванню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».Оцінюючи належність та достовірність вказаних доказів, суд бере до уваги значний період кримінального переслідування позивача та відповідно тривалий період надання вказаних послуг (10 років).
Доводи апеляційних скарг про те, що питання про відшкодування витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_1 мало вирішуватися під час розгляду кримінальної справи не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено порядок відшкодування сум, сплачених у зв'язку з наданням юридичної допомоги та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Безпідставними є аргументи апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури, про врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року у справі 529/1007/16-ц, оскільки обставини справ не є тотожними.
Так, у справі № 529/1007/16-ц спір виник щодо відшкодування моральної шкоди, пов'язаної із тривалим невиконання, а саме більше 5 років, державними виконавцями Диканського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області судового рішення, отже у зазначеній справі та у справі, яка переглядається, обставини, що формують зміст правовідносин, а також матеріально-правове регулювання правовідносин, є різними.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту звернення ОСОБА_1 на підставі ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» до відповідних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури про визначення розміру, завданої йому матеріальної шкоди не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Чинним законодавством визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,у тому числі й відшкодування суми, сплаченої громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, заробітку втраченого внаслідок незаконних дій, судові та інші витрати.
За змістом положень частини першої статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Як зазначалося вище, вироком Бориспільського міськрайонного суду від 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 виправдано у пред'явленому обвинувачені за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з відсутністю в діянні підсудного складу злочину.
Оскільки закон не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Отже за захистом свого порушеного права позивач звернувся у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та суд першої інстанції обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 року у справі № 333/146/21.
Апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційних скарг щодо неправильності зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення відомостей про суб'єкта виконання, вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання сум на відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди.
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.
Згідно з частиною першою статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення, аналогічний висновок наведено у пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що абзац третій резолютивної частини рішення Ренійського районного суду Одеської області від 24 січня 2023 року необхідно викласти у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в розмірі - 911200 (дев'ятсот одинадцять тисяч двісті ) грн».
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури підлягає скасуванню, та в цій частині ухваленню нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді сплачених сум за надання юридичної допомоги підлягають задоволенню та стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода у вигляді сплачених сум за надання юридичної допомоги у розмірі 120000 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманого заробітку та витрат витрачених на оплату проїзду, відмовити.
Щодо судових витрат
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
За подання апеляційної скарги Київською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 17025 грн.
Державною казначейською службою України за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 17025 грн.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в силу вимог закону, а Київською обласною прокуратурою та Державною казначейською службою України за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір, та апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, то колегія суддів вважає, що скаржникам підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 2009,45 грн кожному у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігоря Несторовичазадовольнити частково.
Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 24 січня 2023 року в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді сплачених сум за надання юридичної допомоги задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді сплачених сум за надання юридичної допомоги у розмірі 120000 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України про стягнення матеріальної шкоди у вигляді неотриманого заробітку та витрат витрачених на оплату проїзду, відмовити.
Абзац третій резолютивної частини рішення Ренійського районного суду Одеської області від 24 січня 2023 року викласти у такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в розмірі - 911200 (дев'ятсот одинадцять тисяч двісті ) грн».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Компенсувати Київській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009,45 грн.
Компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009,45 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.В. Кострицький
Н.В. Стахова