Номер провадження: 22-ц/813/516/23
Справа № 520/18272/19
Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.
Доповідач Громік Р. Д.
09.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2020 року у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у вигляді заборгованості зі сплати членських внесків на утримання будинку та витрат на оплату спожитих комунальних послуг у розмірі 81 951,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 123,31 грн., 3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання у розмірі 37 677,04 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є обслуговуючою організацією по утриманню будинку АДРЕСА_1 , власником декількох житлових та нежитлових приміщень в якому є відповідач, який не виконує свої зобов'язання щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг у зв'язку із чим утворилась заборгованість, та внаслідок порушення грошового зобов'язання у відповідності до вимог ст. 625 ЦК компенсаційними виплатами за порушення якого є стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Під час розгляду справи представник позивача відмовилась від вимог щодо стягнення заборгованості враховуючи факт їх оплати відповідачем, однак вимагає стягнення компенсації за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі інфляційних втрат у розмір 11 123,31 та 3% річних у розмірі 37 677,04 а всього на загальну суму компенсаційних втрат на суму 48 800,35 грн., а також понесених , шляхом оплати судового збору при подачі позовів, судових витрат у розмірі 3080,89 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання у вигляді оплати житлово-комунальних послуг за період з вересня 2016 року до квітня 2019 року у загальному розмірі 48 800,35 грн., та судових витрат у розмірі 3 080,88 грн.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
1)суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність належних чином укладених договорів між відповідачем, як споживачем житлово-комунальних послуг, та позивачем як на підставу відсутності права позивача вимагати від відповідача компенсаторну відповідальність суперечить Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;
2)ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є єдиним управителем будинку та даний факт підтверджений трьома судовими інстанціями, а посилання суду на факт відсутності «офіційного» акту приймання-передачі не може слугувати підставою для відсутності у відповідача обов'язку вчасно сплачувати та належно здійснювати сплату за надані житлово-комунальні послуги.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 09 червня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником будинку АДРЕСА_1 , оскільки йому на праві власності належать: квартири №17 , 20 , 153 , 263 , 279 , а також нежитлові приміщенням №17, 27 і машиномісця № 17 , 18 , 97 , 98 , 99 , 105.
Після будівництва багатоквартирного 10-ти поверхового будинку АДРЕСА_1 актом приймання-передачі від 01.12.2015 року він був переданий на баланс Обслуговуючому кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у зв'язку із чим відповідачем були укладені договори з Обслуговуючим кооперативом, як організацією яка надає житлово-комунальні послуги, на обслуговування машиномісць, нежитлових приміщень і квартир, що підтверджено актом приймання-передачі (т.1, а.с. 86), статутом ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 90) та договорами на обслуговування (т.1, а.с.97-118).
Згідно із довідки від 25.09.2019р. у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за житлово-комунальні послуги перед ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т.1, а.с. 119).
Протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 20.07.2016р. було прийнято рішення про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 03.08.2016р. (т. 1, а.с. 22).
Між двома обслуговуючими організаціями виник спір стосовно взяття будинку на баланс та рішенням Господарського суду Одеської області від 29 травня 2017 року по справі №916/621/17 зобов'язано ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» передати ОСББ « ІНФОРМАЦІЯ_1» по акту приймання-передачі в управління спірний будинок (т.1, а.с. 153).
На підставі зазначеного рішення, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року (т.1, а.с. 158), без складення відповідного акту приймання-передачі, ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» у 2019 році уклала відповідні договори з енерго- та водо постачальними компаніями.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Після сплати заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачем, та відмови від даних вимог представником позивача, предметом розгляду даної справи залишилось стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань як компенсацію за несвоєчасність оплати.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що при розгляді даного питання суд приймає до уваги наявність складних відносин по обслуговуванню будинку АДРЕСА_1 , які виникли у зв'язку із спором між двома організаціями: ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» щодо визначення права кожної із них на обслуговування будинку яке було розглянуто і рішенням суду визначено, що єдиною обслуговуючою організацією є ОСББ.
Одночасно із цим судом враховується відсутність офіційного акту приймання-передачі будинку на баланс ОСББ, не проведення звірки щодо оплати співвласниками будинку на спожиті житлово-комунальні послуги обслуговуючому кооперативу, а також той факт, що з основними постачальниками води та електроенергії ОСББ уклали договори лише у 2019 році. Крім того, позивачем з доказами не надано відомостей щодо визначення загальними зборами розміру тарифів за утримання будинку та належне сповіщення відповідача про прийняття загальними зборами об'єднання співвласників даних тарифів.
Відсутність належним чином укладених договорів між ОСББ та відповідачем як споживачем послуг, відсутність доказів належного сповіщення про встановлення розміру тарифів прийнятих загальними зборами ОСББ, не прийняття офіціально на баланс будинку об'єднанням, відсутність звірки можливих оплат житлово-комунальних послуг обслуговуючому кооперативу, надає змогу для суду прийти до висновку що відсутність належних та допустимих доказів моменту порушення відповідачем перед позивачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати житлово-комунальних послуг навіть і сам факт надання таких послуг саме ОСББ, наслідком чого є недоведеність у судовому засіданні позовних вимог щодо виникнення права у ОСББ вимагати компенсаторну відповідальність у вигляді інфляційних витрат і 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право відповідно законодавства та Статуту об'єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.
Відповідно до ч. 13, 15 ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», на загальних зборах ОСББ були прийняті рішення, яким встановлено розмір внесків на утримання будинку.
Відповідно до п. 2, 8 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» - співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об'єднання співвласників, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об'єднання внески і платежі.
Згідно із статті 162 ЖК України власники (споживачі) повинні здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені угодою сторін.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Як вбачається зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать житлові послуги (утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку) та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно пункту 7 частини третьої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку має право вести претензійно-позовну роботу у разі виникнення заборгованості за надані послуги в порядку і строки, встановлені законом та/або договором.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду № 211/3347/18 від 25.03.2020 року та №201/9729/18 від 22.01.2020 року.
Тому посилання суду першої інстанції, що між ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ОСОБА_1 не укладені договори є неспроможними.
Пунктами 1,5,10 ч.1 ст.7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - «Загальні положення про зобов'язання», ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2017 року, позов задоволено; зобов'язано Обслуговуючий кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» передати Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по акту приймання - передачу в управління 7-секційний 10-поверховий житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями та прибудинковим паркінгом на 125 м/місць і окремою трансформаторною станцією за адресою: АДРЕСА_1, разом з технічною документацією.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність позовних вимог з огляду на те, що після прийняття співвласниками на зборах, проведених відповідно до Закону, рішення про форму управління будинком, між колишнім балансоутримувачем та співвласниками в особі їх об'єднання або особою, уповноваженій співвласниками, має бути здійснено приймання-передачу об'єкта в управління, з підписанням відповідного акту та передачею документації на будинок.
Під час розгляду вказаної справи, судом також було встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що на теперішній час (час розгляду справи) Обслуговуючий кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» є управляючою організацією спірним будинком.
Таким чином, після набрання законної сили судового рішення про зобов'язання ОК «ІНФОРМАЦІЯ_1» передати ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1» житловий будинок з вбудованими офісними приміщеннями та прибудинковим паркінгом на 125 м/місць і окремою трансформаторною станцією за адресою: АДРЕСА_1, разом з технічною документацією можна вважати, що споживачі послуг повинні були сплачувати саме ОСББ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Постанова Одеського апеляційного господарського суду набрала законної сили 10 жовтня 2017 року.
Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 мав сплачувати послуги щодо утримання будинків та прибудинкових територій з 10 жовтня 2017 року.
Відповідно до вищевказаного:
сума інфляційних втрат в сукупності складає - 7831,43 грн.;
сума 3% річних складає - 20557,07 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів всі обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позову.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2020 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Код ЄДРПОУ: 40712009 адреса: АДРЕСА_1) інфляційні втрати в розмірі 7831,43 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Код ЄДРПОУ: 40712009 адреса: АДРЕСА_1) 3% річних від суми простроченого зобов'язання у розмірі 20557,07 гривень.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк