Номер провадження: 22-ц/813/3428/23
Справа № 523/13573/20
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Громік Р. Д.
09.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського ВП в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Держава Україна у особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, ГУНП в Одеській області, Держава Україна у особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на наступні обставини.
Так позивач стверджував, що неодноразово у судових розслідуваннях Суворовського та Приморського райсудів м. Одеси, а також, Одеського окружного адміністративного суду виявлено та встановлено судами неправомірне використання службових повноважень керівництва ВП Суворовського РВ ГУНП в Одеській області.
Також, неодноразово, за фактом зловживання владою та службовим положенням, з метою незаконного збагачення у службовій сфері, керівництво кримінальної групи «перевертнів у погонах» ВП Суворовського РВ ГУНП в Одеській області притягали до кримінальної відповідальності в ЄРДР та до цього часу активізується досудове слідство в ДБР, що розташоване у м. Миколаєві.
За фактом кримінальних посягань «перевертнями у погонах» керівництва НП Суворовського РВ м. Одеси на законні права свободи та інтереси громадян, а також систематичні протести суспільства та суспільного телебачення - керівництво Суворовської райадміністрації м. Одеси в незаконному порядку використання земельних ресурсів організували торгівельний майданчик по типу міні - ринку з торгівлею та комунальними платіжками.
Проте, «перевертні у погонах» керівництва ВП Суворовського РВ м. Одеси у зговорі з нелегалами, в нічний час перенесли торгівельні ряди з ринку на прибудинкову територію будинку АДРЕСА_1 .
Тобто знов за рахунок комунальних платежів мешканців будинку АДРЕСА_1 нелегали поповнюють бюджет у карманах «перевертнів у погонах» керівництва НП Суворовського РВ у м. Одесі та поправляють сімейний статок на Батьківщині.
За період з 2014 року до теперішнього часу кримінальна група «перевертнів у погонах» НП Суворовського РВ у м. Одесі та керівництво МВС України з метою незаконного збагачення в службовій сфері організували діру в пенсійному фонді України.
Керівництво силових структур НП Суворовського РВ м. Одеси шляхом неправомірного використання влади з метою незаконного збагачення у службовій сфері, умисно створили обставини приховання податків. та казнокрадства нелегалами у той час, коли пенсійний фонд України за відсутністю грошових коштів не в стані створити прожитковий рівень у державі для пенсіонерів та інвалідів, а молоде покоління змушені шукати заробіток за межами України.
На податкові внески громадян України кримінальна група керівництва МВС України та кругова порука силових підрозділів нанесли позивачу матеріальну та моральну шкоду з негативними наслідками у вигляді психологічного впливу беззаконня силових структур керівництва «перевертнів у погонах» НП Суворовського РВ у м. Одесі.
Негативні наслідки виникли у результаті душевних страждань у зв'язку із посяганнями на законні права та свободи позивача.
Неефективність кримінального процесуального законодавства в протистоянні з корумпованою кримінальною порукою МВС України та її силовими підрозділами в Одеській області викликає у позивача глибокі моральні страждання через сприйняття себе жертвою такого протиправного діяння, як підрив Конституційного устрою держави України.
Моральна шкода полягає у тому, що неправомірні дії силових структур відносно незаконного збагачення у службовій сфері завдають позивачу моральної втрати, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль у пошуках заробітку по інвалідності для організації свого життя.
Матеріальна шкода полягає у незаконному використанні податкових платежів громадян на основу функції МВС України шляхом незаконного збагачення та використання комунальних платежів громадян у неправомірній вигоді з ціллю збагачення у службовій сфері.
Моральну шкоду позивач оцінює у 100000 гривень, матеріальну у п'ять заробітних плат начальника ГУНП в Одеській області, тобто 100000 гривень, вищевказані кошти позивач просив відшкодувати з Державного казначейства.
Процесуальні дії вчинені судом першої інстанції.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року залучено до участі в справі якості співвідповідача - ГУНП в Одеській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, ГУНП в Одеській області, Держава Україна у особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволено частково. Стягнено солідарно з Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 6000 гривень. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, ГУНП в Одеській області матеріальної шкоди у розмірі 100000 гривень залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна у особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишено без задоволення у повному обсязі.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ГУ НП в Одеській області просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення моральної шкоди з ГУ НП в Одеській області, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого по правилами ст. 303 КПК України є механізмом реалізації прав особи на контроль кримінального судочинства за діяльність уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. В той час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Скаржник вважає, що позивачем не було надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіянням йому моральної шкоди працівником Суворовського ВП ГУНП в Одеській області, таким чином правові підстави для застосування норм ст.ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.
Крім того, скаржник зазначає, що з позову вбачається, що до ГУ НП в Одеській області зміст позовних вимог відсутній. Ця обставина зазначалась скаржником в клопотанні від 14 вересня 2021 року вих.№20/1596 та була судом першої інстанції проігнорована, що фактично призвело до порушення судом норм матеріального права.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 09 червня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо позовних вимог до Суворовського ВП в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Згідно з ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі №593/98/21 провадження №61-1444св22 зазначено, що:
«[…]Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20)».
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закон України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 15 Закон України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.
Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне управління Національної поліції в Одеській області.
У справі, що переглядається, Суворовське ВП в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області не є юридичною особою, а входить до структури Головного управління Національної поліції в Одеській області та не може бути відповідачем у цій справі.
Ураховуючи викладене оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до Суворовського ВП в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
На виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №289/865/21 (провадження №61-18784св21).
Щодо позовних вимог до Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами та скаргами до Суворовського ВП ГНУП в Одеській області, ГУНП в Одеській області, органів прокуратури з приводу незаконного розміщення біля будинку АДРЕСА_1 дорога об'єктів незаконної торгівлі (а.с.5-43).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно ухвали Суворівського районного суду м. Одеси від 14 березня 2014 року, якою зобов'язано СВ Суворівського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та почати провадження досудового розслідування, заява ОСОБА_1 на незаконні дії службових осіб Суворівського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, райдержадміністрації Суворівського району м. Одеси та ДПІ у Суворівському районі м. Одеси щодо сприяння здійснення незаконної підприємницької діяльності на території Суворівського району у м. Одесі, зареєстрована 23 квітня 2014 року в ЄРДР під реєстраційним номером №42014160000000166 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 1 КК України та розпочато досудове розслідування.
Постановою про закриття кримінального провадження від 28 серпня 2014 року старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Одеської області молодшим радником юстиції Семенюк М.В., кримінальне провадження №42014160000000166 закрито за встановленням відсутності у діях відповідних осіб складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В. від 27 березня 2015 року постанова слідчого прокуратури від 28 серпня 2014 року скасована, а матеріали кримінального провадження спрямовано прокурору для продовження досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В. від 03 квітня 2015 року задоволено заяву ОСОБА_1 та відведено слідчого Семенюка М.В. від досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000166.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Коваленка В.М. від 18 грудня 2015 року постанова слідчого прокуратури Малакєєва М.Є. від 29 травня 2015 року про закриття кримінального провадження №42014160000000166 за ознаками відсутності складу злочину скасована, а матеріали кримінального провадження спрямовано прокурору для продовження досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Кушніренка Ю.С. від 21 січня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_1 та відведено слідчого Малакєєва М.Є. від досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000166.
Постановою про закриття кримінального провадження від 29 квітня 2016 року слідчого в особливо важливих справах першого СВ СУ прокуратури Одеської області Кара В.Л., кримінальне провадження №42014160000000166 закрито за встановленням відсутності у діях відповідних осіб складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Попревича В.М. від 27 липня 2016 року постанова слідчого прокуратури Кара В.Л. від 29 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження №42014160000000166 за ознаками відсутності складу злочину скасована, а матеріали кримінального провадження повернуто прокурору.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року визнано протиправною бездіяльність Суворівського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області щодо своєчасного реагування на заяви та повідомлення, вжиття заходів з припинення адміністративних правопорушень щодо незаконної торгівлі на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 (а.с.38).
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Лабунського В.М. від 24 січня 2017 року постанова слідчого прокуратури від 30 вересня 2016 року про закриття кримінального провадження №42014160000000166 за ознаками відсутності складу злочину скасована, а матеріали кримінального провадження повернуто прокурору для проведення досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Лабунського В.М. від 24 лютого 2017 року зобов'язано службових осіб прокуратури Одеської області внести до ЄРДР відомості, що викладені у заяві ОСОБА_1 від 17 лютого 2017 року.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Попревича В.М. від 03 липня 2017 року постанова слідчого прокуратури Данилка Т.С. від 28 лютого 2017 року про закриття кримінального провадження №42014160000000166 скасована, а матеріали кримінального провадження повернуто прокурору.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Попревича В.М. від 23 серпня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відвід слідчого прокуратури Данилка Т.С. у кримінальному провадженні №42014160000000166.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Осііка Д.В. від 18 грудня 2017 року постанова слідчого прокуратури Данилка Т.С. від 24 липня 2017 року про закриття кримінального провадження №42014160000000166 скасована, а матеріали кримінального провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Л.В. від 02 березня 2018 року постанова слідчого прокуратури Одеської області від 31 січня 2018 року про закриття кримінального провадження №42014160000000166 скасована, а матеріали кримінального провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року скасована постанова слідчого прокуратури Одеської області Дмитрієва К.Г. від 25 травня 2018 року про закриття кримінального провадження №42014160000000166, а матеріали кримінального провадження повернуто прокурору для продовження досудового розслідування.
Наразі, слідчими Територіального управління ДБР у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000166 від 23 квітня 2014 за ч. 1 ст. 364 КК України щодо можливих неправомірних дій службових осіб Суворовського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області, Суворовської райдержадміністрації та ДПІ в Суворовському районі м. Одеси. У ході досудового розслідування вказане кримінальне провадження об'єднано з кримінальним провадженням №42016160000000622.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави, оскільки, на переконання суду першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, тривала бездіяльність органів поліції - Суворовського ВП ГУНП в Одеській області, який був структурним підрозділом ГУНП в Одеській області спричинили моральні страждання позивачу, який безрезультатно намагався через органи поліції захистити свої права.
При цьому судом першої інстанції враховано положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за якими при визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити ступінь страждань, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому, визначаючи розмір відшкодування суд має виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
За таких обставин, суд першої інстанції виходячи з із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, дійшов висновку щодо необхідності стягнення солідарно з відповідачів на користь позивачу моральної шкоди у розмірі 6000 гривень.
В той же час, суд вважав, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача матеріальної шкоди, оскільки жодних доказів, що в результаті бездіяльності відповідачів - Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, ГУНП в Одеській області позивачу була спричинені матеріальні збитки, позивач не надав.
Суд першої інстанції також вважав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача до Державної казначейської служби України за наступних підстав.
На виконання вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку №845, Державна казначейська служба України та її територіальні органи здійснюють безспірне списання коштів з рахунків боржника, які відкриті в органі Казначейства (стягнення конкретних сум з конкретних боржників).
Тобто, у зв'язку з цим, окремі юридичні особи, в тому числі, Головне управління Національної поліції в Одеській області, самостійно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями, є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, тому будь-які виплати, зокрема завдана моральна та матеріальна шкода, повинна відшкодовуватись з рахунків таких органів, тобто за рахунок бюджетів, передбачених для даних органів, а останні зобов'язані вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 01 серпня 2018 року у справі №520/4116/16-ц.
Проте, колегія суддів вважає за справедливе застосувати принцип пропорційності та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі враховано норми матеріального права та процесуально законодавства.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано майнової чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).
На виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегією суддів враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №686/13188/21 (провадження №61-3943св22).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, дії позивача та відповідача, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з 6000,00 грн до 4500,00 грн.
Щодо посилання скаржника, на те, що в позові відсутні позовні вимоги до ГУ НП в Одеській області, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року залучено до участі в справі якості співвідповідача - ГУНП в Одеській області.
В даній ухвалі зазначено, що клопотання позивача підлягає задоволенню, оскільки Суворовський ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області є структурним підрозділом ГУНП в Одеській області.
Дана ухвала набрала законної сили та скаржником в апеляційну скаргу на рішення суду не включено заперечення на дану ухвалу.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2022 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Суворовського ВП в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в частині позовних вимог закрити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Держава Україна у особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ: 40108740; місце знаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 4500,00 гривень.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький