Номер провадження: 22-ц/813/741/23
Справа № 947/7898/20
Головуючий у першій інстанції Маломуж А.І.
Доповідач Громік Р. Д.
09.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
09 квітня 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до ТДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок ДТП, яка сталась 09 грудня 2019 року, йому були завдані відповідачем ОСОБА_2 збитки у розмірі 41761,35 грн, які відповідачі добровільно відмовляються відшкодовувати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково. Стягнено з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 вартість матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 29089 (двадцять дев'ять тисяч вісімдесят дев'ять) грн 83 коп. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 4803 (чотири тисячі вісімсот три) грн. 54 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнено з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 86 коп. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) грн. 53 коп.
Зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.
09 листопада 2020 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на його користь витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 11440,80 грн, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн; витрати на професійну правничу допомогу (ст. 137 ЦПК України) відповідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 19 березня 2020 року, акту виконання робіт та квитанцій про сплату в розмірі 8100,00 грн; витрати по сплаті автотоварознавчої експертизи в розмірі 2500,80 грн.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції.
Додатковим рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково. Стягнено з ТДВ СК «Альфа-Гарант», на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 6381 (шість тисяч триста вісімдесят одну) грн 20 коп. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 1038 (одна тисяча тридцять вісім) грн 80 коп.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ТДВ СК «Альфа-Гарант» просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове додаткове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення заяви про стягнення судових витрат, оскільки позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує розумність витрат на оплату послуг адвоката.
Порядок розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року до серпня 2022 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 09 червня 2023 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга скаржника підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19 березня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Колесником О.В. укладено Договір про надання правничої допомоги №б/н, відповідно до умов якого, Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу, зокрема, здійснити представництво Клієнта в судах на всіх стадіях судових процесів.
При цьому, адвокатом було оформлено ордер серії ДН №110908 від 19 березня 2020 року на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді у даній справі.
Як убачається з акту виконаних робіт від 04 листопада 2020, адвокатом було надано відповідачу правничу допомогу на суму 8100 (вісім тисяч сто) грн.
Вказану суму у розмірі 8100 грн було оплачено у повному обсязі, на підтвердження чого заявником надано належний, допустимий та достовірний доказ копії квитанцій з прибуткового касового ордера №б/н від 19 березня 2020 року та №б/н від 04 листопада 2020 року.
Окрім того, за висновок експерта №07-20 від 09 січня 2020 року позивачем було сплачено суму у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 коп, що підтверджується копією квитанції від 24 грудня 2019 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
В частині вимог заяви про стягнення судового збору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви в цій частині, оскільки судом першої інстанції вже стягнутий судовий збір рішенням суду.
Враховуючи предмет позову, надані докази та можливі ризики для позивача, суд приходить до висновку про те, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим та розумним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Проте з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу погодитись в повному обсязі неможливо, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов'язку відшкодувати такі витрати.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Так, колегія суддів зазначає, що в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 04 листопада 2020 року, вказано, що адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) у форма, зокрема, 2 судових засідання, по 800,00 грн, на загальну суму 1600,00 грн, проте відповідно до протоколів судових засідань від 07 вересня 2020 року та від 03 листопада 2020 року (а.с.88, 98) учасники справи в судове засідання не з'являлись, відповідно колегія суддів зазначає, що дані витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1600,00 грн не можуть бути відшкодовані, оскільки вони не є обґрунтованими.
Крім того, судом першої інстанції в резолютивній частині додаткового судового рішення помилково зазначено, про стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 , проте фактично ОСОБА_3 не є учасником даної справи, а стягнення має відбуватись на користь позивача ОСОБА_1 . Також суд першої інстанції помилково зазначив стягненню підлягає судовий збір, проте фактично стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із проведенням експертиз, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене та часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3415,30 грн та витрати, пов'язані із проведенням експертиз у розмірі 1742,50 грн та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 563,50 грн та витрати, пов'язані із проведенням експертиз у розмірі 287,50 грн.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі вище викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2020 року зміні.
Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити частково.
Додаткове рішення на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2020 року змінити, виклавши перший, другий та третій абзаци резолютивну частину в наступній редакції:
«Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ 32382598; адреса місцезнаходження: бульвар Лесі України, 26, м. Київ, 01133) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3415,30 грн та витрати, пов'язані із проведенням експертиз у розмірі 1742,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 563,50 грн та витрати, пов'язані із проведенням експертиз у розмірі 287,50 грн.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо стягнення інших заявлених судових витрат відмовити».
В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2023 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк