Номер провадження: 22-ц/813/1064/23
Справа № 522/18362/15-ц
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Князюк О. В.
08.06.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,
за участю секретаря - Дерезюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25.06.2018 року по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року АТ «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва С.О. звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №365 від 07.09.2006 р. щодо повернення наданого кредиту та внесення плати за кредит у розмірі, строки і на умовах, визначених цим договором.
22.02.2016 року позивачем було подано заяву про зміну предмету позову. На підставі ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на момент подачі заяви та її розгляду) АТ «ІМЕКСБАНК» просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту № 365 від 07.09.2006 року у розмірі: заборгованість по кредиту - 60 064,72 дол. США; нараховані та несплачені відсотки - 8 334,20 дол. США; пеня - 874 155,97 грн.
Також позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги.
14.06.2016 року позивачем уточнено позовну заяву відповідно до ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на момент подачі заяви та її розгляду). В уточненій позовній заяві АТ «ІМЕКСБАНК» просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ІМЕКСБАНК» заборгованість за договором кредиту № 365 від 07.09.2006 року у розмірі: прострочену заборгованість за кредитом - 49814,54 дол. США; прострочену заборгованість за відсотками - 1098,68 дол. США та 571 616,04 грн. пеня за прострочення платежів по кредитному договору.
15.05.2017 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ІМЕКСБАНК» заборгованість за договором кредиту T70; 365 від 07.09.2006 року у розмірі: прострочену заборгованість за кредитом - 49814,54 дол. США; прострочену заборгованість за відсотками - 8204,54 дол. США та 679 154,60 грн. пеня за прострочення платежів по кредитному договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25.06.2018 року позов Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Матвієнка А.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН : НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» (адреса місцезнаходження : 65039, місто Одеса, проспект Гагаріна, будинок 12-А; код ЄДРПОУ 20971504) заборгованість за договором кредиту № 365 від 07.09.2006 р. у загальному розмірі - 58019,08 дол. США (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятнадцять дол. США та 08 центів), що еквівалентно за курсом НБУ на час ухвалення рішення складає 1522356,90 гривень та 679154,60 грн. (шістсот сімдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 60 коп.), пеня за прострочення платежів по кредитному договору.
Стягнуто з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 3654 гривень.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Матвієнка А.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено.
Замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» (код ЄДРПОУ 20971504) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (код ЄДРПОУ 40997279, місцезнаходження: 61183, м.Харків, вул. Дружби Народів, 228Б) у виконанні рішення суду по цивільні справі №522/18362/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну сторони у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Матвієнка А.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №365 від 07.09.2006 року в розмірі 58019,08 дол. США.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2018 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Матвієнка А.А. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з заочним рішенням суду 25 червня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вуж Д.В. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої апелянт просить - скасувати зазначене рішення та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
При цьому посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції:
-прийнято рішення поза межами позовних вимог;
-допущено одночасну зміну предмету і підстав позову;
-визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, але які не були доведені;
-зазначені у рішенні висновки, що не відповідають обставинам справи;
-порушені норми матеріального права;
-досліджені недопустимі докази, які стали підставою для задоволення позову, що призвело до постановлення неправосудного рішення, чим грубо порушені права та законні інтереси апелянта відповідно до нижчевикладеного.
Суд, вийшовши за межі позовних вимог стягнув з відповідача і пеню, і штраф, хоча жодного разу позивач не просив стягнути з відповідача штраф, при тому, що тричі уточнював позовні вимоги і мав змогу сформулювати позовні вимоги на свій розсуд, однак не став цього робити.
Позивачем разом з уточненою заявою від 12.05.2017 року було надано розрахунок штрафу за нібито порушення відповідачем п.п. 3.3.3, 3.3.5, 3.3.9 кредитного договору. Однак ані в уточненій заяві, ані в розрахунку позивачем не розшифровано, в чому саме полягало порушення відповідачем умов кредитного договору та коли саме таке порушення було допущено.
Позивачем до позовної заяви додано копії кредитного договору, договорів про внесення змін до нього, іпотечного договору та інших документів, доданих до позову без належного засвідчення копій.
На підтвердження розміру позовних вимог позивачем було надано розрахунки заборгованості та виписки з рахунків відповідача, не засвідчені належним чином. Розрахунки заборгованості та нарахування штрафів та пені були настільки непрозорими та незрозумілими, що відповідач навіть не мав змоги їх перевірити та надати суду свої заперечення.
Апелянт звертає увагу суду, що позивачем одночасно було змінено і предмет і підставу позову, хоча такі зміни не допускаються ЦПК України, що призвело до зміни підсудності спору, однак все ж таки було прийнято та розглянуто Приморським районним судом м. Одеси.
Зазначає, що спочатку позивачем було подано позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, що розташований у Приморському районі м. Одеси. Згодом, судом було прийнято заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої возивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, разом з тим, на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідач був зареєстрований у Малиновському районі м. Одеси, а отже справу розглянуто неповажним судом.
До заяви про перегляд заочного рішення відповідач надав копію квитанції №1 від 14.09.2015 року про сплату ним 1 446 682,60 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідно до стягнутих заочним рішенням суду сум зазначений платіж не був врахований позивачем при розрахунку заборгованості.
Також адвокатом відповідача було направлено адвокатський запит директору-розпоряднику Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут С.В. стосовно повідомлення розміру заборгованості за кредитом відповідно до укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Імексбанк» договору кредиту, розміру заборгованості за відсотками, розміру штрафів/пені та надання детального розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Після отримання відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.01.2021 року на адвокатський запит копія була надана до суду першої інстанції, проте разом з іншими доказами була не тільки не врахована, але й навіть не описана в мотивувальній частині ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
Згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2020 року у справі №522/18362/15 було замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» у виконанні рішення суду, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» залучено в якості учасника справи.
Проте, в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 року не зазначено такої сторони, як Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт».
18 серпня 2021 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
При цьому посилаючись на те, що ухвалою Приморського районного суду від 23 липня 2020 року задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» про заміну сторони виконавчого провадження - замінено ПАТ «Імексбанк» у виконанні рішення суду по справі №522/18362/15-ц на ТОВ «ФК «Фінрайт».
Вказує, що ствердження апелянта щодо виходу за межі позовних вимог судом першої інстанції не підтверджується матеріалами справи, а саме резолютивною частиною рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2018 року у цивільній справі №522/18362/15.
Щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу), вказує, що відповідна заява відповідачем в суді першої інстанції не подавалась.
Щодо доводів апелянта в частині «умисної зміни підсудності» вказує, що згідно зазначеного у рішенні суду останнього місця реєстрації відповідача адреса - місто Одеса, вул. Пастера, 46, що територіально відноситься до Приморського районного суду м. Одеси.
В порушення норм статті 131 ЦПК України відповідачем не подавалися до суду відомості про зміну місця проживання.
Подані позивачем суду документи є роздрукованими примірниками оригіналів виписок за рахунками, засвідчені уповноваженими на те посадовими особами банку.
Позивачем поряд із розрахунками заборгованості надано суду також і виписки за рахунками, які є первинними документами та підтверджують наявність заборгованості за кредитом та її розмір.
Власного розрахунку заборгованості представником відповідача не надається, що свідчить про достовірність наданих банком первинних документів.
Ствердження щодо одночасної зміни предмета та підстав позову є необгрунтованим, оскільки позов обгрунтовується порушенням відповідачем цивільно-правових зобов'язань, що виникли перед позивачем на підставі чинних кредитного та іпотечного договорів.
Представником відповідача не доведено, що відповідач не з'явився у судове засідання та не повідомив суд про причини неявки з поважних причин, а також не доведено істотність значення для правильності розгляду справи копії квитанції про часткову сплату кредиту у вересні 2015 року, у той час, як рішення суду прийнято на підставі первинних документів, що підтверджують розмір заборгованості боржника станом на травень 2017 року.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.05.2021 року провадження у вказаній цивільній справі було відкрито.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.05.2021 року справу призначено до розгляду.
У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити.
Інші сторони до судового засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що згідно договору кредиту №365 від 07.09.2006 р. АКБ «ІМЕКСБАНК», правонаступником якого є ПАТ «ІМЕКСБАНК», надало ОСОБА_1 кредит в сумі 367 931,50 дол. США, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 16 % річних, з погашенням кредиту та внесенням плати за користування кредитними коштами шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі, строки та на умовах, що визначені цим договором, з датою остаточного повернення кредиту та усіх нарахувань за ним 06.09.2016 року.
Станом на дату винесення рішення відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за цим договором щодо своєчасної сплати кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, про що свідчать розрахунок заборгованості та виписки за рахунками Позичальника, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4.2. цього договору, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.
Через неналежне невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту №365 від 07.09.2006 р., в нього утворилася прострочена заборгованість за цим договором перед банком станом на 19.04.2017 р. у загальному розмірі 58019,08 дол. США (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятнадцять дол. США та 08 центів) та 679154,60 грн. (шістсот сімдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 60 коп.), а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 49814,54 дол. США (сорок дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять дол. США та 54 цента), прострочену заборгованість за відсотками - 8204,54 дол. США (вісім тисяч двісті чотири дол. США та 54 цента), та 679154,60 грн. (шістсот сімдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 60 коп.) пеня за прострочення платежів по кредитному договору.
Мотивувальна частина
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Так, згідно ч. 1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст.17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом справи по суті.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 02.09.2015 року АТ «ІМЕКСБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва С.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.09.2015 року провадження у вказаній цивільній справі було відкрито.
22.02.2016 року позивачем було подано заяву про зміну предмету позову. На підставі ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на момент подачі заяви та її розгляду) АТ «ІМЕКСБАНК» просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту № 365 від 07.09.2006 року у розмірі: заборгованість по кредиту - 60 064,72 дол. США; нараховані та несплачені відсотки - 8 334,20 дол. США; пеня - 874 155,97 грн.
18.04.2016 року представником відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (довіреність від 10.07.2015 року, Том І, а.с. 73) до суду було подано заяву про проведення судового засідання, призначеного на 18.04.2016 року без фіксації у зв'язку з необхідністю позивачу уточнити позовні вимоги.
13.06.2016 року представником відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 14.06.2016 року у звязку з хворобою.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , за якою певний час отримував поштову кореспонденцію, зокрема повістки про виклик до суду.
Однак з 10.08.2016 року був знятий з реєстрації.
Статтею 77 ЦПК України, чинною на момент зняття відповідача з реєстрації, встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Колегія суддів наголошує, що порушення норм статті 77 ЦПК України (чинній на момент зняття відповідача з реєстрації, кореспондує ст. 131 ЦПК України у чинній редакції) відповідачем не подавалися до суду відомості про зміну місця проживання.
Клопотання про передачу справи за підсудністю до іншого суду у відповідності до вимог ст. 116 ЦПК України, у редакції чинній на момент прийняття до провадження заяви про уточнення позовних вимог, відповідачем та його представником не подавались.
Заочне рішення судом першої інстанції ухвалено 25 червня 2018 року.
При цьому, колегія приймає до уваги, що на момент приняття до провадження останньої заяви про уточнення позовних вимог позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, у відповідності до положень ч. 9 ст. 110 ЦПК України, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Крім того, ч. 2 ст. 31 ЦПК України визначено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Про час та місце судового засідання відповідача було повідомлено у передбаченому частиною 11 статті 128 ЦПК України порядку.
Отже, виходячи із зазначеного, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги у відповідній частині.
Задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склались правовідносини з приводу невиконання відповідачем умов кредитного договору, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед банком, а тому позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Статті 526, 525 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.
Частина перша статті 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що через неналежне невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту №365 від 07.09.2006 р., в нього утворилася прострочена заборгованість за цим договором перед банком станом на 19.04.2017 р. у загальному розмірі 58019,08 дол. США (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятнадцять дол. США та 08 центів) та 679154,60 грн. (шістсот сімдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 60 коп.), а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 49814,54 дол. США (сорок дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять дол. США та 54 цента), прострочену заборгованість за відсотками - 8204,54 дол. США (вісім тисяч двісті чотири дол. США та 54 цента), та 679154,60 грн. (шістсот сімдесят дев'ять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 60 коп.) пеня за прострочення платежів по кредитному договору.
Згідно з положеннями частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Положеннями статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вказаний розрахунок повністю підтверджується доданою випискою за кредитним договором, виписками по рахунку.
Подані позивачем суду документи є роздрукованими примірниками оригіналів виписок за рахунками, засвідчені уповноваженими на те посадовими особами банку.
Позивачем поряд із розрахунками заборгованості надано суду також і виписки за рахунками, які є первинними документами та підтверджують наявність заборгованості за кредитом та її розмір.
На спростування наданих банком вищевказаних виписок позивач належних та допустимих письмових доказів суду не надав, а тому суд виходить із наявних у справі письмових доказів.
Колегія відхиляє як необгрунтовані доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано сплату ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 65900,00 доларів США за квитанцією №1 від 14 вересня 2015 року, оскільки з матеріалів справи вбачається, що банком неодноразово уточнювались позовні вимоги та за текстом заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог зазначено, що останнє погашення заборгованості відповідачем здійснено 14.09.2015 року.
Розрахунок заборгованосиі надано станом на 19.04.2017 року.
Враховуючи, що позичальник, отримавши грошові кошти в кредит, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого допустив заборгованість, колегія суддів вважає, що банк відповідно до ст. 1050,1054 ЦК України правомірно вимагає повернення заборгованості по кредиту за укладеним правочином та інших платежів, які передбачені умовами укладеного договору.
Дійсність кредитного договору в установленому законом порядку не оспорена.
Визначений позивачем розмір кредитної заборгованості належними та допустимими доказами не спростований.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені колегія зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача неодноразово приймав участі в розгляді справи судом першої інстанції, проте не скористався правом на подачу заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що відповідачу, який звернувся з досліджуваною апеляційною скаргою, було достеменно відомо про звернення позивача до нього з відповідним позовом. Втім, реалізуючи на власний розсуд належні йому процесуальні права за наявності адвоката, він не скористався правом заявити про застосування до спірних правовідносин правил про позовну давність.
Зважаючи на вищенаведене та обставини цієї справи, доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України не виявлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи судом першої інстанції під час ухвалення рішення, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 25.06.2018 року по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09 червня 2023 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А. П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе