Номер провадження: 33/813/52/23
Номер справи місцевого суду: 947/23894/22
Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
23.03.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Пінькової К.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Піроги Сергія Васильовича розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року,
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки, стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 496,20 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що огляд на стан алкогольного сп'яніння працівниками поліції проведений без застосування технічних засобів відеофіксації та без залучення свідків, про що свідчить зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 25 вересня 2022 року, водночас в ньому зазначено про долучення відеореєстраторів під відповідними номерами, що залишилось поза увагою суду; відповідно до вказаного вище протоколу від 25 вересня 2022 року, та висновків суду апелянтом вчинено адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, разом з цим, судом ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, хоча у тексті оскаржуваної постанови зазначено про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; у тексті оскаржуваної постанови не зазначено технічний засіб, яким працівниками поліції здійснено відеозапис,який не долучався до матеріалів цієї справи, хоча як зазначено судом досліджувався під час розгляду справи, отже висновки суду, що ґрунтуються на його змісті є безпідставними.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КУпАП , завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Готуючись до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, підлягають вирішенню питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясовувати питання: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення судді першої інстанції є обґрунтованим, а його висновки підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, з огляду на таке.
Відповідно до пп. а п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Аналіз матеріалів цієї адміністративної справи свідчить про те, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, за ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, доведено та підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 083797, відповідно до якого 25 вересня 2022 року о 22:08 годин на проспекті Ак. Глушко, 14/4 в м. Одесі, ОСОБА_1 керуючи автомобілем FIAT ALBEA, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покрову (обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці або в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України»;
- відеозаписом, з якого убачається, що працівниками поліції 25 вересня 2022 року у час та місці, що зазначені у вказаному вище протоколі, зупинено транспортний засіб FIAT ALBEA, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі ОСОБА_1 відповів відмовою, окрім того на запитання працівників поліції чи вживав він сьогодні алкоголь відповів, що вживав;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що водій відмовився від проходження огляду.
В рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Щодо посилань апелянта про не залучення поліцейськими свідків та відсутність належної відеофіксації, апеляційний суд зауважує про таке.
Частиною 2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Тож, безпідставними є посилання в апеляційній скарзі стосовно незалучення поліцейськими свідків, оскільки їх присутність, відповідно до вимог наведеної вище статті є обов'язковою виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Водночас з матеріалів справи убачається, що на виконання вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 (Інструкції №1026), інспекторами поліції здійснювалася відеозйомка під час виконання службових обов'язків та складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , що дозволяє встановити обставини, що мають значення для справи.
Наведений вище порядок також узгоджується із вимогами, викладеними у Розіділі Х п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.
Апеляційний суд вважає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати дії поліцейських в межах своєї компетенції та виконання професійних обов'язків у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказаний відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи та має достатньо високу інформативність, і безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Фактичні дані, що містяться на DVD-диску ( а.с.5) апелянтом не спростовані, і узгоджуються з обставинами зазначеними у протоколі від 21 вересня 2022 року, тому апеляційний суд погоджується з оцінкою доказів, котра надана судом першої інстанції.
Водночас апеляційний суд зауважує, що статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключного національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі "будь - які фактичні дані". Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Тому апеляційний суд вважає, що відеозапис, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку та складання поліцейськими за цим фактом протоколу про адміністративне правопорушення, долучений інспекторами поліції до матеріалі справи, є достатньо інформативним та приймає його як безумовний доказ у справі.
Посилання апелянта в якості доводів апеляційної скарги про те, що у вказаному вище протоколі не зазначено стосовно долучення до цієї справи відеозапису, а зазначено лише про долучення відеореєстраторів за відповідними номерами, тому апелянт вважає, що цей відеозапис не долучався до справи в якості доказу спростовуються матеріалами справи.
При цьому апеляційний суд зауважує, що скасування оскаржуваної постанови з підстав зазначення у протоколі у якості додатків до нього технічних засобів, якими здійснювався відеозапис, а не самого відеозапису, який долучений до справи, і міститься на а.с. 5, на переконання апеляційного суду, є надмірним формалізмом у трактуванні процесуального законодавства.
Посилання захисника на те, що судом першої інстанції було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за фактом наявності у нього під час керування транспортним засобом ознак алкогольного сп'яніння, що не передбачено чинним законодавством, як окремий склад адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, виходячи з того, що підставою для складання відносно ОСОБА_1 протоколу та притягнення його до відповідальності стало не тільки керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а і відмова водія, у порушення п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан сп'яніння, що відповідно до диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП є окремим складом адміністративного правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Позиція ОСОБА_1 та його захисника викладена в апеляційній скарзі, зокрема, щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності, обґрунтованості, а викладених у ній висновків матеріалам справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Разом з тим, апеляційний суд вважає слушними посилання апелянта про те, що судом помилково притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Як убачається з п. 7 ч. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376 "При складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення, при цьому вона повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол".
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 083797 ОСОБА_1 порушив також вимоги п. 2.5 ПДР України за якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із вступної, описової та мотивувальної частин оскаржуваної постанови убачається, що суд першої інстанції розглядав справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і дійшов висновку про вчинення останнім цього правопорушення.
Окрім того, як встановлено судом першої інстанції згідно довідки інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України передбачає адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, у резулятивній частині оскаржуваної постанови судом помилково притягнуто ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КпАП України.
Так, частиною 2 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є повторність вчинення дій, передбачених ч. 1ст. 130 КУпАП. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність за ч.2 ст. 130 КУпАП.
Отже апеляційний суд приходить до висновку, що притягнення судом першої інстанції ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП суперечить фабулі правопорушення, зафіксованій у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 083797 від 25 вересня 2022 року, а також вступній, описовій та мотивувальній частинам оскаржуваної постанови, що є підставою для зміни постанови Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року у частині кваліфікації ОСОБА_1 та накладеного адміністративного стягнення.
У відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, який становить значну суспільну небезпеку в сфері безпеки дорожнього руху, наявність у ОСОБА_1 водійського посвідчення та санкцію ч.1 ст. 130 КУпАП, накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідатиме вимоги ст. 33 КУпАП.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Отже підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є вірним.
Ураховуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Водночас з вказаних вище підстав, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувану постанову слід змінити.
Керуючись ст.294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2022 року змінити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко