Справа № 747/169/23
Провадження № 1-кп/747/19/23
09.06.2023 року смт Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі
головуючої судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка кримінальне провадження № 12022270330001113 від 20 листопада 2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с Русанівка Липоводолинського району Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 , пенсіонера, українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
19 листопада 2022 року близько 17-ї год ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в смт Талалаївка рухався проїзною частиною дороги по 1-му пров Парковому в напрямку вул Паркової, неподалік будинку № 5 по 1-му Парковому провулку. Під час руху виїхав на ліве відносно свого напрямку руху узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який ішов узбіччям проїзної частини 1-го пров Паркового в бік вул Гагаріна. Після вчинення наїзду ОСОБА_3 на автомобілі залишив місце пригоди. У результаті ДТП пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 35 від 06.03.2023 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня.
Під час керування автомобілем «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, положення п. 1.10 ПДР України, які наводять значення термінів «проїзна частина», «узбіччя», а саме - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпек іншим учасникам руху; проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів, узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів. Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи дії водія ОСОБА_3 перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав в повному обсязі і суду показав, що 19 листопада 2022 року у вечірній час він їхав додому, фари були ввімкнені, так як вже було темно надворі. Недалеко від свого будинку по АДРЕСА_2 виїхав на узбіччя і не побачив пішохода, навіть не відчув, як зачепив його правим дзеркалом, тому поїхав далі. В той день він був у стані алкогольного сп'яніння, так як випив перед цим, оскільки його сина в Бахмуті поранило, і він нервувався з цього приводу, тому і випив трохи, освідування йому робили в м Прилуки. У скоєному щиро розкаюється, усвідомлює всі наслідки скоєного ним та його неправомірні дії, що стали причиною цього, запевнив суд, що більше подібне не повториться, лікування потерпілому він все оплатив, той не має до нього претензій.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, покарання просить призначити на розсуд суду. Суд, заслухавши учасників судового розгляду у відповідності до ч.1 ст. 325 КПК України ухвалив провести судовий розгляд без участі потерпілого ОСОБА_5 , оскільки за його відсутності можливо встановити всі обставини кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчиненому діянні визнав повністю і суду дав показання, що вчинив кримінальне правопорушення саме при викладених обставинах, тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд, при визначенні обсягу доказів, за згодою обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні, а обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів на обвинуваченого, долучених прокурором в судовому засіданні до матеріалів кримінального провадження за згодою обвинуваченого, та у відповідності до ст. 88 КПК України визнаних допустимими за погодженням сторін.
Суд встановив, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме - пункт 10.1 ПДР України, яким передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; та не врахував положення п 1.10 ПДР України, яким встановлено, що проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів, а узбіччя - це виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів. Своїми діями заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. Вказані порушення ПДР України, допущенні водієм ОСОБА_3 , перебувають у прямому причинному зв'язку із скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, у вигляді тілесних ушкоджень.
Призначаючи покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Тобто загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації призначення покарання, завданням якої є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Приймаючи рішення про призначення обвинуваченому покарання, суд, серед іншого, враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004. Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Визначаючи вид і розмір покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером, має поганий стан здоров'я, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував збитки потерпілому, також і думку потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має згідно наданої ним заяви.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Значна роль покарання у боротьбі зі злочинністю не повинна сприйматися як підстава для того, щоб зробити жорстокішим покарання. У багатьох випадках жорстокість покарання переконує винного в його несправедливості, робить самого засудженого більш жорстоким, породжує в його свідомості почуття образи, неповаги до суспільства, держави, її законів. Тому значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. У кожному конкретному випадку суд повинен призначити покарання з дотриманням вимог і положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Мета покарання - це те, чого прагне досягти держава, застосовуючи його щодо особи, яка вчинила злочин. Закон чітко визначає такі цілі покарання, як: кара як відплата засудженому за вчинений злочин; виправлення засудженого; запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим; запобігання вчиненню нових злочинів з боку інших осіб.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, за яким кваліфіковано дії обвинуваченого, відноситься до нетяжкого злочину, крім того, даний злочин є необережним. До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, в ході судового розгляду не встановлено.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, вчинив злочин з необережності, його ставлення до вчиненого, раніше не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, усвідомив суспільну небезпечність вчиненого ним, запевнив суд, що більше подібне не повториться, повністю відшкодував спричинену шкоду, думку потерпілого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає зазначені обставини такими, що істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, тому у даному конкретному випадку призначення йому основного покарання у межах санкції статті обвинувачення є занадто суворим. Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом'якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший. Крім того, дослідженням досудової доповіді органу пробації, встановлено, що рівень ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та рівень ризику небезпеки для суспільства оцінені як низькі.
Тому суд, з врахуванням встановлених фактичних обставин справи приходить до висновку про можливість застосування при призначенні ОСОБА_3 до основного покарання положень ст 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у вигляді штрафу, що буде справедливим і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, суд вважає за можливе застосувати положення ч.4 ст 53 КК України та розстрочити призначену суму штрафу з врахуванням встановлених обставин справи та особи обвинуваченого. Що стосується додаткового покарання, то суд вважає за можливе його призначення у мінімальному розмірі. Під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, обвинувачений з'являвся до суду на всі виклики, а тому суд не вбачає підстав для обрання йому будь-якого виду запобіжного заходу до набрання даним вироком законної сили. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
В ході досудового слідства по справі проведено інженерно-транспортні судові експертизи фахівцями науково-дослідного експертно-криміналістичного центру. Відповідно до обвинувального акту та довідок Чернігівського НДЕКЦ витрати на залучення експерта на проведення експертиз під час досудового розслідування, що є документально підтвердженими процесуальними витратами по справі, пов'язаними із залученням експерта, складають загальну суму 5663 грн 40 коп. Положенням чинного КПК України, зокрема ч.2 ст. 124 цього Кодексу, покладено на суд обов'язок у разі ухвалення обвинувального вироку стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта. Тому у відповідності з ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі в сумі 5663 грн 40 коп підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави. Долю речових доказів по справі вирішити у відповідності до ст 100 КПК України.
Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, і призначити йому покарання за даною статтею із застосуванням ст 69 КК України до основного покарання у вигляді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Розстрочити ОСОБА_3 виплату суми штрафу рівними частинами на 10 (десять) місяців - по 3400 (три тисячі чотириста) грн щомісячно.
Попередити ОСОБА_3 про наслідки несплати чергового платежу, передбачені ч. 4 ст. 26 КВК України, а саме у разі несплати чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу за поданням відділу пробації замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Речовий доказ по справі - автомобіль «MITSUBISHI PAJERO» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику Талалаївського СПД № 1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути власнику ОСОБА_3 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23 листопада 2022 року на автомобіль «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_1 - зняти.
Речові докази - накладку дзеркала заднього виду автомобіля, частину скла фари, клапоть тканини, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Прилуцького РВП - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 5663 (п'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн 40 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1