Справа №522/522/10270/23
Провадження №1-кп/522/2268/23
підготовчого судового засідання
8 червня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси угоду про примирення, разом із обвинувальним актом, який надійшов із Приморської окружної прокуратури м. Одеси, у кримінальному провадженні №12023162510000477, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2023 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, громадянина України, із незакінченою середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
головного спеціаліста
територіального відділу
служби у справах дітей
Одеської міської ради - ОСОБА_6 ,
законного представника
неповнолітнього
обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_3
адвокатів - ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, суд
У обвинувальному акті зазначено про те, що 03.04.2023 року приблизно в 19 годин 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_3 перебував поряд із Привокзальною площею, у м. Одесі разом із повнолітньою невстановленою особою чоловічою статі, матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження (далі невстановлена особа №1) з яким він вступив у змову, спрямовану на заволодіння чужим майном інших громадян шахрайським шляхом. При цьому зазначені особи попередньо погодились, що для отримання доступу до чужого майна і подальшого його утримання вони будуть використовувати факт оголошення на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_10 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ), Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженого Законом України від 16.11.2022 року №2738-ІХ та Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженого Законом України 07.02.2023 року №2915-ІХ яким дію воєнного стану продовжено з 19.02.2023 року строком на 90 діб.
У обвинувальному акті указано, що зокрема ОСОБА_3 та невстановлена особа №1, попередньо домовились, що підшукавши одинокого громадянина вони будуть представлятись працівниками «Муніципальної варти», які займаються розшуком злочинців і під цим приводом будуть здійснювати перевірку документів громадян, а також вивчати зміст мобільного телефону не предмет пошуку «заборонених» під час військового часу фотознімків чи іншої інформації. За наслідком виявлення в телефоні «забороненої» під час воєнного стану інформації, ОСОБА_3 , та невстановлена особа №1 спільними зусиллями мали запевнити громадянина в необхідності передати їм мобільний телефон нібито для видалення «секретної інформації», після чого телефон йому повернуть, заздалегідь не маючи намірів повертати телефон власнику.
Із обвинувального акту вбачається, що діючи із указаною метою, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та, переслідуючи ціль особистого збагачення ОСОБА_3 , та невстановлена особа №1 помітили раніше їм незнайомого ОСОБА_5 за яким вони прослідували до будинку АДРЕСА_3 . Діючи спільно, згідно з вище описаним планом, ОСОБА_3 , та невстановлена особа №1 підійшли до потерпілого та відповідно до розподілених ролей, невстановлена особа №1 представила їх працівниками «Муніципальної варти», які виконують правоохоронні функції, показавши потерпілому, що в його мобільному телефоні, начебто, знаходиться електронна версія посвідчення співробітника зазначеного органу із його фотографією. Далі невстановлена особа №1 попросила ОСОБА_5 надати їм для вивчення документи, які посвідчують його особу у той час як ОСОБА_3 перебував поряд, та своєю присутністю, та підтримкою дій невстановленої особи №1, складав враження серйозної для потерпілого ситуації, що склалася, ускладнюючи тим самим можливість адекватної оцінки потерпілим ними штучно створеної ситуації. Після проведення вивчення документів невстановлена особа №1 не виявила будь - яких обставин, які б можливо було використати проти потерпілого, повідомила ОСОБА_5 про необхідність проведення поверхової перевірки вмісту кишень одежі предмет наявності заборонених речей на яку потерпілий погодився, оцінивши всю серйозність ситуації, яку йому склали зазначені особи.
У обвинувальному акті зазначено про те, що в результаті поверхневого огляду одежі потерпілого ОСОБА_3 , та невстановлена особа №1 виявили у нагрудній кишені належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A-12», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар», з абонентським номером № НОМЕР_3 , який був у чохлі зеленого кольору, та на вимогу ОСОБА_3 та невстановленої особи №1 потерпілий дістав з кишені, та надав зазначеним особам, розблокувавши на їх вимогу встановлений на телефоні пароль.
Із обвинувального акту вбачається, що вирішивши заволодіти зазначеним мобільним телефоном, ОСОБА_3 та невстановлена особа №1 зробили вигляд пошуку ними «забороненої інформації» за наслідком чого спільно повідомили ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості, а саме, що в його мобільному телефоні знаходиться секретна інформація, яка заборонена на період воєнного часу, а саме фотографія його родича у військовій формі, а тому вказаний телефон необхідно тимчасово вилучити для того, щоб стерти з нього вказані дані після чого телефон буде повернуто власнику. При цьому ОСОБА_3 та невстановлена особа №1 спільно повідомили ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості про те, що у разі відмови надати їм мобільний телефон, вони будуть вимушені повідомити про зазначений факт співробітників поліції, які прибудуть на їх виклик, та зафіксують факт наявності в телефоні «заборонених» зображень, та вилучать належний йому телефон. Повіривши ОСОБА_3 та невстановленій особі №1, які вказали йому вказані завідомо неправдиві відомості, ОСОБА_5 добровільно передав їм указаний мобільний телефон під приводом видалення з нього «забороненої» інформації.
У обвинувальному акту указано, що в результаті зазначених спільних шахрайських дій, ОСОБА_3 та невстановлена особа №1, спільно заволоділи зазначеним чужим майном: мобільним телефоном марки «Samsung» моделі «Galaxy A-12», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар», з абонентським номером № НОМЕР_3 вартістю 5 000 гривень, обернувши його на свою користь та маючи намір розпорядитись ним згідно з спільних домовленостей, завдавши потерпілому ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на суму 5 000 гривень.
В угоді про примирення зазначено, що за наведених обставин ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення. Також обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 24.05.2023 року він добровільно уклав із потерпілим ОСОБА_5 угоду про примирення, і просив затвердити указану угоду, та призначити йому покарання зазначене в цій угоді, та пояснив, що у нього є можливість сплатити штраф, показавши грошові кошти, так як у нього є особисті збереження у необхідному розмірі.
У підготовчому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 підтвердив суду, що угода про примирення укладена ним добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та пояснив, що матеріальна шкода йому відшкодована у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просила суд затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_5 , та обвинуваченим ОСОБА_3 .
У підготовчому судовому засіданні законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 - головний спеціаліст територіального відділу служби у справах дітей Одеської міської ради ОСОБА_6 , законний представник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , кожний окремо, просили суд затвердити угоду про примирення від 24.05.2023 року.
У підготовчому судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кожний окремо, у судовому засіданні просили затвердити угоду про примирення від 24.05.2023 року.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного.
Під час досудового розслідування 24 травня 2023 року була укладена угода про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_9 , законного представника ОСОБА_7 , та потерпілим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, яке зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023162510000477 від 04.04.2023 року, та сторони погодились на призначення покарання указаному обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України штраф із врахуванням вимог ст.99 КК України у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 5 100 гривень 00 копійок. (пять тисяч сто гривень).
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
У пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», зазначено, що за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або
б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення. При цьому, зокрема в останньому випадку, слід неухильно дотримуватися вимог закону щодо відкриття сторонами кримінального провадження одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Відповідно до ст.99 КК України
1. Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
2. Розмір штрафу, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. До неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано покарання у виді громадських робіт або виправних робіт згідно з положеннями статей 100, 103 цього Кодексу.
Санкція ч.2 ст.190 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Суд приходить до висновку про те, що умови угоди про примирення від 24.05.2023 року, по указаному кримінальному провадженню, суперечать вимогам закону, так як в угоді було визначено неповнолітньому обвинуваченому покарання у розмірі 5100 грн., та незаконно застосовані вимоги ч.2 ст.99 КК України.
Згідно до ч.2 ст.99 КК України розмір штрафу неповнолітньому в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян може бути призначено лише за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, санкцією якої передбачено основне покарання не лише у виді штрафу, а передбачені і інші види покарання, а саме: позбавлення волі, виправні роботи, обмеження волі.
Крім того, суд вважає, що умови угоди, у якій узгоджується покарання - штраф 5100 грн., при сумі викраденого 5000 грн. не відповідають інтересам суспільства, та спонукають до вчинення повторних кримінальних правопорушень.
На підставі вище зазначеного, так як при укладенні угоди були порушені вимоги п.1, п.2 ч.7 ст.474 КПК України, та умови угоди не відповідають закону, та інтересам суспільства, суд вважає необхідним відмовити у затвердженні такої угоди.
Вище зазначена угода була укладена під час досудового розслідування, тому із урахуванням роз'яснень п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», суд вважає необхідним повернути зазначене кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК України.
Міру запобіжного заходу у зв'язку із відсутністю клопотань учасників судового провадження обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Керуючись ст.ст.27, 314 - 316, 376, 469, 474, 476, 392, 395 КПК України, суд
У затвердженні угоди, укладеної 24 травня 2023 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_9 , законного представника ОСОБА_7 , та потерпілим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, яке зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023162510000477 від 04.04.2023 року - відмовити.
Кримінальне провадження №12023162510000477 від 04.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України - повернути прокурору Приморської окружної прокуратури м. Одеси для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому розділом III КПК України.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1
08.06.2023