29 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8503/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022
за заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про заміну сторони виконавчого провадження
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Приватного підприємства "Гарант Енерго М"
про стягнення 195 499 330,24 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог і заяви про заміну сторони виконавчого провадження
1.1. У липні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Гарант Енерго М" (далі - ПП "Гарант Енерго М") про стягнення 190 412 715,94 грн заборгованості, 4 686 440,35 грн пені, 400 173,95 грн 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги із посиланням, зокрема, на положення статей 509, 526, 530, 536, 549-552, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, частини 2 статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), а також на умови укладеного між сторонами договору транспортування природного газу від 30.11.2018, обґрунтовані здійсненням відповідачем несанкціонованого відбору природного газу у січні - квітні 2019 року за відсутності правових підстав.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2020, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Гарант Енерго М" на користь АТ "Укртрансгаз" 165 610 418,35 грн основного боргу, 3 609 409,07 грн пені, 308 439,43 грн 3 % річних. У решті позовних вимог про стягнення з відповідача 24 802 297,59 грн основного боргу, 1 077 031,28 грн пені, 91 734,52 грн 3 % річних відмовлено.
1.4. 18.12.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва було видано відповідний наказ (а. с. 241, т. 1).
1.5. У серпні 2022 року АТ "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою від 22.08.2022 № 1001 вих-22-2711, в якій просило замінити відповідача у справі № 910/8503/19 - з ПП "Гарант Енерго М" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло" (далі - ТОВ "Нафтогаз Тепло"); замінити боржника у виконавчого провадженні № 61127814 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 у справі № 910/8503/19 - з ПП "Гарант Енерго М" на правонаступника ТОВ "Нафтогаз Тепло" (а.с. 104 - 110, т. 2).
Вказана заява обґрунтована таким:
-підставою для звернення до господарського суду з позовом у цій справі було неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором транспортування природного газу № 1811000692/новий розділ, укладеного між сторонами з огляду на наявність у відповідача відповідного виду економічної діяльності та існування між ПП "Гарант Енерго М" і Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) договорів управління майном (активами) № 7507 від 24.09.2018, № 7508 від 24.09.2018, за якими відповідачу було передано в управління цілісний майновий комплекс, в тому числі Новороздільську ТЕЦ;
-19.11.2019 між ТОВ "Нафтогаз Тепло" та Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) було укладено договір на управління майном Новороздільської та Новояворівської ТЕЦ, а договір з відповідачем - було розірвано через те, що він не забезпечив підготовку обох ТЕЦ до початку опалювального сезону;
-відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" ТОВ "Нафтогаз Тепло" стало правонаступником відповідача (боржника) за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у цій справі.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023, відмовлено у задоволенні заяви АТ "Укртрансгаз" від 22.08.2022 № 1001 вих-22-2711 про заміну сторони виконавчого провадження.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач (стягувач) звертаючись до суду із цією заявою на підставі статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів на підтвердження того, що ТОВ "Нафтогаз Тепло" фактично стало правонаступником відповідача за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі і в конкретних сумах, як і доказів того, що ці боргові зобов'язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Встановивши вказане, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб'єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; інших підстав для правонаступництва, крім частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", позивач не зазначив.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 в порядку письмового провадження та витребувано справу № 910/8503/19.
3.2. 04.04.2023 справа № 910/8503/19 надійшла на запит від Господарського суду міста Києва до Верховного Суду.
3.3. Не погоджуючись із висновками господарським судів попередніх інстанцій, АТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 та прийняти нове рішення про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: замінити відповідача - ПП "Гарант Енерго М" на правонаступника - ТОВ "Нафтогаз Тепло"; замінити боржника у виконавчому провадженні № 61127814 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі № 910/8503/19, а саме: ПП "Гарант Енерго М" на правонаступника - ТОВ "Нафтогаз Тепло".
АТ "Укртрансгаз" вважає оскаржувані судові акти є незаконними, необґрунтованими і ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує про неврахування господарськими судами, що невиконання рішення у цій справі унеможливлює виконання АТ "Укртрансгаз" покладених на нього функцій та спричиняє ризики у вигляді зриву опалювального сезону та розриву відносин з іноземними контрагентами та за міжнародними угодами. Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили норми частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та не застосували положення цієї норми при розгляді заяви про заміну сторони виконавчого провадження. На думку скаржника, вказана норма матеріального права має захистити права та законні інтереси стягувача за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, які виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (ПП "Гарант Енерго М") та підлягає застосуванню у правовідносинах з правонаступництва (ТОВ "Нафтогаз Тепло"). Посилається на те, що суди дійшли необґрунтованого висновку про недоведеність факту правонаступництва, чим порушили статтю 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів у справі. Зазначає, що відповідно до приписів частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", статті 191 Цивільного кодексу України борги переходять за цілісним майновим комплексом і покладаються на особу, в цьому випадку - ТОВ "Нафтогаз Тепло" у випадку надання у користування цього цілісного майнового комплексу; факт передачі цілісного майнового комплексу ТОВ "Енергія-Новий Розділ" підтверджено безпосередньо ТОВ "Нафтогаз Тепло", а судом встановлено, що згенерований за цілісним майновим комплексом борг виник із зобов'язань із оплати спожитих енергоносіїв за договором транспортування природного газу від 30.11.2018 № 1811000692/Новий Розділ і вказане відповідає вимогам, викладеним в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання". Вважає, що судами здійснено посилання на висновки суду касаційної інстанції, які не були прийнятими в подібних правовідносинах, як у цій справі. При цьому, заявник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18, від 20.03.2019 у справі 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, акцентуючи увагу на тому, що предметом позову у цих справах було стягнення додаткових нарахувань, а не основної суми боргу, як у справі, яка переглядається. Зазначає про безпідставність відмови апеляційним господарським судом у задоволенні заяви АТ "Укртрансгаз" про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження, поданих 28.11.2022, 28.12.2022, чим було порушено принципу диспозитивності у господарському процесі.
3.4. ТОВ "Нафтогаз Тепло" у письмових поясненнях просить відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін з підстав зазначених у цих поясненнях.
3.5. 15.05.2023 до Верховного Суду від АТ "Укртрансгаз" надійшла заява про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження (заміну боржника у виконавчому документі). У цій заяві АТ "Укртрансгаз" просило визначити нечинними постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022; закрити провадження у справі № 910/8503/19 за заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну боржника у виконавчому документі) та провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз". Повернути АТ "Укртрансгаз" 50 % судового збору у сумі 2 481,00 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 07.04.2023 № 4893.
Вказана заява обґрунтована статтями 14, 46, 191, 307, 308 Господарського процесуального кодексу України, а також тим, що відмова від вказаної заяви, що є правом заявника, не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб. Зазначає також те, що заява підписана і подана уповноваженим представником AT "Укртрансгаз" адвокатом Никеруєм Тарасом Михайловичем, про що свідчить договір від 05.12.2022 про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.06.2017 серії ТР № 000188, довіреність від 28.02.2023 № 1-3504, відповідає вимогам статті 191 Господарського процесуального кодексу України. Стверджує, що, оскільки заявник вправі відмовитись від позову, так в нього є і право відмовитись від заяви про заміну сторони виконавчого провадження, що вбачається із постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11.
3.6. Розглянувши вказану заяву, Верховний Суд відмовляє у її задоволені, адже Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право заявника відмовитись від заяви про заміну сторони виконавчого провадження на стадії касаційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023, якими відмовлено у задоволенні заяви АТ "Укртрансгаз" від 22.08.2022 № 1001 вих-22-2711 про заміну сторони виконавчого провадження. Заявник помилково ототожнив порядок відмови від позову з порядком відмови від вказаної заяви, який не є ідентичним.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржувані судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
4.2. Відповідно до приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425).
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).
Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах (аналогічний висновок міститься у пунктах 8.7, 8.8 постанови Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 908/502/19).
4.3. Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 стягнуто з ПП "Гарант Енерго М" на користь АТ "Укртрансгаз" 165 610 418,35 грн основного боргу, 3 609 409,07 грн пені, 308 439,43 грн - 3% річних, на виконання якого було видано наказ.
4.4. 31.01.2020 відкрито виконавче провадження № 61127814, що підтверджується наявною в матеріалах справи постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М.
4.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цих правовідносинах АТ "Укртрансгаз" є стягувачем, а ПП "Гарант Енерго М " - боржником.
Отже, АТ "Укртрансгаз" на цій стадії судового провадження (виконання рішення суду) вправі заявляти про заміну боржника на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".
Як на підставу для здійснення правонаступництва стягувач у заяві про заміну боржника його правонаступником зазначає частину 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
4.6. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
Зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії.
Тобто, частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлює випадок правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.
4.7. Як зазначив суд першої інстанції, стягувач обґрунтував подання заяви про заміну боржника у спірних правовідносинах тими обставинами, що цілісний майновий комплекс (майно Новороздільської та Новояворівської ТЕЦ), який перебував у боржника в управлінні згідно з договорами, укладеними з АРМА, на управління майном (активами) № 7507 від 24.09.2018 та № 7508 від 24.09.2018 був переданий 19.11.2019 в управління ТОВ "Нафтогаз Тепло", а договори з боржником було розірвано через те, що він не забезпечив підготовку обох ТЕЦ до початку опалювального сезону. Отже, ТОВ "Нафтогаз Тепло", за твердженням стягувача, відповідно до приписів частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" стало правонаступником відповідача (боржника) за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у цій справі.
4.8. Здійснивши аналіз частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо визнання справедливим при застосуванні вказаної норми поширення правонаступництва в частині боргових зобов'язань між суб'єктами, кінцевим власником яких є одна особа, оскільки в такому випадку загальний майновий стан суб'єктів, пов'язаних з одним кінцевим власником, залишається незмінним.
В той же час, у цій справі спір стосується поширення дії частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на перехід боргу від ПП "Гарант Енерго М" (підприємство приватної форми власності, власником якого відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є фізична особа) до ТОВ "Нафтогаз Тепло" (суб'єкта господарювання, частка держави у статутному капіталі якого становить 100%).
Тобто, мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.
У випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов'язань до нового суб'єкта, а тому і зміна особи кінцевого учасника (власника).
За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об'єктів теплопостачання конкретним суб'єктом господарювання - попереднім користувачем комплексом, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, у разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб'єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи, що є неправильним.
Застосування цієї норми до цих правовідносин свідчитиме про наявність ознак дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права (аналогічна висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 910/5082/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18).
Також Верховний Суд зазначає таке.
Вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.
Спір у цій справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем - ПП "Гарант Енерго М" умов договору транспортування природного газу № 1811000692/Новий розділ, укладеного між ним та АТ "Укртрансгаз", в частині оплати вартості несанкціоновано відібраного природного газу.
Предметом спору у цій справі є стягнення з ПП "Гарант Енерго М" боргу та додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (пені та трьох відсотків річних).
Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну (пункт 3 рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001).
Положеннями Цивільного та Господарського кодексів України визначена цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність, основними ознаками якої є те, що підставою відповідальності учасника відносин є вчинене ним правопорушення, і такий учасник відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання чи порушення правил здійснення діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення (стаття 218 Господарського кодексу України). Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Наведені норми визначають обов'язок особи самостійно нести відповідальність за взятими зобов'язаннями, хоча і передбачають можливість звільнення від відповідальності чи заміну зобов'язаної сторони.
Загальним правилом є неможливість покладення обов'язку боржника на третю особу не інакше як за волею такої особи, чи заміни у визначеному порядку в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов'язків), чи такої заміни, яка слідує за передачею певного активу (права) (наприклад, покупець нерухомого майна, яке перебуває в оренді, автоматично стає зобов'язаною стороною за таким договором оренди).
Позивач (стягувач), звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником в порядку статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів на підтвердження того, що ТОВ "Нафтогаз Тепло" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі і в конкретних сумах, як і не надав доказів того, що ці боргові зобов'язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Встановивши вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку, що положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб'єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), не підлягають застосуванню до цих правовідносин при вирішенні питання правонаступництва відповідача. При цьому, позивачем інших підстав для правонаступництва, крім частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не наведено.
Зважаючи на встановлені обставини, відмова судів попередніх інстанції у задоволення заяви АТ "Укртрансгаз" про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) - ПП "Гарант Енерго М" на його правонаступника - ТОВ "Нафтогоз Тепло" у справі № 910/8503/19 є обґрунтованою.
4.9. Щодо аргументів касаційної скарги про порушення апеляційним господарським судом принципу диспозитивність у господарському процесі через безпідставність відмови апеляційним господарським судом у задоволенні заяви АТ "Укртрансгаз" про відмову від заяви про заміну сторони виконавчого провадження, поданих 28.11.2022, 28.12.2022, то необхідно зазначити, що суди не прийняли цю відмову не безпідставно, як помилково зазначає скаржник, а за відсутністю підстав для її прийняття. Крім того, такі дії скаржника свідчать про суперечність свої поведінки - адже відмовляючи від вказаних заяв, заявник просить їх задовольнити.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).
5.2. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення господарськими судами норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових актів у справі не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що їх ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись пунктом 13 статті 8, статтями 300, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 у справі № 910/8503/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак