Справа № 947/16875/23
Провадження № 1-кс/947/7232/23
07.06.2023 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представника особи щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту - адвоката ОСОБА_3 розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023160000000105 від 13.03.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.384 КК України, -
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, 21.04.2022, відповідно до наказу Одеської митниці №328-о співробітника Одеської митниці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено із займаної посади головного державного інспектора сектору митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці та припинено його перебування на державній службі у зв'язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.
15.02.2023 до Одеської митниці надійшла заява ОСОБА_5 щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 у справі №420/7402/22 за позовом ОСОБА_5 до Одеської митниці.
Вказаним рішенням суду (головуючий суддя ОСОБА_6 ) визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці від 21.04.2022 № 328-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_5 », визнано протиправними дії Одеської митниці щодо звільнення з 25.04.2022 ОСОБА_5 та зобов'язано поновити ОСОБА_5 на посаді головного державного інспектора сектору митного оформлення №2 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці з 25.04.2022, стягнуто з Одеської митниці на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.04.2022 по 10.02.2023 у сумі 260 652,26 грн., допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді головного державного інспектора сектору митного оформлення № 2 митного поста «Білгород-Дністровський» Одеської митниці, а також в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення середнього заробітку в межах стягнення за один місяць.
Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що наказ Одеської митниці №328-о від 21.04.2022, яким 25.04.2022 ОСОБА_5 припинено державну службу та звільнено з посади, визнано протиправним у зв'язку з його призовом та зарахуванням у списки особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відповідно до наказу № 220-ос від 25.04.2022.
В свою чергу, за наявною інформацією громадянин ОСОБА_5 на військову службу по мобілізації до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ не призивався, та як наслідок з корисливих мотивів подав до суду завідомо недостовірні або підроблені докази чим ввів в оману Одеський окружний адміністративний суд.
Так, з метою перевірки можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358 та ч.2 ст.384 КК України, а також з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, в тому числі відшукання та вилучення оригіналів документів наданих ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підтвердження його призову та зарахування у списки особового складу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, насамперед «Наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №220-ос від 25.04.2022», а також комп'ютерної техніки, флешносіїв, мобільних телефонів чи інших гаджетів, документів та чорнових записів, які можуть містити дані про вчинені кримінальні правопорушення, 02.06.2023 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси, проведено обшук транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» НОМЕР_2 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В ході проведення обшуку вказаного транспортного засобу за участю ОСОБА_5 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone 10», в корпусі чорного кольору з чохлом чорного кольору, ІМЕІ не встановлено, з сім-картою мобільного оператора, номер якої також не встановлено, у зв'язку з відмовою присутнього ОСОБА_5 повідомити логічний код-пароль до телефону.
В подальшому, вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом та винесено відповідну постанову від 02.06.2023.
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор в судове засідання не з'явився направив на адресу суду заяву в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у ньому, розглянути у його відсутності.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подала до суду письмові заперечення проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що підстав для його задоволення немає. Вилучені речі жодним чином не відносяться до кримінального провадження, а органом досудового розслідування не доведений факт, що вилучене майно має значення для кримінального провадження та є знаряддям вчинення кримінального правопрушення. Вилучені речі не відповідають ознакам, що встановлені ст.98 КПК України. Крім того зазначила, що органом досудового розслідування було грубо порушено порядок проведення обшуку та вилучення зазначеного у клопотанні майна, ухвала про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля «Toyota Land Cruiser» НОМЕР_2 особі не вручалась, мобільний телефон був вилучений фактично у самого ОСОБА_5 , під загрозою особистого обшуку, без надання на таке вилучення дозволу слідчого судді. Просила відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, вважаю, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, 2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчий суддя зазначає, що, ні в клопотанні, ні в доданих до клопотання матеріалах, прокурором жодним чином не обґрунтовується можливість досягнення завдань застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
В порушення вимог ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Зокрема, згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається матеріалів клопотання, прокурор посилається на те, що мобільний телефон марки «iPhone 10» згідно ст.98 КПК України визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим прокурор просить накласти арешт, оскільки існують обставини, які підтверджують, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження призведе до загрози відчуження, зміни або знищення вказаного майна, а його втрата може слугувати втратою доказової бази по провадженню.
Слідчий суддя дослідивши матеріали додані до клопотання встановив, що згідно протоколу обшуку від 02.06.2023 року транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» НОМЕР_2 , який знаходився за адресою: м.Одеса, вул.Авдєєва-Чорноморського,55-А/1 нічого виявлено не було, однак слідчим зазначено, що під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім було добровільно видано мобільний телефон марки «iPhone 10», в корпусі чорного кольору з чохлом чорного кольору, ІМЕІ не встановлено, з сім-картою мобільного оператора, номер якої також не встановлено, у зв'язку з відмовою ОСОБА_5 повідомити логічний код-пароль до телефону.
В той же час прокурор просить накласти арешт на цей телефон, як такий, що був вилучений під час обшуку транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» НОМЕР_2 . При цьому зазначений телефон не знаходився у вказаному транспортному засобі, що підтверджується протоколом обшуку транспортного засобу.
Таким чином у слідчого були відсутні правові підстави для вилучення мобільного телефону на підставі протоколу обшуку від 02.06.2023 року транспортного засобу «Toyota Land Cruiser» НОМЕР_2 .
Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання не вбачається, що вказане майно будь-яким чином використовувалося для скоєння вказаного кримінального правопорушення або було набуто в результаті його скоєння.
З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».
Посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є не доведеним та необґрунтованим, оскільки вилучення майна було здійснено без достатніх правових підстав.
Враховуючи, що прокурором в своєму клопотанні не було обґрунтовано необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з урахуванням норм національного законодавства та практики ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що процесуальним керівником не доведено необхідність в накладенні арешту на тимчасово вилучене майно, у зв'язку із чим клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42023160000000105 від 13.03.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.384 КК України - відмовити.
Тимчасово вилучене майно, а саме: мобільний телефон марки «iPhone 10», в корпусі чорного кольору з чохлом чорного кольору, ІМЕІ не встановлено, з сім-картою мобільного оператора, номер не встановлено - повернути особі, у якої його було вилучено.
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокурату ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1