Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 591/6097/19
провадження № 61-9203св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2022 року в складі судді Сидоренко А. П. та постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнення позовних вимог просила: розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 січня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Зарічного районного управління юстиції м. Суми, актовий запис № 3; здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, виділивши у власність ОСОБА_2 автомобіль Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 175 035 грн, стягнувши з відповідача на її користь 87 517,50 грн грошової компенсації за частку неподільної речі; визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти на рахунках, відкритих в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_2 та в порядку поділу майна подружжя стягнути з останнього на її користь частину грошових коштів на вищевказаних рахунках в загальній сумі 165 506,19 грн.
На обґрунтування вимог зазначала, що з 17 січня 2003 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Стосунки між ними поступово погіршувалися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Спроби примирення не принесли позитивного результату, вона втратила до відповідача почуття довіри та любові, сім'ю зберегти неможливо.
Під час шлюбу сторони придбали автомобіль Hyundai Elantra, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на відповідача. Крім того, на ім'я відповідача за час шлюбу відкриті депозитні рахунки в АТ КБ «Приватбанк», кошти на яких є спільним майном подружжя.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
У січні 2020 року ОСОБА_3 . Звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд: визнати майно, а саме: автомобіль марки «HYUNDAІ ELANTRA», 2010 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , тип: легковий седан-В; грошові кошти з нарахованими відсотками в сумі 191 957, 69 грн, які були зняті 10 вересня 2019 року з депозитного рахунку № НОМЕР_3 в АТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти з нарахованими відсотками в сумі 155 021,88 грн, які були зняті у період з 29 вересня 2019 року по 02 грудня 2019 року з депозитного рахунку № НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк»; нараховані відсотки в розмірі 2 686, 50 грн, які були зняті у період з 08 березня 2020 року по 14 вересня 2020 року з депозитного рахунку № НОМЕР_5 в АТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти в сумі 50 903, 79 грн, які були зняті 17 січня 2021 року з депозитного рахунку № НОМЕР_5 в АТ КБ «ПриватБанк»; нараховані відсотки в розмірі 2 686, 50 грн, які були зняті у період з 08 березня 2020 року по 14 вересня 2020 року з депозитного рахунку № НОМЕР_6 в АТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти в сумі 50 903, 79 грн, які були зняті 17 січня 2021 року з депозитного рахунку № НОМЕР_6 в АТ КБ «ПриватБанк»; нараховані відсотки в розмірі 2 686, 50 грн, які були зняті у період з 08 березня 2020 року по 14 вересня 2020 року з депозитного рахунку № НОМЕР_7 в AT КБ «ПриватБанк»; грошові кошти в сумі 50 903, 79 грн, які були зняті 17 січня 2021 року з депозитного рахунку № НОМЕР_7 в АТ КБ «ПриватБанк»; нараховані відсотки в сумі 8 692, 03 грн, які були зняті у період з 29 березня 2020 року по 01 вересня 2020 року з депозитного рахунку № НОМЕР_8 в АТ КБ «ПриватБанк»; грошові кошти в сумі 161 549, 47 грн, які були зняті 01 лютого 2021 року з депозитного рахунку за № НОМЕР_8 в АТ КБ «ПриватБанк» та грошові заощадження в сумі 120 000, 00 грн - об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
у порядку поділу набутих під час шлюбу грошових коштів зарахувати однорідні зустрічні вимоги сторін на суму 165 506,19 грн та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 67 983,59 грн;
у порядку поділу майна подружжя виділити у приватну власність ОСОБА_1 автомобіль Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , стягнувши з відповідачки на його користь вартість частини автомобіля у розмірі 87 517,50 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що з січня 1996 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, а з 17 січня 2003 року - перебуває з нею в зареєстрованому шлюбі. З жовтня 2019 року сімейні відносини між ними погіршилася, почали виникати сварки та непорозуміння щодо спільного сумісного майна. Під час шлюбу за спільні сімейні кошти вони придбали автомобіль Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 . Також у період шлюбу до припинення сімейних відносин він відкрив в АТ КБ «Приватбанк» депозитні рахунки, на яких розмістив грошові вклади на загальну суму 314 260,51 грн.
У період шлюбу 27 лютого 2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт» строковий на шість місяців», за умовами якого остання передала АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у сумі 100 008,80 грн для розміщення на депозитному вкладі на шість місяців з нарахуванням процентів. В подальшому зазначений депозитний рахунок поповнювався за рахунок спільно зароблених коштів на загальну суму 65 000 грн.
З виписки про стан та рух коштів на вищевказаному депозитному рахунку йому стало відомо, що 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 таємно без його згоди після закінчення строку дії вищевказаного договору забрала з АТ КБ «ПриватБанк» грошовий вклад із нарахованими процентами на загальну суму 191 957,69 грн і розпорядилася ним на власний розсуд не в інтересах сім'ї.
28 серпня 2019 року ОСОБА_1 уклала з АТ КБ «ПриватБанк» договір депозитного вкладу «Стандарт» строковий на шість місяців», згідно з яким розмістила на рахунку 150 000 грн. Після припинення між ними шлюбних стосунків ОСОБА_1 без його згоди зняла вказані кошти разом з нарахованими відсотками, оскільки мала на меті виключити ці кошти з обсягу спільно нажитого за час шлюбу майна.
Грошові кошти з депозитних рахунків з нарахованими відсотками на загальну суму 346 979,57 грн були використані ОСОБА_1 не в інтересах сім'ї.
Окрім того, за рахунок спільних трудових затрат сторони накопичили готівкові грошові кошти на суму 120 000 грн. У жовтні 2019 року після погіршення сімейних відносин ОСОБА_1 проти його волі забрала з будинку грошові заощадження та відмовляється повернути належну йому половину коштів у розмірі 60 000 грн.
Беручи до уваги рівність часток у праві власності на майно подружжя та заявлену кожною зі сторін вимоги про стягнення компенсації частини набутих під час шлюбу грошових коштів, наявні підстави для взаємозаліку зустрічних однорідних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на його користь різниці у сумі 67 983,59 грн.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 січня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Зарічного районного управління юстиції м. Суми, актовий запис № 3.
Здійснено поділ спільно набутого подружжям майна та виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 175 035,00 грн, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 87 517, 50 грн грошової компенсації за частку неподільної речі.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти на рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 :
1) рахунок № НОМЕР_7 , відкритий 01 липня 2019 року за договором SAMDNWFD 0072384609401 на суму 50 903, 77 грн з нарахованими відсотками в розмірі 2 686, 50 грн,
2) рахунок № НОМЕР_6 , відкритий 01 липня 2019 року за договором SAMDNWFD 0072384614801 на суму 50 903, 77 грн з нарахованими відсотками в розмірі 2 686, 50 грн,
3) рахунок № НОМЕР_5 , відкритий 01 липня 2019 року за договором SAMDNWFD 0072384604401 на суму 50 903, 77 грн з нарахованими відсотками в розмірі 2 686, 50 грн,
4) рахунок № НОМЕР_8 , відкритий 28 січня 2020 року за договором SAMDNWFD 0072641438201 на суму 161 549, 54 грн з нарахованими відсотками в розмірі 8 692, 03 грн.
В порядку поділу майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину грошових коштів на вищевказаних рахунках в загальній сумі 165 506, 19 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль Hyundai Elantra, державний номерний знак НОМЕР_1 , був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, є неподільною річчю, ОСОБА_1 не заперечує, щоб при поділі майна він залишився у власності відповідача, а вона отримала грошову компенсацію за належну їй частку вказаного майна в сумі 87 850 грн. Такий спосіб поділу спільного сумісного майна подружжя відповідатиме інтересам сторін, оскільки ОСОБА_1 не має посвідчення водія, тому позбавлена можливості нарівні з відповідачем користуватися спірним автомобілем.
Грошові кошти, які знаходились на депозитних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , були зняті під час перебування сторін у шлюбі, а тому відсутні підстави для їх поділу. ОСОБА_2 не довів, вказані грошові кошти були використані ОСОБА_1 не в інтересах сім'ї, а також не надав докази на підтвердження наявності у подружжя заощаджень в сумі 120 000 грн.
Грошові кошти, які перебувають на депозитних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2 , є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягають поділу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про поділ грошових коштів, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку та просив визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти, які знаходились на депозитних рахунках ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», та стягнути в порядку поділу спільного майна подружжя частину грошових коштів, набутих за час шлюбу.
Постановою Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2022 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кошти, які перебували на депозитних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , були зняті під час перебування сторін у шлюбі і використані для задоволення потреб сім'ї. Вимоги ОСОБА_2 про поділ заощаджень в сумі 120 000 грн задоволенню не підлягають з огляду на їх недоведеність.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, стягнувши з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в сумі 67 983, 59 грн як різницю між усіма спільно набутими та поділеними між ними грошовими коштами шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 752/7501/18 (провадження № 61-4114св20), від 30 червня 2021 року в справі № 462/2662/20 (провадження № 61-2612св21), від 26 квітня 2022 року в справі № 753/1349/20 (провадження № 61-14052св21), від 30 серпня 2022 року в справі № 361/8807/18 (провадження № 61-2332св22) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Грошові заощадження у сумі 120 000 грн, які були відкладені подружжям з прибутку від підприємницької діяльності, а також кошти на загальну суму 300 000 грн, розміщені на банківських рахунках у АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , були накопичені за час перебування шлюбу, відтак є об'єктом спільної сумісної власності на підлягають поділу.
Суди не надали оцінку доказам на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 таємно зняла кошти з депозитного рахунку і використала їх в особистих цілях, а також без його згоди забрала усі готівкові заощадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Зарічного районного суду м. Суми.
02 листопада 2022 року справа № 591/6097/19 в електронному вигляді надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові рішення в частині вирішення вимог про розірвання шлюбу та поділ автомобіля в касаційному порядку не оскаржувалися та в силу вимог статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 січня 2003 року. Спільне проживання сторін та ведення господарства припинилось на початку березня 2020 року.
З виписки за договором «Стандарт» строковий на 6 місяців вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 27 лютого 2017 року відкритий депозитний рахунок за договором № SAMDNWFD0071495006001 на суму 100 008,80 грн та 10 вересня 2019 року з вказаного рахунку повернуто кошти в розмірі 190 009,05 грн з виплатою відсотків в розмірі 1 948,64 грн.
Відповідно до виписки за договором «Стандарт» строковий на 6 місяців, 18 серпня 2017 року на ім'я ОСОБА_1 відкритий депозитний рахунок за договором № SAMDNWFD0071674891301 на суму 150 033,11 грн та 28 серпня 2019 року з вказаного рахунку повернуто кошти в розмірі 150 033,31 грн з виплатою відсотків в розмірі 1 538,67 грн.
З виписки за договором «Стандарт» строковий на 3 місяці вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 28 серпня 2019 року відкритий депозитний рахунок за договором № SAMDNWFD0072446971701 на суму 150 000,00 грн та 02 грудня 2019 року з вказаного рахунку здійснено виплату за договором доручення в сумі 150 000,00 грн.
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» станом на 22 вересня 2020 року на ім'я ОСОБА_2 відкриті такі рахунки:
1) рахунок № НОМЕР_7 , відкритий 01 липня 2019 року за договором № SAMDNWFD 0072384609401 на суму 50 903,77 грн;
2) рахунок № НОМЕР_6 , відкритий 01 липня 2019 року за договором № SAMDNWFD 0072384614801 на суму 50 903,77 грн;
3) рахунок № НОМЕР_5 , відкритий 01 липня 2019 року за договором № SAMDNWFD 0072384604401 на суму 50 903,77 грн;
4) рахунок № НОМЕР_8 , відкритий 28 січня 2020 року за договором № SAMDNWFD 0072641438201 на суму 161 549,54 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 зазначав, що грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк», є спільним сумісним майном подружжя, однак остання без його згоди використала вказані кошти не в інтересах сім'ї на власні потреби. Окрім того, ОСОБА_1 привласнила собі грошові заощадження у розмірі 120 000 грн, які були накопичені подружжям в результаті спільної трудової діяльності.
За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суди встановили, що спільне проживання сторін припинено у березні 2020 року, а грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , були зняті під час перебування сторін у шлюбі, до фактичного припинення сімейних відносин у вересні, серпні та грудні 2019 року.
Доводів на спростування обставини припинення шлюбних відносин сторін у березні 2020 року касаційна скарга не містить.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ОСОБА_2 не надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що грошові кошти, які перебували на депозитних рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , були використані нею не в інтересах сім'ї, а на особисті потреби.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази існування у сторін готівкових заощаджень у розмірі 120 000 грн.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимоги ОСОБА_2 про поділ грошових коштів з огляду на їх недоведеність.
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів та установлених на їх підставі обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 червня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ грошових коштів та постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов