Справа № 953/1541/22
н/п 1-кп/953/411/23
"07" червня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові клопотання по кримінальному провадженню №12021221130001565 від 06.10.2021 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлянське Василівського району Запорізької області, громадянина України, раніше судимого Ворошилівским районним судом м.Донецьк за ч.4 ст. 187 КК України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2
у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого, одруженого, який має неповнолітню дитину, 2007р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,-
у вчинені злочину передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, -
встановив:
В проваджені суду перебуває справа по кримінальному провадженню №12021221130001565 від 06.10.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України- розбій , тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Обвинуваченим обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Прокурор просив продовжити обвинуваченим строк запобіжного заходу з підстав наявності ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, подавши клопотання .
Обвинувачені та захисник проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували просили обрати запобіжних захід у вигляді домашнього арешту. При цьому зазначили, що у них є постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки. Також ризи ґрунтуються на припущеннях та прокурором не доведені.
При розгляді клопотання судом враховується, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання, працездатний, однак ніде не працює -доказів суду не надано, обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину проти власності із застосуванням насильства, за який передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, раніше судимий вироком Ворошилівского районного суду м.Донецьк за ч.4 ст. 187 КК України, має захворювання лікування якого надається в умовах слідчого ізолятору..
Доказів наявність у ОСОБА_7 дружини та батьків, суду не надано.
Обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання, працездатний, однак ніде не працює -доказів суду не надано, одружений, має малолітню дитину 2007р.н., обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину проти власності із застосуванням насильства, за який передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, раніше не судимий .
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на недопитаних свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Обвинувачені свою вину в інкримінованому злочину не визнають, що потребує повного дослідження доказі по справі, в тому числі допит свідка обвинувачення ОСОБА_9 , яка на теперішній час судом не допитана, прокурор наполягає на її допиті.
ОСОБА_8 обвинувачується у особливо тяжкому злочині, ніде не працює, знає місце проживання свідка, внаслідок чого суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду, незаконний вплив на свідка, які на теперішній час не зменшились.
Ризик заявлений прокурором п.5 ч.1 ст. 177 КПК України на теперішній час є не доведеним.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризиків передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
ОСОБА_7 обвинувачується у обвинувачується у особливо тяжкому злочині, ніде не працює, не має міцних соціальних зав'язків, знає місце проживання свідка, раніше судимий за розбій, внаслідок чого суд вважає доведеним існування ризиків передбачених п.1, п.3 , п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема - можливість обвинуваченого переховатися від суду, незаконний вплив на свідка, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, які на теперішній час не зменшились.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, наявність ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Враховуючи, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звинувачують у вчинені злочину із застосуванням насильства, яке застосовано до хворої особи, суд на підставі п.1 ч.4 ст. 183 КПК України з урахуванням обставин справи, не визначає їм розмір застави.
Під час розгляду клопотання вивчалась можливість застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту. Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, з метою їх запобіганню, а також неможливості в умовах дії воєнного стану повного контролю державною владою кордонів та території України та забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, оцінюючи сукупність наведених обставин, застосування більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 159, 163, 206, 314 -317, 331, 336 КПК України, суд, -
постановив:
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 05.08.2023 року, без визначення застави.
Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», продовживши строк цього запобіжного заходу до 60 днів, тобто до 05.08.2023 року, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.
Встановити строк дії ухвали з 07.06.2023 по 05.08.2023.
Суддя ОСОБА_1