Справа № 202/6517/22
Провадження № 2/202/398/2023
Іменем України
09 червня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мачуського О.М.
за участю секретаря Карасьової Г.І.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання припиненим права користування квартирою, з виселенням, та зобов'язання допустити дитину до користування та постійного проживання у житловому приміщенні,-
В жовтні 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Громов Ю.А. звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: орган опіки та піклування Адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання припиненим права користування квартирою, з виселенням, та зобов'язання допустити дитину до користування та постійного проживання у житловому приміщенні..
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд, вивчивши матеріали справи та додані до неї письмові документи, надавши належну оцінку поведінці позивача та його представника, вживши усіх необхідних заходів для надання стороні позивача достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях, з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи, доходить наступного висновку.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтями 43,44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Зазначене вище відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20) та від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21).
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини першої, пунктів 1-2 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача (усіх позивачів) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).
З матеріалів справи вбачається, що підготовчі судові засідання у справі було призначено неодноразово, однак судові засідання, призначені на 16.01.2023, 06.02.2023, 28.02.2023 року, 17.03.2023 року, 13.04.2023 року, 10.05.2023 року та 09.06.2022 року не відбулись у зв'язку із неявкою належним чином повідомленого позивача та його представника.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У відповідності до позиції Верховного Суду, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в п.20 постанови від 13 березня 2019 року при розгляді справи № 199/6713/14-ц (Провадження № 14-92 цс 19), за змістом частини другої статті 44 ЦПК України перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Зазначене узгоджується із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У той же час, неодноразові неявки позивача, яким було ініційовано судовий спір, та його представника, є безумовним проявленням неповаги до суду та позбавляють суд можливості своєчасно розглянути справу, що призводить до порушення прав учасників процесу та норм процесуального законодавства.
З огляду на викладене, а також враховуючи строки перебування даної справи в провадженні, суд вважає, що правові підстави для повторного відкладення судового засідання з метою виклику позивача, відсутні та це призведе до безпідставного затягування розгляду справи, а, відтак, до порушення розумних строків її розгляду.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання припиненим права користування квартирою, з виселенням, та зобов'язання допустити дитину до користування та постійного проживання у житловому приміщенні, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011, 200, ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про визнання припиненим права користування квартирою, з виселенням, та зобов'язання допустити дитину до користування та постійного проживання у житловому приміщенні - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Мачуський