Справа № 211/5928/20
Провадження № 2/211/98/23
09 червня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Ткаченко С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мариненко Е.П.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , який в ході розгляду справи уточнила, та в редакції уточненого позову від 21.07.2021 вказала, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі у період з 31.03.1989 по 11.08.2020, у період якого було придбано цінні папери (акції) АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та транспортний засіб Volkswagen 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який 21.05.2020 було зареєстровано на ім'я відповідача. Оскільки указане майно було придбано у період шлюбу, на підставі статей 60, 61, 69, 70 СК України просить суд розділити майно, що являється об'єктом спільної власності подружжя, стягнувши з відповідача на її користь вартість 1/ 2 частини автомобіля у сумі 188 372,00 грн. та вартість 1 / 2 частини акцій у сумі 52 950,00 грн.
Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 01 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін
Ухвалою суду від 15 березня 2021 року витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію про кількість і ціну цінних паперів (акцій) відповідача.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року витребувано належним чином завірену копію договору купівлі-продажу транспортного засобу, зареєстрованого на відповідача.
Ухвалою суду від 02 вересня 2022 року відмовлено відповідачу у прийнятті зустрічного позову.
Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року призначено у справі судову товарознавчу експертизу по визначенню ринкової вартості автомобіля Volkswagen 2014 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . Провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 23 березня 2023 року провадження у справі поновлено.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 на вимогах наполягав з підстав викладених у тексті позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги не визнав, вказавши, що акції ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» він придбав не за рахунок сімейних коштів, а внаслідок часткового продажу акцій, наданих йому фондом державного майна України, про що свідчать приватизаційні платіжні доручення від Фонду. Автомобіль він придбав за 11 000,00 доларів США за рахунок дивідендів, одержаних у період 2020 року, а період спільного проживання з позивачкою закінчився у липні 2017 року, де вона за його відсутності вивезла все їх майно до своєї квартири. Тому просить у задоволенні вимог відмовити.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Як установлено судом та не оспорюється сторонами, у період з 31 березня 1989 року по 11 серпня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 10,11 - копії свідоцтв).
На підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6530/20/002229 від 17 квітня 2020 року, відповідачем ОСОБА_2 було придбано транспортний засіб Volkswagen Gaddy 2014 року випуску, тип Фургон малотоннажний-В, білий (а.с. 74 - копія договору), який 21 травня 2020 року зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с. 73).
Згідно з висновком експерта № Д19/02/23 від 28 лютого 2023 по визначенню ринкової вартості транспортного засобу Volkswagen Gaddy 2014 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 , ринкова реальна вартість автомобіля станом на дату проведення експертизи складає 364 822,46 грн. (а.с. 108-128).
Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь, відповідно до якої ОСОБА_2 відкрито рахунок у цінних паперах в Депозитарній установі банку, на якому обліковуються цінні папери АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в кількості 105900 шт. номінальною вартістю 105 900,00 грн. (а.с. 52).
Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.
У постанові 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Позивачка звернулася до суду з метою поділу неподільної речі - автомобіля, що перебуває у спільній сумісній власності, бо набутий за час перебування у шлюбі з відповідачем. Єдиним варіантом вирішення такого спору бачила відмову від її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль і отримання від відповідача грошової компенсації за цю частку.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Метою позивачки є поділ спільного сумісного майна подружжя. Таким майном є нерухоме майно (будинок) та неподільна річ - автомобіль.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 209/3085/20 зазначила, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19).
Позивач обрала спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення на свою користь вартості належної їй частки спільного майна, що узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України.
При цьому відповідач не спростував презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу, не надав докази іншої вартості автомобіля, ніж та, яку встановлено експертом, не просив призначити повторну судову товарознавчу експертизу для визначення такої вартості. Вартість спірного автомобіля встановлено на підставі звіту про незалежну оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності, який складено на підставі ухвали суду та приймається судом в якості належного та допустимого доказу, що узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Стосовно вимоги про поділу вартості 1/ 2 частини акцій.
Статтею 177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та статті 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
За частиною першою статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Закон України «Про акціонерні товариства» визначає корпоративні права як сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
У пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: грошові кошти, акції та інші цінні папери.
Виходячи зі змісту чч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо придбані акції або вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. Таким чином, з моменту придбання акцій, внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.
Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не вартості акцій, статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 СК України були використані одним із подружжя саме для придбання акцій, їх відчуження чи внесення вкладу до статутного капіталу.
Оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, позивач свою чергу не надав належних та допустимих доказів, що відповідач прибав спірні акції за рахунок спільних коштів.
Відповідачем було надано докази того, що акції АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» були ним отримані внаслідок приватизації державного майна, як працівнику підприємства ( а.с. 86-89).
Враховуючи, що спірні акції є іменними та існують саме в бездокументарній формі, тобто персоніфікують права особи, яка є їх власником, а право акціонера є корпоративним, що не може бути набуто в порядку поділу майна подружжя. Суд вважає, що позивач обрав не належний спосіб захисту, тому вимога позивача, в розподілі майна, що є об'єктом сумісної власності подружжя у вигляді вартості 1 / 2 частини акцій АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася. Вони покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 60,61,63, 70-73 СК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
задовольнити позов ОСОБА_1 - частково.
У порядку розподілу майна, що належить на праві спільної сумісної власності, стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) вартість 1/ 2 частки транспортного засобу Volkswagen Gaddy 2014 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 (з урахуванням висновку експерта) у сумі 182 411 (сто вісімдесят дві тисячі чотириста одинадцять) гривень 23 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: С. В. Ткаченко