31 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/406/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Волковицької Н. О., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Будищенської сільської ради - не з'явився,
Фізичної особи-підприємця Оніщенка Руслана Петровича - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Будищенської сільської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 (у складі колегії суддів: Шаптали Є. Ю. (головуючий), Станіка С. Р., Яковлєва М. Л.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022 (суддя Зарічанська З. В.)
у справі № 925/406/22
за позовом Будищенської сільської ради
до Фізичної особи-підприємця Оніщенка Руслана Петровича
про внесення змін до договору оренди,
У травні 2022 року Будищенська сільська рада звернула до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Оніщенка Руслана Петровича (далі - ФОП Оніщенко Р. П.) про внесення змін до договору оренди землі, укладеного 07.11.2007 між Свидівоцькою сільською радою та ФОП Оніщенком Р. П., шляхом збільшення річної орендної плати за земельну ділянку площею 7,50 га, встановивши її в розмірі 12 % від її грошової оцінки в пункті 7 вищезазначеного договору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII «Про затвердження положення «Про місцеві податки і збори на 2022 рік» встановлено розмір річної орендної плати за землі рекреаційного призначення - 12% від нормативно грошової оцінки. Однак відповідач, всупереч зазначеному рішенню, відмовився укладати додаткову угоду до договору оренди землі від 07.11.2007 щодо збільшення відсоткової ставки.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023, у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Будищенської сільської ради на користь ФОП Оніщенка Р. П. 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2023 року Будищенська сільська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 925/406/22 за касаційною скаргою Будищенської сільської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.05.2023.
ФОП Оніщенком Р. П. у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті судами попередніх інстанцій за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Будищенська сільська рада у відповіді на відзив на касаційну скаргу не погоджується з викладеними у ньому доводами та вважає їх необґрунтованими.
30.05.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання Будищенської сільської ради про розгляд касаційної скарги без участі її представника.
Сторони в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення сторонам ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, клопотання Будищенської сільської ради про розгляд справи без участі його представника та те, що інша сторона не зверталась до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.11.2007 між Свидівоцькою сільською радою (орендодавець) та ФОП Оніщенко Р.П. (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 19.10.2007 № 14-62 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель загального користування (болота) та земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту села Свидівок.
Відповідно до пунктів 2-5 цього договору, в оренду передається земельна ділянка загальною 7,50 га (болото). На земельній ділянці відсутні будівлі та споруди. Земельна ділянка передається в оренду як землі, що використовуються для відпочинку. Грошова оцінка земельної ділянки згідно з технічною документацією про нормативну грошову оцінку, розроблену ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та затверджену рішенням Свидівоцької сільської ради 19.10.2007 № 14-62, з урахуванням коефіцієнту індексації 2.551 на час укладання договору складає 252 750,00 грн.
Договір укладено на 49 років (пункт 6 договору).
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку площею 7,50 га встановлюється в розмірі 1% від її грошової оцінки, що становить 2 527,50 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції розрахованої орендарем. Орендна плата вноситься орендарем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця, наступного за звітним (пункти 7-9 договору).
Пунктом 10 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктами 12-13 договору, земельна ділянка передається в оренду під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу без зміни її цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки - землі, що використовуються для відпочинку.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 28 договору).
Рішенням Свидівоцької сільської ради від 05.04.2013 № 28-13 «Про внесення доповнення до рішення сесії сільської ради від 19.04.2007 № 14-62 «Про надання ФОП Оніщенко Р.П. земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу» внесено доповнення до рішення сільської ради від 19.04.2007 № 14-62, відповідно до яких передана в оренду земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, за функціональним використанням - земельна ділянка, яка використовується для організації відпочинку.
16.11.2020 Будищенською сільською радою прийнято рішення № 1-6/VIII «Про початок реорганізації Свидівоцької сільської ради шляхом приєднання до Будищенської сільської ради», таким чином Будищенська сільська рада стала правонаступником всього майна, прав та обов'язків Свидівоцької сільської ради.
Рішенням Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII «Про затвердження положення «Про місцеві податки і збори на 2022 рік», зокрема, встановлено розмір річної орендної плати за землі рекреаційного призначення - 12% від нормативно грошової оцінки.
Будищенська сільська рада листом від 11.04.2022 № 202/02-75 звернулась до ФОП Оніщенку Р. П. з проханням розглянути можливість внесення змін до договіру оренди землі від 07.11.2007 шляхом укладення додаткової угоди про збільшення відсоткової ставки.
У відповіді на зазначений лист (лист від 20.04.2022) ФОП Оніщенко Р. П. повідомив позивача про відмову від укладення додаткової угоди щодо збільшення розміру орендного платежу.
Предметом розгляду у справі № 925/406/22, яка розглядається, є вимоги Будищенської сільської ради про внесення змін до договору оренди землі, укладеного 07.11.2007 між Свидівоцькою сільською радою та ФОП Оніщенком Р. П., шляхом збільшення річної орендної плати за земельну ділянку площею 7,50 га, встановивши її в розмірі 12 % від її грошової оцінки в пункті 7 вищезазначеного договору, обґрунтовані відмовою відповідача від укладення додаткової угоди до договору оренди землі щодо збільшення відсоткової ставки, встановленої рішенням Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку та невідповідність у цій частині договору оренди новим умовам, встановленим законом, а не рішення органів місцевого самоврядування. Суд першої інстанції також зазначив, що ні договором оренди, ні чинним законодавством не встановлено обов'язку сторін приводити умови договору в частині визначення ставки орендної плати від нормативної оцінки землі у відповідність до нових ставок, визначених органом місцевого самоврядування.
Задовольняючи заяву ФОП Оніщенко Р. П. про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із їх обґрунтованості.
У поданій касаційній скарзі Будищенська сільська рада на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 21 Закону України «Про оренду землі», порушення норм процесуального права та неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 та у додатковій постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17.
Крім того, Будищенська сільська рада, підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд прийняв рішення про права , інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Спір у справі стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Статтею 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (стаття 651 ЦК України).
Згідно зі статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1).
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина 2).
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4).
Відповідно до частини 1 статті 792 ЦК України договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (частина 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (частина 1). Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) (частина 2).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина 3).
Разом з тим згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.
У пункті 288.1 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 ПК України).
У пункті 288.4 статті 288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
У договорі оренди землі, укладеному Свидівоцькою сільською радою та ФОП Оніщенком Р. П., встановлено річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 1 % від її грошової оцінки.
Рішенням Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII «Про затвердження положення «Про місцеві податки і збори на 2022 рік», зокрема, затверджено розмір річної орендної плати за землі рекреаційного призначення - 12% від нормативно грошової оцінки.
За змістом статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених умовами договору або в силу закону.
Тобто визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у пункті 11 договору оренди землі від 07.11.2007 сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
У пункті 28 договору сторони передбачили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку
З огляду на те, що, за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди землі від 07.11.2007, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого
Разом з цим, до переліку повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного у статті 12 Земельного кодексу України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.
Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України. А порядок зміни умов договору врегульовано як у законах України, так і в конкретному договорі, укладеному між сторонами спору.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII, яким встановлено розмір річної орендної плати за землі рекреаційного призначення - 12% від нормативно грошової оцінки, не є законодавчою зміною орендної плати.
Отже, рішення Будищенської сільської ради (орган місцевого самоврядування), не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, у ПК України.
Такі рішення селищної ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі передбачили таку підставу для зміни розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору.
Судами попередніх інстанцій установлено, що договором оренди землі від 07.11.2007 не передбачено такої підстави для внесення змін до договору щодо розміру (ставки) орендної плати, як прийняття відповідного рішення орендодавцем, який є органом місцевого самоврядування.
Висновки про те, що рішення органів місцевого самоврядування щодо перегляду розміру орендної плати не мають обов'язкового характеру за відсутності в договорах оренди землі погодженої сторонами підстави для такого перегляду, висловлено і в постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 21.11.2018 у справі № 911/3627/17, від 27.11.2018 у справі № 910/21685/17, від 19.02.2019 у справі № 910/21590/17, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2019 у справі № 916/2769/18, від 16.01.2020 у справі № 904/1912/19, від 04.02.2020 у справі № 922/378/19.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та підстави позову, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки рішення Будищенської сільської ради від 25.06.2021 № 19-6/VIII «Про затвердження положення «Про місцеві податки і збори на 2022 рік», яким встановлено новий розмір річної орендної плати за землі рекреаційного призначення, не є підставою для обов'язкової зміни розміру орендної плати за договором оренди землі від 07.11.2007.
Такі висновки узгоджуються, а не суперечать висновкам, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Доводи скаржника про те, що першочерговою підставою для внесення змін до договору оренди землі щодо збільшення річної орендної плати за земельну ділянку у справі, яка розглядається, є саме законодавчі зміни, спростовуються змістом позовної заяви та визначеними позивачем підставами позову.
Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що Будищенська сільська рада не позбавлена права звернутись до суду з позовом про внесення змін до договору оренди землі на підставі законодавчих змін.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначає таке.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Статтею 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат, частиною 4 цієї статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 16.04.2022 між адвокатом Шарая Л. О. (адвокат) та ФОП Оніщенком Р. П. (клієнт) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір від 16.04.2022), за умовами якого адвокат зобов'язується надати клієнту консультаційну, правничу (правову, юридичну) допомогу щодо питання внесення змін до договору оренди землі від 07.11.2007, яке виникло між ФОП Оніщенком Р. П. та Будищенською сільською радою.
Пунктами 3, 4 договору передбачено, що клієнт уповноважує адвоката представляти його інтереси в захисті майнових і немайнових прав в органах влади, органах виконавчої служби та суду, користуватися всіма наданими законодавством процесуальними правами позивача, відповідача, третьої особи та ін., які випливають, серед іншого, з господарської справи. Клієнт надає адвокату право подавати від його імені необхідні заяви, отримувати та подавати довідки і документи (їх дублікати), ставити за нього підпис, а також здійснювати всі інші дії та формальності, пов'язані з виконанням цього договору.
Послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з юридичних (правових) питань; складання необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв тощо; надання консультаційних послуг щодо захисту інтересів клієнта в правоохоронних органах та органах судової влади; особистої участі та представництва інтересів клієнта адвокатом в правоохоронних органах, підприємствах, установах організаціях всіх форм власності та судах України (пункт 6).
За послуги, вказані в цьому договорі клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 10 000,00 грн (пункт 7). Оплата послуг здійснюється готівкою (пункт 8). Додаткові витрати (проїзд адвоката до місця проведення судового засідання) покладаються на клієнта (пункт 9).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до врегулювання виниклого спору (пункт 10).
На підтвердження повноважень адвоката надано копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 07.06.2022 серія СА № 1020602 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.03.2011 № 409.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 30.05.2022 адвокатом Шарая Л. О. прийнято від ФОП Оніщенка Р. П., на підставі договору від 16.04.2022, 10 000,00 грн.
01.07.2022 між сторонами підписано акт про надання послуг, виконаних робіт по договору про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2022, у якому зазначено відомості щодо виду правової допомоги, що надавалася адвокатом.
Задовольняючи заяву ФОП Оніщенка Р. П. про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують понесення відповідачем витрати на правничу допомогу. При цьому за висновком суду першої інстанції інформація щодо характеру та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), відповідає критерію розумності та є співмірною, зокрема, зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у запереченнях щодо розподілу судових не зазначив обґрунтованих підстав та доводів та не надав суду доказів неспівмірності розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в наведеному вище розмірі.
Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Будищенська сільська рада у касаційній скарзі зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 810/2823/17.
Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Так, у справі № 810/2823/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл судових витрат виходив із того, що надані Суду матеріали не доводять факту надання правничої допомоги та понесення позивачем відповідних витрат саме в цій справі.
У справі № 915/442/21, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів, які підтверджують понесення відповідачем витрати на правничу допомогу.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі №925/406/22, що розглядається, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, Будищенська сільська рада зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до пункту 4 частини 2статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між особою і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21.
Встановлені у справі обставини не свідчать про прийняття судами попередніх інстанцій рішень про права, інтереси та (або) обов'язки особи, про яку зазначає скаржник у касаційній скарзі, а саме - Виконавчого комітету Будищенської сільської ради.
Зі змісту рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що в мотивувальній частині зазначених судових рішень наявні висновки суду про певні права, інтереси та обов'язки або у резолютивній частині рішень суди прямо зазначили про права, інтереси та обов'язки Виконавчого комітету Будищенської сільської ради, а скаржник не зазначає, про які саме права, інтереси та обов'язки цієї особи, на його думку, прийняті судові рішення.
Таким чином, доводи скаржника про наявність підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, передбаченої пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Будищенської сільської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022 у справі № 925/406/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: Н. О. Волковицька
В. А. Зуєв