08 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10756/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" (далі - Товариство)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023
за позовом Товариства
до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця)
про стягнення 165 864, 52 грн.,
23.05.2023 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №910/10756/22, а рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2022 залишити в силі. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 грн.
Предметом позову у даній справі є стягнення 165 864, 52 грн., а, отже, ціна позову у справі № 910/10756/22 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а саме щодо дійсності довідки щодо вартості вантажу у подібних правовідносинах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Залізниці про стягнення 165 864, 52 грн.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що позивачем були відправлені вагони з вантажем за залізничними накладними, доданими до матеріалів справи, втім, під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено комерційні акти. Відтак, оскільки саме Залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в сумі 165 864, 52 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.12.2022 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто із Залізниці на користь Товариства суму збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у розмірі 165 864, 52 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2022 у справі №910/10756/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва від 28.12.2022, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б дійсну вартість втраченого вантажу за такими накладними: №52668019, № 41794256, № 52736758, № 47263611, № 47263629, № 52550977, № 52579851, № 52458072. А тому висновок суду першої інстанції про належність та достатність доказів на підтвердження дійсної вартості вугілля визнається необґрунтованим. Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати докази, які б підтверджували вартість вугілля.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява
№ 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі №910/10756/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська ЦЗФ" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 910/10756/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова