Постанова від 06.06.2023 по справі 904/4227/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

Справа № 904/4227/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" - Козак Т.В., адвокат (довіреність від 13.03.2023 №148/2023) ,

відповідача - Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України- Пащенко М.В. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - фізична особа-підприємець Сидорук Валерій Іванович- Степанюк О.А., адвокат (ордер від 17.10.2022 №1104813),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 (суддя Золотарьова Я.С.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 (головуючий суддя Вечірко І.О., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) та

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Сидорука Валерія Івановича на

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023

у справі №904/4227/20

за позовом акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", позивач)

до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення, відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Сидорук Валерій Іванович,

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.05.2020 №54/11-р/к.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 14.05.2020 №54/11-р/к у справі №09/04-03-1/16 (далі - Рішення АМК).

В обґрунтування позовних вимог АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" зазначало, що Рішення АМК є незаконним, необґрунтованим, прийнятим без врахування вагомих зауважень позивача, а тому підлягає скасуванню. Зокрема, на думку позивача, Рішення АМК прийнято: за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фізичну особу-підприємця Сидорука Валерія Івановича (далі - ФОП Сидорук В.І., третя особа).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 (суддя - Мілєва І.В.) у справі №904/4227/20 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що Відділенням неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що, в свою чергу, є підставою для визнання недійсним Рішення АМК.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2021 рішення суду першої інстанції скасовано; ухвалено нове рішення про відмову в позові; стягнуто з АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь ФОП Сидорука В.І. 3 153,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також стягнуто з АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Відділення 3 153,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №904/4227/20 касаційну скаргу акціонерного товариства АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2021 зі справи № 904/4227/20 скасовано; справу передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021 (колегія суддів: Іванов О.Г., Кощеєв І.М., Чус О.В.), апеляційні скарги відповідача та третьої особи залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 про задоволення позовних вимог залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що на момент виникнення спірних правовідносин, ціни на послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередачі державою не були врегульовані, а тому, відповідно до чинних, у період виникнення спірних відносин нормативно-правових актів, позивач мав законне право самостійно визначати розмір плати за надані послуги та склад витрат, які включено до ціни послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередачі.

Окрім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено пункти 5.1, 6.1, 7.1 "Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку", затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р (далі - Методика №49-р) в частині визначення товарних меж ринку, територіальних (географічних) меж ринку, часових меж ринку, бар'єрів вступу ринок. Таке порушення призвело до невірного визначення відповідачем товарних меж ринку, які складають не ринок послуг із надання права обмеженого користування лініями електропередач, а ринок доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій. Отже, відповідно і територіальні межі ринку складає ринок, на якому споживачами є провайдери і оператори телекомунікацій.

Постановою Верховного Суду від 09.12.2021 касаційні скарги фізичної особи-підприємця Сидорука Валерія Івановича та Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено частково. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №904/4227/20 скасовано; справу №904/4227/20 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Суд касаційної інстанції скасовуючи судові рішення у справі зазначив, що судами не враховано, що надання певних послуг з поміж іншого, послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач (доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики) певному колу суб'єктів (споживачів цих послуг/замовників) яким такі послуги надаються, враховуючи конкретно виділений об'єкт інфраструктури до якого надається доступ споживачам (замовникам) та, не позбавляє ці послуги їх властивостей та не вказує на відсутність ринку цих послуг. З огляду на викладене, Відділенням обґрунтовано визначено ринок товару - послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач (доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики). При цьому послуги з надання доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій є альтернативними, а не взаємозамінними.

Окрім того, Суд зазначив, що оскаржувані судові рішення не містять будь-яких висновків щодо аналізу та оцінки дій Відділення з проведення економічного аналізу цін певних послуг на предмет їх обґрунтованості, необґрунтованості чи завищення, як і не містять будь-яких висновків щодо аналізу висновку експерта з економічного дослідження від 25.09.2020 №9574 та будь-яких висновків щодо економічної необґрунтованості ціноутворення AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" на Послугу з надання права обмеженого користування лініями електропередач (доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики).

Після нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2022 позов задоволено у повному обсязі; визнано недійсним рішення АМК.

Мотивуючи судове рішення суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на те, що саме по собі монопольне становище не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, цілком обґрунтованим є те, що встановлення монопольного становища суб'єкта господарювання на певному ринку не є підставою для прийняття по суті рішення по справі, яке приймається в межах процедури розгляду порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Тому, рішення відповідача підлягає визнанню недійсним у повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційні скарги Відділення та ФОП Сидорука В. І. - задоволено частково; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 у справі №904/4227/20 в частині визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини рішення АМК скасовано; ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; в решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022р. у справі №904/4227/20 - залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що доведення зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища є підставою для визнання обґрунтованим рішення АМК у частині визнання факту зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на досліджуваному ринку. При цьому, апеляційний господарський суд наголосив, що недоведення Відділенням або його територіальним відділенням, яке є стороною у справі, факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, навіть у разі доведення зайняття цим суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища є підставою для визнання недійсним рішення АМК у частині визнання дій такого суб'єкта господарювання зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та накладення штрафу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Відділення звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 та частково постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 зі справи №904/4227/20; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

ФОП Сидорук В.І також подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати частково постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 зі справи №904/4227/20 в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції та; ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Відділення подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Зокрема, Відділення у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування статей 86 та 104 ГПК України в частині необхідності дослідження доказів у їх сукупності під час застосування статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо повноти з'ясування обставин, які мають значення для справи та доведеності таких обставин відповідачем без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 17.01.2023 у справі №910/19251/20.

Також Відділення вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 7, 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої статті 12, статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", водночас порушення зазначених статей призвели до ухвалення незаконного та такого, що не ґрунтується на обставинах справи судового рішення.

Касаційна скарга ФОП Сидорука В.І. (з урахуванням клопотання/заяви про уточнення касаційної скарги) подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

ФОП Сидорук В.І. зазначає, що оскаржуване рішення від 13.03.2023 суперечить позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 910/13225/19, в якій суд дійшов висновку про те, що твердження про недослідження Відділенням всіх експлуатаційних витрат, які могли бути включеними до вартості скрапленого газу, що свідчить про однобічний розгляд справи № 1/02-99-16, є необґрунтованими, оскільки у розумінні приписів статей 35, 40, 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", доказами, що мали значення для справи було встановлення саме факту неправомірного завищення експлуатаційних витрат ТОВ "Харківрегіонгаз" та включення експлуатаційних витрат, не пов'язаних з реалізацією скрапленого газу для побутових потреб населення, що призвело до порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.(п. 8.23). Таким чином, у постанові від 17.12.2020 у справі № 910/13225/19, Верховний Суд виходив з того, що аналіз складових ціноутворення підприємства монополіста є реалізацією повноважень органів АМК згідно Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статей 35, 40, 41 Закону "Про захист економічної конкуренції" і для встановлення порушення достатньо встанови факт завищення хоча б одного показника витрат. Водночас текст оскаржуваної постанови не містить жодного обґрунтування з приводу того, на якій підставі позивачем у розрахунок вартості послуг було включено всі витрати на амортизацію електричних мереж, витрати на виконання робіт, що не визначені нормативно-правовими актами, як такі, що пов'язані із сумісним підвісом (а саме: витрати на заміну обірваних в'язок проводів, перевірку стану ізоляції і заміну окремих пошкоджених ізоляторів, перевірку опори петлі «фаза-нуль» ПЛ напругою 380В, перетягування проводів у прогонах ПЛ, огляд ПЛ).

Також суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив про недоведеність того, що дії позивача по встановленню економічно необґрунтованих цін мали негативний вплив на ФОП Сидорука В.І., як споживача послуги, однак зазначена позиція не узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №910/2352/21 стосовно того, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Також судом надано оцінку висновку експерта від 25.09.2020 без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 17.12.2020 у справі №910/13225/19 в якому зазначено "предметом розгляду у даній справі було не встановлення всіх експлуатаційних витрат, які могли б бути включеними позивачем до вартості скрапленого газу для побутових потреб населення (у балонах). Встановлення всіх експлуатаційних витрат ніяким чином не спростовує висновків Комітету про завищення експлуатаційних витрат ТОВ "Харківрегіонгаз" зокрема, шляхом включення експлуатаційних витрат, не пов'язаних з реалізацією скрапленого газу для побутових потреб населення, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказане експертне економічне дослідження не стосується предмету доказування у даній справі.» Одночасно з цим, предметом розгляду у справі що розглядається, як і у справі № 910/13225/19, також не є визначення конкретної ціни послуги з підвісу або встановлення всіх витрат AT «ДТЕК Дніпровські електромережі», які могли б бути включеними до вартості послуги доступу для провайдерів.

Зазначаючи про свободу договору та про вільні ціни та прибутковість діяльності позивача, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду викладені у постановах від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 21.09.2021 у справі № 904/5842/20 стосовно того, що: сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Суд, поважаючи принцип свободи, як основоположний принцип права, що закріплює легітимну міру свободи поведінки особи, водночас звертає увагу на необхідність, реалізуючи права у сфері господарської діяльності, зважати на прямі законодавчі заборони у відповідних сферах господарських правовідносин, зокрема й ті, що встановлені Законом України "Про захист економічної конкуренції". Отже такий підхід судів до вільного ціноутворення Позивача та свободи ринку був би допустимим, виключно якби AT «ДТЕК Дніпровські електромережі» не займало монопольне становище на даному ринку послуг у м. Верхівцеве.

Під час розгляду питання щодо економічного обґрунтування цін органами АМК, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 15.01.2019 по справі № 903/46/18 дійшла висновку, що хоча Закон України «Про Антимонопольний комітет України» не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю у сфері застосування вільних цін і тарифів, водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлення, зокрема таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

Також, у Постанові від 17.12.2020 р. по справі № 910/13225/19 Верховний Суд зазначив, що аналіз статей 2, 3, 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо повноважень Антимонопольного комітету України, дає підстави для висновку про те, що Комітет має право здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів. Оскільки Комітет в своїй діяльності, при здійсненні державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції керується, зокрема, пріоритетом прав споживачів та діє в межах повноважень визначених Законом України "Про Антимонопольний комітет України", і такі дії Комітету не суперечать вимогам Закону України "Про ціни та ціноутворення", (п. 6.8.)

Також ФОП Сидорук В.І. зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо детальності аналізу економічної обґрунтованості ціни на послуги підприємства- монополіста органами антимонопольного комітету при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції що врегульовано приписами частини першої та другої статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", пункту 1 частини другої статті 13, частини другої статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" доводи касаційної скарги Відділення не визнає і погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, та просить залишити його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Касаційне провадження

Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.05.2023 №29.3-02/1163 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №904/4227/20 відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий),Малашенкова Т.М., Селіваненко В.П.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.

Між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (власником) та ФОП Сидоруком В. І. (користувачем) 28.04.2014 укладено договір про надання послуг №05373-00 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого предметом цього договору є послуги з надання права обмеженого користування користувачу лініями електропередач 0,4 кВ протяжністю 38,832 км, що знаходяться на балансі структурних одиниць власника Верхньодніпровського РЕМ у відповідності з умовами цього договору, Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), вимог Правил техніки безпеки, охорони праці, санітарних і протипожежних норм, а також інших діючих нормативних документів з питань технічної експлуатації ПЛ-0,4 кВ, для розміщення користувачем своїх телекомунікаційних мереж (мережі Internet).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що плата за надання послуг і користування опорами ліній електропередач за 1 км повітряної лінії електропередач за один місяць складає 248,92 грн., без ПДВ.

Загальна сума договору складає: 115 992,72 грн., без ПДВ, крім того ПДВ - 23198,54 грн. Всього 139191,26 грн. з ПДВ (пункт 2.2. договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору вартість послуг (загальна сума договору) може бути змінена у разі: зміни чинного законодавства щодо розміру ставки податку на додану вартість сторони зобов'язані укласти додаткову угоду про зміну вартості ненаданих послуг/загальної суми договору; зміни балансової (залишкової) вартості повітряних ліній 0,4 кВ; зміни річної суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення повітряних ліній 0,4 кВ; зміни суми витрат на технічне обслуговування повітряних ліній 0,4 кВ; зміни рівня прибутку (середньорічної ставки за договорами депозиту); впливу інших об'єктивних факторів, які неможливо передбачити заздалегідь.

У липні 2015 року ФОП Сидорук В.І. звернувся із скаргою до Антимонопольного комітету України на завищену вартість послуг із сумісного підвішування телекомунікаційних проводів, яку було встановлено позивачем.

Рішенням АМК:

- визнано становище АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ринку послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередачі монопольним (домінуючим) в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", та які використовуються АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" для надання цих послуг в межах вулиць м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області: Гвардійська, Покровська (Піонерська), О. Довженка (Свердлова), Соборна (Островського), Садова, Шевченка, В. Лобановського (Кірова), Мічуріна, І. Франка, Горького, Центральна (Леніна), Л. Українки (Р. Люксембург), Троїцька (К. Маркса), Академіка Пріснякова (К. Лібкнехта), III пров. Український, Тімірязєва, Осипенко, Чкалова, Сагайдачного (Фрунзе) Дніпровська (Совєтська), Білоконя, Робоча, Красна, Вишнева (Жовтнева), Радіщева, Миру, Н. Левицького, Героїв Чорнобиля (Бєлінського), Чайковського, так як на цьому ринку у нього не було жодного конкурента протягом 2014-2017 років (пункт 1 Рішення АМК);

- визнано дії АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо встановлення завищеного розміру вартості послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередачі за 1 км за місяць у розмірі 298,70 грн. (з ПДВ) з включенням всіх витрат на технічне обслуговування повітряних ліній, їх відновлення у повному обсязі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередачі шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 Рішення АМК);

- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК, на АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" накладено штраф у розмірі 68 000 грн.;

- зобов'язано АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення вартості послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередачі у відповідності до економічно обґрунтованого рівня витрат на надання цих послуг;

- зобов'язано АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" здійснити перерахунок плати ФОП Сидоруку В.І. за послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередачі, надані на підставі договору від 28.04.2014р., укладеного АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ФОП Сидоруком В.І. у відповідності до економічного рівня витрат на надання цих послуг.

Рішенням АМК встановлено, зокрема, таке:

- відповідно до ліцензії НКРЕ (від 05.07.2012 №036340), AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" здійснює діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Дніпропетровської області, де розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі;

- передача (постачання) електричної енергії здійснюється AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" з використанням місцевих (локальних) електричних мереж, які є сукупністю підстанцій, розподільчих пристроїв та ліній електропередач (кабельних та/чи повітряних). При цьому одними елементами повітряних ліній електропередач є опори різного виду та лінії електропередач;

- для забезпечення доступу провайдерів телекомунікації і провайдерів програмної послуги до ліній електропередач зі спільним використанням опор для розміщення телекомунікаційного обладнання, 22.07.2013 та 04.12.2014 наглядовою радою ПAT "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") погоджено укладання "ДТЕК Дніпровські електромережі" із зазначеними суб'єктами господарювання договорів про надання послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередач 0,4 кВ (6-10 кВ);

- з інформації, наданої AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", станом на 27.08.2015 AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" у Дніпропетровській області укладено з суб'єктами господарювання 186 договорів, предметом яких є послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач 0,4кВ (6-10кВ), що знаходяться на балансі товариства для розміщення користувачем своїх телекомунікаційних мереж (далі - ТМ), та на підставі яких AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" надавалися зазначені послуги;

- станом на 01.06.2017 ПAT "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") укладено з суб'єктами господарювання 217 договорів, предметом яких є послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач 0,4 кВ (6-10 кВ), що знаходяться на балансі AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" для розміщення користувачем своїх ТМ, та на підставі яких останнім надавалися зазначені послуги у 2017 році (лист від 09.06.2017 №40438/10128);

- дослідження ринку послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередач, на якому здійснює діяльність ПAT "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") проведено відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 за №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (далі - Методика);

- об'єктами аналізу є: послуга з надання права обмеженого користування лініями електропередач ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі");

- за результатом аналізу матеріалів справи з'ясовано, що послуга є товаром, оскільки протягом періоду 2014, 2015, 2016, 2017 років є предметом господарського обороту;

- продавцями послуг, пов'язаних з використанням опор повітряних ліній електропередач (далі - ПЛ) 0,4-10 кВ для улаштування (сумісного підвішування) ТМ, є суб'єкти господарювання, що надають вказану послугу шляхом забезпечення доступу провайдерів телекомунікації і провайдерів програмної послуги до ліній електропередач зі спільним використанням опор ПЛ, які знаходяться на балансі (у його власності, в оренді, господарському віданні тощо);

- територіальним відділенням АМК з'ясовано, що в м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області протягом періоду 2014, 2015, 2016, 2017 років продавцем послуг є ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі"); інших продавців Послуг в даних територіальних і часових межах не встановлено;

- покупцями послуг, пов'язаних з використанням опор ПЛ0,4-10 кВ для улаштування (сумісного підвішування) ТМ є оператори (провайдери) телекомунікацій, що здійснюють діяльність у сфері телекомунікацій та надають послуги абонентам (фізичним та/чи юридичним особам) з використанням кабельної ТМ;

- в місті Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області протягом періоду 2014, 2015, 2016, 2017 років покупцями послуг є ФОП Сидорук В.І. та ПП "Верінет"; інших покупців послуг в даних територіальних і часових межах не встановлено;

- ТМ може включати в себе сегменти (частини), що побудовані різними способами прокладання кабелю. При цьому основними критеріями вибору оператором (провайдером) того чи іншого способу прокладання кабелю є наявність технічної та організаційної можливості на певній території використання вже існуючої інфраструктури чи будівництва нових комунікацій;

- ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") надає суб'єктам господарювання послугу для розташування ТМ шляхом забезпечення доступу провайдерів телекомунікації і провайдерів програмної послуги до ліній електропередач зі спільним використанням опор ПЛ, які знаходяться у його власності, для сумісного підвісу на них волоконно - оптичних кабелів ТМ;

- взаємовідносини операторів ТМ з ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") при використанні майна останнього, а саме надання права обмеженого користування лініями електропередач здійснюються на підставі договорів, укладених AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" з операторами (провайдерами) телекомунікацій;

- у період 2014-2015 років в межах міста Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") надавало ФОП Сидоруку В.І. послуги на підставі договору від 28.04.2014 №05373-00, укладеного "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ФОП Сидоруком В.І.;

- з інформації, наданої AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" з'ясовано, що протягом 2014-2015 років для розміщення ТМ ФОП Сидоруком В.І. використовувалися повітряні лінії електропередач (опори) ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") в територіальних межах таких вулиць міста Верхівцеве, як: Гвардійська, Покровська (Піонерська), О. Довженка (Свердлова), Соборна (Островського), Садова, Шевченка, В. Лобановського (Кірова), Мічуріна, І.Франка, Горького, Центральна (Леніна), Л.Українки (Р.Люксембург), Троїцька (К. Маркса), Академіка Пріснякова (К. Лібкнехта), ІІІ пров. Український, Тімірязєва, Осипенко, Чкалова, Сагайдачного (Фрунзе), Дніпровська (Совєтська), Білоконя, Робоча, Красна, Вишнева (Жовтнева), Радіщева, Миру, Н.Левицького, Героїв Чорнобиля (Бєлінського), Чайковського (далі - Вулиці);

- у межах м. Верхівцеве є наступні об'єкти підземних та наземних ліній (мереж) зв'язку, що знаходяться на балансі ПАТ "Укртелеком" (лист Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" від 18.07.2016 №12С000-868): об'єкти підземних ліній зв'язку - кабельна каналізація електрозв'язку по вул. Леніна від перехрестя з вул. Островського 2 до будівлі АТС по вул. Леніна 91 - 675 м; об'єкти наземних ліній зв'язку - опори повітряних ліній зв'язку;

- для покупців (споживачів, користувачів) у межах м.Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зокрема для ФОП Сидорука В.І. протягом періоду 2014-2015 років встановлено один спосіб розміщення ТМ, отже у зазначених територіальних межах у вказаний період окрім послуги відсутні інші товари, які б мали ознаки одного товару із зазначеною послугою за рядом показників взаємозамінності, визначених у Методиці;

- разом з тим, взаємозамінність досліджуваного товару, тобто альтернатива вибору способу побудови (розміщення) ТМ існує лише за умови наявності на певній території одночасного доступу до мереж інженерних, комунікаційних, транспортних систем різних суб'єктів господарювання. Оскільки перехід від використання (споживання) одного виду послуг до іншого, що надається іншим суб'єктом господарювання, передбачає розробку нового проекту та побудови фактично нової ТМ чи її сегменту, що потребує матеріальних, людських та часових ресурсів, така альтернатива не може існувати на момент експлуатації вже побудованої мережі;

- товарними межами ринку є послуга з надання права обмеженого користування лініями електропередач;

- враховуючи наведене, Відділенням встановлено, що територіальними межами досліджуваного ринку є територія вулиць м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області Гвардійська, Покровська (Піонерська), О. Довженка (Свердлова), Соборна (Островського), Садова, Шевченка, В. Лобановського (Кірова), Мічуріна, І. Франка, Горького, Центральна (Леніна), Л. Українки (Р. Люксембург), Троїцька (К. Маркса), Академіка Пріснякова (К. Лібкнехта), ІІІ пров. Український, Тімірязєва, Осипенко, Чкалова, Сагайдачного (Фрунзе), Дніпровська (Совєтська), Білоконя, Робоча, Красна, Вишнева (Жовтнева), Радіщева, Миру, Н. Левицького, Героїв Чорнобиля (Бєлінського), Чайковського в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі");

- часовими межами ринку послуг є період 2014-2017 років;

- Відділенням встановлено, що для вступу нових суб'єктів господарювання на ринок послуг в зазначених територіальних (географічних) межах існують фактори організаційного характеру, пов'язані з технологічними особливостями надання послуги, необхідними для присутності суб'єкта господарювання на ринку, а саме неможливість будівництва нової мережі опор у межах території, де розташовані місцеві (локальні) електромережі, що перебувають у власності ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі"); потенційні конкуренти не можуть в короткий час подолати адміністративні, економічні та організаційні бар'єри вступу на ринок послуг у територіальних межах вищевказаних вулиць міста Верхівцеве, оскільки для оформлення дозвільних документів щодо розташування обладнання для наземного (повітряного, підземного) розміщення телекомунікаційних мереж необхідно внести зміни до генерального плану забудови м. Верхівцеве та виграти на аукціоні право оренди вільних земельних ділянок (лист Верхівцевської міської ради від 10.06.2016 №219);

- у межах досліджуваного ринку не встановлено конкурентів ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі");

- таким чином, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") протягом 2014 -2017 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередач в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі"), та які використовуються AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" для надання цих послуг у межах вулиць м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області: Гвардійська, Покровська (Піонерська), О. Довженка (Свердлова), Соборна (Островського), Садова, Шевченка, В. Лобановського (Кірова), Мічуріна, І. Франка, Горького, Центральна (Леніна), Л. Українки (Р. Люксембург), Троїцька (К. Маркса), Академіка Пріснякова (К. Лібкнехта), ІІІ пров. Український, Тімірязєва, Осипенко, Чкалова, Сагайдачного (Фрунзе), Дніпровська (Совєтська), Білоконя, Робоча, Красна, Вишнева (Жовтнева), Радіщева, Миру, Н. Левицького, Героїв Чорнобиля (Бєлінського), Чайковського, так як на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- отже, під час дії договорів №1000068581, №05373-00 в межах міста Верхівцеве ФОП Сидоруком В.І. використовувалися опори ПЛ AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" для розміщення ТМ ФОП Сидорука В.І., оскільки договором №1000068581 передбачено здійснення підвіски ТМ ФОП Сидорука В.І. на опорах ЛП AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" та компенсація витрат щодо виконання додаткових робіт, пов'язаних із сумісним підвішуванням, а договором №05373-00 передбачено надання послуг для розміщення ТМ ФОП Сидоруком В.І. та плата за послуги з користування опорами AT "ДТЕК Дніпровські електромережі";

- таким чином, під час дії зазначених договорів використовувалися ідентичні об'єкти інфраструктури "ДТЕК Дніпровські електромережі" - опори ліній електропередач, на яких були розміщені одні й ті ж самі ТМ ФОП Сидорука В.І.; за таких умов, послуги, що надавалися під час дії договору №1000068581 та договору №05373-00 є ідентичними;

- у ході розгляду справи Відділенням проаналізовано надані AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" розрахункові і розпорядчі документи щодо формування та встановлення/затвердження вартості одиниці послуги, що зазначені у договорах, укладених AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" з операторами (провайдерами) телекомунікацій у Дніпропетровській області, та використовувались ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") у розрахунках з ФОП Сидоруком В.І. впродовж дії договору №05373-00;

- з пояснень AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", наданих листом від 11.09.2015 №633-ю з'ясовано, що останнім включено до розрахунків балансову (залишкову) вартість загальної протяжності всіх ПЛ AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", оскільки воно не веде окремого бухгалтерського аналітичного обліку по мережах зі спільною підвіскою проводів сторонніх осіб, а базою розподілу витрат на технічне обслуговування ПЛ, їх відновлення та отримання прибутку є загальна довжина ПЛ, а не лише довжина телекомунікаційних та інших ліній, які не є власністю AT "ДТЕК Дніпровські електромережі";

- розрахунок розміру річної орендної плати за використання опор здійснено з застосуванням вартості орендованого майна, визначеної, як добуток вартості стояка опори на момент розрахунку з його встановленням за даними бухгалтерського обліку, коефіцієнта зносу основних фондів (відношення залишкової вартості цих фондів до первинної вартості цих фондів) та коефіцієнту орендованого майна (відношення довжини опори в погонних метрах до орендованих погонних метрів опори);

- встановлено, що витрати ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") з амортизації у повному обсязі підлягають включенню та включені до тарифів на передачу та постачання електричної енергії для обслуговування та підтримання електричних мереж у належному технічному стані;

- за висновком Відділення, необґрунтованим є включення у повному обсязі витрат на амортизацію електричних мереж ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") до вартості одиниці послуги, у той час як вже враховано витрати з амортизації в структурі тарифів на передачу та постачання електричної енергії ПАТ"ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") відповідно до законодавства;

- в наданих AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" розрахункових документах, за час дії договору №05373-00 останнє щомісяця нараховувало та отримувало завищену плату, встановлену з включенням до її складу у повному обсязі амортизації та робіт, що не визначені нормативно-правовими актами, пов'язаними з сумісним підвішуванням ПЛ та ТМ, завдяки чому ФОП Сидоруком В.І. сплачено у повному обсязі нараховані Товариством протягом дії договору №05373-00 кошти у розмірі 128047,22 грн, з яких 52989,00 грн - не мають достатнього економічного обґрунтування;

- включення ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") до плати за послуги за 1 км за місяць (з ПДВ): у повному обсязі витрат на амортизацію електричних мереж AT "ДТЕК Дніпровські електромережі", у той час як витрати з амортизації вже враховані в структурі тарифів на передачу та постачання ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі"); витрат на виконання робіт, що не визначені нормативно-правовими актами, пов'язаними з сумісним підвішуванням ПЛ та ТМ, а саме таких як: заміна обірваних в'язок проводів, перевірка стану ізоляції, заміна окремих пошкоджених ізоляторів, перевірка опору петлі "фаза-нуль" ПЛ напругою 380В, перетягування проводів у прогонах ПЛ, огляд ПЛ, призвело до завищення розміру плати за надані Послуги;

- Відділенням встановлено, що ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") має здатність суттєво впливати на умови обороту товару на суміжних з ринком Послуг ринках, зокрема, обмежувати конкуренцію шляхом необґрунтованого підвищення ціни на Послуги;

- отже, за висновком Відділення, дії ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") щодо встановлення завищеного розміру вартості послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач за 1 км за місяць у розмірі 298,70 грн з включенням всіх витрат на технічне обслуговування повітряних ліній, їх відновлення у повному обсязі, кваліфікуються як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначене пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередач шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Одночасно, до матеріалів справи позивачем надано Висновок з економічного дослідження №9574, зроблений по замовленню представника позивача для подання до господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/4227/20. Висновок виконано судовим експертом Незалежного інституту судових експертиз Дєєвою Лілією Євгенівною та підписано 25.09.2020.

На вирішення експерта було поставлено питання: чи є економічно обґрунтованим та документально підтвердженим висновок, викладений в рішенні адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/11-р/к від 14.05.2020р. щодо встановленої Товариством вартості послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач?

Наданий висновок оцінений судом першої інстанції як такий, що його предметом є питання права, а тому він не був прийнятий до уваги судом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до цього висновку вартість послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач розрахована Відділенням в рішенні адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.05.2020р. №54/11-р/к з встановленням завищення розміру вартості послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не є економічно обґрунтованою та документально підтвердженою. Розрахунки Антимонопольного комітету України, які наведені в додатках до рішення не відповідають чинному законодавству, оскільки не враховують низку показників трудовитрат та машиновитрат, а також робіт надання яких передбачено нормативно-правовими актами. До того ж, розрахунок показника амортизації здійснений Антимонопольним комітетом України не відповідає встановленим нормам через застосування коригуючих коефіцієнтів, застосування яких не передбачено нормами визначення річного показника нарахування амортизації, а також не відповідає нормам діючого на той момент Податкового кодексу України та нормам ведення бухгалтерського обліку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним рішення АМК про визнання становища АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ринку послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередачі монопольним (домінуючим) в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та про визнання дій АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо встановлення завищеного розміру вартості послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередачі за 1 км за місяць у розмірі 298,70 грн. (з ПДВ) з включенням всіх витрат на технічне обслуговування повітряних ліній, їх відновлення у повному обсязі, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначеним пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Предметом розгляду у справі № 910/18036/17 було зобов'язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; визнання договору припиненим.

Предметом розгляду у справі № 917/1307/18 було зобов'язання здійснити поставку товару і стягнення неустойки.

Предметом розгляду у справі № 902/761/18 було стягнення збитків, у вигляді упущеної вигоди, орендної плати за землю та зобов'язання зі сплати земельного податку.

Предметом розгляду у справі № 917/2101/17 було визнання недійсним правочину щодо переходу права власності.

Предметом розгляду у справі № 915/1889/19 було визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України яким визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а саме: поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб'єкта господарювання.

Предметом розгляду у справі № 916/2586/20 було визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України про визнання дій Товариства такими, які полягають в узгодженому встановленні та застосуванні цін на послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в певних територіальних межах у період вересня 2017-2018 років за умови відсутності альтернативних джерел придбання такого товару, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товару на ринку послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів та накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Предметом розгляду у справі № 910/366/21 було скасування рішення Антимонопольного комітету України яким визнано, що позивач вчинив порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на упаковках виробленого ним на замовлення продукту інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей та накладення штрафу за відповідне порушення.

Предметом розгляду у справі № 910/19251/20 було визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України про визнання дій компанії щодо укладення угод про дистрибуцію, умови яких призвели до необґрунтованого завищення вартості реалізації лікарських засобів, порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на лікарські засоби та накладення штрафу.

Слід зазначати, що норми права, означені Відділенням, є загальними та універсальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

Слід зазначити, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Разом з тим, справи №910/18036/17, №917/1307/18, №902/761/18, №917/2101/17, №915/1889/19, №916/2586/20, № 910/366/21, №910/19251/20 на які посилалось Відділення і дана справа є відмінними за предметом розгляду, підставою та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, що виникли з різних підстав, за предметом доказування, фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами.

Окрім того, Предметом розгляду у справі № 916/2586/20 було визнання частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України яким визнано дії товариств, які полягають в узгодженому встановленні та застосуванні цін за послуги з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Аеропорту у період вересня 2017-2018 років за умови відсутності альтернативних джерел придбання такого товару, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товару на ринку послуг з тимчасового зберігання транспортних засобів на автомобільних стоянках в територіальних межах Аеропорту.

Предметом розгляду у справі № 904/5842/20 було визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України яким визнано, що товариства вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки пропозицій конкурсних торгів та участі у відкритих торгах за номером процедури закупівлі в електронній системі закупівель:

Отже справи № 916/2586/20 № 904/5842/20 на які посилався ФОП Сидорук В.І. і дана справа також є відмінними за предметом розгляду, підставою та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин, що виникли з різних підстав, за предметом доказування, фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами.

Що ж до справ №910/13225/19, №910/2352/21, №903/46/18 на які посилається ФОП Сидорук В.І. і справи №904/4227/20, то вони є схожими за предметом розгляду (визнання частково недійсним Рішення) та за нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначеним пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону).

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Окрім того, суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Так, за приписами частини третьої статті 86 ГПК України суд, зокрема, надає оцінку доказам, у тому числі й кожному доказу, що міститься у справі, мотивує їх відхилення або врахування. Суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень встановлені у Рішенні обставини та докази підлягають оцінці судами виходячи з положень частини третьої статті 86 ГПК України і саме від встановлення відповідних обставин справи на підставі правильної оцінки доказів щодо всебічності, повноти та об'єктивності залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами визначеними у статті 86 ГПК України.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Водночас колегією суддів враховується те, що кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Отже, у контексті обставин даної справи (з урахуванням фактично-доказової її бази) Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення у справі №904/4227/20 ухвалено судом апеляційної інстанції без урахування висновків викладених у справах №910/13225/19, №910/2352/21, №903/46/18 на які посилається Фоп Сидорук В.І. Колегія суддів зазначає про те, що відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відділення та ФОП Сидорука В.І. у справі № 904/4227/20 відкритого на підставі пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Що ж до підстав касаційного оскарження передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Судом апеляційної інстанції враховано, що надання певних послуг з поміж іншого, послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач (доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики) певному колу суб'єктів (споживачів цих послуг/замовників) яким такі послуги надаються, враховуючи конкретно виділений об'єкт інфраструктури до якого надається доступ споживачам (замовникам) та, не позбавляє ці послуги їх властивостей та не вказує на відсутність ринку цих послуг, а тому суд дійшов правомірного висновку про те, що Відділенням обґрунтовано визначено ринок товару - послуги з надання права обмеженого користування лініями електропередач (доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики). При цьому, послуги з надання доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій є альтернативними, а не взаємозамінними. Відділенням повно встановлено всі обставини наявності монопольного (домінуючого) становища AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ринку послуг із надання права обмеженого користування лініями електропередач (доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики).

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції за наслідками перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 ухвалив нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог в частині визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини Рішення АМК яким визнано становище АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ринку послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередачі монопольним (домінуючим) в межах розташування місцевих (локальних) електричних мереж, що перебувають у власності АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", та які використовуються АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" для надання цих послуг в межах визначених вулиць.

Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 в цій частині не оскаржується.

Водночас згідно з пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Стаття 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Верховний Суд зазначає, що саме на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов'язок з доведення у суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку також покладено обов'язок доведення наявності у діях суб'єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі зайняття монопольного (домінуючого) становища суб'єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У розгляді даної категорії справ в основу кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання своїм монопольним становищем АМК може бути покладено, зокрема, дискримінаційність ціноутворення суб'єкта господарювання (наприклад, безсистемне встановлення цін на різному рівні, без прив'язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об'єктивно виправданих причин). Близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 №910/2921/19, від 01.10.2020 №920/890/20 та від 17.12.2020 №910/13225/19.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК через призму/критерії, зокрема в цьому випадку, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. При цьому зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Закон України "Про Антимонопольний комітет України" не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів. Така позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 15.01.20019 у справі №903/46/18.

Відповідно до частин пункту 23 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 №169- р) унормовано, що службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Зокрема у справах можуть проводитися такі дії: дослідження регіонального або загальнодержавного ринку; одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися в протоколі; вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі; накладення арешту на предмети, документи, інші носії інформації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі. Комітет самостійно визначає джерела, спосіб одержання та обсяг відомостей, які є необхідними для повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Статтею 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

За приписами пункту 32 Правил розгляду справ у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Відділення, як під час розгляду справи у суді першої та суді апеляційної інстанції так і у касаційній скарзі стверджує про те, що фактично приймаючи рішення про завищення AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" вартості плати за одиницю досліджуваної послуги останнє виходило із аналізу інформації, наданої самим позивачем. Зокрема, розрахункових і розпорядчих документів щодо формування та встановленння/затвердження вартості одиниці послуги, яка визначена у договорах, укладених AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" з операторами (провайдерами) телекомунікацій у Дніпропетровській області. Також з аналізу інформації отриманої на запити здійснені під час розгляду справи. За твердженням відповідача, висновки щодо необґрунтованості включення у повному обсязі AT "ДТЕК Дніпровські електромережі" витрат на амортизацію електричних мереж ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (AT "ДТЕК Дніпровські електромережі") до вартості одиниці Послуги, Відділенням є виключно результатом юридичного та аналітичного аналізу зібраних у антимонопольній справі доказів.

Водночас суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення АМК в частині зловживання позивачем монопольним становищем, зокрема погодився з судом першої інстанції про те, що для встановлення порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з надання права обмеженого користування лініями електропередачі, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, відповідач повинен був встановити, у тому числі: ціну; складові ціни (собівартість та рентабельність); обґрунтувати та довести, що частка прибутку, яку отримує позивач (норматив рентабельності, рівень прибутковості) є завищеним, надмірним.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що Відділення, дослідивши ціну використання повітряних ліній електропередачі встановлену позивачем, мало би довести неможливість встановлення такої ціни за умов існування значної конкуренції на ринку, між тим, рішення АМК не містить порівняльного аналізу вартості одиниці послуги ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" з вартістю одиниці послуг решти суб'єктів господарювання, зокрема, в межах м. Дніпро тощо, а містить лише посилання на неможливість здійснення такого аналізу (п.233 Рішення АМК). Слід зазначити, що у відповідача була наявна інформація щодо кількості опор, протяжності лінії електропередач для цих опор та розрахунок, згідно з яким послуга позивача з надання права обмеженого користування лініями електропередачі для заявника на одну опору становила 9,87 грн, що давало можливість здійснити аналіз ціни з огляду на рівень ціни інших учасників ринку аналогічних послуг.

Водночас такі твердження суду є помилковими оскільки у розумінні приписів статей 35, 40, 41 Закону № 2210-ІІІ, доказами, що мали значення для справи було встановлення саме факту неправомірного включення до одиниці послуги витрат на амортизацію електричних мереж у повному обсязі, які не пов'язані з правом обмеженого користування лініями електропередач оператором (провайдером) телекомунікацій (а саме таких як: заміна обірваних в'язок проводів, перевірка стану ізоляції, заміна окремих пошкоджених ізоляторів, перевірка опору петлі "фаза-нуль" ПЛ напругою 380В, перетягування проводів у прогонах ПЛ, огляд ПЛ) без належного обґрунтування такого включення, що призвело до порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Отже, встановлення складової ціни (собівартість та рентабельність); обґрунтування та доведення того, що частка прибутку, яку отримує позивач (норматив рентабельності, рівень прибутковості) є завищеним, надмірним, не є суттєвим у даному випадку оскільки зловживанням монопольним становищем визнавалось включення у вартість послуг які не використовувались та не могли використовуватись оператором телекомунікаційних послуг.

Водночас відсутність державного регулювання цін на послугу не є підставою для включення до договору вартості послуг які необґрунтовані та не використовуються стороною договору. Адже, сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства. Суд, поважаючи принцип свободи, як основоположний принцип права, що закріплює легітимну міру свободи поведінки особи, водночас звертає увагу на необхідність, реалізуючи права у сфері господарської діяльності, зважати на прямі законодавчі заборони у відповідних сферах господарських правовідносин, зокрема й ті, що встановлені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Окрім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що здійснення кваліфікації дій суб'єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку має узгоджуватись з частинами першою та другої статті 13 Закону № 2210 і відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів Антимонопольного комітету України.

Таким чином аналіз складових ціноутворення підприємства монополіста є реалізацією повноважень органів АМК згідно Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статей 35, 40, 41 Закону "Про захист економічної конкуренції" і для встановлення порушення достатньо встановити факт завищення хоча б одного показника витрат.

Судом апеляційної інстанції не наведено обґрунтування з приводу того, на якій підставі позивачем у розрахунок вартості послуг було включено всі витрати на амортизацію електричних мереж, витрати на виконання робіт, що не визначені нормативно-правовими актами, як такі, що пов'язані із сумісним підвісом (а саме: витрати на заміну обірваних в'язок проводів, перевірку стану ізоляції і заміну окремих пошкоджених ізоляторів, перевірку опори петлі «фаза-нуль» ПЛ напругою 380В, перетягування проводів у прогонах ПЛ, огляд ПЛ).

Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції передчасно зробив висновок щодо недоведення Відділенням факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з надання послуг права обмеженого користування лініями електропередач (доступу до інфраструктури об'єкта електроенергетики).

Також необхідно зазначити, що згідно з частиною другою статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції встановлення порушення конкурентного законодавства є виключною компетенцію органу АМК, а оцінка прийнятих органами АМК рішень є компетенцією суду у визначених законом випадках. У той же час експертом у висновку з економічного дослідження №9574 встановлювалися обставини стосовно доведеності/недоведеності АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції. З огляду на те, що наданий висновок містить оцінку економічного розрахунку зробленого АМК для доведення зловживання монопольним становищем, такий висновок, як доказ, не відповідає вимогам, визначеним приписами частини другої статті 98 ГПК України.

Водночас такий висновок не був прийнятий судом першої інстанції до уваги як такий що стосується предмета права.

Проте суд апеляційної інстанції не врахував зазначеного, та без спростування висновку суду першої інстанції щодо належності поданого стороною висновку експерта посилались на висновки зроблені експертом в обґрунтування мотивів для скасування рішення АМК в частині зловживання позивачем монопольним становищем.

Верховий Суд зазначає, що в силу приписів частин першої та другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Слід зазначити, що Верховний Суд двічі скасовував судові рішення та направляв дану справу на новий розгляд.

У свою чергу, з огляду на вище викладене, суди першої та апеляційної інстанцій втретє, розглядаючи справу, допустилися порушень норм матеріального (Закон) та процесуального (статті 86 ГПК України) права.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Відділення та ФОП Сидорука В.І. в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційні скарги Відділення та ФОП Сидорука В.І. слід задовольнити частково, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за подання апеляційних і касаційних скарг покладається на позивача в силу приписів статей 129 та 315 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №904/4227/20 та касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Сидорука Валерія Івановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №904/4227/20 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №904/4227/20 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.

3. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Сидорука Валерія Івановича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №904/4227/20 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.

4. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №904/4227/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі". У скасованій частині ухвалити нове рішення, яким у цій частині відмовити у задоволенні позову акціонерному товариству "ДТЕК Дніпровські електромережі"

5. Стягнути з акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 і касаційної скарги у розмірі 4 204,00 грн.

6. Стягнути з акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на користь фізичної особи-підприємця Сидорука Валерія Івановича судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 і касаційної скарги у розмірі 4 204,00 грн.

7. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко