23 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 923/719/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В. В., Огородніка К. М.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий -Таран С.В., судді: Богацька Н.С., Разюк Г.П.) від 29.03.2023
та постанову Господарського суду Херсонської області (суддя Пригуза П.Д.) від 22.12.2017
за заявою Державного агентства України з питань кіно
до Приватного підприємства "Студія Тир Фільм"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора - ОСОБА_2 , в порядку самопредставництва,
представник боржника - Бєлоусов І.В. (арбітражний керуючий), ліквідатор,
від скаржника - не з'явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 31.08.2017 Господарський суд Херсонської області ухвалив порушити, за заявою Державного агентства України з питань кіно (далі - Кредитор), провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном тощо.
1.2. 19.12.2017 Кредитор, як голова комітету кредиторів Боржника, надіслав клопотання про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
1.3. Клопотання обґрунтовано прийняттям комітетом кредиторів Боржника рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання Боржника банкрутом через його неможливість задовольнити вимоги Кредитора у цій справі не інакше як через застосування процедури ліквідації, виходячи з відомостей з аналізу фінансово-господарської діяльності щодо відсутності у Боржника активів, припинення ним з 2014 року своєї діяльності тощо.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 22.12.2017 Господарський суд Херсонської області виніс постанову (залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ): про припинення процедури розпорядження майном Боржника та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., визнання Боржника банкрутом, відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.
2.2. Судове рішення мотивовано наявністю підстав для задоволення клопотання комітету кредиторів Боржника щодо визнання його банкрутом, рішення про що прийнято 16.12.2017 за результатами розгляду розпорядником майна та зборами кредиторів питання щодо подальшої процедури стосовно Боржника з ухваленням рішення про відкриття ліквідаційної процедури та з погодженням кандидатури ліквідатора, оскільки не погашена заборгованість Боржника відповідно до реєстру вимог кредиторів складає 6 999 975 грн 70 коп., за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності встановлена відсутність на підприємстві Боржника активів, у тому числі - основних засобів, діяльність Боржника припинена з 2014 року, відсутні інвестиційні пропозиції протягом процедури розпорядження майна Боржника, зокрема відповідно до здійснених розпорядником майна заходів, а особи, які би проявили бажання виступити інвесторами Боржника, не зверталися до розпорядника майна, до комітету кредиторі та до суду, тому Боржник не здатний задовольнити вимоги кредиторів та відновити свою господарську діяльність, через що процедура санації до Боржника не може бути застосована.
2.3. Залишаючи без змін вказану постанову за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначив, що зверненням з апеляційною скаргою на постанову про визнання Боржника банкрутом скаржниця обрала неналежний спосіб захисту порушеного права на належну їй квартиру, оскільки цей захист обумовлений ініційованим ліквідатором Боржника спором про визнання недійсним договору дарування заявниці цієї квартири ОСОБА_3 (на якого у цій справі про банкрутство була покладена субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями Боржника). При цьому суд зазначив, що скаржниця як належний може застосувати такий спосіб захисту, як оскарження дій ліквідатора Боржника або у межах наведеного спору про недійсність правочину з дарування квартири. Зважуючи на ці підстави для відмови у задоволенні апеляційної скарги, суд зазначив, що він не оцінює заявлені по суті аргументи скаржниці із запереченням підстав для визнання Боржник банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури. Також суд виходив з того, що право ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови про визнання Боржника банкрутом опосередковане впливом цього рішення на її права, інтереси та обов'язки у контексті наслідків його ухвалення, що настали для скаржниці у зв'язку з переходом Боржника в ліквідаційну процедуру, а також особливими правовими наслідки, що випливають з ухвалення постанови про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедур, у вигляді наповнення ліквідаційної маси боржника за рахунок сум, що стягуються в межах покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаними боржника.
3. Встановлені судами обставини
3.1. 02.11.2017 Господарський суд Херсонської області ухвалив затвердити реєстр вимог кредиторів Боржника, призначити перші збори кредиторів на 20.11.2017, зобов'язати розпорядника майна Бєлоусова І.В. протягом десяти днів письмово повідомити кредиторів, учасників провадження та інших осіб, що мають право участі у зборах про місце і час зборів (засідання) та організувати проведення перших зборів кредиторів і засідання комітету кредиторів, на яких вирішити питання, що віднесені до компетенції зборів кредиторів та комітету кредиторів згідно з положеннями чинного законодавства про банкрутство та призначити підсумкове судове засідання в процедурі розпорядження майном на 28.11.2017.
3.2. 08.05.2019 ліквідатор Боржника звернувся до Господарського суду Херсонської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на його засновників, осіб, які виконували повноваження керівників та інших осіб, які мали право давати обов'язкові для боржника вказівки: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Заява мотивована наявністю підстав для покладення субсидіарної відповідальності на визначених осіб, які з моменту отримання від ініціюючого кредитора державних коштів на виготовлення фільму "Зона", незважаючи на обов'язок приймати необхідні управлінські та організаційні рішення для запобігання банкрутства Боржника, між тим вчинили дії з нецільового використання отриманих державних коштів на користь третіх осіб, тобто неефективні та протизаконні дії, а також подальшу бездіяльність щодо Боржника, що призвело до неспроможності Боржника з визнанням його банкрутом, однак за відсутності майнових активів Боржника, за рахунок яких можливе формування ліквідаційної маси та задоволення вимог ініціюючого кредитора, про підтвердження фактів чого існують відповідні судові рішення.
3.3. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.04.2021 у справі, зокрема, відмовлено арбітражному керуючому Бєлоусову Ігорю Валентиновичу у задоволенні вищенаведеної заяви в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_3 .
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.09.2021, задоволено апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича; скасовано ухвалу Господарського суду Херсонської області від 01.04.2019, частково задоволено заяву арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Боржника грошові кошти в сумі 7 008 474 грн 20 коп., в решті вимог щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відмовлено.
3.4. В подальшому ліквідатором Боржника ініційовано судовий спір щодо визнання недійсним правочину (договору дарування) з відчуження ОСОБА_3 (якого було притягнуто до субсидіарної відповідальності) належного йому на праві власності нерухомого майна (квартири) на користь ОСОБА_7 , яка в подальшому подарувала зазначене майно ОСОБА_1 , що оскаржує постанову про визнання Боржника банкрутом.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 18.04.2023 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та постанову Господарського суду Херсонської області від 22.12.2017, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд, дійшовши висновку про інший належний спосіб захисту порушеного права скаржниці у спірних правовідносинах, між тим неправомірно вказав на відсутність підстав для задоволення вимог про скасування постанови про визнання Боржника банкрутом, тоді як відсутній висновок щодо застосування неправильно застосованих та порушених апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 19, 129 Конституції України статей 2, 17 ГПК України, статей 8, 38, 40, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 11, 16 Цивільного кодексу України, статей 9, 60, 61 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) в контексті відсутності підстав для ототожнення права на апеляційне оскарження рішення у справі про банкрутство для необмеженої кількості осіб зі способами захисту судом цивільних прав та інтересів, що передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України.
5.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі також є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми статті 205 Господарського кодексу України, статей 2, 7, 22, 27, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, а саме висновки Верховного Суду в постановах: від 08.03.2023 у справі №910/1800/22, від 26.10.2022 у справі №922/3529/20, від 31.05.2022 у справі №905/2852/16, від 29.07.2021 у справі №925/409/20, від 15.09.2020 у справі №915/1261/16, від 13.03.2019 у справі №926/4739-б/16 щодо підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури.
При цьому за аргументами скаржника апеляційний суд не розглянув по суті аргументи в апеляційній скарзі для скасування постанови про визнання Боржника та не навів в постанові мотиви для відхилення цих аргументів, а саме апеляційний суд не врахував очевидний правовий зв'язок між заявницею та оскаржуваною постановою місцевого суду через правові наслідки, що настали для ОСОБА_1 у зв'язку з незаконним переходом Боржника в ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, оскільки покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство Боржника на ОСОБА_3 стало підставою для неодноразового ініціювання ліквідатором Боржника позову з вимогами щодо квартири ОСОБА_1 (яка набула права на неї від ОСОБА_3 за договором дарування) з метою задоволення вимог кредиторів Боржника у межах покладеної на ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності, попри факт наявності у Боржника активів - фільмоматеріалу на непроявленій кіноплівці фільму "Зона" режисера ОСОБА_8 , що належить Боржнику та зберігається в "Довженко-Центр".
У цих аргументах скаржник також зазначила про:
- порушення оскаржуваною постановою першочергово прав Боржника на відновлення його платоспроможності зі спричиненням негативних наслідків державі через непогашення за рахунок майна Боржника (фільмоматеріалу) заборгованості перед Кредитором, яка є значно меншою ніж вартість вказаних актів Боржника;
- неврахуванням апеляційним судом тих порушень з боку арбітражного керуючого у процедурі розпорядження майном Боржника (зокрема щодо інвентаризації майна тощо) та ліквідації, що унеможливили задоволення вимог Кредитора та відновлення платоспроможності Боржника;
- не зазначення апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі про клопотання заявниці від 04.10.2022 про відкладення розгляду справи, а також про відсутність мотивів суду щодо відхилення цього клопотання;
- упередженість суддів апеляційного суду, що ухвалили оскаржувану ухвалу, оскільки саме цей склад суддів неодноразового брав участь при ухваленні судових рішень у цій справі при зверненні ОСОБА_3 з апеляційними скаргами на постанову про визнання Боржника банкрутом, на ухвалу про покладення на ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності, на ухвалу про усунення перешкод у користуванні Божником належним йому майном (щодо фільмоматеріалів ігрового фільму "Зона") тощо.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Кредитор та ліквідатор Боржника у відзивах на касаційну скаргу та ліквідатор Боржника додатково у доповненні до відзиву на касаційну скаргу заперечують вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові апеляційного суду, наголосивши на відсутності у ОСОБА_1 права на оскарження постанови про визнання Боржника банкрутом, оскільки нею не було вирішено про права та обов'язки ОСОБА_1 , на спотворенні скаржницею дійсних обставин справи та висновків апеляційного суду в оскаржуваній постанові, який належним чином виконав вказівки касаційного суду в постанові у цій справі від 06.12.2022, а також на наведенні тих самих аргументів, що скаржниця наводила раніше і що були вже розглянуті судами (зокрема і апеляційним, і касаційним) при ухваленні прийнятих рішень у цій справі.
7. Касаційне провадження
7.1. 23.05.2023 представник скаржниці подав в системі "Електронний суд" клопотання про відкладення розгляду цієї справи, яке обґрунтоване необхідністю скаржниці ознайомитися зі змістом відзиву Кредитора на касаційну скаргу, оскільки за змістом сканкопії відзиву, який міститься в системі "Електронний суд", цей відзив надісланий на електронну адресу ліквідатора Боржника, а скаржниці та її представнику не надсилався, тому скаржниця не мала можливості ознайомитися зі змістом цього відзиву та сформувати свою правову позицію. При цьому в клопотанні зауважено, що скаржниця є інвалідом по зору, через що для ознайомлення зі змістом відзиву необхідний додатковий час. Також клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовано неможливістю представника скаржниці прибути в місто Київ в судове засідання 23.05.2023 через погане самопочуття представника та необхідність консультації сімейного лікаря, тоді як скаржниця як інвалід по зору не може пересуватися самостійно та потребує сторонньої допомоги, а забезпечити участь іншого представника в судовому засіданні 23.05.2023 не має можливості.
7.2. Між тим Суд відхиляє це клопотання, оскільки наведені в ньому обґрунтування не є належними для відкладення розгляду цієї справи в касаційному суді, а причини, через які Суд не може розглянути цю справу та ухвалити рішення в судовому засіданні 23.05.2023, відсутні з огляду на таке.
Посилання представника скаржника у клопотанні на зміст сканкопії відзиву, який міститься в системі "Електронний суд", свідчить, що представник визнає ознайомлення зі змістом поданого Кредитором у справу 19.05.2023 відзиву на касаційну скаргу, а тому цей представник міг сформувати правову позицію ОСОБА_1 щодо доводів у відзиві Кредитора, а відповідні письмові пояснення, відповідь тощо подати суду у той самий спосіб, що і клопотання про відкладення у цій справі - в системі "Електронний суд".
Щодо необхідності скаржниці безпосередньо ознайомитись зі змістом поданого Кредитором відзиву на касаційну скаргу, то Суд зазначає, що у зв'язку з наголошенням в клопотанні на вадах зору скаржниці її представник, що, як вже зазначено вище, визнав ознайомлення зі змістом поданого Кредитором відзиву на касаційну скаргу, у межах виконання відповідних представницьких повноважень та функцій мав оголосити скаржниці зміст відзиву Кредитора, узгодити з нею та сформувати відповідну правову позицію довірителя у цій справі, адже саме в цьому і полягають функції представника/адвоката довіреної особи. Суд також зауважує, що вади здоров'я довіреної особи та вікові причини, через які у клієнта знижена можливість приймати виважені рішення, пов'язані зі змістом доручення, мають братися представником до уваги при прийнятті ним доручення клієнта, однак не використовуватись як вплив на судовий процес, що відповідає принципам компетентності та добросовісності. Відповідно до цих принципів, приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат, зокрема, повинен зважити на вікові та інші особливості/обмеження клієнта. У наведених висновках Суд керується Правилами адвокатської етики, затвердженими Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 2019 року від 15.02.2019).
Щодо неможливості буди присутнім в судовому засіданні 23.05.2023 безпосередньо в суді касаційної інстанції як скаржниці, так і її представника, то Суд зазначає, що ухвалою Суду від 03.05.2023 про відкриття касаційного провадження у цій справі учасникам повідомлено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
Крім цього, згідно з частинами третьою, четвертою статті 197 ГПК України учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Поряд з наведеним Суд зауважує, що скаржник не обґрунтував неможливість розгляду справи касаційним судом за наявними у ній матеріалами та з урахуванням наданих учасниками справи пояснень, а аргументи скаржника в касаційній скарзі та в інших наданих у справі поясненнях є достатніми для здійснення касаційного провадження у цій справі з ухваленням касаційним судом рішення.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо захисту у справі про банкрутство права осіб, які не брали участь у справі
8.1. Об'єктом касаційного перегляду є постанова апеляційного суду, згідно з якою за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі про банкрутство, здійснено апеляційне провадження з перегляду постанови про визнання боржника банкрутом.
Апеляційний суд встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та здійснення провадження у справі про банкрутство Боржника з ухваленням постанови про визнання його банкрутом ОСОБА_1 не була залучена судом до участі у цій справі, а звертаючись з апеляційною скаргою, заявниця обґрунтувала оскарження цієї постанови вирішенням судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки з огляду на мотиви, що стали підставою для ухвалення цієї постанови, та наслідки її ухвалення.
Водночас, апеляційний суд в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що звернення скаржниці з апеляційною скаргою на постанову про визнання Боржника банкрутом є неналежним способом захисту скаржницею свого порушеного у цій справі права.
А тому предметом дослідження у цьому касаційному провадженні є право особи, яка не брала участь у справі про банкрутство, отримати захист порушеного, на її думку, права шляхом оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.
8.2. ОСОБА_1 як в апеляційній скарзі, так і в касаційній скарзі стверджує про вирішення судом першої інстанції про її права та обов'язки у цій справі:
- через мотиви, за яких ухвалена постанова про визнання Боржника банкрутом (з якими заявниця не погоджується), а саме - недостатність у Боржника майна для задоволення вимог Кредитора,
- та через відповідні наслідки, що настали з ухваленням постанови про визнання Боржника банкрутом з наведених мотивів, зокрема, у вигляді присудженої до стягнення за рішенням суду у цій справі суми субсидіарної відповідальності, що була покладена на керівника, засновника та єдиного учасника Боржника - ОСОБА_3 , з метою задоволення якої ліквідатор Боржника, в свою чергу, ініціював спір щодо визнання недійсною угоди з відчуження ОСОБА_3 на користь заявниці майна (квартири).
8.3. У зв'язку з цим Суд звертається до визначених законом наслідків визнання боржника банкрутом у справі про банкрутство.
Одним із наслідків визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, як за правилами Закону про банкрутство (чинного на дату ухвалення постанови про визнання Боржника банкрутом - 22.12.2017), так і за правилами чинного Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), положення якого підлягають застосуванню у спірних правовідносинах в силу пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, є виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, що здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом (статті 38, 45 Закону про банкрутство, частина третя статті 61 та стаття 64 КУзПБ), а саме за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси.
Водночас, вказані нормативні акти передбачають можливість наповнення ліквідаційної маси боржника, у разі недостатності у нього майна, за рахунок сум, що стягуються в межах покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаними боржника, які (стягнені кошти) можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом (частина друга статті 61 КУзПБ).
Для цього положення вказаних нормативних актів наділяють ліквідатора правом, у межах здійснення його повноважень, заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Правила та умови для цієї відповідальності регламентовані частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство, та аналогічно положеннями частини другої статті 61 чинного КУзПБ.
За наведеними положеннями під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Отже, підстави для вказаної відповідальності мають спеціальні передумови для її покладення.
8.4. Виходячи з тих встановлених спеціальним нормативним актом з питань банкрутства особливих правових наслідків, що випливають з ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (пункт 8.3), а також з тих наслідків ухвалення такого рішення щодо Боржника та мотивів цього рішення, які стверджуються ОСОБА_1 в поданих нею у цій справі апеляційній та касаційній скаргах (пункти 5.1, 5.2, 8.2), Суд, застосовуючи наведені норми процесуального та матеріального права та скасовуючи у цій справі ухвалу апеляційного суду від 04.10.2022 про закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову про визнання Боржника банкрутом та передаючи цю справу на новий розгляд до апеляційного суду, надав апеляційному суду в постанові від 06.12.2022 вказівки щодо необхідності врахування, дослідження та оцінки у цій справі (при вирішенні питання щодо права ОСОБА_1 на оскарження постанови про визнання Боржника банкрутом) обставин, що настали внаслідок винесення постанови про визнання Боржника банкрутом, та обставин, що стверджувались скаржницею як такі, що настали саме внаслідок факта та мотивів ухвалення цього судового рішення, а саме факт розгляду спору за позовом ліквідатора Боржника щодо визнання недійсним договору дарування квартири, що належить ОСОБА_1 .
Також в постанові від 06.12.2022 Суд зазначив про необхідність дослідження та встановлення суб'єкта (особи), кому скаржниця заявляє вимоги в апеляційній скарзі, виходячи з підстав цих вимог: до Боржника - через факт та мотиви визнання його банкрутом, або до ліквідатора - через незгоду з його діями у межах тих повноважень, якими він наділяється у межах ліквідаційної процедури за наслідками визнання боржника банкрутом тощо (пункт 9.13 постанови Суду від 06.12.2022), що вимагало від суду, у разі висновку про неналежний спосіб захисту ОСОБА_1 своїх прав у спірних правовідносинах, роз'яснення скаржниці належної процесуальної поведінки задля забезпечення ефективного захисту її прав, про порушення яких вона стверджує в апеляційній скарзі.
8.5. Враховуючи викладене, а також встановлені апеляційним судом в оскаржуваній постанові, ухваленій за результатами нового розгляду справи, обставини (пункти 3.3, 3.4):
- ухвалення рішення про часткове задоволення заяви ліквідатора Боржника та стягнення з ОСОБА_3 на користь Боржника у межах покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Боржника грошових коштів в сумі 7 008 474 грн 20 коп., з відмовою у стягненні цієї суми з решти осіб;
- ініціювання ліквідатором Боржника судового спору щодо визнання недійсним правочину (договору дарування) з відчуження ОСОБА_3 (якого було притягнуто до субсидіарної відповідальності) належного йому на праві власності нерухомого майна (квартири) на користь ОСОБА_7 , яка в подальшому подарувала зазначене майно ОСОБА_1 ;
та зважуючи, що метою апеляційного та касаційного оскарження ОСОБА_1 постанови про визнання Боржника банкрутом є захист її права на вказану належну їй квартиру шляхом уникнення проведення ліквідатором Боржника дій зі звернення стягнення на квартиру, її продажу тощо у межах стягнення наведених сум субсидіарної відповідальності, Суд погоджується з висновками апеляційного суду про неналежний та неефективний спосіб захисту ОСОБА_1 відповідного права на вказану квартиру, а також погоджується зі змістом наведеного цим судом роз'яснення скаржниці належного та ефективного способу захисту цього права.
Між тим, скаржниця відповідних висновків апеляційного суду не спростувала, вдавшись до відтворення в касаційній скарзі тих самих аргументів, що були наведені нею в апеляційній скарзі та відхилені апеляційним судом, а також вже були наведені в касаційній скарзі на ухвалу апеляційного суду від 04.10.2022 про закриття апеляційного провадження, а відповідно також вже були розглянуті касаційним судом, про що була винесена постанова від 06.12.2022.
При цьому Суд зазначає, що апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, виконав вимоги частини п'ятої статті 310 та частини першої статті 316 ГПК України та врахував обов'язкові висновки та вказівки касаційного суду в постанові від 06.12.2022.
У зв'язку з цим Суд зауважує, що заперечуючи ті висновки апеляційного суду, що були зроблені, зокрема на виконання вказівок в постанові Суду від 06.12.2022, скаржниця тим самим домагається спростування/зміни/скасування відповідних висновків у вказаній постанові касаційного суду, що суперечить встановленій законом процедурі спростування висновків касаційного суду, оскільки постанова касаційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає (частина третя статті 317 ГПК України), а її скасування можливе лише за правилами статті 305 або статей 320-325 ГПК України.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з відповідними аргументами Кредитора та ліквідатора Боржника у відзивах на касаційну скаргу (пункт 6.1) та відхиляє аргументи скаржниці (пункти 5.1, 5.2), зокрема і в тій їх частині, що стосуються підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури.
8.6. Поряд з цим Суд відхиляє подану ліквідатором Боржника 15.05.2023 та підтриману в судовому засіданні 23.05.2023 заяву про застосування позовної давності на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Херсонської області від 22.12.2017, оскільки ці вимоги суперечать правовій природі та правилами застосування позовної давності з огляду на таке.
Строк подання апеляційної скарги на судове рішення у господарській справі (у справі про банкрутство) є процесуальним строком, що визначений відповідним процесуальним законом - ГПК України (стаття 256 цього Кодексу).
Позовна давність також є строком, але тим, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).
Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", 22.10.1996, заяви №22083/93, №22095/93; пункт 570 рішення у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", 20.09.2011).
Між тим, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Суд звертається до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи позовної давності, що викладена в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (провадження №14-456цс18), в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19) та у постанові від 29.06.2021 у справі №904/3405/19.
Поряд з цим, висновок апеляційного суду в оскаржуваній постанові, що звернення ОСОБА_1 із апеляційною скаргою у цій справі є неналежним способом захисту стверджуваного нею порушеного права у цій справі (з яким, висновком, погодився Суд) не надає права заявити про застосування позовної давності на подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Херсонської області від 22.12.2017, оскільки наведений висновок вказує на неправильну саме процесуальну поведінку ОСОБА_1 у цій справі та порушення відповідних положень, що регулюють процедурні (процесуальні) питання при зверненні за захистом порушеного права у справі про банкрутство, тоді як позовна давність не є інститутом процесуального права.
8.7. Таким чином доводи скаржника про наявність підстав для скасування як постанови апеляційного суду, так і постанови про визнання Боржника банкрутом не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
Отже висновки апеляційного суду в оскаржуваних постановах зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанови апеляційного суду та суду першої інстанції підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та постанову Господарського суду Херсонської області від 22.12.2017 у справі №923/719/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Васьковський
Судді В.В. Білоус
К.М. Огороднік