31 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/1679/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши касаційну скаргу Малого підприємства "Сніжинка" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 (колегія суддів: Бойко С. М., Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2022 (суддя Манюк П. Т.) у справі
за позовом Малого підприємства "Сніжинка" до відповідачів: 1) Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке виробниче підприємство Джерело, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Львівська міська рада, про визнання недійсними рішення та договору купівлі-продажу земельної ділянки,
(сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, проте не скористалися правом направити представників для участі у судовому засіданні),
Короткий зміст позовних вимог
1. 10.09.2018 мале підприємство Сніжинка (далі - МП "Сніжинка") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідницьке підприємство "Джерело" (далі - ТОВ "НДП "Джерело") про визнання недійсним рішення Лапаївської сільської ради від 06.05.2010 № 256 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності ТОВ "НДП "Джерело" та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2010, укладеного між Лапаївською сільською радою та ТОВ "НДП "Джерело".
2. Підставою позову з урахуванням заяви про зміну підстав позову, яка прийнята судом згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.09.2021, позивач зазначає те, що він є власником нерухомого майна, що є майновим комплексом за реєстраційним номером 2421363246101, розташованим за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371 та до складу якого входять наступні об'єкти: споруда складу металів літ. Г-1, приміщення вагової (вагон-домік) літ. Д-1, приміщення складу (металевий склад) літ. Ж-1, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2021 № 268256492.
3. На підставі рішення Лапаївської сільської ради від 06.05.2010 № 256 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності" 15.06.2010 між ТОВ "НДП "Джерело" та Лапаївською сільською радою укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2990 га, яка розташована за адресою: вул. Кільцева, 5г в с. Холодновідка Пустомитівського району Львівської області за кадастровим номером 4623683700:02:001:0526 для обслуговування складських приміщень. 05.04.2011 ТОВ "НДП "Джерело" видано Державний акт про право власності на цю земельну ділянку.
4. Позивач вважає, що Лапаївська сільська рада перевищила встановлені законом повноваження та порушила виключне право Львівської міської ради на розпорядження вказаною ділянкою та право позивача на отримання в користування зазначену земельну ділянку, оскільки вона знаходиться під будівлею, що належить позивачу.
5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.09.2021 замінено у справі № 914/1679/18 відповідача-1 Лапаївську сільську раду Пустомитівського району Львівської області на правонаступника - Зимноводівську сільську раду Пустомитівського району Львівської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. Як встановлено судами, на підставі рішення Лапаївської сільської ради від 06.05.2010 № 256 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності ТОВ "Науково-дослідницьке підприємство "Джерело", 15.06.2010 між Лапаївською сільською радою та ТОВ "Науково-дослідницьке підприємство "Джерело" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1, 2990 га, яка розташована за адресою вул. Кільцева, 5г в с. Холодновідка Пустомитівського району Львівської області, кадастровий № 4623683700:02:001:0526 для обслуговування складських приміщень, а 05.04.2011 ТОВ "Науково-дослідницьке підприємство "Джерело" видано державний акт про право власності на цю земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
7. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Судові рішення мотивовано тим, що МП "Сніжинка" не надало доказів, які б підтверджували його право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: вул. Городоцька, 371 м. Львів чи вул. Кільцева, 5г, с. Холодновідка, Львівського району Львівської області на спірній земельній ділянці.
9. Тобто, рішення від 06.05.2010 № 256 "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності ТОВ "НДП "Джерело" та укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2010 не порушує прав та охоронюваних інтересів позивача.
Короткий зміст касаційної скарги
10. МП "Сніжинка" у касаційній скарзі з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати.
11. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, недотриманням принципу безпосереднього дослідження доказів, ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а також порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
12. Скаржник також наголошує на неправомірній відмові у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 640/30632/21.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. Відзивів від інших учасників справи не надходило.
Позиція Верховного Суду
14. Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з такого.
15. Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
16. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
17. Згідно з статтею 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
18. Судами встановлено, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що він є власником об'єкта нерухомого майна - будівлі металевого складу площею 499,2 м2, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371, що зареєстроване приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович М. М. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 29666414 від 19.05.2016. Даний об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371, яка частково накладається на земельну ділянку за адресою: с. Холодновідка, вул. Кільцева, 5 г, Пустомитівського району Львівської області, що належить на праві власності відповідачу 2.
19. Проте, рішенням Господарського суду Львівської області від 09.03.2021 у справі № 914/2329/18 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29666414 від 19.05.2016 вчинене державним реєстратором приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дякович Мирославою Михайлівною про державну реєстрацію права приватної власності за МП "Сніжинка" на об'єкт нерухомого майна будівлю металевого складу, загальною площею 499,2 м2, за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 371, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 925488746101; скасовано (припинено) право власності МП "Сніжинка" на зазначене майно.
20. Таким чином, господарський суд у справі № 914/2329/18 дійшов висновку, що в позивача відсутнє речове права на нерухоме майно, в тому числі на будівлю металевого складу.
21. Змінюючи підстави заявленого позову, МП "Сніжинка" зазначило, що є власником нерухомого майна-єдиного майнового комплексу, реєстраційний номер 2421363246101, що розташований за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371 та до складу якого входять наступні об'єкти: споруда складу металів літ. Г-1, приміщення вагової (вагон-домік) літ. Д-1, приміщення складу (металевий склад) літ. Ж-1, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 268256492 від 30.07.2021.
22. Проте судами встановлено, що 01.10.2021 Міністерством юстиції України видано наказ № 3491/5 "Про задоволення скарги" поданої ТОВ "Науково-дослідницьке підприємство "Джерело", яким відповідно до частини третьої статті 26, підпунктів а, г пункту 2 частини б статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" задоволено частково скаргу ТОВ "Науково-дослідницьке підприємство "Джерело" від 16.08.2021, скасовано рішення від 30.07.2021 № № 59561803, 59562156, від 19.07.2021 № № 59346717, 59347076, прийняті державним реєстратором Яворівської міської ради Львівської області Савостіним Ю. С. щодо реєстрації за Малим підприємством "Сніжинка" права власності на єдиний майновий комплекс за реєстраційним номером 2421363246101.
23. 04.10.2021 державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України прийнято рішення щодо закриття розділу про реєстрацію права та припинено право власності позивача на єдиний майновий комплекс за реєстраційним номером 2421363246101.
24. Водночас не надано правовстановлюючих документів на єдиний майновий комплекс, який би розміщувався на спірній земельній ділянці.
25. Суди зазначили, що чинне земельне та цивільне законодавство передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій прояв у правилах статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. При цьому, принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.
26. Таким чином, на час розгляду справи позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявність на земельній ділянці, що була об'єктом продажу згідно оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, об'єктів нерухомого майна, зареєстрованих за ним.
27. Враховуючи наведене суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
28. У справі № 908/442/18, на постанову Верховного Суду від 12.09.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів засновників; про виключення зі складу засновників (учасників); визнання права власності на частку; визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів учасників.
Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки всім обставинам справи в оспорюваній скаржником частині, рішення та постанову скасував, справу направив на новий розгляд. Так, суди не врахували висновки, викладені у постановах суду касаційної інстанції щодо необхідності нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю; не надали жодної правової оцінки самій заяві скаржника щодо її відповідності законодавству та підтвердження дійсного волевиявлення на вихід; залишили поза увагою ту обставину, що для засвідчення фотокопії заяви про вихід учасника із товариства необхідний оригінал заяви, справжність підпису фізичної особи на якому засвідчена нотаріусом, або учасник товариства повинен особисто підтвердити, що така заява підписана ним.
Крім того, у судових рішеннях містяться суперечливі висновки щодо порушеного права позивача.
29. У справі № 909/887/18, на постанову Верховного Суду від 15.11.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, предметом спору було стягнення компенсації вартості недопроданої кількості товару та повернення майна переданого відповідачу для продажу поставленого позивачем товару відповідно до договору поставки.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині вимоги про повернення майна та про відмову в іншій частині позову. Відмова мотивована тим, що наявні у матеріалах справи докази (товарно-транспортні накладні, меморіальні ордери за період з 2013-2015 років) та розрахунок заборгованості містять різну та суперечливу інформацію щодо ціни товару (найдешевшої марки пива), а відтак це унеможливлює встановлення судом дійсної вартості недопроданого товару, яка підлягає компенсації. В частині задоволених вимог постанова апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалася.
30. У справі № 910/18036/17, на постанову Верховного Суду від 02.10.2018 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про зобов'язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки; визнання договору банківського рахунку припиненим.
Суди, з якими погодився Верховний Суд позов задовольнили з огляду на те, що спірні рахунки позивача закриті відповідачем, тому договір банківського рахунку є припиненим, що в свою чергу узгоджується з положеннями договору та з приписами глави 50 ЦК України щодо підстав, з якими закон пов'язує припинення зобов'язань.
31. У справі № 917/1307/18, на постанову Верховного Суду від 23.10.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про зобов'язання здійснити поставку товару і стягнення неустойки.
Верховний Суд погодився з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що вказана в тексті договору дата - 27.03.2018 - не є датою його укладення та підписання сторонами, оскільки з боку відповідача текст договору підписаний лише 02.04.2018; відповідно до дослідженого судом поштового конверту, підписаний позивачем примірник договору був направлений відповідачу 08.05.2018, а отриманий останнім 14.05.2018; виходячи з наведеного, договір було укладено і підписано сторонами вже після спливу встановленого в специфікації строку поставки товару, що виключає застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу за порушення строку поставки та покладення на нього зобов'язання здійснювати цю поставку.
32. У справі № 902/761/18, на постанову Верховного Суду від 18.11.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про стягнення збитків, які складаються з упущеної вигоди, орендної плати за землю, зобов'язання зі сплати земельного податку.
Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій про задоволення позову в частині відшкодування земельного податку та відмову в іншій частині позову та наголосив, що саме невиконання позивачем покладеного на нього приписами статей 13, 74 ГПК України процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди і спричинило прогнозований процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керувався практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.
33. У справі № 917/2101/17, на постанову Верховного Суду від 04.12.2019 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності
Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції про відмову в позові та зазначив, що суд апеляційної інстанції, надавши оцінку представленим доказам та доводам учасників справи в сукупності за правилами статті 86 ГПК України, у тому числі дослідивши звіт про оцінку майна на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, а також мотивовано відхиливши висновок експертизи, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем порушень вимог законодавства та умов Іпотечного договору при набутті відповідачем права власності на предмет іпотеки за ціною, визначеною експертним звітом про оцінку майна. При цьому при оцінці вказаного звіту про оцінку судом окремо відзначено, що оцінювач не був допущений позивачем на територію розташування об'єкта оцінки, а тому мав можливість здійснити лише огляд зовнішнього вигляду майна, що безпосередньо зазначено у самому звіті про оцінку.
34. У справі № 924/233/18, на постанову Верховного Суду від 25.06.2020 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про стягнення заборгованості за договором поставки молока.
Верховний Суд, скасовуючи судові рішення попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, наголосив, що суди не з'ясували належним чином відповідно до вимог законодавства, чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару протягом періоду вересня-листопада 2017 року в податковому обліку продавця - позивача та покупця - відповідача. Тобто не було з'ясовано повно та всебічно, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у період вересня-листопада 2017 року на підставі наявних в матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.
35. Таким чином, у справі, яка розглядається, та у зазначених вище справах різні предмети та підстави позовів, різна фактично-доказова база, тому посилання скаржника на подібність правовідносин у названих справах є помилковим.
36. Що стосується посилання скаржника на висновок, викладений у зазначених постановах стосовно належної оцінки доказів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
37. У справі, яка розглядається, касаційним судом не встановлено обставин недослідження судами зібраних у справі доказів або встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
38. Скаржник також наголошує безпідставній відмові суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі, оскілки в разі скасування Окружним адміністративним судом м. Києва наказу Міністерства юстиції України від 01.10.2021 № 3491/5 "Про задоволення скарги", це матиме наслідком, згідно з пунктом 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, внесення відомостей у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації об'єктів нерухомого майна за рішеннями від 30.07.2021 №№ 59561803, 59562156 та від 19.07.2021 №№ 59346717, 59347076 прийнятих державним реєстратором Яворівської міської ради Львівської області Савостіним Ю. С., а саме щодо реєстрації за МП "Сніжинка" права власності на єдиний майновий комплекс.
39. Як правомірно зазначив суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу про відмову у задоволенні вищенаведеного клопотання, предметом позову в адміністративній справі № 640/30632/21 є визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 01.10.2021 № 3491/5 "Про задоволення скарги" з підстав того, що Міністерство юстиції України, приймаючи оскаржуваний наказ від 01.10.2021, діяло при скасуванні рішення державного реєстратора з порушенням порядку та способу, встановленого законом. Тобто адміністративний суд не розглядає спір про право, не встановлює правомірність чи неправомірність набуття МП "Сніжинка" прав на майновий комплекс, а здійснює виключно перевірку прийняття суб'єктом владних повноважень (в даному випадку Міністерством юстиції України) оскаржуваного наказу в порядку і спосіб визначений законом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
41. За змістом частини першої статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга).
42. Враховуючи вищенаведене, рішення та постанову судів попередніх інстанцій слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Судові витрати
43. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Малого підприємства "Сніжинка" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2022 у справі № 914/1679/18 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя С. К. Могил
Суддя Л. І. Рогач