08 червня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/227/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислової компанії «Магнат»,
код ЄДРПОУ 34490542, вул. Прилуцька, 125, с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16651
до відповідача: російської федерації,
Краснопресненська набережна, 2, м. Москва
Предмет спору: про стягнення 1 376 818 980 грн 00 коп., що еквівалентно 37 650 306,00 дол. США,
02 січня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія “Магнат” до російської федерації про стягнення 4 302 517 375,06 грн, що еквівалентно 137 173 712,84 дол. США, якою позивач просить стягнути з відповідача спричинену збройною військовою агресією шкоду в розмірі 4 302 517 375,06 грн, що еквівалентно 13 717 372,84 дол. США.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як країна-агресор, вчинивши терористичний широкомасштабний збройний напад із застосуванням сучасних систем озброєння, завдав тяжких наслідків як для України в цілому, так і для громадян та бізнесу, у т.ч. і для товариства.
Внаслідок наступальних дій на Чернігівську область частина територій, на яких знаходились орендовані позивачем земельні ділянки, та територія, на якій відбувалось будівництво елеватора, тимчасово перебували в окупації, по решті - велись масовані обстріли; як наслідок - тривалий час товариство було позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність та понесло значні збитки (постраждав елеватор, пошкоджена та прийшла у непридатність сільськогосподарська продукція, що на ньому зберігалась; пошкоджено інше майно; заміновані поля).
Після деокупації територій, на яких знаходиться товариство та належне йому майно, останнє розпочало відновлення своєї діяльності, але це супроводжувалось значними труднощами, оскільки виявились порушеними всі господарські зв'язки та контакти, порушена логістика та канали реалізації продукції, змінились ціни, збільшились інфляційні процеси, не виконувались господарські договори, виникла потреба у додаткових витратах, спрямованих на відновлення господарської діяльності тощо.
Наведені вище обставини позивач вважає такими, що свідчать про завдання відповідачем колосальних збитків; при цьому, факт військової агресії останнього, на думку позивача, є загальновідомою обставиною, а тому в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказуванню.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2023: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/41/23; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 08 лютого 2023 року.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.02.2023 по справі № 927/41/23 постановлено роз'єднати заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія “Магнат” до російської федерації позовні вимоги (справа №927/41/23), виділивши в самостійне провадження, зокрема вимогу про стягнення 1 376 818 980,00 грн збитків, що еквівалентно 37 650 306,00 дол. США, завданих відповідачем внаслідок збройної військової агресії, у т.ч.:
240 325 691,00 грн - чистих збитків по господарській діяльності за 2022 рік, що еквівалентно 6 571 914 дол. США,
1 136 496 289,00 грн - збитків, завданих внаслідок недоотримання прибутку по господарській діяльності за 2022 рік, що еквівалентно 31 078 392,00 дол. США, оскільки це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.02.2023:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/227/23;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 09 березня 2023 року;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня розміщення ухвали про відкриття провадження у справі на офіційному веб-порталі судової влади України;
викликано для участі в судовому засіданні представника російської федерації в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
Ухвалою суду від 09.03.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.04.2023 о 10год.30хв.
У судовому засіданні 05.04.2023 судом оголошена перерва до 19.04.2023 до 15 год.00хв.
У судовому засіданні 19.04.2023 судом оголошено перерву до 03.05.2023 до 11 год.00хв.
Ухвалою суду від 05.05.2023 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Сидоренка А.С. у період з 01.05.2023 по 04.05.2023 на лікарняному, призначене на 03.05.2023 судове засідання не відбулось, повідомлено сторін про те, що судове засідання відбудеться 24.05.2023 о 10 год.30хв.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/50/23 від 15.05.2023, у зв'язку з перебуванням судді Сидоренка А.С. у відпустці, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/227/23.
Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи визначено суддю Шморгуна В.В.
Ухвалою суду від 23.05.2023 справу №927/227/23 прийняти до розгляду; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.06.2023 на 10:00; повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 08.06.2023.
Враховуючи факт розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією з 24.02.2022, що унеможливлює надсилання відповідного процесуального документа на адресу відповідача, як наслідок - повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі здійснювалось шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua.
Відповідач у судове засідання 08.06.2023 не з'явився.
У судовому засіданні 08.06.2023 суд заслухав пояснення представників позивача щодо позовних вимог та поданих доказів.
Так, предметом спору є стягнення з відповідача 240 325 691,00 грн чистих збитків по господарській діяльності за 2022 рік, що еквівалентно 6 571 914 дол. США, та 1 136 496 289,00 грн збитків, завданих внаслідок недоотримання прибутку по господарській діяльності за 2022 рік, що еквівалентно 31 078 392,00 дол. США, спричинених внаслідок військової агресії російської федерації.
Як докази на підтвердження заявлених позовних вимог позивач, зокрема, надав висновок судового експерта Проскури К. П. за результатами проведення економічного дослідження №23/11-2022 від 23.11.2022, звіти оцінювача про оцінку збитків.
З'ясувавши питання щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, враховуючи необхідність уточнення певних обставин справи, у тому числі отримання усних пояснень експерта щодо наданого ним висновку, що може призвести до призначення судової експертизи у цій справі, суд дійшов висновку про необхідність повторного проведення підготовчого провадження.
При цьому суд врахував, що відповідно до ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства.
Згідно ч. 1, 2 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Частиною 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Правові висновки щодо можливості прийняття судом рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити у справі підготовче засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Оскільки відповідачем у справі є іноземна держава - російська федерація, тому існує необхідність звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Законом України від 1 грудня 2022 року № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" з 23.12.2022 зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
Відповідно до ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка набрала чинності для України 19.12.1992, компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних держав зобов'язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться одна з одною безпосередньо.
Згідно Закону України “Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності”, який набрав чинності 05.02.2023, постановлено вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року.
Разом з цим, і Україна, і російська федерація є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965.
Згідно з ст. 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, яка ратифікована Україною 19.10.2000, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави або будь-який орган, який вона може призначити для цього, складає підтвердження відповідно до формуляра, доданого до цієї Конвенції. У підтвердженні підтверджується факт вручення документу і зазначається спосіб, місце та дату вручення, а також особа, якій документ було вручено. Якщо документ не був вручений, в підтвердженні зазначаються причини, які перешкодили врученню.
Згідно п. 6.7. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних 1965 року до Центрального органу іноземної держави напряму.
Відповідно до ст. 3, 5 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках. Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом, зокрема, у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Статтею 15 Конвенції визначено, що якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території; b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією;
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців;
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Таким чином, враховуючи положення ст. 367 Господарського процесуального кодексу України та з метою належного повідомлення відповідача - російської федерації, керуючись положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, господарський суд вважає за необхідне звернутися до компетентного органу російської федерації із судовим дорученням про вручення відповідачу судових документів.
Разом з тим, у зв'язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану на території України АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації засобами поштового зв'язку наразі неможлива.
Відповідно до п. 250 Практичного керівництва із застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Гаазької конференції з міжнародного приватного права від 01.12.2005 (далі - Практичне керівництво) спеціальна комісія дійшла висновку, що міжнародна передача документів відповідно до Конвенції про вручення документів повинна і може здійснюватися засобами, що передбачають використання інформаційних технологій, у тому числі електронної пошти.
Одним з найважливіших завдань Конвенції є покращення судової взаємодопомоги. Застосування сучасних технологій, безсумнівно, має значною мірою сприяти співробітництву між компетентними органами держави, що запитує та запитується, і вдосконалювати таке (п. 257 Практичного керівництва).
У пункті 247 Практичного керівництва із застосування Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Гаазької конференції з міжнародного приватного права від 01.12.2005 (далі - Практичне керівництво) викладено, що відзначивши значні технологічні зміни стосовно умов, у яких діють три зазначені конвенції, Спеціальна комісія дійшла такого висновку: “незважаючи на те, що під час ухвалення трьох Конвенцій передбачати таку еволюцію було неможливо, сучасні технології є невід'ємною частиною життя нинішнього суспільства, та їх використання є існуючу реальність. Щодо цього Спеціальна комісія зазначила, що дух і літера Конвенцій не перешкоджають використанню сучасних технологій і що застосування та дія Конвенцій може надалі удосконалюватися завдяки застосуванню подібних технологій”.
Пунктом 262 Практичного керівництва визначено, що відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції виконання запиту про вручення документа регулюється законодавством запитуваної держави. Звідси випливає, що питання про дійсність вручення документа по каналах електронного зв'язку також регулюється внутрішніми законами конкретної держави, а не Конвенцією. Що стосується вручення з дотриманням формальних вимог, то в принципі вважається, що вручення, яке здійснюється у запитуваній державі відповідно до формальних вимог законодавства останнього є достатньою гарантією дійсності вручення документа, тобто того, що документ був своєчасно доведений до відома адресата, щоб він міг підготуватися до свого захисту.
На питання чи може отримання та прочитання електронного повідомлення розглядатися як вручення документа без дотримання формальних вимог, у принципі, Комісія дала ствердну відповідь на це питання, за умови, що законодавство запитуваної держави не забороняє вручення (п. 263 Практичного керівництва).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне направити копію цієї ухвали на офіційну електронну адресу компетентного органу відповідача - Міністерства юстиції російської федерації (minjust.gov.ru).
Відповідно до ч. 5 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
Враховуючи необхідність з'ясування певних питань, викладених у висновку судового експерта Проскури К. П. за результатами проведення економічного дослідження №23/11-2022 від 23.11.2022, суд вважає за необхідне викликати у судове засідання зазначеного експерта для надання усних пояснень у справі
У судовому засіданні 08.06.2023 відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини ухвали.
Керуючись ст. 33, 50, 120, 168, 170, 177, 182, 183, 233-235 Господарського процесуального кодексу України,
1. Повернутись у справі №927/227/23 до стадії підготовчого провадження.
2. Підготовче засідання призначити на 20.07.2023 об 11:00.
3. Повідомити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислову компанію «Магнат» та відповідача - російську федерацію, про те, що підготовче засідання відбудеться 20.07.2023 об 11:00 у приміщенні Господарського суду Чернігівської області у м. Чернігові, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306.
4. Викликати у підготовче засідання, яке відбудеться 20.07.2023 об 11:00 у приміщенні Господарського суду Чернігівської області у м. Чернігові, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 306, судового експерта Проскуру Катерину Петрівну (вул. Круглоуніверситетська, 3/5, оф. 72, м. Київ, 01024) для надання усних пояснень щодо його висновку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст ухвали складено 09.06.2023.
Суддя В. В. Шморгун