18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 червня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/257/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19
до Смілянської міської ради, Черкаська область, м.Сміла, вул.Незалежності,37
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - комунальне некомерційне підприємство "Смілянська міська лікарня" Смілянської міської ради, код ЄДРПОУ 02005026, м. Сміла, вул. Героїв Холодноярців, 82
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Лунгул Л.А. - адвокат - за ордером - в режимі ВКЗ;
від відповідача: Демідовський А.В. - самопредставництво;
від третьої особи: участі не брав.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Смілянської міської ради з вимогами (з урахуванням заяви про уточнення вимог від 30.03.2023 №НЮ-14/318 (вх.суду №5613/23 від 04.04.2023) про витребування будівлі трансформаторної підстанції загальною площею 54,1 кв.м, яка позначена літерою "О" в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, та є складовою частиною об'єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.Шевченка Тараса, будинок 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446210971105, номер об'єкта РПВН 13890138 - з незаконного володіння, а також про відшкодування судових витрат.
Ухвалами суду: від 27.02.2023 - відкрито провадження у справі та проведення підготовчого засідання призначено на 22.03.2023; від 22.03.2023 - проведення підготовчого засідання відкладено на 11.04.2023; від 11.04.2023 - проведення підготовчого засідання відкладено на 24.04.2023.
17.04.2023 за вх.№6356/23 до суду надійшла заява позивача про приєднання доказів направлення примірника позовної заяви третій особі.
24.04.2023 суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті позову - вх.суду №6684 від 24.04.2023.
24.04.2023 суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив - вх. №6693/23 - з доказами направлення позивачеві та вручення третій особі.
Ухвалами суду: від 24.04.2023 - підготовче провадження відкладено на 15.05.2023; від 15.05.2023 - підготовче провадження закрито і призначено справу в судовий розгляд по суті на 01.06.2023.
У судовому засіданні 01.06.2023:
Представник позивача вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Вказав на порушення прав залізниці, оскільки спірне приміщення трансформаторної підстанції літ."О" в м.Сміла, вул.Шевченка,1 - внесено в статутний фонд АТ "Укрзалізниця" і має бути витребувано з незаконного користування Смілянської міської ради.
Представник відповідача вимоги заперечив та просив відмовити у задоволенні позову. Вказав на необхідність застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позивач знав про комісійну передачу майна відповідачеві ще з 2014 року, де членами комісії були посадові особи АТ "Укрзалізниця". Просив покласти судові витрати у вигляді витрат на відрядження - на позивача.
Третя особа у запереченні від 21.04.2023 №4069/02-25/6 (вх.суду №6693/23 від 24.04.2023, а.с.144) проти задоволення позову заперечила, з підстав постійного перебування спірного майна у державній власності до моменту його передачі у комунальну власність територіальної громади міста Сміли за рішенням власника; вказала, що трансформаторна підстанція ТП-93 знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 7110500000:09:003:0176, перебуває у складі нежитлових будівель цілісного майнового комплексу за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.Тараса Шевченка,1 та використовується для забезпечення електропостачанням лікарні, що є умовою включення майна до об'єкту передачі в розумінні Закону №147/98-ВР; що до складу комісії з передачі майна (в тому числі і спірного) з державної до комунальної власності входили представники ДЗ "ВЛ ст.ім.Т.Шевченка ДП "Одеська залізниця" так і самого ДП "Одеська залізниця"; доводи позивача про непропущення ним строку позовної давності вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач знав про вибуття (нібито з його власності) будівлі ТП-93 ще з 27.04.2016.
Явка учасників справи обов'язковою не визнавалась.
За результатами судового розгляду оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Згідно із Свідоцтвом про право власності від 17.02.2006 серії ЯЯЯ №159339 (а.с.158 зворот), виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Смілянської міської ради віл 17.01.2006 №28, - право власності на комплекс нежитлових будівель (зокрема, трансформаторну підстанцію, літ."О") за адресою: м.Сміла, вул.Жовтнева,1 належить Державі (на праві оперативного управління відділкової лікарні станції Шевченко Одеської залізниці). Такі ж відомості містяться в державному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна 13890138, а.с.157 зворот).
09.02.2015 Смілянською міською радою прийнято рішення №62-8/VІ про надання згоди на передачу Державного закладу "Відділкова лікарня станції імені Тараса Шевченка Державного підприємства "Одеська залізниця" у комунальну власність м.Сміла (а.с.53).
18.06.2015 Смілянською міською радою прийнято рішення №69-5/VІ про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Сміла цілісного майнового комплексу Державний заклад "Відділкова лікарня станції імені Тараса Шевченка ДП "Одеська залізниця" (а.с.54).
12.08.2015 розпорядженням Кабінету Міністрів України №817-р передано цілісні майнові комплекси державних закладів охорони здоров'я у власність (спільну власність) територіальних громад. Згідно п.12 додатку до цього Розпорядження до переліку цілісних майнових комплексів увійшов Державний заклад "Відділкова лікарня станції імені Тараса Шевченка Державного підприємства "Одеська залізниця" (код згідно з ЄДРПОУ 0111115), що розміщений на земельних ділянках (кадастрові номери 7110500000:09:003:0178, 7110500000:09:003:0177, 7110500000:09:003:0176, 7120355700:01:001:0008, 7110136700:06:001:0090) площею 0,0331, 0,7022, 5,1812, 0,3136 і 0,1425 га відповідно, - у власність територіальної громади м.Сміли (Черкаська область) (а.с.55-56).
23.09.2015 Виконавчим комітетом Смілянської міської ради прийнято рішення №427 про утворення комісії з питання безоплатної передачі до комунальної власності міста Сміла цілісного майнового комплексу Державного закладу "Відділкова лікарня ст.ім.Т.Шевченка Державного підприємства "Одеська залізниця" та додатком до рішення затверджено склад комісії (а.с.58-61).
10.12.2015 Виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області прийнято рішення №493 про затвердження акту приймання-передачі з державної до комунальної власності міста Сміла цілісного майнового комплексу Державного закладу "Відділкова лікарня ст.ім.Т.Шевченка Державного підприємства "Одеська залізниця" (а.с.62-63).
Згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державного закладу "Відділкова лікарня станції імені Тараса Шевченка ДП "Одеська залізниця" (а.с.64-74) комісією з безоплатної передачі (до складу якої входили представники ДП "Одеська залізниця" - заступник начальника медичної служби Лисий О.Г., головний бухгалтер медичної служби - Щебет С.Ю.) 25.10.2015 проведено обстеження об'єкту передачі ЦМК ДЗ "Відділкова лікарня станції імені Тараса Шевченка ДП "Одеська залізниця", що передається в комунальну власність територіальної громади м.Сміли, та встановлено, що:
до складу цілісного майнового комплексу входять об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресами: Черкаська область, м.Сміла, вул.Жовтнева,1; Черкаська область, м.Сміла, вул.Кронштадська,7; Черкаська область, м.Сміла, вул.Кронштадська,7б; м.Черкаси, вул.Крупської,3/4; Черкаська область, Городищенський район, смт.Цвіткове, вул.Привокзальна,18;
до складу об'єкту передачі - комплекс нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.Жовтнева,1, разом із земельною ділянкою площею 5,1812 га, кадастровий номер 7110500000:09:003:0176, входить, зокрема, трансформаторна підстанція 1970 року введення в експлуатацію (будівельний об'єм (загальний) - 220 куб.м, площа забудови - 53,6 кв.м, загальна площа будівлі - 23,6 кв.м (а.с.68).
Згідно з технічним паспортом на об'єкт за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Смілянська територіальна громада, м.Сміла (станом на 01.01.2021) Черкаська область, Черкаський район, Смілянська ТГ, м.Сміла, вул.Т.Шевченка,1, виготовленого Комунальним проектно-виробничим підприємством "Архітектурно-планувальне бюро" на замовлення Комунального некомерційного підприємства "Смілянська міська лікарня" Смілянської міської ради (код ЄДРПОУ 02005026) станом на 22.03.2023 (а.с.116-120):
в експлікації до схеми розташування будівель та споруд за літ."О" числиться запис про будівлю/споруду - "трансформаторна підстанція" (а.с.117 зворот);
план громадського будинку літ."О" по вул.Шевченка,1 в м.Сміла, Смілянської територіальної громади Черкаського району Черкаської області в масштабі 1:100 (а.с.118);
експлікація приміщень громадського будинку літ."О" по вул.Т.Шевченка №1 місто Сміла, Смілянська територіальна громада, Черкаський район, Черкаська область, згідно з яким остання складається з відокремлених груп приміщень (4 приміщення трансформаторні підстанції площею 5,5 кв.м, 5,6 кв.м, 13,1 кв.м, 14,08 кв.м, загальною площею - 39,0 кв.м);
характеристика громадського будинку, господарських будівель та споруд: за літ."О" - трансформаторна підстанція (фундамент - бетон, стіни - цегла, покрівля - рубероїд, площа основи забудівлі - 53,6 кв.м).
18.02.2016 рішенням Смілянської міської ради Черкаської області №12-24/VII вулицю Жовтневу у місті Сміла перейменовано на вулицю Тараса Шевченка (а.с.159).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майно від 13.04.2023 №329114168 (а.с.147-157) 27.04.2016 за номером 14398097 внесено відомості про право власності Смілянської міської ради на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 446210971105 - комплекс нежитлових будівель за адресою: м.Сміла, вул.Шевченка Тараса, будинок 1, до складової частини якого, зокрема, входить трансформаторна підстанція літ."О".
Разом з тим, позивач вказує на порушення свого права на вільне володіння та користування майном - приміщення трансформаторної підстанції ТП-93, розташованої на території цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства "Смілянська міська лікарня" Смілянської міської ради, м.Сміла, вул.Тараса Шевченка (колишня вул.Жовтнева), 1, інвентарний номер 011045-12Л, літера О.
Так, згідно із Зведеним переліком майна Одеської залізниці, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" (а.с.13-16), складеним на підставі результатів інвентаризації майна станом на 31.07.2014, проведеної на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", наказу Міністерства інфраструктури від 09.07.2014 №301, та результатів оцінки ринкової вартості майна та майнових прав для цілей формування статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", проведеної ТОВ "Делойт і Туш" на виконання договору "Про надання послуг з оцінки" від 26.12.2014 №FAS/2014/28383 та рецензії Фонду державного майна України та затвердженим Міністром інфраструктури України від 18.08.2015, до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" (в тому числі) увійшла будівля трансформаторної підстанції-93, що розташована за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.Жовтнева,1 (інвентарний номер 011045-12Л), яка перебуває на балансі залізниці з 1974 року і по теперішній час. Підстави набуття права на це майно ПАТ "Українська залізниця" та внесення спірного майна в статутний фонд залізниці - не вказані.
Відповідно до наказу ПАТ "Укрзалізниця від 01.12.2015 №046 "Про наділення майном регіональної філії "Одеська залізниця" будівля трансформаторної підстанції-93 відноситься до майна ПАТ "Укрзалізниця", а регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" є її балансоутримувачем, користується та експлуатує її, що підтверджується інвентарними картками №66 та №011-045-12Л (10-12) та не вчиняла жодних дій на її відчуження.
Відповідач у відзиві на позов від 23.02.2023 (а.с.56) проти задоволення позову заперечує з мотивів безпідставності, необґрунтованості та надуманості вимог.
Третя особа у запереченні від 21.04.2023 №4069/02-25/6 (вх.суду №6693/23 від 24.04.2023, а.с.144) проти задоволення позову заперечила з підстав постійного перебування спірного майна у державній власності до моменту його передачі у комунальну власність територіальної громади міста Сміли; вказала, що трансформаторна підстанція ТП-93 знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 7110500000:09:003:0176, перебуває у складі нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.Тараса Шевченка,1 та використовується для забезпечення корпусів лікарні енергопостачанням, що є умовою включення майна до об'єкту передачі в комунальну власність в розумінні Закону №147/98-ВР; що до складу комісії з передачі майна (в тому числі і спірного) з державної до комунальної власності входили як представники ДЗ "ВЛ ст.ім.Т.Шевченка ДП "Одеська залізниця", так і від ДП "Одеська залізниця"; доводи позивача про непропущення ним строку позовної давності вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач знав про вибуття (нібито з його власності) будівлі ТП-93 ще з 27.04.2016.
Інших доказів, документів, пояснень у справу не надано.
Позиція відповідача та третьої особи позивачем у належний спосіб не спростована.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до відповідача про витребування будівлі трансформаторної підстанції загальною площею 54,1 кв.м, яка позначена літерою "О" в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, та є складовою частиною об'єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.Шевченка Тараса, будинок 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 446210971105, номер об'єкта РПВН 13890138 - з незаконного володіння відповідача, а також про відшкодування судових витрат.
Стосовно тривалості вирішення спору:
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з неспровокованою військовою агресією російської федерації проти України.
На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, та Указом від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у господарському суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Статус сторін в процесі: позивач Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" утворене відповідно до вимог ЗУ "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та положень постанови КМУ №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". 100% акцій закріплюються в державній власності. Підприємство було утворено шляхом злиття з іншими підприємствами та установами залізничного транспорту. Підприємство є суб'єктом природної монополії за Законом. Підприємство є самостійно юридичною особою, суб'єктом господарювання з присвоєнням ідентифікаційного коду, реєстрацією видів господарської діяльності та внесенням даних в ЄДРПОУ.
На підставі Постанови КМУ від 30.10.2018 №938 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Українська залізниця" найменування Публічне акціонерне товариство змінено на Акціонерне товариство - без зміни форми власності.
Регіональна філія "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" є відособленим підрозділом АТ "Укрзалізниці та не має статусу юридичної особи.
Відповідач Смілянська міська рада є органом місцевого самоврядування, самостійною юридичною особою за Законом, з внесенням реєстраційних даних в ЄДРПОУ. Діяльність місцевої ради регламентована приписами Конституції України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні". Орган місцевого самоврядування може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше - положення ст. 19 Конституції України як норми прямої дії.
Обґрунтування заявником порушення його права:
Позивач декларує порушення свого права на вільне володіння та користування майном - приміщення трансформаторної підстанції ТП-93, розташованої на території цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства "Смілянська міська лікарня" Смілянської міської ради, м.Сміла, вул.Тараса Шевченка (бувш. вул. Жовтнева), 1, інвентарний номер 011045-12Л, літера О, яке протиправно вибуло з його володіння.
Позивач зазначає, що майно товариства "Одеська залізниця" складається з основних фондів, обігових коштів, майнових прав, в тому числі права господарського відання майном, переданого товариству тощо.
Відповідно до затвердженого 27.11.2018 Статуту АТ "Українська залізниця" майно товариства формується в тому числі і за рахунок майна, внесеного засновником до статутного капіталу товариства - п. 32 Статуту.
Згідно із Зведеним переліком майна Одеської залізниці, що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" та затверджений Міністром інфраструктури А.М.Пивоварським 18.08.2015, до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" увійшла будівля трансформаторної підстанції ТП-93, розташована за адресою: м.Сміла, вул.Тараса Шевченка (бувш. вул.Жовтнева), 1, інвентарний номер 011045-12Л, літера "О".
Позивач стверджує, що спірна будівля трансформаторної підстанції ТП-93 перебуває на балансі залізниці з 1974 року. Регіональна філія "Одеська залізниця" є балансоутримувачем спірного майна і жодних дій на відчуження спірного майна залізниця не вчиняла.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2023 позивач дізнався, що спірне приміщення трансформаторної підстанції ТП-93 адреса: м. Сміла, вул. Тараса Шевченка (бувш. вул.Жовтнева), 1, інвентарний номер 011045-12Л, літера "О" - перебуває в комунальній власності громади.
Свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на приписи ст.ст. 115, 317, 318, 334, 387 Цивільного кодексу України, ст.85 Господарського кодексу України, Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" про безпідставне утримання спірного майна трансформаторної підстанції ТП-93 об'єднаною територіальною громадою м. Сміла.
Згідно наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 01.12.2015 №046 "Про наділення майном регіональної філії "Одеська залізниця" будівля спірної трансформаторної підстанції ТП-93 відноситься до майна ПАТ "Укрзалізниця".
Просить задовольнити віндикаційний позов та витребувати майно (трансформаторну підстанцію ТП-93) на користь Одеської залізниці з незаконного володіння територіальної громади в особі Смілянської міської ради.
Заперечення відповідача проти позову:
Відповідач письмово та його представник у судовому засіданні проти позову заперечили категорично та просять в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень посилаються на таке:
1. У відзиві на позов (а.с. 97-99) представник вказав, що на підставі розпорядження КМУ від 12.08.2015 №815-Р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів охорони здоров'я у власність (спільну власність) територіальних громад" держава вирішила передати у комунальну власність територіальної громади міста Сміла державний заклад "Відділкова лікарня станції ім.Т.Шевченка ДП "Одеська залізниця", що розміщений на п'яти земельних ділянках з відповідними кадастровими номерами в межах міста Сміла.
Міністерство інфраструктури України звернулось з відповідним листом за вих. №4295/24/14-15 від 18.08.2015 до Смілянської міської ради з клопотанням розглянути питання прийняття цілісного майнового комплексу відділової лікарні станції Шевченка в комунальну власність та надало кандидатури членів для включення до складу комісії з питань передачі ЦМК
Склад комісії за участю і представників місцевого самоврядування затверджений рішенням виконкому Смілянської міської ради від 23.09.2015 №427 (а.с.58-61).
Рішенням виконкому Смілянської міської рад від 10.12.2015 №493 (а.с.62-63) затверджено акт приймання-передачі, в т.ч. об'єкти ЦМК в м.Сміла, вул.Жовтнева (нині вул.Т.Шевченка),1 - приміщення ТП-93 1970 року забудови.
Тобто держава через уповноважений орган здійснила своє волевиявлення стосовно передачі ЦМК лікарні з державної у комунальну власність, чим спростовуються надумані доводи позивача про те, що ніяких дій на відчуження власного майна він не вчиняв.
2. Відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин концепцію Доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium);
3. Просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин (а.с. 105-106) з мотивів пропуску цього строку позивачем з грудня 2018 року;
4. Застосувати принцип реєстраційного підтвердження володіння майном - постанова ВП ВС від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, постанова ВС від 20.05.2020 у справі №911/1902/19 про мету віндикаційного позову як забезпечення введення власника майна у володіння майном, якого він був протиправно позбавлений.
Заперечення третьої особи проти позову:
Третя особа у запереченні від 21.04.2023 №4069/02-25/6 (вх.суду №6693/23 від 24.04.2023, а.с.144) проти задоволення позову заперечила, з підстав постійного перебування спірного майна у державній власності до моменту його передачі у комунальну власність територіальної громади міста Сміли; вказала, що трансформаторна підстанція-93 знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 7110500000:09:003:0176, перебуває у складі нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м.Сміла, вул.Тараса Шевченка,1 та використовується для забезпечення амбулаторних корпусів лікарні електропостачанням, що є умовою включення майна до об'єкту передачі в комунальну власність в розумінні Закону №147/98-ВР; що до складу комісії з передачі майна (в тому числі і спірного) з державної до комунальної власності входили як представники ДЗ "ВЛ ст.ім.Т.Шевченка ДП "Одеська залізниця", так і самого ДП "Одеська залізниця"; доводи позивача про непропущення ним строку позовної давності вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач знав про вибуття (нібито з його власності) будівлі ТП-93 ще з 27.04.2016.
Застосування судом законодавства України до спірних відносин:
Суд враховує, що між сторонами не укладався строковий оплатний договір на відчуження спірного майна ТП-93 в м. Сміла і такий документ в письмовій формі відсутній. Тобто сторони даного спору перебувають в абсолютних правовідносинах за Законом.
Законом України від 03.03.1998 №147/98-ВР "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (а.с. 98) встановлено, що передача цілісних майнових підприємств, організацій з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України за наявності згоди відповідних рад, якщо інше не передбачено законом. Така передача здійснюється комісією з передачі об'єктів, яку утворює виконавчий орган відповідної ради.
Відповідно до положень ст. 7 ЗУ "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об'єкти, у т.ч. з основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, притиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об'єктів, яка здійснює передачу.
Ст. 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочином, відповідно до статті 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою правочин здебільшого є тотожним поняттю "договір", який відповідно до статті 11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Моментом укладення договору вважається досягнення сторонами в належній формі всіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до норм Цивільного кодексу України:
ст.11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. 1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;4) інші юридичні факти. 3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. 6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події;
ст.13. Межі здійснення цивільних прав. 1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. 2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. 4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. 5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. 6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;
ст.203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;
ст.215. Недійсність правочину. 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);
ст. 656. Предмет договору купівлі-продажу. 1. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Особливості купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва та майбутніх об'єктів нерухомості визначаються законом. 2. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. 3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. 4. До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. 5. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Суд враховує положення розділу Цивільного кодексу України стосовно укладання договору (Глава 53):
ст.638. Укладення договору. 1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;
ст.650-1. Запевнення щодо договору. 1. Сторони договору можуть погодити перелік запевнень, що надаються стороною або сторонами щодо обставин, які мають значення для укладення, виконання або припинення такого договору. 2. Сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов'язана відшкодувати стороні, яка покладалася на такі запевнення, збитки, завдані у зв'язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.
При вирішенні даного спору суд враховує, що знаходження спірного майна на балансі Одеської залізниці не породжує права власності на майно у балансоутримувача - висновки суду, викладені в постанові ВС від 12.01.2021 у справі №924/1103/19. Натомість позивач намагається підмінити поняття "перехід права власності на майно" поняттям "передачі майна на баланс залізниці".
При прийнятті рішення у даній справі суд враховує концепцію Доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) в практиці Європейського суду з прав людини та її застосування Верховним Судом (як джерело права).
Доктрина venire contra factum proprium в цивільному праві передбачає добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та заборону суперечливої поведінки як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17). Вперше про застосування доктрини заборони суперечливої поведінки зазначала колегія КГС ВС у постанові від 17.11.2018 у справі №911/205/18, а саме у пунктах 60 та 61: "/…/ суд касаційної інстанції вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Застосування строку позовної давності до спірних правовідносин:
Відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності щодо витребування майна з володіння Смілянської міської ради, оскільки за твердженням заявника строк позовної давності щодо витребування майна ТП-93 сплинув з 10.12.218. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про витребування майна з таких правових підстав.
Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
У частині 1 статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Одночасно суд звертає увагу заявника (відповідача) про можливість застосування строку позовної давності до спірних правовідносин за умови порушення права позивача. Однак суд не знайшов належних доказів та обґрунтувань порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки позивач не доводить правомірності володіння майном ТП-93 (інвентарний номер 011045-12Л, літера О на плані) у складі цілісного майнового комплексу комунального некомерційного підприємства "Смілянська міська лікарня" Смілянської міської ради, м.Сміла, вул.Тараса Шевченка (колишня вул.Жовтнева), 1.
З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача та не вбачає підстав для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Згідно з вимогами ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
Суд також зазначає, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого порушеного чи оспорюваного права чи інтересу відповідно до приписів ст.ст.15-16 ЦК України, оскільки знаходження майна на балансі філії не породжує жодних прав філії залізниці на це майно.
Враховуючи те, що позивач не довів порушення своїх прав, в задоволенні позову належить відмовити з мотивів необґрунтованості, недоведеності, безпідставності та суперечливої поведінки.
Суд вважає, що позивач намагається порушити принцип сталості суспільних відносин та меж господарського інтересу, та ревізувати рішення держави про передачу в комунальну власність цілісного майнового комплексу лікарні, складовою якої було і є приміщенні трансформаторної підстанції ТП-93 на земельній ділянці кадастровий номер: 7110500000:09:003:0176 в м. Сміла, вул. Шевченка (бувш. Жовтнева), 1, набуте відповідачем у законний спосіб, - що є неприпустимим.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до приписів ст.ст.129-130 ГПК України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача та не стягуються.
Суд не розглядає питання стягнення понесених судових витрат з позивача на користь відповідача, про що заявлено представником відповідача до прийняття рішення у справі, оскільки заявником Демідовським А.В. не подано суду первинних доказів понесення таких витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Одеса, вул.Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 40081200)
до Смілянської міської ради (Черкаська область, м.Сміла, вул.Незалежності,37, код ЄДРПОУ 25874705)
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Смілянська міська лікарня" Смілянської міської ради (м.Сміла, вул. Героїв Холодноярців, 82, код ЄДРПОУ 02005026)
про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 06.06.2023.
Суддя Г.М.Скиба