18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 червня 2023 року Черкаси справа №925/447/23
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,
без виклику учасників справи, розглянув справу
за позовом фізичної особи-підприємця Тупоти Сергія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Приватного підприємства «Креатор - С» (вул.30 років Перемоги, 42, кв.308, м. Черкаси, 18029, ідентифікаційний код 38430369)
про стягнення 160 971,56 грн,
Фізична особа-підприємець Тупота Сергій Олексійович звернувся у Господарський суд Черкаської області із позовом до Приватного підприємства «Креатор - С» про стягнення заборгованості за договором поставки №24/01 від 24.01.2022 у розмірі 160 971,56 грн у тому числі 104 614,88 грн основного боргу, пеня в розмірі 26% річних 27199,86 грн, 3% річних 3147,05 грн, інфляційні нарахування - 26009,77 грн, а також відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2684,00 грн та витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2022 позивач поставив відповідачу бетон М-350 у кількості 30,5 м3, загальною вартістю 104 614,88 грн, проте відповідач у визначений у договорі строк не розрахувався, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 104 614,88 грн, яку останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь у примусовому порядку разом із пенею, 3% річними та інфляційними витратами.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов та усіх доказів, яким обґрунтовує свої заперечення та клопотання щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 09.05.2023, позивачу встановлено строк на подачу відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 29.04.2023.
Ухвала Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 про відкриття провадження у справі 06.04.2023 направлена на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позовній заяві, за адресою його місцезнаходження (станом на дату подачі позовної заяви) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (судом був замовлений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте вручена відповідачу (його представнику) не була та повернулась до суду із відміткою Акціонерного товариства «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
Про відкриття провадження у справі відповідача також було повідомлено судом шляхом оприлюднення на офіційному сайті Господарського суду Черкаської області оголошення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на наведені правові норми, суд вважає, що ним виконано обов'язок щодо належного повідомлення відповідача - Приватного підприємства «Креатор - С» у справі, тому справа підлягає розгляду, з метою забезпечення на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку.
Відповідачі у встановлений судом строк, відзив на позов та клопотання щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надали.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, з огляду на те, що судом виконано усі дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та неподання ним відзиву, суд розглядає справу за наданими позивачем доказами.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд
24.01.2022 між фізичною особою-підприємцем Тупотою Сергієм Олексійовичем (постачальник) та Приватним підприємством «Креатор-С» (покупець) було укладено договір поставки №24/01 (далі - договір). За умовами цього договору постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставляти, а покупець одержувати і оплачувати згідно з встановленими постачальником цін та в обумовлені строки будівельні матеріали: бетон (далі - продукція). Кількість (об'єм), асортимент та ціна продукції, що є предметом поставки вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (розділ 1 договору).
Продукція відпускається покупцеві по цінах, діючих на момент її отримання (пункт 2.1 договору).
Ціна продукції в залежності від марки з урахуванням доставки буде вказана у видатковій накладній (пункт 2.2 договору)
Ціна на продукцію встановлюється продавцем і в залежності від чинників, що її обумовлюють, може змінюватися протягом дії цього договору (пункт 2.3 договору).
Про зміни цін постачальник додатково попереджує покупця листом, факсимільним зв'язком або телефонограмою (пункт 2.4 договору)
Загальну (фактичну) суму договору становить сума вартості продукції, що поставлена постачальником протягом строку дії договору (пункт 2.5 договору).
Оплата продукції покупцем здійснюється в безготівковій формі згідно з наданими постачальником рахунків. Оплата здійснюється шляхом відтермінування платежу протягом 3 банківських днів (розділ 5 договору).
Сторона, яка не виконала чи неналежним чином виконала взяті на себе зобов'язання, несе майнову відповідальність, що передбачена цим договором (пункт 6.1 договору).
При порушення строків розрахунків, передбачених у пункті 5.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 26% річних (пункт 6.2 договору).
Одностороння відмова від виконання договору не допускається. Договір набуває сили з моменту підписання і діє до 31 грудня 2022 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заявка однієї із сторін про розторгнення договору чи його перегляд (пункт 9.4 договору).
Договір підписаний уповноваженим представником покупця та постачальником особисто та скріплений відповідними печатками постачальника та покупця.
24.01.2022 на виконання умов договору позивач поставив відповідачу бетон М-350 у кількості 30,5 м3 загальною вартістю 104 614,88 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними №01, №02, №03 та №04 від 24.01.2022 та видатковою накладною №36 від 24.01.2022, які підписані уповноваженим представником відповідача та позивачем особисто та скріплені відповідними печатками постачальника та покупця.
Відповідач за поставлений товар з позивачем не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 104 614,88 грн.
Між позивачем та відповідачем було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 до 05.01.2023, у якому сторонами погоджено суму заборгованості відповідача у розмірі 104 614,88 грн.
Позивач направив відповідачу претензію (вимогу) від 10.03.2023 щодо оплати коштів за договором поставки №24/01 від 24.01.2022, у якій вимагав перерахування грошових коштів у сумі 160 063,55 грн не пізніше 7 робочих днів з моменту отримання даної претензії. У претензії позивач також запропонував відповідачу повідомити про наявність заперечень або відмови від сплати грошових коштів.
Дана претензія залишилась відповідачем без відповіді та без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду для примусового стягнення з відповідача суми заборгованості разом із пенею, 3% річними та інфляційними витратами.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар вартістю 104 614.88грн. Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором.
За умовами договору покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 3 банківських днів. Отже, у силу наведених правових норм після отримання товару та підписання відповідних видаткових накладних, у відповідача виник обов'язок з оплати його вартості протягом 3 банківських днів з дати отримання товару. Заборгованість відповідача становить 104 614,88 грн, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами (відповідними товарно-транспортними накладними та видатковою накладною, які підписані сторонами та скріплені відповідними печатками постачальника та покупця, а також актом звіряння взаємних розрахунків) та не заперечений відповідачем, отже вимога про примусове стягнення з відповідача заборгованості за договором у сумі 104 614,88 грн є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).
Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до положень розділу 6 договору при порушенні строків розрахунків, передбачених пунктом 5.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 26% річних.
На підставі наведених положень договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 26% річних за період з 01.03.2022 до 01.03.2023 у сумі 27199,86 грн (104 614,88 грн * 26% / 365 (днів у році) * 365 (кількість прострочених днів).
У статті 549 Цивільного Кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується ознаками: а) застосування лише в грошових зобов'язаннях; б) можливість установлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
За приписами частини 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 3 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із суті встановленої санкції та її кваліфікації, а також аналізуючи наведені правові норми, згідно з якими пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання та визначення сторонами відповідальності за порушенні строків розрахунків за отриманий товар у вигляді сплати пені у розмірі 26% річних, суд дійшов висновку, що передбачена умовами договору відповідальність відповідача щодо сплати пені у розмірі 26% річних за своєю правовою природою підпадає під визначення поняття річних, право на нарахування передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Отже, сторони узгодили між собою інший розмір річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд перевірив розрахунок позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування та встановив, що розмір 26% річних за період прострочення оплати за поставлений товар становить 27274,39 грн річних, а розмір інфляційних витрат становить 26009,77 грн.
Щодо нарахування позивачем 3% річних у сумі 3147,05 грн, то з огляду на встановлені судом факти, кваліфікацію відповідальності відповідача за порушення строку розрахунку у вигляді збільшеного розміру річних, які наведені вище, вимога про стягнення з відповідача 3% річних не підлягає до задоволення у зв'язку з тим, що судом задоволена вимога про стягнення збільшеного розміру річних.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому суд задовольняє позовні вимоги позивача у заявленому ним розмірі у сумі 27199,86 грн річних та 26009,77 грн інфляційних витрат.
Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Тупоти Сергія Олексійовича до Приватного підприємства «Креатор - С» про стягнення 173 655,56 грн підлягають до часткового задоволення у частині стягнення з відповідача 104 614,88 грн основної заборгованості, 27199,86 грн річних та 26009,77 грн інфляційних витрат.
Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього Кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро. У свою чергу пункт 4 частини 1 статті 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві представником позивача визначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 10000,00 грн.
На підтвердження витрат пов'язаних з надання правничої допомоги представником позивача надано суду ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10.03.2023, договір про надання правничої (правової) допомоги №15/23 від 02.03.2023, який укладений між фізичною особою-підприємцем Тупотою Сергієм Олексійовичем (клієнт) та адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем (адвокат), що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю « 000553 від 15.10.2013, угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги від 02.03.2023, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Відповідно до розділу 1 договору про надання правничої (правової) допомоги №15/23 від 02.03.2023 за цим договором адвокат зобов'язується здійснювати представництво клієнта, що вказане в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана в пункті 1 договору, клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, в розмірі та на умовах визначених в додатку до цього договору (пункт 3 договору про надання правничої (правової) допомоги №15/23 від 02.03.2023).
02.03.2023 між клієнтом та адвокатом було підписано угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги, відповідно до якої адвокат та клієнт домовились, що робота (послуги) виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги оплачується замовником в наступному розмірі: первинне вивчення наданих замовником документів, формування правової позиції, розробка стратегії відновлення порушених прав замовника - 2000,00 грн; надання усних консультації (кожна наступна) - 1000,00 грн за одну консультацію; ксерокопіювання, друк будь-яких документів, що стосуються спору з Приватним підприємством «КРЕАТОР-С» - 2,00 грн за 1 аркуш; адвокатські запити для збору інформації, що стосується порушення прав замовника з боку Приватного підприємства «КРЕАТОР-С», відправка їх засобами поштового зв'язку адресатам - 500,00 грн 1/кожен запит; написання та відправка засобами поштового зв'язку на юридичну адресу Приватного підприємства «КРЕАТОР-С» претензій/вимог, в порядку досудового врегулювання спору - 1000,00 за 1 документ; написання позовної заяви про стягнення заборгованості (включаючи всі розрахунки для позову) за договором поставки №24/01 від 24.01.2022 - 4000,00 грн; складання/написання документів, в тому числі процесуальних (крім адвокатських запитів) - від 1000,00 грн - остаточна вартість залежить від строків та складності завдання. Розмір вартості по кожному окремому документу, до початку написання виконавцем, в усному порядку узгоджується з замовником; аналіз зібраних адвокатом документів, ознайомлення з матеріалами справ, вивчення таких документів, аналіз, представництво інтересів перед будь-якими фізичними чи юридичними особами, та інша погодинна робота - 2000,00 за 1 годину роботи; участь у судових засіданнях: відбулось - 2000,00 грн, не відбулось - 1000,00 грн, судове засідання за межами м.Черкаси - 10000,00 грн, також додатково компенсуються транспортні витрати на пальне та проживання (в разі необхідності).
30.03.2023 між клієнтом та адвокатом було складено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким сума судових витрат, які позивач здійснив і очікує здійснити у зв'язку з розглядом спору це: судовий збір в розмірі 2684,00 грн; витрати на адвоката (відповідно до угоди про вартість послуг з надання правової допомоги від 02.03.2023), а саме: первинне вивчення наданих замовником документів, формування правової позиції, розробка стратегії відновлення порушених прав замовника що стосується заборгованості Приватного підприємства «КРЕАТОР-С» перед фізичною особою-підприємцем Тупота С.О. за договором поставки №24/01 від 24.01.2022 - 2000,00 грн; написання та відправка засобами поштового зв'язку на адресу Приватного підприємства «КРЕАТОР-С» претензії, щодо оплати коштів за договором поставки - 1000,00 грн; написання позовної заяви про стягнення заборгованості (включаючи всі розрахунки для позову) за договором поставки №24/01 від 24.01.2022 - 4000,00 грн; участь адвоката, як мінімум, в 1 одному судовому засіданні, яке відбулося 2000,00 грн; участь адвоката, як мінімум, в 1 одному судовому засіданні, яке не відбулося 1000,00 грн. Станом на момент подачі позову попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які позивач вже здійснив і очікує здійснити у зв'язку з розглядом справи в судовому порядку, складає 12684,00 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з попереднього розрахунку судових витрат до вартості послуг адвоката включена участь останнього у судових засіданнях. Водночас, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі учасників справи, отже передбачені на це витрати до відшкодування не підлягають. Отже, на переконання суду сума судових витрат, які очікує понести позивач у зв'язку із розглядом справи на правову допомогу становить 7000,00 грн.
Частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 цього Кодексу інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає, що оскільки суд частково задовольнив позов, до стягнення з відповідача підлягають судові витрати пропорційно до задоволених вимог, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6361,85 грн, а також до судовий збір у розмірі 2631,45 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Креатор - С» (вул.30 років Перемоги, 42, кв.308, м.Черкаси, 18029, ідентифікаційний код 38430369) на користь фізичної особи-підприємця Тупоти Сергія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 104 614,88 грн основної заборгованості, 27199,86 грн річних, 26009,77 грн інфляційних витрат, 2631,45 грн судового збору та 6361,85 грн витрат на правову допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко