18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 червня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/179/23
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Пріхно Л.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця",
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ Агро Трейд",
про стягнення 248 625 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Губорєва Я.А., адвокат, довіреність від 07.12.2022, свідоцтво № ЗП 001922 від 04.12.2018 (в режимі відеоконференцзв'язку),
від відповідача: Кравченко М.О., адвокат, ордер від 26.04.2023 серія СА № 1053525.
07.02.2023 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ Агро Трейд" неустойку у розмірі 248 625 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує нерівномірним завантаженням позивачем товаром візків у вагоні, вага одного з яких перевищує половину вантажопідйомності вагону наслідком чого є загроза безпеки руху, відправленого за залізничною накладною № 835140.
Ухвалою від 13.02.2023 господарський суд відкрив провадження у справі №925/179/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судовий розгляд призначив на 13.03.2023 о 10:00.
08.03.2023, у строк встановлений судом, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заперечення відповідач обґрунтовує тим, що вантаж, який був відправлений за накладною № 835140 від 30.08.2022 з незалежних від відповідача, як експедитора, причин став предметом незаконних дій за наслідками Розпорядження Дніпропетровської ОВА, тобто перебування зерна пшениці та його навантаження саме на ТОВ "ДМК "Дніпромлин" не залежало від волі відповідача чи власника зерна та було спричинене виключно винесеним незаконним рішенням Дніпропетровської ОВА та діями самого позивача по попередньому вивантаженню зерна пшениці не за місцем слідування.
Відповідач зазначає, що прийомо-здавальниками станції Дніпро-Головний прийнято до перевезення вагони без зауважень, таким чином, на думку відповідача, підтверджено дотримання Правил навантаження.
Відповідач стверджує, що чинним законодавством не визначено, що нерівномірне навантаження візків є обставиною, яка загрожує безпеці руху.
Крім того, відповідач покликається на ст. 110 Статуту, відповідно до якої, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу під час його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству, та зауважує, що вагони, вантаж (зерно пшениці) у яких було розміщено насипом, 30.08.2022 прийнято позивачем до перевезення, а зазначені в актах комерційні несправності було виявлено 31.08.2022 чи 03.09.2022 (інформація в актах загальної форми різниться), тобто через добу-чотири після початку руху. Відтак відповідач зазначає, що вказане дає підстави вважати, що нерівномірний розподіл вантажу всередині вагону міг статись в процесі руху під час здійснення маневрування складу, а тому з цих підстав не може ставитись в провину відповідачу. І саме через те, що певне зміщення насипного вантажу фізично невідворотне під час гальмування чи поворотів потягу, законодавством покладається відповідальність за збереження вантажу та забезпечення безпеки руху саме на Укрзалізницю, як перевізника.
Відповідач вказує, що позивачем при зважуванні не встановлювалось положення центру ваги на кожну вісь, при цьому не враховано допущену Міжнародним стандартом ГОСТ 22235 різницю в навантаженні візків для 4-вісних вагонів у розмірі 10 тон. Водночас, виявлена позивачем різниця не перевищує 10 т, що також не враховано позивачем і жодним документом не засвідчено встановлення позивачем при зважуванні положення центру ваги на кожну вісь. Тобто, відповідач вважає, що позивачем не враховано допустимі законодавством різниці у навантаженні візків.
Також відповідач зазначає, що позивачем не доведено те, що після укладення договору перевезення виявилась неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей.
Згідно з вимогами ст. 16 § 3 СМГС "Отправитель уплачивает перевозчику неустойку, если после заключения договора перевозки перевозчик обнаруживает неправильность, неточность или неполноту указанных отправителем в накладной сведений и заявлений и при этом устанавливает, что:
1) в составе груза были приняты предметы, не допускаемые к перемещению через государственную границу хотя бы в одном из государств, по территории которого должна осуществляться перевозка;
2) был принят к перевозке опасный груз с нарушением условий его перевозки;
3) при погрузке груза отправителем был допущен перегруз вагона сверх его грузоподъемности;
4) занижен размер провозных платежей;
5) возникли обстоятельства, угрожающие безопасности движения."
Таким чином, відповідно до § 3 п. 5 ст. 16 СМГС відправник сплачує перевізнику неустойку, за наявності одночасно двох обставин: якщо (1) після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та (2) при цьому виникли обставини, що загрожують безпеці руху.
За приписами даної ст. 16 § 3 ч. 2 СМГС неустойка за п. 1 § 3 стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.
Тобто, відповідач стверджує, що позивачем умисно спотворено вимоги статті на свою користь, бо ні до, ні після виправлення комерційної несправності (розрівнювання вантажу в середині вагону, без зміни ваги, зазначеною в перевізних документах) ніякі відомості в перевізні документи не вносились.
Водночас, відповідач наголошує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що під час спірного перевезення мали місце обставини, що загрожували безпеці руху.
Тобто, відповідачем не вчинялось порушення, передбачене ст. 16 п. 3 СМГС, а тому відсутні будь-які підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.
Відповідач, покликаючись на норми статті 29 СМГС зазначив, що оскільки Комерційний акт не складався, це є ще одним свідченням того, що при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі невідповідність найменування, маси і кількості вантажу відомостям, зазначеним в накладній встановлена не була.
На думку відповідача, позивач порушив Правила складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334 та Зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855), що мало наслідком порушення прав відповідача, в тому числі в частині оскарження змісту такого акту.
Відповідач повідомляє, що позивачем протягом 6 місяців із дня винесення Акта загальної форми № 22/ВЕСЬІ/СМГС про стягнення із відповідача штрафів не вчинено жодних дій, що могли б інформувати відповідача про наявність зазначеного акту та штрафів, зокрема, не створено накопичувальну картку із відповідними штрафами. А тому, на думку відповідача, зазначений Акт містить ознаки фальшивості. Крім того відповідач зазначає, що позивачем не підіймалось питання щодо здійснення йому компенсацій чи відшкодування за проведення маневрової роботи, зважування вагонів, тощо.
Ухвалою від 13.03.2023 господарський суд постановив здійснювати подальший розгляд справи № 925/179/23 за правилами загального позовного провадження, розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначив на 13.04.2023 о 10:00.
21.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві. У відповіді на відзив позивач також просить суд поновити строк на подачу відповіді на відзив.
Заперечення, викладені у відповіді на відзив позивач обґрунтовує тим, що відповідач не вірно зазначає те, що на станції відправлення Дніпро-Головний Придніпровської залізниці при прийнятті вагонів до перевезення ніяких зауважень зі сторони працівників залізниці не було. Позивач пояснює, що Правилами перевезень вантажів не передбачена дана перевірка, внесення даних здійснюється працівником відповідача, як наслідок й за це передбачена відповідальність. Позивач зазначає, що як сам підтверджує відповідач, зважування вагонів здійснювалось засобами відповідача. А оскільки, такого роду комерційна несправність є загрозою безпеці руху, станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було надано повідомлення № 1668 від 31.08.2022 на станцію відправлення Дніпро-Головний Придніпровської залізниці. На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснено виправлення навантаження, що підтверджується актом загальної форми № 36358 від 02.09.2022, № 30125 від 03.09.2022, та вагон було подано на переважування.
Позивач пояснив, що за наслідками здійсненого виправлення навантаження, здійснення контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці надано (повідомлено) телеграфне повідомлення на станцію відправлення Дніпро-Головний Придніпровської залізниці про подальше слідування вагону за призначенням.
Позивач зауважує, що залізнична накладна № 835140 оформлена на відправлення даного вантажу свідчить про те, що перевезення є міжнародним.
Позивач також зазначив, що твердження відповідача про те, що залізницею не пред'явлені додаткові провізні платежі і витрати понесені ним у зв'язку з даними перешкодами, і як наслідок безпідставно пред'являється вимога про стягнення неустойки, є безпідставними та такими що лише висловлюють думку відповідача, і ніяким чином не стосується предмету спору.
Протокольною ухвалою 13.04.2023 господарський суд на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подання відповіді на відзив та з власної ініціативи продовжив строк для подання відповіді на відзив до дати її фактичного подання - 21.03.2023.
Також протокольною ухвалою 13.04.2023 господарський суд на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, на підставі ст. 183, 202 ГПК України відклав підготовче засідання до 02.05.2023 о 10:00.
01.05.2023 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд підготовче засідання по справі № 925/179/23, що відбудеться 02.05.2023, провести без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою від 02.05.2023 господарський суд закрив підготовче провадження по справі № 925/179/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.05.2023 о 10:00. Визначив наступну дату судового засідання - 22.05.2023 о 10:00.
Присутня у судовому засіданні 12.05.2023 в режимі відеоконференцзв'язку представниця позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, присутня представниця відповідача проти задоволення позову заперечила повністю.
У своєму виступі представниця відповідача, окрім заперечень, що викладені у відзиві на позов зазначила таке. По-перше, у жодному нормативному акті, на які посилається позивач, немає конкретно висновків, що нерівномірне навантаження візків є обставиною, яка може причинити загрозу руху.
По-друге, відповідач вважає, що дане перевезення не може регулюватися вимогами СМГС, оскільки Румунія згідно зі ст. 1 СМГС не є учасником даної угоди. Відправлення не було транзитним через якусь іншу країну, яка є учасником СМГС, воно здійснювалось напряму з України в Румунію.
Так, згідно з Угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Румунії про співробітництво в галузі залізничного транспорту, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 629/12 від 12.05.2004 визначається, що договірні сторони Україна і Румунія погодились дотримуватись діючого на залізничному транспорті порядку здійснення залізничних перевезень пасажирів і вантажів відповідно до міжнародних угод і конвенцій в галузі залізничного транспорту учасниками яких є обидві держави.
У свою чергу Румунія є учасницею конвенції про міжнародні залізничні перевезення (коротко - КОТІФ) згідно з протоколом від 3 червня 1999р. У свою чергу Україна ратифікувала дану конвенцію прийнявши закон від 5 червня 2003 року про приєднання України до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ). Даною Конвенцією закріплені єдині правила до Договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (коротко ЦІМ), що є додатком до Конвенції і в даному випадку саме ці правила повинні були регулювати відносини при відправці у накладній. Накладна була заповнена згідно з вимогами Руководства по накладной СМГС, в якій зазначається, що у графі 12 та 18 повинні бути зазначені коди країни, в яку прямує вантаж, у графі 12 та 18 зазначені коди 53, які згідно з цим Руководством визначають саме Румунію як таку, що є під кодом 53 і графа 69, в якій вказується країна відправки також зазначений код 22, що згідно того ж Руководства по накладной СМГС ідентифікує Україну при перевезенні по ЦІМ, тобто по єдиним правилам які закріплені у Конвенції. Крім того графа 28 Руководства по накладній ЦІМ/СМГС зобов'язує відправника заповнити дану графу у випадку якщо дане відправлення здійснюється по ЦІМ, тобто по єдиним правилам які закріплені в Конвенції. А тому відповідач вважає, що позивачем невірно застосовані норми згідно з якими здійснювалось перевезення. Скажімо, Єдиними правилами перевезення, які є додатком до Конвенції не передбачено такої штрафної санкції у 5 кратному розмірі, крім того національним законодавством дане питання регулюється ст. 118 та 122 Статуту залізниць України, яка також не передбачає відповідальності за даний вид порушення, в якому відповідача звинуватив позивач, тому представниця відповідача вважає, що це є достатньою підставою і на підставі цього просить відмовити у задоволення позову.
У судовому засіданні 12.05.2023 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступні слова обох сторін та дослідив докази. Суд визнав за необхідне надати позивачеві можливість в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи.
12.05.2023 судом оголошено перерву у судовому засіданні на підставі ст. 216 ГПК України до 14:00 01.06.2023.
23.05.2023 до суду поштою надійшли пояснення від позивача, відповідно до яких повідомляється, що відправнику (відповідачеві) було нараховано по станції Нижньодніпровськ Вузол додаткові платежі у розмірі 10 257,50 грн (акт загальної форми № 12/СМГС 03.09.2022), які були стягнуті у встановленому порядку, що підтверджується переліком. На підтвердження вказаного до пояснень додані копії переліку № 20220928 від 28.09.2022 та акту загальної форми № 12/СМГС 03.09.2022.
01.06.2023 господарським судом продовжено розгляд справи по суті.
У судових дебатах представниця позивача підтримала позовні вимоги. Представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити. Водночас адвокат Кравченко М.О. просила, в разі, якщо суд дійде висновку щодо необхідності задоволення позову, зменшити суму штрафних санкцій в порядку ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки ситуація з неправильного навантаження візків склалася не з вини відповідача.
Представниця позивача не висловила ні заперечень ні погоджень щодо заявленого клопотання.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини справи.
За залізничною накладною № 835140 від 26.08.2022 на станцію Дорнешть (Румунія) зі станції Дніпро-Головний Придніпровської залізниці відправником - ТОВ "ЛНЗ Агро Трейд" відправлений вантаж (пшениця). (а.с. 11) Відповідно до відомості вагонів ЦИМ/СМГС, що є додатком до накладної відправлення здійснювалося у п'яти вагонах, серед яких № 95986766, вантажопідйомність якого 70,5, маса визначена відправником 69 200 кг, провізна плата 49 725 грн.
Представниками позивача на підставі ст. 24 Статуту залізниць України на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 31.08.2022 за наслідками зважування вагону виявлено комерційну несправність, що, як стверджує позивач, загрожувала безпеці руху, а саме нерівномірне завантаження візків, при чому нагрузка, що припадає на один з візків перевищує половину вантажопідйомності вагону.
На підтвердження викладеного позивачем надано:
- Акт загальної форми № 582 від 31.08.2022 за підписом двох представників перевізника, відповідно до якого встановлено, що у вагоні № 95986766 фактична маса брутто склала 92 650 кг, тара вагона з ПД 23 550 кг; маса вантажу нетто по ПД 69 200 кг; фактична маса вантажу нетто 69 100 кг, що менше документу на 100 кг; різниця навантаження візків 2 650 кг, що перевищує половину вантажопідйомності вагону на 625 кг (а.с. 14);
- Протокол зважування вагонів на 150тн вагонних вагах, заводський № 032, станції Нижньодніпровськ-Вузол Придн.зал. за підписом чотирьох представників перевізника (а.с. 19);
- Технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (зввт) № 14 "Вагонні ваги", станція Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, власник ЗВВТ "Дніпровська дирекція залізничних перевезень"; вид ЗВВТ тензометричні, заводський № 032, у якому зазначено, що міжповірочний інтервал ЗВВТ 12 місяців, остання повірка здійснена 27.09.2021 (а.с. 16-18);
- Виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, відповідно до якої 30.08.2022 встановлено, що у вагоні № 95986766, вантажопідйомність 70,5; брутто 92650, тара 23 550; нетто по документах 69 200; нетто фактич. 69 100; різниця завантаження візків 2650; поперечне зміщення центру маси 25; різниця (-100) (а.с. 20).
На підставі зазначених доказів судом встановлено, що візки завантажені нерівномірно, а саме один навантажено 33 225 кг, другий - 35 875 кг. Половина вантажопідйомності вагону складає 35,25 тонн (70,5/2), відтак у другому візку навантаження складає на 625 кг більше за половину вантажопідйомності вагону.
Через виявлення різниці завантаження візків вагон було затримано по станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці до усунення несправностей - виправлення навантаження.
Станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці подано повідомлення № 1668 від 31.08.2022 на станцію відправлення Дніпро-Головний Придніпровської залізниці для повідомлення відправника про затримання вагону у зв'язку з виявленням зазначеного. (а.с. 22)
На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці здійснено виправлення навантаження, що засвідчено Актами загальної форми № 36358 від 02.09.2022 (а.с. 14), № 30125 від 03.09.2022 (а.с. 15).
Станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці направлено телеграфне повідомлення № 123 від 02.09.2022 на станцію відправлення Дніпро-Головний Придніпровської залізниці про подальше слідування вагону за призначенням (а.с. 22).
За наслідками здійсненого виправлення навантаження, працівниками перевізника здійснено контрольне зважування, так відповідно до виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах 03.09.2022 встановлено, що у вагоні № 95986766, вантажопідйомність 70,5; брутто 92650, тара 23 550; нетто по документах 69 200; нетто фактич. 69 100; різниця завантаження візків 1300; поперечне зміщення центру маси 10; різниця (-100) (а.с. 21).
Позивач стверджує, що залізнична накладна № 835140 оформлена на відправлення вказаного вантажу свідчить про те, що перевезення є міжнародним.
Відтак, на підставі ст. 16 § 3 п. 5 СМГС за виявлення нерівномірності завантаження візків, що перевищує половину вантажопідйомності вагону, наслідком чого є загроза безпеки руху, позивачем нараховано відповідачу неустойку у розмірі 248 625 грн, про що складено Акт загальної форми № 22/ВЕСЬІ/СМГС__ (а.с. 13).
Стягнення такої неустойки стало підставою для звернення позивачем до суду з позовом.
Розглядаючи спір господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.
Правовідносини, за якими виник спір між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення залізничним транспортом у міжнародному сполученні вантажу, відправником якого є відповідач.
Відповідно ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У ст. 6 Статуту залізниць України (далі - Статут) визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення
Перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. (ст. 4 Статуту)
На території країн, які складають євроазійську транспорту систему, застосовуються дві самостійні системи міжнародного транспортного права, які регулюють діяльність у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом:
1) заснована на Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі по тексту - СМГС, Угода), яка була підписана та набрала чинності 01.11.1951, до якої Україна приєдналась 05.06.1992;
2) заснована на Єдиних правилах до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (далі - ЦІМ), які є Додатком В до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ, Конвенція). Україна приєдналась до Конвенції в редакції Протоколу від 03.06.1999, яким були внесені зміни до Конвенції, на підставі Закону України № 943-ІV від 05.06.2003.
Отже, Україна є учасницею двох міжнародних угод, які регулюють діяльність у сфері перевезення вантажів залізничним транспортом. Зазначені міжнародні договори поширюють свою дію на різні ділянки української залізниці, у зв'язку з чим слід розмежовувати сферу їх застосування.
Згідно із статтею 1 Розділу І "Загальні положення" Угоди Угодою встановлюється пряме міжнародне сполучення для перевезення вантажів по залізницям країн-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 3 Угоди ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1). Перевезення вантажів в прямому міжнародному сполученні відбуваються між станціями, які відкриті для виконання вантажних операцій відповідно до національного законодавства Сторін цієї Угоди, а в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні - за участю водної ділянки шляху, об'явленого Сторонами для таких перевезень (§ 2). Якщо Сторони є одночасно учасниками інших міжнародних угод, які встановлюють правові норми про договір перевезення вантажів залізничним транспортом, то перевезення між станціями залізниць цих Сторін можуть здійснюватися на умовах цих угод (§ 3).
Таким чином, до сфери застосування Угоди входять усі перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між вказаними у другому параграфі статті 3 Угоди станціями, за накладними СМГС та лише по мережі залізниць - країн-учасниць Угоди.
Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) об'єднує в собі: Єдині правила до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ, Додаток А до Конвенції) та Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ Додаток В до Конвенції).
Відповідно до § 6 статті 1 Розділу І Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ - Додаток В до Конвенції) кожна держава, що підписала Конвенцію про транзитні міжнародні перевезення вантажів, згідно із цими Єдиними правилами, може при поданні заяви про приєднання до Конвенції заявити, що вона буде застосовувати ці Єдині правила лише до перевезень, що здійснюються на частині залізничної інфраструктури розміщеної на її території. Ця частина залізничної інфраструктури повинна бути точно визначена і бути пов'язана із залізничною інфраструктурою держави-члена. Якщо держава-член робить вказану вище заяву, то ці Єдині правила застосовуються лише за умови:
a) якщо в договорі перевезення передбачені місце прийому вантажу або місце його видачі, а також маршрут перевезення, включені до визначеної інфраструктури або,
b) якщо визначена інфраструктура пов'язує інфраструктуру двох держав-членів і була передбачена в договорі перевезення як маршрут для транзитного перевезення.
Інформація, розміщена на офіційному сайті Міжурядової організації з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), яка утворена державами-членами Конвенції на підставі КОТІФ, (www.otif.org), свідчить про те, що перелік ділянок залізниці України, на які розповсюджується сфера застосування КОТІФ, зокрема Єдині правила до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ), що є додатком В до КОТІФ, був визначений Україною рядом заяв, зроблених на підставі § 6 статті 1 ЦІМ та § 3 статті 24 КОТІФ.
Отже, відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті Міжурядової організації з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), щодо списку залізничних ліній України (List of railway lines Ukraine) з урахуванням останніх змін станом на 12.12.2017, під дію правових положень КОТІФ підпорядковуються транзитні лінії залізниці з шириною колії (далі по тексту - ш.к.) 1435 мм та 1520 мм, розміщені на території України.
Таким чином сфера дії Конвенції та, зокрема, Єдиних правил ЦІМ, до перевезень вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні між державами учасницями Конвенції за накладними ЦІМ, є обмеженою лініями залізниць України, включених у перелік залізничних ліній ЦІМ, та регулюється параграфом 6 статті 1 Єдиних правил ЦІМ. Відповідно сфера застосування Конвенції розповсюджується не на всю залізничну інфраструктуру України, а лише на чітко визначені межі ліній залізниці.
Отже, в якості загального висновку щодо сфер дії та застосування зазначених міжнародних договорів: Угоди та Конвенції слід зазначити, що дія Угоди поширюється на більшу кількість ділянок української залізниці (майже на всі лінії залізниці України), а дія Конвенції з урахуванням міжнародних заяв - на меншу, лише на певні чітко визначені прикордонні ділянки залізниці на заході країни, переважно на ділянки, що мають вузьку ширину колії 1435 мм, а також на ділянки з шириною колії 1520 мм на державному кордоні з Румунією зі станцій Дякове та Вадул-Сірет в Україні та на державному кордоні зі Словаччиною зі станції Ужгород.
У спірних правовідносинах у цій справі вагон із вантажем, який було оформлене як міжнародне перевезення слідував з України в Румунію, порушення щодо нерівномірного навантаження візків були виявлені на території України на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці.
Доказів того, що вагон з вантажем у спірному міжнародному перевезенні був затриманий на прикордонній станції Вадул-Сірет в Україні саме на ділянці залізниці з вузькою шириною колії, яка підпадає під сферу дії КОТІФ, матеріали справи не містять.
Отже, у випадках, якщо перевезення вантажу здійснюється залізницями як країн-учасниць Угоди, які одночасно є учасниками інших міжнародних Угод, зокрема Конвенції, до країн, які не є учасниками Угоди, а є учасниками інших міжнародних угод, то перевезення вантажу підлягає правовому регулюванню наступним чином: перевезення вантажу по мережі залізниць країни-учасниці Угоди до станції призначення по СМГС здійснюються за положеннями Угоди, а після здійснення перевідправлення (перевантаження в інші вагони, зміни колісних пар) в місці приймання вантажу згідно з ЦІМ на ділянці залізниці, що віднесена до списку ліній ЦІМ, - за положеннями ЦІМ КОТІФ.
У пункті 1 накладної ЦІМ/СМГС за № 835140 від 26.08.2022, що підтверджує перевезення вантажу у спірних правовідносин, відправником є ТОВ "ЛНЗ Агро Трейд". У пункті 29 накладної ЦІМ/СМГС місцем перевідправлення зазначено станцію Вадул-Сірет (експ. ЧФР).
Враховуючи станцію, на якій було виявлено нерівномірне навантаження візків (станція Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці), суд доходить висновку, що вантаж не був переданий для перевідправлення до місця приймання вантажу згідно з ЦІМ (станція Вадул-Сірет).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази затримання вагонів з вантажем у спірному міжнародному перевезенні на прикордонній станції Вадул-Сірет в Україні саме на ділянці залізниці з вузькою шириною колії, яка підпадає під сферу дії КОТІФ, та враховуючи те, що перевідправлення вантажу згідно з ЦІМ не здійснювалось, а вантаж не був переданий на ділянку залізниці, що віднесена до списку залізничних ліній ЦІМ, які підпадають від сферу регулювання КОТІФ, тому до спірних правовідносин, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні, слід застосовувати Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (зі змінами внесеними до Угоди 06.06.2014 та 16.10.2015), учасником якої є Україна. (далі - Угода)
Вказаним спростовуються доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин КОТІФ.
Зазначені висновки неодноразово формулювалися Верховним Судом, зокрема у справах № 904/10497/16 постанова від 12.04.2018, № 921/333/17-г/14 постанова від 26.04.2018 та ін.
Відповідно до абз. 1 ст. 1, § 3 ст. 14 Угоди, даною Угодою встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезень вантажів по залізницям. Укладення договору перевезення підтверджується накладною.
У § 1 ст. 15 Угоди встановлено, що в накладній повинен міститись визначений перелік відомостей в тому числі: найменування вантажовідправника, найменування вантажу і його код, вид упаковки.
Згідно з § 2 ст. 15 Угоди, в накладній крім відомостей перерахованих у § 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститись такі відомості: заяви відправника що стосуються вантажу та інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України.
У § 1 ст. 23 Угоди визначено, що перевізник має право перевірити чи дотримані відправником правила перевезення і відповідає відправка даним вказаними відправником у накладній.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України)
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). (ст. 920 ЦК України)
Відповідно до п. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
У § 5 ст. 31 Угоди передбачено, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
Відповідно до п. 7.1 розділу 2 (накладна) Правил перевезення вантажів додаток 1 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразка за формою, наведеною в додатку 1 до цих правил. Накладна оформлюється і пред'являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником і перевізником відповідно до приписів цих правил.
Згідно з п. 3.10.3 глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення, вантаж у вагоні розміщують рівномірно по всій площі підлоги вагона висотою навантаження не менше ніж на 100 мм нижче дверного огородження.
У п. 4.3 глави 1 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення "Технічні умови розміщення та кріплення вантажів" передбачено, що загальний центр ваги вантажів повинен розташовуватися, як правило, на лінії перетину поздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. У випадках, коли дана вимога не може бути виконана з об'єктивних причин (геометричні параметри вантажу, умови розміщення та кріплення), допускається зміщення центру ваги вантажів щодо поздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. Допустима величина зміщення центру ваги в поздовжньому напрямку (відносно поперечної площині симетрії) при навантаженні вантажу і при перевірках на шляху прямування визначається відповідно до таблиці 9 в залежності від загальної маси вантажу у вагоні.
У відповідності до Міждержавного стандарту ГОСТ 22235 у випадку необхідності несиметричного розташування вантажу у вагоні різниця у завантаженні візків не повинна перевищувати для 4-вісних вагонів - 10 т; 6-вісних - 15 т; 8-вісних - 20 т. При цьому нагрузка, що припадає на кожний візок, повинна бути не більше половини вантажопідйомності вагону.
Вказане повністю спростовує доводи відповідача, який цитує лише перший абзац п. 4.3. глави 1 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення "Технічні умови розміщення та кріплення вантажів", тоді як саме у другому абзаці визначено недопустимість перевантаження одного із візків понад половину вантажопідйомності вагону, що і виявлено представниками перевізника.
Відповідно до § 3 ст. 19 Угоди, особа, яка здійснює навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження.
Згідно з § 1 ст. 23 Угоди, перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.
Відповідно до § 2 ст. 23 Угоди, якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому ст. 31 Сплата провізних платежів і неустойок і ст. 32 Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально.
Як встановлено судом, Актом загальної форми № 582 від 31.08.2022 перевізником встановлено, що у вагоні № 95986766 виявлена різниця навантаження візків 2 650 кг, що перевищувала половину вантажопідйомності на вагон 625 кг, тобто мала місце комерційна несправність, що загрожувала безпеці руху.
Відповідач стверджує, що перевантаження візків не становить небезпеку для руху.
Дійсно в Угоді не визначено, які саме обставини загрожують безпеці руху. Проте такі обставини встановлюються у кожному конкретному випадку.
Так Угодою встановлено вимоги для навантаження вагонів, в тому числі недопущення перевантаження візків, саме з метою запобігання можливим перекосам, збільшення навантаження на залізничну колію, тощо, що безпосередньо і забезпечує безпеку руху, тому недотримання таких вимог очевидно є обставинами, що загрожують безпеці руху.
Твердження відповідача про можливість зміщення вантажу (пшениці) під час руху суд оцінює критично, оскільки відповідно до накладної № 835140 перевозився вантаж у п'яти вагонах і лише в одному виявлено різницю навантаження візків, вага одного з яких перевищує половину вантажопідйомності вагону.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
П. 1.2, 2.1 Правил комерційного огляду поїздів і вагонів передбачено, що комерційний огляд поїздів здійснюється на пунктах комерційного огляду, які розташовуються на залізницях таким чином, щоб був забезпечений огляд всіх поїздів, що надходять на залізницю та відправляються зі станції, а також при перевезенні вантажів в межах однієї залізниці. Всі вагони, які прибувають і відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду, повинні оглядатися у комерційному відношенні.
З викладеного випливає, що перевізник одразу міг не встановити таку комерційну несправність, вагонів, а тому позивач здійснюючи комерційний огляд на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці відповідно до вимог Правил комерційного огляду поїздів і вагонів виявив відповідні порушення.
Вказане спростовує доводи відповідача, що, прийнявши вантаж, перевізник погодився, що вантаж завантажено рівномірно.
Крім того, відповідно до п. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Водночас, встановлена даною нормою відповідальність вантажовідправника за неправильність даних накладною не ставиться в залежність від факту прийняття перевізником товару за такою накладною.
Суд звертає увагу на те, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
За приписами вказаної норми, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, в тому числі для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Правила складання актів (ст. 129 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за №567/6855.
Твердження відповідача про необхідність направлення йому Акту не підтверджується вказаними правилами. Суд враховує, що Акт підписано 31.08.2022, позов подано до суду 07.02.2023, відтак з 07.02.2023 відповідач був обізнаний про Акт проте не вчинив жодних дій щодо його оскарження.
Щодо невключення таких штрафних санкцій до накопичувальної картки, то штрафна санкція не є узгодженою платою, тому у позивача відсутні були правові підстави для включення їх до накопичувальної картки.
Водночас щодо здійснення компенсацій чи відшкодування за проведення маневрової роботи, зважування вагонів, їх перезавантаження для усунення нерівномірності завантаження, то плата за вказані роботи включена у накопичувальну картку відповідача, що підтверджується наданими позивачем доказами (а.с. 115-116).
Згідно з п. 5 параграфа 3 ст. 16 Угоди про міжнародне вантажне сполучення відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту зазначених відправником у накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що виникли обставини, які загрожують безпеці руху. Неустойка за пунктами 1, 2, 4, 5 цього параграфа стягується відповідно до приписів статті 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику, який виявив таке порушення.
Відповідно до параграфу 5 ст. 31 Угоди, провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
Неустойка по пунктам, зокрема, 5 даного параграфа стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено надлишок.
Отже, відповідна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якими чітко визначено розмір штрафу.
Провізна плата вагону відповідно до відомості вагонів ЦІМ/СМГС 49 725 грн, п'ятикратна сума складає 248 625 грн.
Твердження відповідача про необхідність існування обох умов, визначених у параграфі 3 статті 16 Угоди, яка називається "Відповідальність за відомості, внесені у накладну", тобто щоб і існувала неправильність, неточність або неповнота вказаних відправником у накладній відомостей (1) і виникли обставини, що загрожують безпеці руху (2), суд вважає помилковим.
Так, дійсно, відомості щодо навантаження візків не зазначаються у залізничній накладній та відомості вагонів ЦІМ/СМГС до неї, проте, як з'ясовано вище, нерівномірне навантаження візків є достатньою обставиною, що може спричинити небезпеку руху.
Відтак, суд доходить висновку, що достатнім для встановлення відповідальності за п. 5 параграфа 3 ст. 16 Угоди є встановлення факту обставин, що загрожують безпеці руху.
Вказане підтверджується судовою практикою в аналогічних справах: постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 918/348/21, постанова Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі № 905/467/20, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2023 у справі № 904/1602/22).
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Представницею відповідача у судових дебатів заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на підставі в порядку ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки ситуація з неправильного навантаження візків склалася не з вини відповідача.
В обґрунтування такого клопотання адвокат Кравченко М.О. зазначила, що вантаж, який був відправлений за накладною № 835140 від 30.08.2022 з незалежних від відповідача, як експедитора, причин, став предметом дій за наслідками Розпорядження Дніпропетровської ОВА, тобто перебування зерна пшениці та його навантаження саме на ТОВ "ДМК "Дніпромлин" не залежало від волі відповідача чи власника зерна та було спричинене виключно винесеним рішенням Дніпропетровської ОВА.
На підтвердження вказаного відповідачем подано до відзиву такі докази:
- Лист від 18.03.2022 № МЮ-13/13 за підписом начальника служби комерційної роботи та маркетингу Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ "Українська залізниця" Дмитра Цапа адресований директору "ЛНЗ Агро Трейд" Вікторії Сандизі, у якому повідомляється, що керуючись Законами України "Про оборону України", "Про правовий режим воєнного стану", указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а також на виконання розпорядження голови облдержадміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 11.03.2022 "Про вжиття заходів схоронності майна в умовах воєнного стану", згідно до листа Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 11.03.2022 № 91/0/526-22, вагони [...міститься перелік вагонів...] були перенаправлені на станцію Дніпро-Головний одержувачу Дніпропетровська обласна військова адміністрація, з подачею на під'їзну колію ТОВ "ДМК "ДНІПРОМЛИН", для відповідального зберігання, про що начальникам станцій відправлення Віринський завод Півд. та Білопілля Півд. було надане оперативне повідомлення від 15.03.2022 № 145 щодо необхідності повідомлення вантажовідправника про переадресування вказаних вище вагонів. Згідно з розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 12.03.2022 3 41/0/527-22, майно-вантаж з зазначених вище вагонів, буде примусово відчужено на користь територіальної оборони...";
- Розпорядження від 17.04.2022 № 138/0/527-22 начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації "Про втрату чинності розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 12.03.2022 № 41/0/527-22", яким постановлено:
1. Визнати таким, що втратило чинність, розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 12.03.2022 № 41/0/527-22 "Про примусове відчуження майна";
2. Зобов'язати ТОВ "ДМК "Дніпромлин" (ЄДРПОУ 43846603) повернути передане на відповідальне зберігання майно, визначене розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 12.03.2022 № 41/0/527-22 "Про примусове відчуження майна" та додатком до нього, власникам майна (вантажовідправникам).
Залучити власників майна або вантажовідправників до участі у завантаженні майна у вагони. Передачу майна оформити відповідними актами приймання-передачі.
3. Регіональній філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" вжити заходів із транспортування вагонів з майном, визначеним розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 12.03.2022 № 41/0/527-22 "Про примусове відчуження майна" та додатком до нього, за призначенням, або за заявками вантажовідправників, або власників майна.
Із вказаного судом встановлено, що вантаж відповідача був примусово вивантажений у Дніпропетровській області на виконання розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 12.03.2022 № 41/0/527-22 "Про примусове відчуження майна", а в подальшому, після того, як таке розпорядження визнано таким, що втратило чинність, відповідальні особи ТОВ "ДМК "Дніпромлин" на виконання п. 2 розпорядження від 17.04.2022 № 138/0/527-22 начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації за участю вантажовідправника повторно навантажували зерно, яке було транспортоване позивачем, як перевізником, уповноваженим п. 3 розпорядження від 17.04.2022 № 138/0/527-22 начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації зі станції Дніпро-Головний, що підтверджується накладною № 835140 (а.с. 11) до місця прибуття - Дорнешть.
Відтак суд погоджується із відповідачем, що навантаження здійснювалося в нестандартних умовах, особами, на які ТОВ "ЛНЗ Агро Трейд" не мав впливу та контролю (працівниками ТОВ "ДМК "Дніпромлин") виключно за розпорядженням начальника ОВА, без будь-яких письмових домовленостей з самим вантажовідправником, представник якого лише був присутній при завантаженні, проте не здійснював самі дії по навантаженню вантажу та не мав повноважень керувати працівниками ТОВ "ДМК "Дніпромлин".
Водночас за наявності відомостей у залізничній накладній, що саме ТОВ "ЛНЗ Агро Трейд" є відправником, саме на нього покладається відповідальність за нерівномірне завантаження візків, що досліджено і встановлено вище.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, норма частини 3 ст. 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18)
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 при з'ясуванні можливості зменшення штрафу за прострочення доставки вантажу, що покладений на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" і дійшов висновку щодо можливості зменшення таких штрафних санкцій на 50 %.
Вказане, крім іншого, доводить можливість зменшення штрафних санкцій відповідно до норм ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, які визначені законодавством, яке регулює перевезення вантажів на залізниці (Статуту залізниць України та Угоди).
Можливість та правомірність зменшення таких штрафних санкцій підтверджується чисельною практикою Верховного Суду (постанови у справах № 904/1725/22 від 21.04.2023, № 904/124/22 від 20.04.2023 та ін.) та практикою судів апеляційної інстанції (постанови у справах № 910/4744/22 від 25.05.2023; № 904/547/22 від 18.05.2023, № 905/2149/21 від 19.05.2023, № 910/6528/22 від 03.05.2023).
Отже, досліджені обставини суд вважає об'єктивними підставами для зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на відсутність існування збитків, що завдані позивачеві та враховуючи інтереси відповідача. Так суд враховує, що дії по вивантаженню та завантаженню вантажу відповідача у Дніпропетровській області особами, які не несуть відповідальність за рівномірність навантаження вагонів, здійснені поза волею відповідача, а на виконання розпоряджень начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації.
Також суд враховує, що відповідно до доказів, поданих самим позивачем, відповідач сплатив за всі дії щодо зважування, перезавантаження, маневрування вагону тощо у зв'язку із виявленим порушенням - нерівномірним завантаженням візків у вагоні. Відтак відповідач добросовісно виконав свої зобов'язання і жодним чином не ухилявся від виконання своїх обов'язків за договором перевезення. Щодо акту про сплату штрафних санкцій, то як повідомила представниця позивача у судовому засіданні, такий акт відповідачеві попередньо не пред'являвся, вимога про стягнення штрафних санкцій відповідачеві до подання позову не виставлялася. Про нараховані штрафні санкції відповідач дізнався лише зі змісту позову під час звернення з ним до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити усне клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 124 312,50 грн, що є 50% від загальної суми штрафних санкцій, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
За викладених обставин суд задовольняє позов частково на суму 124 312,50 грн.
На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається повністю на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛНЗ Агро Трейд" (ідентифікаційний код 38223908, вул. Першотравнева, буд. 1, кв. 14, с. Лебедин, Шполянський р-н, Черкаська обл., 20635) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03680) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49038) 124 312,50 грн неустойки, а також 3 729,38 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам.
Повне рішення складено та підписано 08.06.2023.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА