Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05.06.2023м. ХарківСправа № 922/2698/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
секретар судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Демченко Олександр Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Комунальне підприємство «Харківводоканал» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715)
про Стягнення коштів
за участю представників:
позивача -Утюгов Б.О. (на оголошення рішення не з'явився)
відповідача - Лисенко В.С.
До Господарського суду Харківської області через програму "Електронний суд" надійшла позовна заява ФОП Демченко О.М. про стягнення з Комунального підприємства "Харківводоканал" заборгованості за договором №9/9-ПЦ/21 від 06.09.2021 в розмірі 10 941 300,00 грн, 8 871 51,15 грн інфляційних, 100 815,48 грн 3% річних.
Судові витрати по сплаті 178 939,00 грн судового збору та витрат на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 200 000,00 грн просить покласти на відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 29.12.2022 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/2698/22 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2023 було залишено позовну заяву без руху.
13.01.2023 позивачем подано до Господарського суду Харківської області заяву (вх. № 890) про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.01.2023 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №2700 від 06.02.2023).
01.03.2023 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив (вх. № 4949).
13.03.2023 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив (вх. №6082/23)
Позивачем подано клопотання (вх. №8906 від 11.04.2023) про долучення до матеріалів справи постанови Верховного суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22, прийнятої з аналогічних правовідносин.
Вказане клопотання задоволено судом протокольною ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 12.04.2023.
Також позивачем подано заяву про стягнення судових витрат вх. №9005 від 12.04.2023.
Ухвалою суду від 12.04.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
05.05.2023 відповідачем подано клопотання (вх. №11294) про зменшення витрат на правничу допомогу.
19.05.2023 відповідачем подано заяву (вх. №12635) про зменшення річних та інфляційних втрат.
Підставою подання цього позову стало невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №9/9-ПЦ/21 від 06.09.2021 року, що полягає в несплати поставленого Товару.
Позивач вказує, що згідно з умовами Договору ним було передано відповідачу Бензин А-92 за накладними:
- від 01.10.2021 №Т-16174 на суму 1144800,00грн.
- від 08.10.2021 №Т-16289 на суму 1431000,00грн.
- від 22.10.2021 №Т-16455 на суму 1189600,00грн.
- від 02.11.2021 №Т-16610 на суму 594800,00грн.
- від 09.11.2021 №Т-16713 на суму 1223200,00грн.
- від 16.11.2021 №Т-16809 на суму 458700,00грн.
- від 24.11.2021 №Т-16923 на суму 1531000,00грн.
- від 08.12.2021 №Т-17130 на суму 1224800,00грн.
- від 23.12.2021 №Т-17339 на суму 918600,00грн.
- від 12.01.2022 №Т-17507 на суму 1224800,00грн.
загальна вартість яких становить 10941300,00грн.
Умовами розрахунку, а саме п. 4.1 Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки відповідної партії Товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною.
В якості доказів до позову було додано копії видаткових накладних на постачання відповідних партій Товару.
Не погоджується з позицією відповідача про настання для нього обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) на підставі відкритого листа ТПП України від 28.02.2022 року та Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» та вважає, що відповідач не довів, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором.
Заперечує проти клопотань відповідача стосовно зменшення суми нарахованих інфляційних витрат та 3%-річних та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що відповідно до п.5.7 Договору, форма відпуску товару: смарт-карти/талони (далі - талони), однак фактичного відпущення палива Відповідачу по усім виданим талонам не відбулось, оскільки вони програмно були заблоковані Позивачем у його комп'ютерній системі та перестали прийматись на його АЗС.
Вважає, що відповідно до пункту 8.1 договору, з 24.02.2022 автоматично продовжився строк оплати за поставлений товар для накладних які видані після 27.10.2021 (120 днів), у зв'язку з настанням форсмажорних обставин.
Між ФОП Демченко Олександром Миколайовичем (далі - Позивач) та КП «Харківводоканал» (далі - Відповідач) за результатом проведеної процедури публічних закупівель в системі електронних закупівель Prozorro було укладено договір поставки №9/9-ПЦ/21 від 06.09.2021 року (далі - Договір).
Протягом дії Договору сторонами було укладено п'ять додаткових угод:
1. Додаткова угода №1 від 22.10.2021 якою змінено ціну за одиницю товару з 28,62грн. за літр до 29,74грн. за літр;
2. Додаткова угода №2 від 09.11.2021 якою змінено ціну за одиницю товару з 29,74грн. за літр до 30,58грн. за літр;
3. Додаткова угода №3 від 24.11.2021 якою змінено ціну за одиницю товару з 30,58грн. за літр до 30,62грн. за літр;
4. Додаткова угода №4 від 03.12.2021 якою змінено строк поставки товару до 31.12.2022 пункт 5.3 Договору та строк дії Договору до 31.12.2022 - пункт 10.1. Договору.
5. Додаткова угода №5 від 18.12.2020 якою змінено ціну за одиницю товару з 30,62грн. за літр до 31,74грн. за літр.
Також встановлено, що позивачем було передано відповідачу Бензин А-92 за накладними:
- від 01.10.2021 №Т-16174 на суму 1144800,00грн.
- від 08.10.2021 №Т-16289 на суму 1431000,00грн.
- від 22.10.2021 №Т-16455 на суму 1189600,00грн.
- від 02.11.2021 №Т-16610 на суму 594800,00грн.
- від 09.11.2021 №Т-16713 на суму 1223200,00грн.
- від 16.11.2021 №Т-16809 на суму 458700,00грн.
- від 24.11.2021 №Т-16923 на суму 1531000,00грн.
- від 08.12.2021 №Т-17130 на суму 1224800,00грн.
- від 23.12.2021 №Т-17339 на суму 918600,00грн.
- від 12.01.2022 №Т-17507 на суму 1224800,00грн.
загальна вартість яких становить 10941300,00грн.
В зазначених вище накладних підставою поставки товару вказано договір поставки №9/9-ПЦ/21 від 06.09.2021.
Приписами ч. ч. 1,2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692, 530 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Досліджуючи договір поставки №9/9-ПЦ/21 від 06.09.2021 судом було встановлено наступне:
- відповідно до пункту 5.7 Договору форма відпуску товару: смарт-карти/талони;
- пунктом 5.8.4 Договору передбачено, що передача покупцю товару за талонами здійснюється на АЗС шляхом заправки автотранспорту та механізмів покупця;
- пунктом 5.8.5 Договору передбачено, що талон, наявний у покупця, є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у талоні об'єму і марки товару, після чого обов'язки постачальника щодо поставки відповідної партії товару вважаються виконаними та товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем.
Разом з тим, судом встановлено факт передачі товару (у Договорі сторони визначили товаром бензин) на підставі видаткових накладних, які були надані позивачем у підтвердження поставки та факт підписання вказаних документів відповідачем не спростовано.
Згідно з п. 4.1 Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з ДАТИ поставки відповідної партії Товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною.
Пунктом 4.3 договору сторони дійшли згоди, що обов'язок Покупця прийняти та оплатити поставлений товар виникає лише у випадку поставки Товару, який повністю відповідає вимогам, передбаченим даним договором, а також після надання документів, зазначених у п. 5.2 Договору.
Тобто, для виникнення у відповідача обов'язку по оплаті товару та застосування п. 4.1 договору слід встановити ДТУ поставки товару, оскільки саме з цієї дати починається строк виконання обов'язку відповідачем по оплаті товару.
Також цим договором сторони узгодили алгоритм отримання товару та його оплати (п.5.9.6)
Так п. 5.10 Договору встановлено, що ДАТОЮ поставки є дата передачі товару покупцю згідно видаткової накладної, підписаної обома сторонами та надання покупцю документів, передбачених п. 5.2.
Згідно п. 5.2 договору Постачальник при поставці кожної партії Товару зобов'язаний надати Покупцю відповідні товаророзпорядчі та товаросупровідні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, документ, який підтверджує якість товару: паспорт якості.
Пунктом 5.15 Договору сторони дійшли згоди, що при ненаданні Постачальником зазначених у п. 5.2 цього Договору документів на партію товару, поставка вважається НЕЗДІЙСНЕНОЮ, а зобов'язання Постачальника з поставки- НЕВИКОНАНИМИ до надання Постачальником вищевказаних документів.
При цьому заме на Постачальника (позивача) покладається обов'язок забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим договором, разом з усіма документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до вимог чинного в України законодавства (п. 6.3.1 договору).
Позивачем ні до своєї позовної заяви, ні під час розгляду справи не були надані суду будь-які докази виконання ним п. 5.2 Договору, крім видаткових накладних, а саме передачі Покупцю відповідних товаророзпорядчі та товаросупровідних документів таких як рахунок-фактуру документів які підтверджують якість товару, таких як паспорт якості.
Видаткові накладні які подані позивачем не містять посилання на передачу разом з товаром, цих документів.
За таких обставин, поставка є нездійсненою, а зобов'язання Постачальника з поставки невиконаними в повному обсязі, як то передбачають вимоги договору, а тому ДАТА поставки товару, з якої починається строк на виконання обов'язку у Покупця оплатити цей товар не настала.
Таким чином, суд дійшов висновку, що термін виконання вказаних у позові зобов'язань у відповідача ще не настав, саме у зв'язку з тим, що згідно умов договору, поставка є нездійсненою, а зобов'язання Постачальника з поставки невиконаними в повному обсязі, а не наявністю форсмажорних обставин на які посилається відповідач, а тому звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним, що є підставою для відмови в задоволенні його вимог.
Щодо посилання позивача на необхідність застосування судової практики у подібних правовідносинах, суд зазначає, що Верховним судом при розгляді справи №922/1093/22 не досліджувались умови договору щодо фактичного та повного виконання обов'язку по поставці товару та не надавалося висновків з цього приводу, які б суд мав, на думку позивача, застосувати при розгляді справи №922/2698/22.
Також, судом не приймаються доводи відповідача стосовно необхідності дослідження і встановлення обставин щодо реального руху товару за спірною поставкою, оскільки, сторони у Договорі чітко визначили, що строк оплати пов'язаний з датою поставки є дата передачі товару покупцю згідно видаткової накладної, підписаної обома сторонами та надання покупцю документів, передбачених п. 5.2., а відпуск/не відпуск бензину безпосередньо на АЗС позивача за талонами не нівелює обов'язок відповідача в силу приписів пункту 4.1 Договору розрахуватися за партію товару на підставі видаткових накладних після настання строку на його виконання.
Також, судом було оцінено наданий позивачем до відповіді на відзив, в підтвердження своїх вимог, акт звірки взаєморозрахунків, який не є первинним документом, що підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачеві з дотриманням всіх умов договору, а відтак не доводять настання обов'язку останнього сплатити заявлену суму.
Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов'язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.
Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.
Оскільки, суд дійшов висновку що термін виконання вказаних у позові зобов'язань у відповідача ще не настав, підстави для нарахування позивачем на заявлену суму боргу 3% річних та інфляційних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, також відсутні.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, підсумовуючи викладене вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволеннюу повному обсязі.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” №133/2022 від 14.03.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 17.05.2022, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022№ 2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі господарського суду з міркувань безпеки, та постійними повітряними тривогами, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
05.06.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу покладаються судом на позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні його вимог.
Відповідачем не було заявлено про понесення ним судових витрат.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 185, 191, 192, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець Демченко Олександр Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Комунальне підприємство «Харківводоканал» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715)
Повне рішення складено "08" червня 2023 р.
Суддя С.А. Прохоров