просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
07 червня 2023 року м.Харків Справа № 913/269/22
Провадження №30/913/269/22
Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши заяви б/н від 29.05.2023 Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду у справі за позовом
Акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м. Київ
до першого відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля», с. Привілля Троїцького району Луганської області
до другого відповідача - ОСОБА_1 , с. Привілля Троїцького району Луганської області
про стягнення 10000000 грн 00 коп.
Секретар судового засідання Ліна Терещенко
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув,
від першого відповідача: представник не прибув,
від другого відповідача: представник не прибув,
Господарський суд Луганської області рішенням від 22.03.2023 позовні вимоги Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 задовольнив повністю. Суд стягнув солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» суму 10000000 грн 00 коп. в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 202.51047/FW202.1429 від 26.11.2021, а також судовий збір у сумі 150000 грн 00 коп.
29.05.2023 представник Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 - адвокат Наумов Д.С., звернувся до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із заявами б/н від 29.05.2023 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік.
Перший відповідач в обґрунтування заяви зазначає, що станом на сьогоднішній день залишається заборгованість по кредиту згідно із судовим рішенням у розмірі 10000000 грн 00 коп. Така ситуація склалася у зв'язку із повномасштабним вторгненням росії в Україну та знаходженням підприємства зі всіма виробничими потужностями на окупованій території України, у зв'язку з чим неможливо здійснювати господарську діяльність та отримувати будь-які кошти. Крім того, діяльність підприємства повністю зупинена відповідно до наказу. Виробництво законсервоване, але продукція, яка вироблена за кредитні кошти, збережена, проте реалізація її в окупації неможлива через те, що податки будуть сплачені ворогу. Інших доходів на неокупованих територіях підприємство не має. Підприємство не входить до груп під спільним контролем контрагентів, що мають джерела доходів на неокупованій частині України. Заставлене майно за кредитом знаходиться також на окупованій території. Після деокупації території підприємство має намір повністю та добровільно погасити борг, але на даний час це неможливо. У разі ненадання відстрочення виконання рішення господарство опиниться у катастрофічному положенні, буде накладено арешт на всі рахунки та майно, що призведе до повного знищення провідного сільськогосподарського виробника Луганської області. Разом з тим, застосування відстрочки виконання рішення суду не завдають шкоди стягувачу, який входить до складу ProCredit Holding, що працює у країнах східної та південно-східної Європи, Південної Америки та Німеччині та має великі загальні активи. Перший відповідач звертає також увагу на рекомендації Національного банку України від 15.05.2023 «Про взаємодію з боржниками» для банків щодо застосування процедур примусового стягнення заборгованості з боржника/поручителів/заставодавців із високою вірогідністю не дасть змоги отримати кошти в рахунок погашення боргу, оскільки відсутні джерела погашення заборгованості тощо. Вини першого відповідача у створенні обставин, за яких виконати зараз рішення суду, не має.
Другий відповідач в обґрунтування своєї заяви зазначає, що він знаходиться в дуже скрутному становищі з 24.02.2022 повномасштабного вторгнення росії в Україну. Село Привілля, де він зареєстрований, знаходиться на окупованій території України. Знаходячись на окупованій території другий відповідач на немає можливості заробляти будь-які кошти, а підприємство, власником якого є другий відповідач, не здійснює господарську діяльність. Єдиним джерелом, з якого другий відповідач отримував доходи - це дивіденди від ПСП «Агрофірма Привілля», яке також знаходиться на окупованій території. На не окупованих територіях другий відповідач доходів не має. Вини другого відповідача у створенні обставин, за яких виконати зараз рішення суду, не має. Перший відповідач звертає також увагу на рекомендації Національного банку України від 15.05.2023 «Про взаємодію з боржниками» для банків щодо застосування процедур примусового стягнення заборгованості з поручителів із високою вірогідністю не дасть змоги отримати кошти в рахунок погашення боргу, оскільки відсутні джерела погашення заборгованості тощо.
Згідно із протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 заяви передано на розгляд судді Голенко І.П.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 30.05.2023 прийняв до розгляду заяви про відстрочення виконання рішення та призначивдо розгляду у судовому засіданні на 07.06.2023 о 10 год. 25 хв. Суд визнав явку сторін необов'язковою.
Позивач був повідомлений про розгляд заяв шляхом надсилання ухвали суду від 30.05.2023 на електронну пошту 21677333@mail.gov.ua .
Відповідачі були повідомлені про розгляд заяв шляхом надсилання ухвали суду від 30.05.2023 в підсистему ЄСІТС «Електронний суд» їх представника - адвоката Наумова Д.С., що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету.
У судове засідання 07.06.2023 сторони участі своїх представників не забезпечили.
05.06.2023 позивачнадіслав на електронну пошту суду письмові пояснення б/н від 05.06.2023, підписані кваліфікованим електронним підписом, у яких заперечує проти задоволення заяв про відстрочення виконання рішення. Позивач зазначає, що 08.08.2022 ПСП «Агрофірма Привілля» була зареєстрована за законодавством росії, що підтверджується випискою з російського реєстру. Відомості про другого відповідача також містяться в даному реєстрі як про учасника юридичної особи. У даній виписці містяться відомості про те, що перший відповідач обліковується у нелегітимному податковому органі ЛНР як платник податків, що свідчить про ймовірність здійснення ним господарської діяльності та отримання коштів на окупованій території.Позивач також зазнав збитків у зв'язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну, але банк продовжує здійснювати свою діяльність, сплачувати податки в Україні та продовжує підтримувати український бізнес.Відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 дозволить встановити ймовірно належне відповідачам майно на неокупованій території України, що дозволить звернути стягнення на таке майно та покрити частину або всю частину завданих збитків.
Розглянувши подані відповідачами заяви про відстрочення виконання рішення суду, оцінивши надані сторонами докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Згідно із ст.326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст.331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення - це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, при цьому застосування такого заходу спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
З правового аналізу наведених норм вбачається, відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Зазначена норма не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при застосуванні відстрочення є їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення, що має бути підтверджено відповідними засобами доказування, зокрема, до заяви повинні бути додані як докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення у даний час.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява № 22774/93, пункт 74).
Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви, зокрема, про відстрочення виконання рішення суду, є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що обставини, які зумовлюють надання відстрочення виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та 03.09.2020 у справі № 905/30/16.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Боржники (відповідачі у цій справі) обґрунтовують заяви про відстрочення виконання рішення суду неможливістювиконання у зв'язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну. Ця обставина призвела до повного зупинення діяльності підприємства та скрутного матеріального становища, оскільки підприємство зі всіма виробничими потужностями та його керівник опинилися на окупованій території України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Президент України указом від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, ввів в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, 18.04.2022, 17.05.2022, 12.08.2022, 07.11.2022, 11.02.2023, 01.05.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Згідно із інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження першого відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» є: 92123, Луганська область, Троїцький район, с. Привілля, буд. 14.
Основний вид діяльність цього підприємства це вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
За інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру другий відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Троїцьку селищну територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25.04.2022 (у редакції наказу від листопада 2022 року).
Село Привілля Троїцького району Луганської області, де зареєстровані боржники, з березня 2022 року перебуває в тимчасовій окупації та районі проведення бойових дій.
Ці обставини в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Діяльність ПСП «Агрофірма Привілля» повністю зупинена на час тимчасової окупації відповідно до наказу № 14-П від 16.03.2022. Цей факт свідчить про відсутність доходів у підприємства та, як наслідок, відсутність дивідендів у власника підприємства ОСОБА_1 , що підтверджує незадовільний матеріальний стан останнього.
Крім того, суд також враховує, що заборгованість відповідачів у даній справі виникла в період дії воєнного стану (у листопаді 2022 року).
Вини відповідачів у створенні обставин, за яких зараз неможливо виконати рішення суду, немає.
Відповідно до рекомендацій Національного банку України № 32-0009/33710 від 15.05.2023 застосування стандартних інструментів реструктуризації за такими боржниками, які постраждали від наслідків збройної агресії росії, основні активи яких на сьогодні втрачені/зруйновані/розташовані на окупованих територіях або в зоні бойових дій, що стало наслідком зупинення діяльності таких боржників та втрати ними платоспроможності наразі неможливе, оскільки немає джерела погашення заборгованості, а застосування процедур примусового стягнення заборгованості з боржника/заставодавців/поручителів із високою вірогідністю не дасть змоги отримати кошти в рахунок погашення боргу.
Отже, наведені вище обставини, які об'єктивно не залежать від волі відповідачів, зокрема, введення воєнного стану, зупинення діяльності підприємства, обґрунтовано підтверджують відсутність на даний момент об'єктивної можливості у відповідачіввиконати рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 та свідчать про значне погіршення фінансового стану відповідачів, тобто є винятковим випадком у розумінні ст. 331 ГПК України.
Суд вважає, що дане відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, оскільки відповідачі знаходяться безпосередньо на окупованій території, виробнича діяльність повністю зупинена, через це незадовільний фінансовий стан, в той час, як позивач знаходиться на більш безпечній території та має можливість продовжувати здійснювати свою діяльність в Україні.
Доводи позивача стосовно реєстрації ПСП «Агрофірма Привілля» як юридичної особи за законодавством росії та аналогічні відомості щодо другого відповідача як учасника юридичної особи, а також перебування першого відповідача на обліку у нелегітимному податковому органі ЛНР як платника податків, що свідчить про здійснення ним господарської діяльності та отримання коштів на окупованій території, судом відхиляються, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях, жодними доказами не підтверджено факту здійснення фактичної діяльності підприємства на окупованій території та отримання коштів від діяльності тощо. Те, що позивач зазнав збитків через вторгнення росії в Україну, судом також відхиляються, оскількине доведено належними та допустимими доказами.
Відстрочення виконання рішення для відповідачів у даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, відповідачі лише намагаються через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Тому заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду на один рік підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Заяви б/н від 29.05.2023 Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» та ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду задовольнити.
2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Луганської області від 22.03.2023 у справі № 913/269/22 на один рік - до 22.03.2024 включно.
Ухвала набрала законної сили з моменту підписання суддею - 09.06.2023 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у строк та в порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текс ухвали складено та підписано 09.06.2023.
Суддя Ірина ГОЛЕНКО