ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.06.2023Справа № 910/8979/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу порядку виконання рішення у справі
за позовом Київської міської ради
до Міністерства юстиції України
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Представники учасників справи:
від заявника: не з'явився;
від позивача: Друцька О.Г.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився.
Київська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач) про витребування нежитлового приміщення № 1, 2, 3 (літ. А) загальною площею 3 351,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 11.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 по справі №910/8979/21 позов задоволено. Витребувано нежитлове приміщення № 1,2,3 (літ. А) загальною площею 3 351,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок 11 з чужого незаконного володіння Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141). Стягнуто з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) 48 019 (сорок вісім тисяч дев'ятнадцять) грн. 35 коп. судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 рішення місцевого господарського суду від 04.11.2021 було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25.10.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 910/8979/21 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у цій справі залишено в силі.
01.11.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 року, яке залишено без змін постановою Касаційного господарського суду від 25.10.2022 року, видано накази.
12.05.2023 до Господарського суду міста Києва від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу порядку виконання рішення у справі № 910/8979/21, відповідно до якої заявник просив суд:
-змінити спосіб та порядок виконання наказу Господарського суду м. Києва від 01.11.2022 у справі № 910/8979/21 про витребування нежитлового приміщення № 1,2,3 (літ. А) загальною площею 3 351,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок 11 з чужого незаконного володіння Міністерства юстиції України на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, шляхом внесення запису до відповідного державного реєстру без зобов'язання повернути майно власникові.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що під час розгляду справи № 910/8979/21 представником позивача у судовому засіданні заявлено, що він не має наміру зобов'язувати відповідача повернути спірне нерухоме майно. Крім того, на теперішній час спірне нежитлове приміщення перебуває в управлінні Міністерства Юстиції України. За твердженнями заявника, у разі задоволення вимоги про витребування майна існує лише єдиний шлях його виконання, а саме: внесення запису до відповідного державного реєстру без зобов'язання повернути майно власникові.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 розгляд заяви Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу порядку виконання рішення призначено на 01.06.2023.
26.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення з приводу поданої заяви про зміну способу порядку виконання рішення, відповідно до яких позивач зазначив, що заява про зміну способу порядку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Розглянувши у судовому засіданні 01.06.2023 заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу порядку виконання рішення, суд зазначає таке.
Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 910/8979/21, позов задоволено. Витребувано нежитлове приміщення № 1,2,3 (літ. А) загальною площею 3 351,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, будинок 11 з чужого незаконного володіння Міністерства юстиції України на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь Київської міської ради 48 019,35 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення суду Господарським судом міста Києва 01.11.2022 видано відповідні накази.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частин 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За змістом ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.
Посилання заявника на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц і від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, як на підставу для зміни способу порядку виконання рішення судом відхиляються, враховуючи таке.
Так у наведених правових позиціях йдеться про що те, що належним способом захисту прав у подібних справах є саме витребування майна з незаконного володіння (а не повернення майна), і що задоволення позову само по собі є підставою для внесення відомостей про власника у Державний реєстр речових прав.
У постановах від 30 травня 2018 року та від 14 січня 2020 року у справі №2-690/11, від 13 листопада 2019 року у справі №314/738/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення про витребування нерухомого майна повинно виконуватись державним виконавцем в порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому поняття «витребування» відповідає поняттю «вилучення та передача предметів», вказаному у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» у переліку заходів примусового виконання рішення.
Також, згідно із висновками Верховного Суду у постановах від 24.06.2021 у справі №914/2614/13 та від 08 червня 2022 року в справі №369/13690/20 рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, вказаних у рішенні.
Таким чином, рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника, передачі його стягувачу та складення відповідного акту.
Враховуючи викладене, заява Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу порядку виконання рішення у справі № 910/8979/21 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зміну способу порядку виконання рішення у справі № 910/8979/21 - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили 01.06.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст складено та підписано 06.06.2023.
Суддя С. В. Стасюк