номер провадження справи 16/21/22
27.04.2023 Справа № 908/2252/22 (908/2026/22)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Ініної І.М., розглянувши матеріали справи № 908/2252/22 (908/2026/22)
за позовом Іноземного підприємства «СЖС Україна» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103, код ЄДРПОУ 14367709)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158)
про стягнення 2 468 664,90 грн
в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158), скорочене найменування - ПрАТ «МК «Азовсталь»
Розпорядник майна - арбітражний керуючий Бугулян Олена Анатоліївна (адреса для листування: 04205, м.Київ, вул.Тимошенка, 29Б, оф.113)
У відсутність учасників
Іноземне підприємство "СЖС Україна" (надалі - ІП "СЖС Україна") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (ПрАТ "МК "Азовсталь") про стягнення заборгованості за договором № MIN/44-2018-L від 01.10.2018 у розмірі 2 468 664,88 грн, з яких: заборгованість за надані послуги у розмірі 1 833 956,34 грн, пеня у розмірі 357 292,72 грн, 3% річних в розмірі 28 722,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 248 693,36 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 10.10.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2026/22 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.
Ухвалою від 13.10.2022 суд позовну заяву залишив без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
Ухвалою від 15.11.2022 суд, після усунення позивачем недоліків, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 908/2026/22, присвоїв справі номер провадження 15/163/22. Розгляд справи призначив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.12.2022 о 10.20.
Зазначається, що ухвалою від 21.12.2022 у справі № 908/2252/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника - Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (код ЄДРПОУ 00191158), ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном Боржника, розпорядником майна Боржника призначив арбітражного керуючого Бугулян Олену Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1956 від 19.10.2020, адреса для листування: 04205, м.Київ, вул.Тимошенка, 29Б, оф.113).
Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "МК "Азовсталь" суд здійснив 21.12.2022 (номер публікації 69765).
Частиною 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Частиною 3 статті 7 КУзПБ в редакції до 15.04.2023 унормовано, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Ухвалою від 11.01.2023 (суддя Горохов І.С.) матеріали справи №908/2026/22 за позовом Іноземного підприємства "СЖС Україна" до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення заборгованості в розмірі 2 468 664,88 грн передані до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".
За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2023 розгляд судової справи № 908/2026/22 визначено судді Ніколаєнку Р.А.
З огляду на викладені обставини та правові норми, Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. справу за позовом Іноземного підприємства "СЖС Україна" до ПрАТ "МК "Азовсталь" про стягнення заборгованості в сумі 2 468 664,88 грн прийняв до розгляду в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство ПрАТ "МК "Азовсталь", ухвалив розглядати позов за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, підготовче засідання суд призначив на 21.02.2023 о 12.30.
Суд у зазначеній ухвалі звернув увагу позивача на правові положення ч. 1 ст. 45 КУзПБ щодо заявлення вимог конкурсних кредиторів у справі про банкрутство, повідомив про офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь», що відбулося 19.12.2022 (номер публікації 69739).
Позивач грошові вимоги до ПрАТ «МК «Азовсталь» - боржника у справі про банкрутство № 908/2252/22 станом на дату судового засідання у даній справі не заявив.
Слід зазначити, що наразі в Україні триває воєнний стан, який введений згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався.
Водночас, Господарський суд Запорізької області не зупинив та здійснює судочинство відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи обставини воєнного стану та роз'яснення Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, оприлюднені 04.03.2022.
20.02.2023 на адресу електронної пошти суду від позивача на виконання ухвали від 30.01.2023, надійшли пояснення до позовної заяви (вих.б/н від 17.02.2023) щодо подальшого руху позовного провадження у справі №908/2252/22(908/2026/22) про стягнення заборгованості з відповідача за наявності в провадженні суду справи №908/2252/22 про банкрутство відповідача - ПрАТ "МК "Азовсталь", згідно яких позивач просить продовжити розгляд його позову до відповідача за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ, до надходження до Господарського суду Запорізької області кредиторської вимоги від Іноземного підприємства "СЖС Україна" у справі про банкрутство №908/2252/22, яку Іноземне підприємство "СЖС Україна" має намір якнайшвидше подати з метою реалізації своїх прав та обов'язків, передбачених КУзПБ.
Ухвалою від 21.02.2023 суд відклав підготовче засідання з розгляду в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь» позову Іноземного підприємства «СЖС Україна» до ПрАТ «МК «Азовсталь» до 30.03.2023, 14.30.
Ухвалою від 30.03.2023, зважаючи на встановлені ч.1 ст.195 ГПК України процесуальні строки, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрив підготовче провадження з розгляду в межах справи № 908/2252/22 про банкрутство ПрАТ «МК «Азовсталь» справи за позовом Іноземного підприємства «СЖС Україна» до ПрАТ «Азовсталь» про стягнення заборгованості та призначив справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначив на 27.04.2023 о 10.00.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв, клопотань від відповідача на дату призначеного ухвалою від 30.03.2023 судового засідання не надійшло.
Неявку представника відповідача суд не знайшов перешкодою для розгляду справи по суті та підставою для відкладення судового засідання.
Ухвалою про призначення судового засідання явку в засідання розпорядника майна відповідача, представників позивача, відповідача суд визнав необов'язковою.
Відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання шляхом надсилання ухвали суду за його адресою реєстрації згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адреси електронної пошти, відомості про які наявні у справі.
Доцільно зазначити, що з аналізу положень ст.202 ГПК України слідує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Також суд не знайшов перешкодою для розгляду справи по суті й неявку представника позивача, який також в судове засідання не викликався.
Натомість, суд знайшов наявні у справі докази, заяви сторін по суті справи достатніми для вирішення спору по суті та прийняття судового рішення.
Суд зазначає, що остаточно позовні вимоги Іноземне підприємство «СЖС» - Позивач визначило в заяві про збільшення розміру позовних вимог (б/н від 21.10.2022), яка була прийнята судом (ухвала Господарського суду Запорізької області у складі суді Горохова І.С. від 15.11.2022 у справі № 908/2026/22) та згідно з якою Позивач просить стягнути з ПрАТ «МК «Азовсталь» - Відповідача загальну суму позову в розмірі 2 468 664,90 грн, з яких: заборгованість за надані послуги у розмірі 1 833 956,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 248 693,36 грн, пеня у розмірі 357 292,74 грн та 3% річних у розмірі 28 722,46 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач послався на невиконання Відповідачем зобов'язань з оплати послуг за укладеним сторонами договором № MIN-44/2018-L про надання послуг від 01.10.2018 та утворення у зв'язку з цим заборгованості в сумі 1 833 956,34 грн, що в свою чергу потягло наслідком нарахування за період прострочення пені, 3% річних та втрат від інфляції згідно з умовами цього договору.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (б/н від 06.12.2022), у якому заперечив проти заявлених вимог. Зокрема зазначив, що представлені Позивачем рахунки на оплату не підтверджують надання послуг та за призначенням не відповідають ознакам первинних документів, оскільки ними не фіксується господарська операція і вони носять інформаційний характер. Надані Позивачем акти здачі-прийняття наданих послуг Відповідач також вважає неналежними та недопустимими доказами, оскільки акти з боку Відповідача не підписані. Також Відповідач вважає, що не слід брати до уваги в якості належних доказів представлене Позивачем електронне листування, яке на думку Відповідача не дозволяє встановити правовідносини, саме по яких воно відбувалося, надані на підтвердження надсилання рахунків та актів експрес-накладні Укрпошти Відповідач також не вважає належними доказами, оскільки такі накладні не дозволяють встановити зміст поштових вкладень.
Крім того, Відповідач у відзиві навів про наявність підстав для зменшення неустойки. Послався на наслідки збройної агресії російської федерації проти України, на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75, згідно з яким Маріупольська територіальна громада (місцезнаходження виробничих потужностей підприємства Відповідача) віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Також зазначив, що підприємство зазнало руйнування і було вимушено перейти у режим простою, виробничу діяльність не здійснює, а отже не отримує коштів від контрагентів і стягнення неустойки призведе до погіршення й так скрутного становища. Відповідач просить на випадок вирішення спору на користь Позивача та у разі визнання судом наявності підстав для стягнення пені зменшити розмір пені до одного відсотку від заявленої до стягнення суми.
Позивач, в свою чергу, надав відповідь на відзив (б/н від 09.01.2023), у якій зазначив, що будь-як не заперечує проти того, що рахунок-фактура не є первинним документом. Пояснив, рахунки-фактури видавались одночасно із формуванням відповідних актів здачі-приймання наданих послуг і умови договору між сторонами передбачають використання рахунків як інструменту формалізації вимоги про сплату виконаних послуг. Позивач зауважив, що до позову додані не лише рахунок-фактури, а достатній комплекс доказів, що документують спірні господарські правовідносини, включаючи безпосередньо договір, листування щодо замовлення, листування щодо виконання послуг, результати надання послуг (звіти), листування щодо факту виставлення рахунків та актів, докази направлення відповідної документації Відповідачу. Саме в комплексі наданих доказів вбачається належне документування з боку Позивача здійснених господарських операцій (послуг), які Відповідачем були замовлені, отримані (спожиті), але фактично не оплачені. Щодо не підписання актів здачі-приймання наданих послуг Відповідачем позивач зазначив, що це питання саме до нього (Відповідача), оскільки за умовами договору оформлення (видання) актів покладається саме на виконавця, тобто Позивача, після завершення надання послуг саме Позивач зі свого боку підписує комплект (2 примірника) акту до відповідного обсягу послуг, і за умови неповернення їх замовником послуг (Відповідачем), фізично не може мати в своєму розпорядженні документу за підписами обох сторін. При цьому ж Позивач відзначив, що Відповідач проігнорував визначений сторонами в договорі договірний механізм визнання актів здачі-приймання прийнятими і платіжних зобов'язань узгодженими за принципом «мовчазної згоди», тобто за відсутності зауважень у встановлений строк, у разі коли підписаний примірник акту виконавцю фізично не повернутий. Також Позивач звернув увагу, що правовідносини сторін мали систематичний та однотипний характер і Відповідач не висував заперечень, які висуває наразі, натомість за таких самих обставин виконання договору підписував акти здачі-приймання наданих послуг та здійснював оплату на підставі рахунків.
Фіксування судового засідання 27.04.2023 технічним засобом згідно з ч.3 ст.222 ГПК України не здійснювалась, за наслідками засідання суд ухвалив рішення.
Вивченням матеріалів справи, наданням оцінки правовідносинам сторін, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.
Предметом розгляду справи є позовні вимоги Іноземного підприємства - Позивача до ПрАТ «МК «Азовсталь» - Відповідача про стягнення 2 468 664,90 грн, з яких: заборгованість за надані послуги у розмірі 1 833 956,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 248 693,36 грн, пеня у розмірі 357 292,74 грн та 3% річних у розмірі 28 722,46 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на умовах укладеного сторонами Договору № MIN/44-2018-L про надання послуг від 01.10.2018 (далі - Договір).
Згідно з розд.1 Договору Позивач - Виконавець за Договором взяв на себе зобов'язання надавати послуги по наступних видах продукції: сталь та сировина, коксівно-вугільна продукція, феросплави, обладнання, обумовлені в Додатках до Договору («Послуги та розцінки»), у відповідності до умов Договору та загальних умов надання послуг SGS, копії яких та шаблони звітів («Шаблони № 1, № 2») представлені Замовнику - Відповідачу являються невід'ємними частинами цього Договору. Загальні умови надання послуг SGS доступні на сайті http://www.sgsgroup.com.ua/ru-RU/Terms-and-Conditions.
Додатковою угодою № 7 від 27.03.2019 до Договору сторони внесли до нього зміни, видозмінивши предмет Договору шляхом викладення умов розд.1 Договору в наступній редакції: Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги по наступним видам продукції: тканина, сталь та сировина, коксівно-вугільна продукція, феросплави, обладнання, обумовлені в додатках до цього Договору («Послуги та розцінки»), у відповідності до умов Договору та загальних умов надання послуг SGS. Копії загальних умов та шаблони звітів, що видаються («Шаблони № 1, № 2»), надані Замовнику та являються невід'ємною частиною цього Договору. З відбору проб тканин Замовнику буде представлений Звіт в електронному вигляді встановленої форми. Загальні умови надання послуг SGS…
У п.2.1 Договору зазначено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та буде діяти до 31.12.2019.
Підписані сторонами Договору додаткові угоди до нього № 22 від 01.01.2018 та № 26 від 16.12.2020 свідчать про домовленість сторін продовжити дію Договору до 31.12.2020 та до 31.12.2021 відповідно.
Також Позивач представив додаткову угоду № 31 від 23.12.2021 про продовження терміну дії Договору до 31.12.2022, яка підписана лише з його боку та не підписана з боку Відповідача. Пояснив, що 23.12.2021 направив цю додаткову угоду для підписання Відповідачу електронною поштою і ця угода була Відповідачем погоджена, а також поштою (представив електронне листування та накладну Укрпошти), однак підписаний Відповідачем екземпляр додаткової угоди Позивач так і не отримав, проте у січні, лютому 2022 року сторони продовжували взаємодію за Договором.
На це суд зазначає, що у відповідності до умов п.2.2 Договору цей Договір буде автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить про своє небажання продовжити його, направивши письмове повідомлення про це іншій стороні як мінімум за тридцять календарних днів до закінчення відповідного строку.
Докази припинення Договору у такий спосіб відсутні, натомість матеріали справи свідчать про зворотне.
У розділі 3 Договору сторони визначили умови оплати та загальну суму Договору.
Так, Замовник (Відповідач) має оплачувати послуги Виконавця (Позивача) у відповідності з узгодженими розцінками в сумі, вказаній у виставленому Виконавцем рахунку. Узгоджені розцінки сторони зазначають в Додатках до Договору і при цьому згідно зі ст.524 ЦКУ встановлюють грошовий еквівалент платіжного зобов'язання Замовника (розцінок на послуги Виконавця) в іноземній валюті (доларах США) та зазначають його довідково у відповідних Додатках (п.3.1 Договору).
Сторони домовились про те, що Виконавець має право на свій розсуд змінювати в односторонньому порядку (індексувати) в момент виставлення рахунку розцінку на послуги та визначати таким чином належну до сплати вартість послуг, розраховуючи її на підставі узгоджених сторонами в Додатках розцінок, із застосуванням коефіцієнта, визначеного сторонами як співвідношення курсу гривні України до долару США, встановленого НБУ на день виставлення рахунку, до курсу гривні України до долару США, встановленого на день установлення розцінки (підписання відповідного Додатку) (п.3.2 Договору).
На випадок необхідності перегляду розцінок по інших підставах Виконавець направляє Замовнику нову редакцію відповідного Додатку. Замовник зобов'язаний розглянути запропоновану редакцію та протягом 20 календарних днів підписати або направити Виконавцю письмове повідомлення про відмову від підписання (п.3.3 Договору).
Загальна сума Договору відповідає загальній вартості послуг, наданих Виконавцем Замовнику, та визначається сумою рахунків, виставлених Виконавцем Замовнику (п.3.4 Договору).
У п.4.1, 4.2 Договору сторони домовились, що всі рахунки мають бути виставлені в національній валюті України (гривні) і всі платежі мають здійснюватися Замовником в національній валюті України банківським переказом на поточний рахунок Виконавця в національній валюті згідно реквізитів, зазначених в Договорі та рахунках, які виставляються. Замовник сплачує послуги Виконавця після надання Виконавцем послуг на підставі рахунку протягом 5 банківських днів з дня виставлення рахунку Виконавцем.
Згідно з умовами п.4.5 Договору на підтвердження надання послуг Виконавець одночасно з рахунком на оплату наданих послуг оформлює та направляє Замовнику Акт здачі-приймання послуг в 2-х примірниках, що мають однакову юридичну силу для кожної зі сторін. Акт здачі-приймання наданих послуг має бути підписаний Замовником або повернутий Виконавцю із вмотивованими запереченнями впродовж десяти робочих днів з дати його отримання Замовником. У разі коли у вказаний термін Акт здачі-приймання наданих послуг не підписаний і не повернутий Замовником Виконавцю із запереченнями проти його підписання, послуги вважаються зданими Виконавцем та прийнятими Замовником в повному обсязі та підлягають оплаті.
Представлені Додатки до Договору свідчать про узгодження сторонами переліку та складу інспекційних послуг, пов'язаних із наглядом за вантажними операціями, ідентифікацією вантажів, відбором проб, проведенням аналізів, пломбуваннями, тощо відносно визначених у Договорі та Додатках видів продукції, а також у кожному без виключення випадків - послуги зі складання Звіту про проведену інспекцію.
Також у Додатках узгоджені розцінки вартості обумовлених послуг.
Додатки підписані з обох сторін Договору, скріплені печатками сторін.
На підтвердження виконання робіт за Договором та надання послуг з інспекції, оформлення документації згідно з п.3.1, 4.5 Договору Позивач представив Звіти про інспекцію з додатками до цих Звітів та узгоджено з ними:
- акт приймання-здавання наданих послуг від 10.01.2022 з рахунком № 18015341 від 10.01.2022 на суму 57 184,26 грн зі строком оплати протягом 45 днів (24.02.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 28.01.2022 з рахунком № 18015530 від 28.01.2022 на суму 234 448,45 грн зі строком оплати протягом 30 днів (27.02.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 28.01.2022 з рахунком № 18015532 від 28.01.2022 на суму 387 114,00 грн зі строком оплати протягом 30 днів (27.02.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 28.01.2022 з рахунком № 18015535 від 28.01.2022 на суму 22 610,57 грн зі строком оплати протягом 30 днів (27.02.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 02.02.2022 з рахунком №18015650 від 02.02.2022 на суму 22 088,04 грн зі строком оплати протягом 30 днів (04.03.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 09.02.2022 з рахунком №18015702 від 09.02.2022 на суму 15 199,27 грн зі строком оплати протягом 45 днів (26.03.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 14.02.2022 з рахунком №18015746 від 14.02.2022 на суму 33 641,52 грн зі строком оплати протягом 5 днів (19.02.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 25.02.2022 з рахунком №18015850 від 25.02.2022 р. на суму 545 985,00 грн зі строком оплати протягом 30 днів (27.03.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 25.02.2022 з рахунком №18015856 від 25.02.2022 на суму 384 999,34 грн зі строком оплати протягом 30 днів (27.03.2022),
- акт приймання-здавання наданих послуг від 28.02.2022 з рахунком №18015881 від 28.02.2022 на суму 26 329,43 грн зі строком оплати протягом 10 днів (10.03.2022).
Позивач представив у роздрукованому вигляді електронне листування сторін за Договором, з якого слідує, що сторони активно використовували такий спосіб взаємодії за Договором. Електронні адреси представників Позивача в цьому листуванні походять з доменного імені «@sgs.com», адреси представників Відповідача - з доменного імені «metiiivestholding.com» (до групи компаній Метінвест входить підприємство Відповідача).
В електронному вигляді Відповідач замовлював виконання послуг за Договором (комерційні замовлення по інспекціях), в такому ж вигляді Позивач підтверджував можливість виконання інспекцій та приймав замовлення до виконання, так само сторони погоджували проекти Звітів про інспекції, Відповідач підтверджував прийняття Звітів, електронна форма Звітів про інспекції прямо передбачена Договором в редакції Додаткової угоди № 7.
Також в електронній формі Позивач направив Відповідачу зазначені вище рахунки на оплату з актами приймання-здавання наданих послуг для здійснення оплат та підписання актів з поверненням підписаного екземпляру акту, як то передбачено п. 4.5 Договору.
Крім того, на підтвердження надсилання рахунків та актів, за винятком рахунків та актів від 25.02.2022 та від 28.02.2022, Позивач надав докази надсилання їх Відповідачу поштою - експрес-накладні Укрпошти, відомості у яких узгоджуються з датуванням договірної документації.
Перелічені акти приймання-здавання наданих послуг, представлені Позивачем, з боку Відповідача не підписані та не скріплені його печаткою і на цьому будує свої заперечення Відповідач.
За приписом ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Ст. 79 ГПК України визначає положення щодо вірогідності доказів та встановлює, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ст.86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В даному випадку суд дійшов висновку, що представлені Позивачем докази та пояснення на підтвердження надання ним послуг за Договором на замовлення Відповідача та надсилання відповідних первинних та фінансових документів Відповідачу у їх взаємозв'язку та співставленні є більш як вірогіднішими, ніж міркування та доводи та доводи Відповідача на їх спростування.
Варто зазначити, і це підставно відзначив й Позивач, що Відповідач залишив поза увагою умови з п.4.5 Договору, згідно з якими на випадок коли у десятиденний термін Акт здачі-приймання наданих послуг не підписаний і не повернутий Замовником Виконавцю із запереченнями проти його підписання, послуги вважаються зданими Виконавцем та прийнятими Замовником в повному обсязі та підлягають оплаті.
Будь-яких доказів на підтвердження існування заперечень по актах та по виконаних послугах Позивач не надав.
Для поставлення під сумнів листування сторін за Договором в електронній формі, здійснення у такий спосіб замовлень на послуги Відповідачем, підтвердження їх прийняття до виконання Позивачем, прийняття Відповідачем Звітів Позивача про інспекції, погодження актів, тощо суд не вбачає.
Договір не передбачає умови про взаємодію сторін за Договором виключно у паперовій формі, натомість Договір в редакції Додаткової угоди № 7 передбачає використання електронної форми оформлення документації.
Також за оцінкою доказів у їх сукупності та співставленні вірогіднішим суд знаходить факт надсилання Позивачем/отримання Відповідачем як електронною поштою, так і поштою рахунків з актами приймання-здавання наданих послуг, а отже настання обов'язку з оплати рахунків Відповідачем або надання заперечень по актах.
Варто зазначити, що Договір між сторонами носить триваючий, однотипний характер, про що в першу чергу свідчить зміст Додатків, Додаткових угод до Договору, які укладалися періодично та якими сторони домовлялися про обсяг та вартість послуг, оновлювали види послуг, інш.
Позивач представив низку актів приймання-здавання наданих послуг до Договору періоду 2021 року, які підписані Відповідачем та скріплені його печаткою. Згідно з цими актами Позивач надавав, а Відповідач прийняв аналогічні тим, що є предметом доказування у даній справі, послуги за Договором.
Слід додатково звернути увагу, що вартість послуг узгоджувалась сторонами у Додатках, Додаткових угодах до Договору заздалегідь до замовлення Відповідачем фактичного виконання Позивачем також попередньо обумовлених робіт (послуг).
Суд не залишає поза увагою, що обставини двостороннього оформлення документації по спірних актах та строк оплати припали на початок загальновідомих подій, за яких в Україні введено воєнний стан, бойових дій у м.Маріуполі Донецької області, яке є колишнім місцезнаходженням та містом виробничих потужностей підприємства Відповідача.
Однак суд вважає, що Позивач не має бути позбавлений права на отримання оплати за послуги, факт замовлення та надання яких вірогідно та переконливо підтверджується наданим Позивачем обсягом доказів, на відміну від аргументів Відповідача на спростування обов'язку Відповідача з оплати.
Як вбачається, по виконанню Договору та оплаті послуг за попередні періоди спору немає.
Більш того, Позивач надав виписку ПАТ «МТВ Банк» за рахунком за період з 01.01.2022 по 16.09.2022, згідно з якою Відповідач в січні та на початку лютого 2022 року здійснював оплату послуг за Договором (в сумах 14 714,09 грн, 1 010 053,73 грн, 127 032,20 грн, 87 205,82 грн, 44 222,11 грн).
Окрім того, Позивач надав адресоване йому повідомлення Відповідача про форс-мажорні обставини. У ньому Відповідач підтвердив укладення Договору та неможливість виконання належним чином зобов'язань по ньому, у тому числі зобов'язань з оплати, у зв'язку з введенням в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 воєнного стану, що є подією форс-мажору відповідно до Договору, а також поінформував, що у зв'язку з навантаженням на банківську систему країни, перебоями в електропостачанні та роботі мережі Інтернет можуть мати місце випадки прострочення виконання грошових зобов'язань, прийнятих за Договором.
Як вбачається зі змісту листа, само по собі існування грошового зобов'язання за Договором Відповідач не заперечив.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність Позивачем достатніми та вірогідними доказами факту надання ним Відповідачу послуг за Договором згідно перелічених за текстом вище актів приймання-здавання наданих послуг на загальну суму 1 833 956,34 грн та утворення простроченої заборгованості Відповідача у цій сумі.
Ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить Господарський кодекс України, ч.ч.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача основного боргу за Договором в сумі 1 833 956,34 грн суд визнав правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ст.610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
За приписами ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п.4.3 Договору сторони передбачили, що у разі виникнення у Замовника заборгованості з оплати рахунків, виставлених Виконавцем, Виконавець залишає за собою право, на свій розсуд, в тому числі, - вимагати від Замовника сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені, розрахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, а також 3% річних від несплаченої суми за весь період прострочення сплати (пп.4.3.3).
Позивач нарахував Відповідачу та заявив до стягнення три проценти річних в сумі 28 722,46 грн, втрати від інфляції в сумі 248 693,36 грн та пеню в сумі 357 292,74 грн станом на 20.09.2022 за періоди прострочення, виходячи з дат платежів, зазначених в рахунках, крім рахунку № 18015746 , за яким строк оплати та відлік прострочення визначений згідно з умовами п.4.2 Договору, які порівняно з рахунком є м'якшими.
Таке визначення не суперечить Договору та навпаки зменшило розмір обсягу відповідальності Відповідача.
Розрахунки нарахувань Позивач виконав правильно, позов в цій частині суд також визнав правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо обставин форс-мажору варто зазначити, що дійсно, у п.7.1 Договору застережено, що жодна з сторін не буде нести відповідальність за повне чи часткове невиконання зобов'язань за Договором якщо таке невиконання викликано обставинами форс-мажору.
Торгово-промислова палата України у листі до всіх, кого це стосується від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в межах наданих повноважень засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
В той же час, за змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У відповідності до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак, наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання на загальних засадах доказування має довести відповідна сторона.
Також зазначається, що згідно із Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» до компетенції Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат належить засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видача сертифікату про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
За визначенням п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно п.6.1 зазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
За вимогами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України щодо Договору Відповідач не представив, докази отримання сертифікату Відповідачем у справі відсутні.
Так, Торгово-промислова палата України оприлюднила лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), тобто військову агресію Російської Федерації проти України, підтвердивши, що дані обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб. Проте ці обставини не звільняють від відповідальності за порушення договору чи інших норм законодавства.
Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто, необхідно належними та допустимими доказами довести зв'язок між невиконанням зобов'язань та воєнними подіями в Україні.
Відповідач, крім констатації у письмовому повідомленні Позивачу факту введення в Україні воєнного стану, що є форс-мажором, а також зазначення про навантаження на банківську систему, перебої у електропостачанні та у мережі Інтернет, не надав доказів неможливості виконання основного грошового зобов'язання через обставини воєнного стану та наявності підстав для звільнення від відповідальності, доказів зв'язку між невиконаними зобов'язаннями за Договором з обставинами воєнного стану.
Зважаючи на зміст повідомлення Відповідача Позивачу також доцільно зазначити, що банківська система в Україні в умовах воєнного стану працювала та працює.
Місцезнаходженням Відповідача за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 12.05.2022 являється м.Запоріжжя.
Відносно заявлення Відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Ст.233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).
В обґрунтування заявлення Відповідач зазначив, що наразі відчуває серйозні фінансові труднощі через неможливість ведення господарської виробничої діяльності, що викликано обставинами воєнного стану.
Суд зазначає, що діяльність судів України в період воєнного стану регламентується, зокрема, Законом України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 12-2 якого встановлено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Обставини та наслідки воєнного стану до теперішнього часу закон не визначив безумовною підставою для звільнення від відповідальності чи зменшення її обсягу. Це має доводити сторона на загальних підставах.
Позивач не надав ні доказів неспроможності виконати грошове зобов'язання, ні ґрунтовних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення належної до сплати пені в розрізі ст.551 ЦК України, ст.223 ГК України.
За таких викладених вище обставин, суд задовольнив позов повністю.
У відповідності до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на Відповідача. З Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 37 029 грн 98 коп відшкодування судового збору.
Керуючись ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 129, 194, 195, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 89, каб. 12, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Іноземного підприємства «СЖС Україна» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103, код ЄДРПОУ 14367709) 1 833 956 /один мільйон вісімсот тридцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість/ грн 34 коп. основного боргу, 357 292 /триста п'ятдесят сім тисяч двісті дев'яносто дві/ грн 72 коп пені, 28 722 /двадцять вісім тисяч сімсот двадцять дві/ грн 45 коп. - 3% річних, 248 693 /двісті сорок вісім тисяч шістсот дев'яносто три/ грн 36 коп. втрат від інфляції та 37 029 /тридцять сім тисяч двадцять дев'ять/ грн 98 коп відшкодування судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Копії рішення надіслати сторонам спору, розпоряднику майна ПрАТ «МК «Азовсталь» (за наявності відомостей - на електронні адреси з ЕЦП судді).
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 09.06.2023.
Суддя Р.А.Ніколаєнко