номер провадження справи 5/98/23
09.06.2023 Справа № 908/1115/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Фізичної особи-підприємця Чужанського Сергія Івановича (електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРБУД" (вул. Волгоградська, буд. 26-А, офіс 5, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42449632)
про стягнення 195 920,00 грн.,
Без участі представників сторін,
04.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Чужанського Сергія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРБУД" про стягнення 195 920,00 грн.
04.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1115/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 02.05.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
09.06.2023 судом прийнято рішення.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 15.06.2020 між фізичною особою-підприємцем Чужанським Сергієм Івановичем (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАВОРБУД" (замовник, відповідач) укладено договір № 10, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати послуги автокраном, екскаватором-навантажувачом та камаз самоскидом на об'єктах визначених замовником, а замовник - оплатити надані послуги. Замовник оплачує послуги на підставі рахунка, що підписується уповноваженими представниками сторін. У період з червня по серпень 2021 позивач надав відповідачу послуги автокрана на загальну суму 295 920,00 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними актами надання послуг (виконання робіт). Вказані акти підписані та скріплені печатками обох сторін. Жодних претензій та зауважень з боку відповідача не було. В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги виконав частково на суму 100 000,00 грн., внаслідок чого у ТОВ «ФАВОРБУД» виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 195 920,00 грн. 10.01.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 14.12.2022, до якої повторно долучено рахунок № РАХН-45 від 05.07.2021, рахунок № РАХН-53 від 30.07.2021, рахунок № РАХН-61 від 10.08.2021 та рахунок № РАХН-64 від 12.08.2021 з вимогою протягом трьох банківських днів здійснити оплату заборгованості у розмірі 195 920,00 грн. Проте вказана претензія залишена без відповіді та задоволення. На підставі викладеного просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача основну заборгованість на суму 195 920,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2023 до господарського суду Запорізької області повернулась ухвала від 10.04.2023 № 908/1115/23 яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРБУД" згідно Витягу з ЄДРПОУ 42449632: вул. Волгоградська, буд. 26-А, офіс 5, м. Запоріжжя, 69035, з поштовою відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).
З урахуванням викладеного суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАВОРБУД» належним чином повідомлене про дату, час та місце наступного судового засідання.
Станом на 09.06.2023 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 10.04.2023 до суду не направив. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2020 між фізичною особою-підприємцем Чужанським Сергієм Івановичем (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАВОРБУД" (замовник, відповідач) укладено договір № 10, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався надавати послуги автокраном, екскаватором-навантажувачом та камаз-самоскидом на об'єктах визначених відповідачем, а відповідач - оплатити надані послуги.
Згідно п. 1.2. договору, ТОВ "ФАВОРБУД" оплачує послуги на підставі рахунка, що підписується уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 2.1. договору вартість послуг, які надає ФОП Чужанський С.І. ТОВ "ФАВОРБУД", становить:
- Екскаватор-навантажувач JCB 3CX - 660,00 (шістсот шістдесят грн. 00 коп.) з ПДВ за одну годину роботи, мінімальний час виконання замовлення становить 4 (чотири) години;
- Автокран Камаз КТА25 - 720,00 грн. (сімсот двадцять грн. 00 коп.) з ПДВ за одну годину роботи. Мінімальний час виконання замовлення становить 4 (чотири) години;
- Камаз самоскид - 600,00 (шістсот грн. 00 коп.) з ПДВ за одну годину роботи.
Тривалість роботи техніки вказується в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 2.3. договору).
Згідно п. 2.4. договору, оплата за надані послуги здійснюється в національній валюті шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акта приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку.
Виконавець зобов'язаний надавати послуги автокраном, екскаватором-навантажувачом, камаз самоскидом, що зареєстровані належним чином в Державних органах і знаходяться в технічно справному стані (п. 3.1.1 договору).
Замовник зобов'язаний оплачувати виконану виконавцем роботу відповідно до п. 2 даного договору (п. 3.3.1 договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов'язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Розділом 5 договору сторони передбачили, що усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п. 5.1). Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства (п. 5.2).
Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 14.06.2021 або до повного виконання своїх зобов'язань сторонами.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов (п. 6.2. договору).
Будь-яка зі сторін має право достроково розірвати договір, письмово попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до бажаної дати розірвання договору (п. 6.3).
З матеріалів справи вбачається, що у період з липня по серпень 2021 ФОП Чужанський С.І. надав ТОВ "ФАВОРБУД" послуги на загальну суму 295 920,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (виконання робіт) (а.с. 9-12):
- № 46 від 05.07.2021 на суму 173 520,00 грн.;
- № 56 від 02.08.2021 на суму 113 760,00 грн.;
- № 60 від 10.08.2021 на суму 4 320,00 грн.;
- № 62 від 12.08.2021 на суму 4 320,00 грн.
ФОП Чужанським С.І. були виставлені ТОВ "ФАВОРБУД" відповідні рахунки на оплату у розмірі 295 920,00 грн. (а.с. 13-16):
- № РАХН-45 від 05.07.2021 на суму 173 520,00 грн.;
- № РАХН-53 від 30.07.2021 на суму 113 760,00 грн.;
- № РАХН-61 від 10.08.2021 на суму 4 320,00 грн.;
- № РАХН-64 від 12.08.2021 на суму 4 320,00 грн.
Платіжним дорученням № 1858 від 13.12.2021 ТОВ "ФАВОРБУД" здійснило на користь ФОП Чужанського С.І. оплату в розмірі 100 000,00 грн. (призначення платежу: послуги автокарана зг. рах.-45 від 05.07.2021, в т.ч. ПДВ 20% - 16 666,67 грн).
В матеріалах справи міститься претензія ФОП Чужанського С.І. № б/н від 14.12.2022, в якому позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості за вищевказані надані послуги у розмірі 195 920,00 грн. та керуючись ст. ст. 509, 526, 610 ЦК України, ст. ст. 216-218, 224-226, 229-234 ГК України та умовами договору № 10 від 15.06.2020 просив здійснити оплату протягом 3 (трьох) банківських днів.
Вищевказана претензія надіслана на адресу відповідача 10.01.2023.
На підставі викладеного, 27.03.2023 ФОП Чужанський С.І. звернувся до господарського суду Запорізької області з вказаною позовною заявою про стягнення з ТОВ "ФАВОРБУД" основної заборгованості за договором № 10 від 15.06.2020 на загальну суму 192 920,00 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (п. 1). Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч. 2).
Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1). У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, розділом 6 договору «Прикінцеві положення» сторони визначили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 14.06.2021 або до повного виконання своїх зобов'язань сторонами (6.1). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов (6.2.). Будь-яка зі сторін має право достроково розірвати договір, письмово попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до бажаної дати розірвання договору (6.3).
З матеріалів справи вбачається, що спір стосується наданих відповідачу послуг на загальну суму 295 920,00 грн. за період з 05.07.2021 по 12.08.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг (виконання робіт) (а.с. 9-12), тобто після завершення строку дії договору № 10 від 15.06.2020.
Позивачем виставлені відповідні рахунки на оплату за надані послуги у розмірі 295 920,00 грн. (а.с. 13-16).
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1). Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (ч. 2). Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4).
Доказів укладення між сторонами додаткових угод щодо продовження строку дії договору № 10 від 15.06.2020 матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.
У вищевказаному договорі сторони не передбачили умови щодо автоматичного продовження його дії.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що строк дії договору № 10 від 15.06.2020, укладеного між позивачем та відповідачем закінчився 14.06.2021.
Дослідивши наявні в матеріалах справи акти надання послуг (виконання робіт) та виставлені позивачем рахунки судом встановлено, що вказані акти та рахунки не містять посилань на номер та дату договору № 10 від 15.06.2020, як і платіжне доручення № 1858 від 13.12.2021 на суму 100 000,00 грн., яким відповідач частково розрахувався з позивачем.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач надав відповідачу послуги у період з 05.07.2021 по 12.08.2021 на загальну суму 295 920,00 грн. після закінчення строку дії договору № 10 від 15.06.2020.
Таким чином, умови договору № 10 від 15.06.2020 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки порушення зобов'язання відповідача з оплати послуг сталося після завершення строку дії договору.
Направлена позивачем на адресу відповідача претензія № б/н від 14.12.2022 з вимогою здійснити оплату у розмірі 195 920,00 грн. також безпідставно обґрунтована невиконанням відповідачем умов договору № 10 від 15.06.2020 і не містить посилань на ст. 530 Цивільного кодексу України.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням вищевикладеного докази, долучені позивачем до позовної заяви, а саме акти надання послуг (виконання робіт) та рахунки на оплату не є належними та допустимими доказами, які б підтверджували наявність у ТОВ "ФАВОРБУД" заборгованості саме за договором № 10 від 15.06.2020 у розмірі 195 920,00 грн.
Заяви про зміну підстав позову позивачем суду не надано.
Відповідно до ч.ч. 1-4ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.