номер провадження справи 27/32/23
05.06.2023 Справа № 908/124/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал Страхування” (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)
про стягнення 102 546 грн. 20 коп.
без виклику сторін
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Арсенал Страхування” звернулося до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” про стягнення 102 546 грн 20 коп відшкодування витрат, заподіяних позивачеві..
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 позовні матеріали № 908/124/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 102 546 грн 20 коп, беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі № 908/124/23 номер провадження 27/32/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
08.02.2023 відповідачем направлено на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній визнав позовні вимоги, просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000 грн та просив суд повернути з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору.
15.02.2023 від позивача надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат та просив суд стягнути 7000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
14.02.2023 від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат, просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн, та розглядати справу без участі представника відповідача.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 05.06.2023.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2021 Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Арсенал Страхування” та ОСОБА_1 уклали Договір страхування наземного транспорту № 3224/21-Т/Дп/11, за умовами якого ПАТ СК “Арсенал Страхування” взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки “BMW 530 D”, д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
08.02.2022 в м. Дніпро по вул. Святослава Хороброго, буд. 38 сталась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу “BMW 530 D”, д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу “Daewoo”, д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля “Daewoo”, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 , що підтверджується постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 932/1724/22.
Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки “BMW 530 D”, д/н НОМЕР_1 були спричинені значні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток.
Згідно рахунку № 19-2 від 15.02.2022, наданого ПП «Булак О.П.» вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 105046 грн 20 коп.
Страхувальник звернувся 09.02.2022 до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Заяву було розглянуто позивачем та складено страховий акт № 006.00292922-1 від 17.02.2022.
Розмір страхового відшкодування, виплаченого ПАТ “Страхова компанія “Арсенал Страхування”, на підставі умов договору страхування наземного транспорту, склав 15046 грн 20 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 18.02.2022.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля “Daewoo”, д/н НОМЕР_2 застрахована ТДВ “СК “Кредо”, згідно полісу ЕР 202536149, ліміт за шкоду майну - 130 000 грн 00 коп, франшиза - 2 500 грн 00 коп.
22.03.2022 відповідачу було надіслано на електронну пошту відповідача претензію про виплату страхового відшкодування, однак відповідач страхове відшкодування не сплатив, що стало підставою звернення з даним позовом до суду.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.
Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ “СК “Уніка”) як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна позиція викладена у ст. 27 Закону України “Про страхування”.
Тобто, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання та сплатив страхове відшкодування в розмірі 105046 грн 20 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 24 від 18.02.2022.
Оскільки встановлено, що автомобіль “Daewoo”, д/н НОМЕР_2 застрахована ТДВ “СК “Кредо”, яким керував ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована вТоваристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” згідно полісу № ЕР 202536149, (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки, до позивача, який сплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ТДВ “Страхова компанія “Кредо”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля “Daewoo”, д/н НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір та право регресного відшкодування виплаченої ним суми на підставі статті 27 Закону України “Про страхування”, статті 993 ЦК України.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Згідно зі ст. 9 Закону України “Про страхування” франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до умов полісу № ЕР 202536149 розмір франшизи складає 2500 грн, а ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130000 грн.
Позивач правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на його корить суми страхового відшкодування у розмірі 102546 грн 20 коп (105046 грн 20 коп. - сума виплаченого страхового відшкодування - 2 500 грн. 00 коп. франшизи).
Відповідач доказів сплати суми 102546 грн 20 коп суду не подав.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 102546 грн 20 коп страхового відшкодування.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми 7 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем на підтвердження надання послуг та їх оплати надано завірені копії підписаного сторонами договору № 1/20ю про надання правової допомоги № 280921 від 28.09.2021, укладеного між Адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем та ПрАТ “Страхова компанія “Арсенал Страхування” з актом виконаних робіт від 06.02.2023, а також виставленого рахунку № 908/124/23 від 06.02.2022 та платіжного доручення № 6580839 від 08.02.2023 про перерахування позивачем на рахунок адвоката суми 7 000 грн. 00 коп..
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Обставини справи свідчать, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, спрощене позовне провадження без виклику сторін (письмове провадження), суд дійшов до висновку, що заявлена сума 7 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.
За таких обставин, на підставі ст. 129 ГПК України, враховуючи також, що від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, беручі до уваги, що розгляд справи здійснювався в спрощеному позовному провадження без виклику сторін, та враховую суму предмету позову, суд вважає за необхідне зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Відповідач визнав позовні вимоги повністю, просив зменшити до 1000 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал Страхування” є законними та підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.
Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп., що складає 50 відсотків судового збору, у зв'язку з визнанням позову відповідачем, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал Страхування” до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО»» задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (пр. Моторобудівельників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Арсенал Страхування” (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) 102546 (сто дві тисячі п'ятсот сорок шість) грн 20 коп страхового відшкодування, 1240 (одну тисячу двісті сорок) грн. 50 коп. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “Арсенал Страхування” (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) 50 % судового збору в розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп.
Рішення оформлено та підписано 09.06.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.