номер провадження справи 27/93/23
31.05.2023 Справа № 908/716/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" (52071 Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, 54а, оф. 48, ідентифікаційний номер юридичної особи 35267387)
до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130872) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 95, код ЄДРПОУ 38024583)
про стягнення 28 992 грн 00 коп.
за зустрічним позовом: Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130872)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" (52071 Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, 54а, оф. 48, ідентифікаційний номер юридичної особи 35267387)
про визнання недійсним договору
за участю
представника позивача (за первісним позовом): Цвик А.М., дов. № 1 від 02.01.2023
представник відповідача (за первісним позовом): не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130872) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" 28 992 грн 00 коп. заборгованості за договором № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 позовні матеріали № 908/716/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 13.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/716/23. Присвоєно справі номер провадження 27/93/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
23.03.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" про визнання договору № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 недійсним.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2023, зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 05.04.2023 прийнято в порядку статті 180 ГПК України зустрічний позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до розгляду. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 908/716/23. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні, яке призначено на 04.05.2023.
Від відповідача за зустрічним позовом 03.05.2023 електронною поштою з КЕП надійшов письмовий відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив, що спірний договір схвалений та сприймався сторонами, як реальний з дійсними зобов'язаннями за ним, а коли настав час сплати своїх зобов'язань та позивач за первісним позовом звернувся до суду, відповідач за первісним позовом вирішив уникнути відповідальності та подати зустрічний позов. Просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Ухвалою суду від 04.05.2023 у справі № 908/716/23 на підставі ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито. Справу призначено до розгляду по суті на 31.05.2023.
У судовому засіданні 31.05.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
31.05.2023 судове засідання у справі № 908/716/23 проведено у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представника позивача та програмного забезпечення "ЕasyСоn".
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача (за первісним позовом) в судовому засіданні 31.05.2023 підтримав первісні позовні вимоги, просив суд первісний позов задовольнити повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечив, просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача (за первісним позовом) в судове засідання 31.05.2023 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В засіданні суду 31.05.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 31.05.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
28.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" (Виконавець) та Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (Замовник) укладено Договір № 3956-ДЭ-ЗаТЭС (Договір).
Відповідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, Виконавець зобов'язується у 2021 році надати Замовнику послуги: код ДКПП 71.12: Інженерно-геодезичні роботи по визначенню обсягів вугілля, яке складується на вугільному складі ДТЕК Запорізька ТЕС, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі послуги.
Умовами п. 3.1 Договору сторони визначили, що сума договору становить 173952 грн у т.ч. ПДВ 20% 28992 грн.
Надані виконавцем послуги згідно з цим Договором оформлюються актами прийому-передачі наданих послуг (п. 5.3 Договору).
Так за Договором було підписано наступні акти:
Акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 29.01.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 2 здачі-приймання наданих послуг від 26.02.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 3 здачі-приймання наданих послуг від 26.03.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 4 здачі-приймання наданих послуг від 26.04.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 5 здачі-приймання наданих послуг від 27.05.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 6 здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 7 здачі-приймання наданих послуг від 23.07.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 8 здачі-приймання наданих послуг від 25.08.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 9 здачі-приймання наданих послуг від 24.09.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 10 здачі-приймання наданих послуг від 25.10.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 11 здачі-приймання наданих послуг від 26.11.2021 на суму 14 496 грн;
Акт № 12 здачі-приймання наданих послуг від 22.12.2021 на суму 14 496 грн.
Виконавець виконав взяті на себе зобов'язання за договором, що підтверджується вищенаведеними Актами. Проте, Замовник лише частково розрахувався за вказані роботи.
Розрахунки, згідно п. 4.1 Договору, проводяться шляхом оплати Замовником наданих виконавцем замовнику послуг з 90-го календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг та за умови надання виконавцем належним чином оформленої податкової накладної.
Згідно п. 10.1 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
Позивач за первісним позовом посилався на те, що Виконавцем за Договором було надано послуг та підписано 12 актів, на загальну суму в розмірі 173 952 грн, проте Замовником було сплачено лише 144 960 грн, таким чином сума несплачених послуг складає 28 992 грн.
Позивач за первісним позовом звернувся з вимогою №1 від 20.12.2022 року до відповідача за первісним позовом про сплату заборгованості. Матеріали справи не містять відповіді відповідача за первісним позовом на вказану вимогу.
Позивач за первісним позовом вказав на те, що сума несплаченої заборгованості відповідача за первісним позовом за надані послуги складає 28992 грн, в зв'язку з чим, позивач за первісним позовом звернувся з даним позовом до суду.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом виконав свої зобов'язання за Договором на загальну суму 173952 грн, що підтверджується наступними актами: Акт № 1 здачі-приймання наданих послуг від 29.01.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 2 здачі-приймання наданих послуг від 26.02.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 3 здачі-приймання наданих послуг від 26.03.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 4 здачі-приймання наданих послуг від 26.04.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 5 здачі-приймання наданих послуг від 27.05.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 6 здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 7 здачі-приймання наданих послуг від 23.07.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 8 здачі-приймання наданих послуг від 25.08.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 9 здачі-приймання наданих послуг від 24.09.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 10 здачі-приймання наданих послуг від 25.10.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 11 здачі-приймання наданих послуг від 26.11.2021 на суму 14 496 грн; Акт № 12 здачі-приймання наданих послуг від 22.12.2021 на суму 14 496 грн.
Згідно з пп. 6.1.1, 6.4.1 Договору, Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги. Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Відповідач за первісним позовом належним чином свої зобов'язання з оплати послуг не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 28992 грн.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач (за первісним позовом) виконав своє зобов'язання, а саме, поставив відповідачу (за первісним позовом) товар.
Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем (за первісним позовом) товару, згідно умов Договору.
За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що послуги по Договору не були в повному обсязі оплачені відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом, в зв'язку з чим відповідачем за первісним позовом порушено умови Договору, а сума неоплачених послуг склала28992 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом суми в розмірі 28992 грн 00 коп є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, первісні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом.
Суд розглянувши зустрічний позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про визнання Договору № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 недійсним, відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
Позивач за зустрічним позовом посилався на те, що відповідно до розділу 17 статуту АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», керівництво поточною діяльністю Товариство здійснює одноосібний Виконавчий орган. Відповідно до п. 17.1.1. статуту, до компетенції Виконавчого органу віднесено прийняття рішення про вчинення правочину. З наведеного слід дійти висновку, що вчинення правочинів від імені Товариства передбачено тільки особисто Виконавчим органом Товариства. Однак, Договір від 28.12.2020 № 3956-ДЭ-ЗаТЭС підписаний не Виконавчим органом, а директором ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ «ЗАПОРІЗЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ», а саме: Шовгелею Сергієм Володимировичем, який відповідних повноважень на вчинення правочинів від імені АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» не мав. Спірний договір Шовгеля С.В. підписав на підставі довіреності від 01.02.2020 № 102/ДнЭ/2020. Вказана довіреність підписана Генеральним директором АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» Хом'яковим В.А. під впливом помилки, адже Генеральний директор не має права доручати сторонній особі підписувати правочин щодо укладання договору. Враховуючи допущені порушення при укладанні договору, можна дійти висновку, що сторони уклали договір від 28.12.2020 № 3956-ДЭ-ЗаТЭС, який не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, отже є фіктивним. В зв'язку з чим, позивач за зустрічним позовом просить визнати Договір № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 та додатки до нього від Замовника підписано директором Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" Шовгеля Сергієм Володимировичем. Акти здачі-приймання послуг підписувались директором та виконуючими обов'язки директора.
Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов'язань чи фактичним вчиненням взаємопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов'язків) його сторонами.
Цивільний кодекс України (ст. 204) установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За частиною першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивач за зустрічним позовом вважає, що оспорюваний правочин - Договір № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 має бути визнаний судом недійсним, оскільки вчинений директором Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Шовгелею Сергієм Володимировичем, а не виконавчим органом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"; довіреність підписана Генеральним директором АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» Хом'яковим В.А. під впливом помилки, а отже, Договір, на думку позивача, є фіктивним.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України).
При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст.ст. 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
З огляду на приписи ст.ст. 92, 237 - 239, 241 ЦК України, для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов'язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто, третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому, тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.
У Договорі № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020 зазначено, що він укладений Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго", від імені якого діє виконуючий обов'язки директора Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" Шовгеля С.В. на підставі довіреності № 102/ДнЭ/2020 від 01.02.2020.
Місцем надання послуг за Договором, згідно пункту 1.3, був об'єкт Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція": Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 95.
За умовами пункту 6.1.3 Замовник зобов'язався надати персоналу Виконавця доступ на територію Замовника для надання послуг.
Тобто, Виконавець за договором був допущений на об'єкт замовника для надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відтак, укладаючи даний Договір, відповідач за зустрічним позовом діяв добросовісно та не міг знати про обмеження повноважень виконуючого обов'язки директора Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція", якщо такі були.
Відповідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Відтак, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу усіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Судом встановлено факт надання відповідачем за зустрічним позовом послуг за Договором, що підтверджується підписаними сторонами за Договором актами здачі-приймання наданих послуг.
Позивач за зустрічним позовом (замовник за договором) не заперечив факт надання послуг за договором.
Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійсним Договору № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020.
Позивачем не доведено, що відповідач був обізнаний, або мав бути обізнаний про наявність обмежень у керівника відокремленого підрозділу позивача щодо укладення оспорюваного договору, якщо такі були. Не доведено наявності підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що відповідач за зустрічним позовом при укладенні договору, діяв недобросовісно або нерозумно.
Суд дійшов висновку, що своїми діями позивач за зустрічним позовом схвалив оскаржуваний правочин, а тому таке схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником унеможливлює визнання такого правочину недійсним.
Посилання позивача на той факт, що довіреність № 102/ДнЭ/2020 від 01.02.2020 була видана (підписана) генеральним директором Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" під впливом помилки не підтверджена будь-якими доказами. Не подано також доказів на підтвердження зазначеної позивачем обставини щодо відсутності у генерального директора Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" права на видання такої довіреності.
За приписами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов'язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами. Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Встановлені судом обставини приводять до необхідності застосування при розгляді даної справи Доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Оскільки матеріалами справи встановлено, що позивачем за зустрічним позовом своїми конклюдентними діями було схвалено оскаржуваний правочин, фактичне виконання правочину ним не заперечується, суд дійшов висновку, що наявність даного спору свідчить, що позивач за зустрічним позовом діє всупереч своїй попередній поведінці.
Суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" про визнання недійсним Договору № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020.
За таких обставин, зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.
Судовий збір за подання зустрічної позовної заяви залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130872) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 95, код ЄДРПОУ 38024583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" (52071 Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, 54а, оф. 48, ідентифікаційний номер юридичної особи 35267387) 28 992 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дві) грн 00 коп заборгованості за Договором № 3956-ДЭ-ЗаТЭС від 28.12.2020, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундаментстроймакс" відмовити.
Рішення оформлено та підписано 09.06.2023.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.