номер провадження справи 15/73/23
19.05.2023 Справа № 908/705/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206,
до відповідача Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», 01601, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 46,
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
06.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, до відповідача Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», м. Київ, про стягнення 5549,52 грн орендної плати за землю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023, справу № 908/705/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 09.03.2023 позовну заяву Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, до відповідача Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», м. Київ про стягнення 5549,52 грн залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, шляхом подання до суду письмової заяви із значенням відповідних відомостей, а саме: надати докази надсилання Акціонерному товариству «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», м. Київ, копії позовної заяви і доданих до неї документів з описом вкладення.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, 16.03.2023 надано докази надсилання Акціонерному товариству «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК», м. Київ, копії позовної заяви і доданих до неї документів з описом вкладення.
20.03.2023 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/705/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/73/23. Здійснюється розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 19.04.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Запропоновано позивачу в строк до 04.05.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 19.05.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 19.04.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позов заявлено з тих підстав, що відповідачем після переходу права власності на іпотечне майно банком не укладено договір оренди землі на земельну ділянку на якій фактично розміщено майно, яке належить банку на праві власності. Та починаючи з 17.08.2021 банком не сплачується орендна плата за землю. Просить стягнути заборгованість з орендної плати за землю з відповідача.
Відповідач щодо позову заперечив з тих підстав, що у зв'язку з продажем нерухомого майна на аукціоні інформації та копії документів щодо оренди земельної ділянки банк не отримав. Позивачем не надано доказів користування відповідачем земельною ділянкою на якій розташований об'єкт нерухомого майна, набуте банком у власність. Про відсутність забудови на ділянці зазначено в акті приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі. Договір оренди за яким в оренду передана земельна ділянка площею 0,0092 га «вільна віз забудови», що передавалась для «розташування гостьової автостоянки» не підтверджує розміщення (спорудження) на такій земельній ділянці нерухомого майна банку, що не може бути доказом щодо переходу до банку прав користування такою земельною ділянкою, обов'язку сплачувати оренду землі та щодо розміру орендної плати за землю який підлягає сплаті. Просить у позові відмовити повністю.
03.05.2023 позивачем надано відповідь на відзив. Зазначив, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером: 2310100000:04:018:0037, площею 0,0092 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно виник обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі цього право оренди. Просить позов задовольнити.
05.06.2023 до суду надійшли заперечення на позов. Відповідач ще раз наголо вис на тому, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо предмету позову та предмету доказування, договір оренди № 201404000100663 від 16.12.2014 у наданому вигляді, не має відношення до предмету доказування, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідачем разом з відзивом було надано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 903/880/15 (903/971/21). В обґрунтування зазначено, що позов Запорізької міської ради у справі № 908/705/23 та заява у справі № 903/880/15/15 (903/971/21) є пов'язаними, оскільки у разі задоволення заяви про визнання результатів аукціону та угоди купівлі-продажу недійсними, скасування свідоцтва про право власності АТ «Сбербанк», не буде у банка власності, воно повернеться до орендаря земельної ділянки ПП «Діапазон», а отже не буде підстав стягувати з банка плати за оренду землі. При цьому, зважаючи на зміст постанови касаційної інстанції від 23.11.2022, є вірогідність задоволення заяви та скасування аукціону і права власності. Таким чином, відповідач вважає, що існує об'єктивна неможливість розгляду справи № 908/705/23 до вирішення справи № 903/880/15 (903/971/21). До предмету доказування у справі № 908/705/23 не входять обставини та докази, щодо права власності банку, яке резюмується та має суттєве значення для розгляду справи.
З приводу клопотання зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, воли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 17.08.2021 за Акціонерним товариством «Сбербанк» зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: адміністративна будівля літ. А-2, гараж літ. Б, об'єкт житлової нерухомості: НІ, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Мінська буд. 9.
Відповідно до ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Процедура припинення права власності регулюється, зокрема, Цивільним кодексом (ЦК) та Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Право на майно, яке підлягає державній реєстрації, таке право припиняється з моменту внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявою власника.
Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону, зокрема власниками нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці комунальної власності.
З урахуванням обставин даної справи, суд вважає, що відповідачем не доведено існування об'єктивних обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи до вирішення іншої справи. У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі суд відмовляє.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
09.12.2021 зареєстрована нова редакція Статуту Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» та відповідно до внесених змін було змінено найменування Банку на Акціонерне товариство «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» (АТ «МР БАНК»).
Згідно з п. 1.3. статуту АТ «МР БАНК», є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Акціонерного товариства «СБЕРБАНК», Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК», Закритого акціонерного товариства «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», ЗАТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", Закритого акціонерного товариства «БАНК НРБ».
Банком було змінено назву, ідентифікаційний код юридичної особи залишився без змін.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 46, ідентифікаційний код юридичної особи 25959784, скорочене найменування - АТ «МР БАНК»).
Згідно з зазначеним рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «МР БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон), зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено - провідного професіонала з питань ліквідації банків Луньо Іллю Вікторовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.
Зазначена інформація є публічною та розміщена на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: https://www.fg.gov.ua/banki-v-upravlinni-fondu/banki-shcho-likvidyutsya/at-mr-bank.
Тобто, починаючи з 25 лютого 2022 року розпочато процедуру ліквідації Банку, та безпосереднє управляння Банком перейшло до Фонду та уповноваженої особи Фонду, з метою пошуку майна, його збереження та подальшою реалізацію задля задоволення вимог кредиторів відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 «Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів» та Указу Президента України від 11 травня 2022 року N326/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 травня 2022 року «Про примусове вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», 19 травня 2022 року в Україні були примусово вилучені корпоративні права (акції] у розмірі 100 відсотків майна АТ «МР БАНК», що належали публічному акціонерному товариству «Сбєрбанк Росії», яке повністю припинило участь у Банку, переставши бути акціонером Банку, а держава Україна набула право власності па корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків манна Банку.
17.08.2021 АТ «МР БАНК» (АТ «СБЕРБАНК»), відповідно до ст. 87 Кодексу України з процедур банкрутства та на підставі акта про придбання майна на аукціоні від 28.07.2021, протоколу про продаж майна забезпеченому кредитору, складеного Товарною біржею «ЦЕНТРАЛЬНА УНІВЕРСАЛЬНА ТОВАРНА БІРЖА» 05.07.2021, набуло у власність Адміністративну будівлю літ. А-2, гараж літ. Б, що знаходиться за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Мінська, будинок 9. Набуття у власність підтверджується Свідоцтвом від 17.08.2021, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., зареєстровано в реєстрі за № 1254 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 270950436 від 17.08.2021.
10.09.2014 рішенням Запорізької міської ради № 74/81 вирішено поновити приватному підприємству «Діапазон» строком на п'ять років договір оренди землі (кадастровий номер 2310100000:04:018:0037) площею 0,0092 га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, для розміщення та експлуатації будівель і споруд, додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) по вул. Мінській 9, для розташування гостьової автостоянки в межах, раніше переданих рішенням виконавчого комітету міської ради від 04.03.2022 № 81/25 «Про надання в оренду приватному підприємству «Діапазон» земельної ділянки по вул. Мінській 9 для розташування гостьової автостоянки» за рахунок земель Запорізької міської ради.
16.12.2014 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Діапазон» (орендар) укладено договір оренди землі № 201404000100663.
Відповідно до п. 3 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0092 га кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:04:018:0037 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська 9.
За умовами договору оренди землі на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: відсутні, та (або) інші об'єкти, що не відносяться до нерухомого майна: відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з вільна від забудови п. 4, 5 договору.
Відповідно до п. 11 договору, договір укладено до 10.09.2019.
Після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов цього договору, та законодавства України, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору оренди землі, у цьому разі орендар зобов'язаний письмово повідомити орендодавця не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору оренди землі про намір продовжити його дію. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, п. 11.1 договору.
Відповідно до п. 18 договору, земельна ділянка передається для розташування гостьової автостоянки (функціональне призначення). Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
Між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за договором. За актом орендодавець передає земельну ділянку кадастровий № 2310100000:04:018:0037, площею 0,0092 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська 9. Земельна ділянка знаходиться у стані придатному для розташування гостьової автостоянки. На земельній ділянці знаходиться: вільна від забудови.
Згідно із кадастровим планом земельної ділянка кадастровий номер 2310100000:04:018:0037 на земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні.
Згідно із інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області № 33453/6/08-01-04-07 від 28.12.2022, за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:018:0037 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська 9, площею 0,0092 га за період з 01.01.2021 та на час надання відповіді ПП «Діапазон» та АТ «МРБ» не звітують та плату за землю не сплачують.
Позивач обґрунтовує позов тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером: 2310100000:04:018:0037 розташовувалось нерухоме майно, що належало ПП «Діапазон» на праві власності, адміністративна будівля (літер А-2), площею 2383,4 кв.м., гараж (літер Б), площею 33,1 кв.м., альтанка дерев'яна, навіси, водойми та паркан, яке 17.08.2021 перейшло у власність АТ «Сбербанк» (тепер АТ «МР Банк»), що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна на аукціоні та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інформація про договір оренди землі, на якій розташоване придбане банком нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму недоотриманої орендної плати за землю за період з 17.08.2021 по 28.12.2012 у розмірі 5549,52 грн, у зв'язку з користуванням нею без правовстановлюючих документів.
З урахуванням обставин справи наданих доказів, суд не вбачає підстав для задоволенню позову з урахуванням наступного.
Відповідно до положень статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні.
Позивач зазначає, що як вбачається з викопіювання із схеми розташування об'єктів нерухомого майна розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номером земельної ділянки: 2310100000:04:018:0037, розташовувалось нерухоме майно, що належало ПП «Діапазон» на праві приватної власності, адміністративна будівля (літер А-2), площею 2383,4 кв.м., гараж (літер Б), площею 33,1 кв.м., альтанка дерев'яна, навіси, водойма та паркан.
Разом з тим, як свідчить кадастровий план земельної ділянки номер: 2310100000:04:018:0037 за адресою: АДРЕСА_1 , на вказаній земельній ділянці відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна.
16.12.2014 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Діапазон» (орендар) укладено договір оренди землі № 201404000100663.
Відповідно до п. 3 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка площею 0,0092 га кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:04:018:0037 за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка передавалась в строкове платне користування для розташування гостьової автостоянки.
За умовами договору оренди землі на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: відсутні, та (або) інші об'єкти, що не відносяться до нерухомого майна: відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з вільна від забудови п. 4, 5 договору.
Між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки за договором. За актом орендодавець передає земельну ділянку кадастровий № 2310100000:04:018:0037, площею 0,0092 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка знаходиться у стані придатному для розташування гостьової автостоянки. На земельній ділянці знаходиться: вільна від забудови.
Таким чином, інформація про розташування на земельній ділянці кадастровий № 2310100000:04:018:0037 нерухомого майна не підтверджується матеріалами справи.
Інформація про те на якій саме земельній ділянці із зазначенням відповідного кадастрового номера розташоване нерухоме майно, яке було придбане відповідачем, а саме: адміністративна будівля (літер А-2), площею 2383,4 кв.м., гараж (літер Б), площею 33,1 кв.м., альтанка дерев'яна, навіси, водойма та паркан, відсутня та позивачем не надана.
За результатами набуття права власності на нерухоме майно, відповідач, як новий власник об'єкта нерухомості, якому повинно переходити право оренди, не набув права оренди за договором оренди землі від 16.12.2014, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:018:0037 нерухоме майно відсутнє.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п. 11 договору, договір укладено до 10.09.2019.
Доказів продовження договору оренди землі позивачем не надано. Таким чином, договір оренди землі від 16.12.2014 припинено з 10.09.2019.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно із статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Позивач зазначає, що відсутні докази належного оформлення права користування земельною ділянкою на якій розташовано об'єкти нерухомого майна, які належать АТ «МР Банк».
При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ні Приватним підприємством «Діапазон» (попереднього власника нерухомого майна), ні АТ «МР Банк», зокрема укладення відповідних договорів оренди з Запорізькою міською радою та державної реєстрації такого права, а отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договорів купівлі-продажу, до набувача не перейшло.
Таким чином, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
З огляду на викладене, АТ «МР БАНК» як фактичний користувач земельною ділянкою, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав би заплатити за користування нею за умови безпідставного користування земельною ділянкою, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначає, що відповідач має сплатити суму орендної плати за землю за період з 17.08.2021 по 28.12.2022 у розмірі 5549,52 грн.
На підтвердження вказаної суми надано розрахунок із урахуванням показників земельної ділянки, а саме: кадастровий номер: 2310100000:04:018:0037, місце розташування: АДРЕСА_1 ; площа 92 (кв.м.).
У розрахунку позивач використовує дані нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:018:0037, які затверджені рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 та від 28.11.2018 № 26.
Однак, позивачем не зазначено та не доведено, що нерухоме майно, власником якого є відповідач за адресою: АДРЕСА_1 розташовано на сформованій земельній ділянці, яка має кадастровий номер та право на яку зареєстровано за позивачем з урахуванням ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими передбачено, що право на нерухоме майно в даному випадку земельну ділянку виникає з моменту реєстрації цих прав.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 322387239 від 09.02.2023 та № 322304691 від 08.02.2023 посилання на земельну ділянку із зазначенням кадастрового номеру, на якій розташовано об'єкт нерухомого майна, що належить АТ «МР Банк» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська буд. 9, відсутнє.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позову, та виникнення у відповідача обов'язку сплатити недоотриманої орендної плати за землю, а відтак позов не підлягає задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
У позові відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати суворого збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09 червня 2023 року.
Суддя І. С. Горохов