вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"08" червня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/907/21
Господарський суд Закарпатської області у складі судді П.Д. Пригузи, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, бульвар Шевченка, 18, код ЄДРПОУ - 21560766, в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком", м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4,
до відповідача: Департамент соціальної політики Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 03192997, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 24,
про стягнення коштів,
Секретар судового засідання Сінкіна Е.В.
За участі представників сторін: не з'явилися,
Ухвалою суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 20.01.2022 року (суддя Ушак І.Г.).
Ухвалою суду від 20.01.2022 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.02.2022 року.
Ухвалами суду розгляд справи по суті неодноразово відкладався на 30.03.2022, 12.05.2022, 02.08.2022,
18.10.2022, 18.11.2022, 06.02.2023 та на 14.04.2023 року, останнє не відбулося через відставку судді Ушак І.Г.
Розпорядженням Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 призначено суддю Пригуза П.Д. для розгляду даної справи.
Ухвалою від 15.03.2023 справу прийнято до провадження новим складом суду, призначено судовий розгляд справи по суті на 11 квітня 2023 року, витребувано від позивача та відповідача додаткові пояснення щодо суті спору, про наявність/відсутність змін у правових позиціях та доводах чи заперечення сторін, зважаючи на перебіг тривалого часу з дня подачі позову до дня призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 11.04.2023 за клопотанням сторони розгляд справи відкладено з урахуванням ухвали від 05.05.2023 - призначено до розгляду на 08.06.2023 року.
Відповідно до матеріалів справи від відповідача 17.12.2021 Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву №3428-05/1203 від 08.12.2021 року з доказами надсилання його позивачеві 13.12.2021 року (том 2 а.с. 1-7).
Від позивача Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" 13.01.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (Вх.№02.3.1-02/132/22) з доказами надсилання його відповідачеві 12.01.2022 року.
У судове засідання 08.06.2023 представники сторін не з'явилися, заяв по суті справи або з процесуальних питань не подали, отже суд ухвалив розглянути справу по суті без участі учасників справи за наявними у справі матеріалами, яких суд вважає достатніми для ухвалення відповідного рішення у справі.
У зв'язку з неявкою учасників справи в судове засідання, яким завершено розгляд справи, судове рішення не проголошувалося, виготовлено та підписано повний текст рішення.
І. Виклад позиції позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, надає послуги зв'язку споживачам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".
Позивач зазначає, що Відповідач у спірний період був тим органом соціального захисту населення на території м. Ужгорода та головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в порушення вимог чинного законодавства України, своєчасно не відшкодував вартість надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.06.2019 по 31.08.2020 на суму 409 043,13 грн.
Позивач зазначає, що щомісячно звітував перед відповідачем про осіб яким надано послуги і про розміри таких витрат, які просив відшкодувати, однак Відповідач розрахунки з Позивачем не проводив.
У позовній заяві та у відповіді на відзив (том 2 а.с. 8) Позивач обгрунтовує додатково свої вимоги практикою Верховного Суду та суду апеляційної інстанції, зокрема у постанові Великої Палати ВС від 17.04.2018 у справі №927/291/17, та ВС від 13.02.2018 у справі № 927/345/17 де зазначено, що не проведення відшкодування позивачу вартості наданих ним соціальних послуг певним категоріям громадян, які є предметом спору в даній справі, було би порушенням прав на мирне володіння майном (майновими правами), гарантованих Першим Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, оскільки така бездіяльність відповідача, як уповноваженого державного органу на виплату за рахунок бюджету компенсації вартості фактично наданих соціальних послуг не ґрунтується на нормах закону та не переслідує легітимної мети, спрямованої на захист інтересів суспільства, окремої особи чи держави.
Відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення фінансових зобов'язань.
II. Виклад позиції відповідача.
Відповідач наполягає на відсутності у будь-якому нормативно-правовому акті, чинному на момент виникнення та протягом існування спірних правовідносин, покладення на орган соціального захисту населення обов'язку здійснювати фінансування пільг з послуг зв'язку.
Відповідно до п. 1 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117 (далі - Положення № 117), Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.
Абзацом 1 п. 10 Положення №117 було закріплено: підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою " 2-пільга".
Відповідно до п.п.11, 12 Порядку №117, уповноважений орган щомісяця:
1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;
2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";
3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі, держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";
Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним і підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "б-пільга".
Мінсоцполітики затверджує форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "б-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму " 3-пільга" - з Мінфіном.
Разом із тим, Позивачем не враховано, що пункти 11 і 12 Порядку №117 виключено на підставі Постанови КМ № 373 від 17.04.2019.
Відтак, Постановою КМ №373 від 17.04.2019 скасовано обов'язок подання надавачами послуг розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою " 2-пільга", так само як і обов'язки органів соціального захисту населення звіряти інформацію надавачів послуг, проводити на підставі форм " 2-пільга" розрахунки та складати акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою " 3-пільга".
У зв'язку з втратою чинності п.12 Порядку № 117 не підлягав застосуванню наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 N535 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг " 2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення, на яких посилається Позивач, оскільки він виданий, відповідно до його констатуючої частини «відповідно до пункту 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117».
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019р. №373 закріплено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, який не поширюється відносини між Позивачем та Відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа № 1-9/2009) Конституційний Суд України зазначив: гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 20 ч.1 ст. 91 БК України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на, зокрема, пільги з послуг зв'язку, норма пп. «r» п.3 ч.1 ст.91 БК України носить диспозитивний характер. Отже, встановлення додаткових соціальних гарантій та здійснення видатків на пільги з послуг зв'язку є правом, а не обов'язком органів місцевого самоврядування.
Найважливішим принципом, на якому грунтується бюджетна система України, відповідно до п.3 ч.1 ст.7 БК України, є принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети е самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання .одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Принцип самостійності фактично захищає бюджети від неправомірного чи необгрунтованого перерозподілу або вилучення бюджетних коштів, від втручання в бюджетний процес на будь-якій його стадії. На практиці цей принцип реалізується в межах закріпленої за кожним органом влади компетенції. У загальному вигляді найважливіші питання, зараховані до відання місцевого самоврядування, визначено Конституцією України, ст. 143 якої передбачає, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролюють їх виконання.
На думку Відповідача, стягнення з Відповідача сум, заявлених Позивачем, фактично призведе до порушення вказаного принципу через втручання в бюджетний процес, призведе до дисбaлансу видаткової частини місцевого бюджету, недоотримання видатків іншими розпорядниками коштів та невиконання завдань, для яких вони передбачені за відсутності законодавчо встановленого обов'язку Відповідача здійснювати відповідні видатки.
Зазначає, що рішенням ХІІІ сесії Ужгородської міськради VII скликання від 30.05.2017р. № 655 затверджено Порядок розроблення міських цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання (дaлі - Порядок). Вказаний Порядок офіційно оприлюднений на сайті Ужгородської міської ради https://radauzhgorod. gov.ua/uploads/sіtes/2/2017/Об/655-Poryadok-tsіlovyh-program 06.06.2017.pdf .
Відповідно до пп. 5.2 п.5 р. І Порядку, підставою для розроблення програми є наявність в міському бюджеті достатнього фінансового ресурсу для забезпечення виконання завдань і заходів програми. В пп.3.3 «Паспорт програми» р.3 Порядку передбачено, зокрема, що зазначений розділ містить відомості про головного розпорядника бюджетних коштів, відповідального виконавця програми тощо.
Виключно після затвердження певної програми у суб'єкта - головного розпорядника коштів виникає зобов'язання. Програми про фінансування послуг зв'язку Ужгородською міською радою протягом 2019-2020 років не затверджувались.
Отже, органом місцевого самоврядування не визначалися головний розпорядник бюджетних коштів, відповідальний виконавець програм про фінансування послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення.
Дії Ужгородської міської ради щодо неприйняття відповідної цільової програми, визначення головного розпорядника коштів неправомірними не визнавались.
Відповідач звертає увагу суду на свою компетенцію, зазначивши, що Відповідач несе обов'язок виключно розраховувати суму пільги, тоді як фінансування пільг здійснюється Мінсоцполітики як головним розпорядником коштів без участі Відповідача. Положенням про Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради не закріплено статусу Відповідача як розпорядника бюджетних коштів, передбачених на оплату пільг з послуг зв'язку.
Відповідач заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити.
III. Мотивувальна частина рішення.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Закарпатська філія АТ "Укртелеком", є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, інших законодавчих актів України.
Подання позову зумовлено тим, що департаментом соціальної політики Ужгородської міської ради не відшкодовані витрати Позивача за надані на пільгових умовах телекомунікаційні послуги з 01.06.2019 по 31.08.2020 на загальну суму 409 043,13 грн.
Судом встановлено, що у зазначений період з 01.06.2019 по 31.08.2020 року Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, які проживають на території м. Ужгорода Закарпатської області на загальну суму 409 043,13 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за відповідні періоди. Зокрема в матеріалах справи містяться копії адресованих керівнику Департаменту соціального захисту населення Ужгородської міської ради від 10.08.2019 (том 1 а.с. 22), від 10.07.2019 (том 1 а.с. 42), від 10.09.2019 (том 1 а.с. 48), від 10.11.2019 (том 1 а.с. 81), від 10.12.2019 (том 1 а.с. 97), від 10.02.2020 (том 1 а.с. 125), від 10.03.2020 (том 1 а.с. 138), від 10.04.2020 (том 1 а.с. 152), від 06.05.2020 (том 1 а.с. 166), від 09.06.2020 (том 1 а.с. 177), від 09.07.2020 (том 1 а.с. 190), від 07.09.2020 (том 1 а.с. 202), від 07.08.2020 (том 1 а.с. 202). До зазначених листів-звернень додано пакети документів, необхідних для здійснення розрахунків за надані пільговикам послуги, зокрема за формою №2-пільга - розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за відповідний період, що розглядається у справі (том 1 а.с. 24 - 227), зі змісту яких видно, що позивач надсилав відомості (звіти) в письмовій (паперовій) формі та в електронній формі просив відповідача здійснити видатки за надані послуги пільговим категоріям осіб, які мають право на пільги, та провести оплату за надані послуги.
Докази про те, чи надавалась Відповідачем відповідь на вказані листи та звіти, у справі відсутні. Навпаки, Відповідач не визнає свого обов'язку відшкодувати витрати Позивача, чим обумовлюється його поведінка з ненадання відповіді на звернення.
Норми права, що підлягають застосуванню, оцінка суду.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до частин 1, 3 статті Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 3 статті 63 Закону України “Про телекомунікації” передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві за місцем його проживання згідно з пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про охорону дитинства”, “Про прокуратуру”.
Положеннями вказаних нормативно-правових актів, зокрема, встановлено право фізичних осіб, які мають визначений законами соціальний статус на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.
Як визначено п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Отже, вищевказаною нормою визначено, що до видатків місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку громадянам, на яких поширюються такі пільги відповідно до законів України.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Пунктом 11 Положення № 117 передбачено, що Уповноважений орган, зокрема, зобов'язаний звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, уточнювати інформацію про виявлені розбіжності, проводити розрахунки, складати та подавати фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння за формою 3-пільга.
Відповідач не заперечив щодо списків осіб та наявності або відсутності у таких осіб права на пільги, не заперечив щодо застосованих Позивачем тарифів на послуги, не вжив заходів щодо звіряння відповідних розрахунків.
Суд виходить з приписів ч. 4 ст. 165 ГПК України, згідно яких якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
З приводу заперечень відповідача стосовно відсутності у нього компетенції для розгляду і вирішення питань соціального захисту населення, зокрема щодо видатків місцевого бюджету на пільги з послуг зв'язку, суд зазначає, що Відповідач є юридичною особою, створеною в структурі органів Ужгородської міської ради як органу місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування згідно ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, здійснює повноважень, що належать до його відання, в тому числі з питань щодо надання окремим категоріям громадян встановлених законодавством пільг (ст. 25, 34, 54 Закону України “Про місцеве самоврядування”).
Долучені до матеріалів справи форми № 2-пільга підписані посадовими особами позивача, є належними та допустимими доказами на підтвердження надання соціальних послуг, компенсація вартості яких є предметом даного спору, оскільки такі містять інформацію про обсяг наданих позивачем послуг на пільгових умовах, з огляду на що не має значення, що наказ урядового органу, яким така форма запроваджувалася як обов'язкова, скасований.
Висновки господарського суду.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення або звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається на виконання імперативних законодавчих норм.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005, у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 року та у справі “Кечко проти України” від 08.11.2005 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд погоджується з твердженнями Позивача, що пунктом 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв'язку.
У разі відсутності відповідних субвенцій з державного бюджету на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, такі видатки мають бути передбачені місцевим бюджетом для виконання визначених законом пільг на послуги зв'язку, а саме замість фінансування з державного бюджету вказані витрати мають фінансуватись з місцевих бюджетів.
На підставі вказаних фактів і правових підстав, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат за надання на пільгових умовах телекомунікаційних послуг за період з з 01.06.2019 по 31.08.2020 року на загальну суму 409 043,13 грн.
Розподіл судових витрат.
Згідно платіжного доручення №9253 від 26.10.2021 позивачем при поданні позовної заяви позивачем понесено витрати на сплату судового збору в розмірі 6135,65грн., які відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 86, 129, 236, 238, 241, 248 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Судові витрати покласти на відповідача.
3. Стягнути з Департаменту соціальної політики Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 03192997, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 24, на користь Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, бульвар Шевченка, 18, код ЄДРПОУ - 21560766, в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком", м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4, кошти в сумі 409 043,13 грн. (чотириста дев'ять тисяч сорок три гривень 13 копійок) на відшкодування витрат за надання на пільгових умовах телекомунікаційних послуг за період з 01.06.2019 по 31.08.2020 року, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 6135,65 грн. (шість тисяч сто тридцять п'ять гривень 65 копійок).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2023 року.
Суддя П.Д. Пригуза