вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.06.2023м. ДніпроСправа № 904/969/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 8, ідентифікаційний код 23357437) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 6 728,83 грн. заборгованості за договором № 220CП "Про організацію та експлуатацію службової парковки", 658,89 грн. інфляційних втрат, 252,79 грн. 3% річних, 84,80 грн. 1% штрафу, 848,00 грн. 10% штрафу
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від б/д про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 8 573,31 грн., з яких:
- 6 728,83 грн. заборгованість за організацію та експлуатацію службової парковки за період з 01.01.2020 по 27.04.2021;
- 658,89 грн. інфляційні втрати за період з січня 2020 року по квітень 2021 року;
- 252,79 грн. 3% річних за період з 26.01.2020 по 27.04.2021;
- 84,80 грн. 1% штрафу передбачений п.7.1 договору;
- 848,00 грн. 10% штрафу передбачений п.7.2 договору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №220CП "Про організацію та експлуатацію службової парковки" від 17.09.2019 щодо своєчасної та повної оплати за організацію та експлуатацію службової парковки за період з 01.01.2020 по 27.04.2021.
На виконання вимоги ч.6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .
До суду 02.03.2023 надійшла інформація від виконавчого комітету Новомосковської міської ради про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.02.2001 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/969/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, яка направлялася за адресою відповідача, повернулась до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв'язку з відсутністю адресата".
Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
17 вересня 2019 року між Комунальним підприємством "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, (далі - позивач, балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Ланською Оксаною Володимирівною (далі - відповідач, оператор) укладено договір №220СП "Про організацію та експлуатацію службової парковки" (далі - договір) згідно з пунктом 1.1 якого балансоутримувач надає оператору у користування за плату службову парковку, що розташована за адресою:
- м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, біля буд. №48А (далі - службова парковка);
- площа майданчика: 103,5 кв. м.
- кількість машино-місць: 9
- кількість пільгових місць: 1
- дні роботи: щоденно
- час роботи: цілодобово.
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 92,0 кв.м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно пункту 2.2.8 договору).
Службова парковка транспортних засобів вважається переданою в користування оператору з моменту підписання сторонами одночасно договору та акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).
За Актом приймання-передачі від 17.09.2019 позивачем передано відповідачу у користування службову парковку комунальної власності (а.с.26 том 1).
Відповідно до п.4.1 договору сума річної плати за організацію та експлуатацію службової парковки, яка підлягає сплаті, складає 6 400,00 грн.
Оператор щомісячно сплачує балансоутримувачу за користування службовою парковкою плату у розмірі 533,33 грн., в тому числі ПДВ 88,89 грн. за один календарний місяць (п.4.2 договору).
Згідно з п.4.3 договору, визначена в пункті 4.2 договору плата за користування сплачується грошовими коштами на поточний рахунок балансоутримувача, визначений у реквізитах договору.
Визначена в п. 4.4 договору визначена в п.4.2 договору плата сплачується оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Згідно з п. 4.5 договору нарахування плати починається з дня підписання договору і закінчується в день припинення дії договору.
Пунктом 4.6 договору визначено, що оператор при підписанні договору протягом 3 робочих днів вносить на поточний рахунок балансоутримувача плату в розмірі, визначеному пунктом 4.2 договору, яка є оплатою за перший місяць користування службовою парковкою. Плата за кожний наступний місяць користування службової парковки здійснюється у строки, встановлені пунктом 4.4 договору.
Відповідно до п.10.1 договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію службової парковки.
Акт введення в експлуатацію службової парковки комунальної власності, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, біля буд. №48А, складаний між сторонами 17.09.2019.
Договір діє до проведення конкурсу з визначення оператора на право обслуговування службової парковки. Датою втрати чинності договору вважати дату укладання договору про організацію та експлуатацію службової парковки між балансоутримувачем та переможцем конкурсу з визначення оператора (п.10.2 договору).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.02.2023 здійснена 23.01.2020 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Ланської Оксани Володимирівни за її рішенням.
Листом від 27.04.2021 №9/9-90 позивач надіслав лист відповідачу про те, що договір №220СП від 17.09.2019 розірвано 27.04.2021 у зв'язку з виявленою інформацією щодо припинення Фізичною особою-підприємцем Ланською Оксаною Володимирівною - підприємницької діяльності та зняття з обліку.
Позивач стверджує, що відповідач не виконує належним чином умови договору, внаслідок чого за період з 01.01.2020 по 27.04.2021 виникла заборгованість у сумі 6 728,83 грн. з оплати за користування службовою парковкою, що є причиною виникнення спору.
Також позивачем нараховані інфляційні втрати за період з січня 2020 року по квітень 2021 року у сумі 658,89 грн., 3% річних за період з 26.01.2020 по 27.04.2021 у сумі 252,79 грн., 1% штраф передбачений п.7.1 договору у сумі 84,80 грн. та 10% штраф передбачений п.7.2 договору у сумі 848,00 грн.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, наявність заборгованості за договором, правомірність нарахування штрафних санкцій.
Згідно з частини першої статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першої статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати за користування майданчиком. Відповідно до пункту 4.4 договору, строк оплати за користування майданчиком є таким, що настав.
Станом на час розгляду справи доказів оплати заборгованості у сумі 6 728,83 грн. за організацію та експлуатацію службової парковки за період з 01.11.2020 по 27.04.2021 не надано. Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за користування службовою парковкою у сумі 6 728,83 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста стаття 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті за користування службової парковки, сплаті інших платежів, передбачених договором, оператор зобов'язаний в кожному випадку сплатити балансоутримувачу за кожен день прострочення пеню в розмірі 1 відсотка від суми заборгованості.
Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у разі прострочення оператором виконання зобов'язань по сплаті плати за користування службовою парковкою, сплаті інших платежів, передбачених договором, більш ніж на десять днів, оператор зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 10% місячного розміру плати за користування службовою парковкою.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості за користування службовою парковкою, позивачем нараховано:
- 84,80 грн. 1% штраф передбачений п.7.1 договору;
- 848,00 грн. 10% штраф передбачений п.7.2 договору.
Щодо вимоги позивача про стягнення 84,80 грн. 1% штрафу передбаченого п.7.1 договору, суд звертає увагу, що позивач помилково визначив, що передбачена п.7.1 договору штрафна санкція є штрафом. Даним пунктом договору сторони визначили порядок стягнення саме пені, а не штрафу. Перевіривши розрахунок пені, розрахованої позивачем на підставі п. 7.1. договору, суд зазначає, що він є невірним. Здійснивши власний розрахунок пені, суд зазначає що розмір пені має бути більшим, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому розмір пені, визначений позивачем за п. 7.1. договору в сумі 84,80 грн. підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення 848,00 грн. 10% штрафу передбаченого п.7.2 договору, суд перевіривши розрахунок, помилок не виявлено, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 848,00 грн. 10% штрафу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
З приводу здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зазначає таке. Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що у вказаних періодах інфляційні втрати становлять більший розмір, ніж розраховано та заявлено до стягнення позивачем.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 658,89 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений ним період, зазначає, що розрахунок здійснено неправильно, на всю суму заборгованості, а не за кожен місяць окремо, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 148,03 грн.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 14 163,87 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення 6 728,83 грн. заборгованості за договором № 220CП "Про організацію та експлуатацію службової парковки", 658,89 грн. інфляційних втрат, 252,79 грн. 3% річних, 84,80 грн. 1% штрафу, 848,00 грн. 10% штрафу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 8, ідентифікаційний код 23357437) 6 728,83 грн. заборгованості за договором № 220CП "Про організацію та експлуатацію службової парковки", 658,89 грн. інфляційних втрат, 148,03 грн. 3% річних, 84,80 грн. пені, 848,00 грн. 10% штрафу та витрати по сплату судового збору у сумі 2 651,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Е.М. Бондарєв