79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" травня 2023 р. Справа №914/2013/22
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Олійник Н.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - Бердар С.В.- адвокат;
від відповідача - Авдєєнко В.В.-адвокат;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал" б/н від 10.03.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/744/23 від 14.03.2023)
на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 (повний текст складено 09.02.2023, суддя Іванчук С.В.)
у справі № 914/2013/22
за позовом: Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич, Львівської області;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал", м.Трускавець, Львівської області;
про стягнення коштів. Ціна позову - 1 324 115,14грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал" про стягнення коштів в сумі 1 324 115,14грн, з яких 151 897,50грн 3% річних, 499 721,67грн інфляційні втрати, 672 495,97грн збитки.
Позов мотивований тим, що 21.02.2013 між КП "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради та ТОВ "Трускавецький водоканал" укладено договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення № 1306. Відповідач недобросовісно виконував покладені на нього обов'язки в частині своєчасної оплати наданих йому послуг.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі №914/2013/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Трускавецький водоканал" на користь КП "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області інфляційні втрати в розмірі 495 009,68 грн, 3% річних в розмірі 150 195,54 грн, та 9 678,07 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що вимога сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Перевіривши проведені нарахування, встановлено що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку та в перерахунку підставними є вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 495 009,68грн та 3% річних в розмірі 150 195,54грн. Позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 672 495,97 грн є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, відтак відсутні правові підстави для їх задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ "Трускавецький водоканал" подано апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі №914/2013/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково; стягнути з ТОВ "Трускавецький водоканал" на користь КП "Дрогобичводоканал" 16 008,40 грн - 3% річних та 171 051,08 грн - інфляційних витрат, в решті позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішенням суду є незаконне та необгрунтоване, ухвалене за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з порушенням вимог процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник вважає, що сторони змінили строк виконання стягнутого у справі №914/692/18 зобов'язання шляхом укладення договору від 23.07.2019. Згідно умов вказаного правочину, стягнута у справі №914/692/18 сума боргу мала бути сплачена до кінця 2021 року, а тому обрахунок інфляційних та 3% річних необхідно здійснювати виходячи саме з цієї дати. Спільне волевиявлення сторін щодо порядку та строків погашення заборгованості за надані позивачем послуги за період до 02.07.2019, яке викладене та оформлене в договорі від 23.07.2019 змінило такий порядок та строк.
Скаржник зазначає, що спірні правовідносини врегульовані не лише Договором про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 21.02.2013, а й умовами договору від 23.07.2019, згідно яких заборгованість, на яку позивачем нараховано 3% річних та інфляцію мала бути погашена за бюджетні кошти м. Трускавця до кінця 2021 році.
На думку скаржника, враховуючи викладене, розмір та строки простроченої заборгованості необхідно рахувати виходячи з розміру боргу, який існував станом на 01.01.2022 та за період з 01.01.2022 по 04.05.2022 (дата погашення заборгованості). Судом не взято до уваги, що до заборгованості, порядок погашення якої змінено за договором від 23.07.2019, входить уся наявна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 02.07.2019, а також те, що відповідно до п. 2 договору від 23.07.2019 сторони погодили порядок погашення існуючої станом на 02.07.2019 заборгованості TOB «Трускавецький водоканал» третьою особою - Трускавецькою міською радою за рахунок бюджетних коштів, поквартальними платежами, повне погашення заборгованості відбудеться за передбачені бюджетні кошти за 2020 - 2021 роки.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог процесуального права в частині оцінки доказів, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме висновків суду про неможливість продовження строку погашення заборгованості, яка стягнута судовим рішенням згідно умов договору від 23.07.2019.
КП "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Позивач вважає, що, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Наслідки інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На думку позивача, зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов' язання.
Також, позивач вважає, що розмір заборгованості, який визначений у договорі від 23.07.2019 є іншим, ніж визначений у судовому наказі №914/692/19 від 14.03.2019. TOB «Трускавецький водоканал» не надано жодних доказів, які б підтверджували, що визначена у наказі заборгованість увійшла у визначений цим договором розмір заборгованості, даним договором не передбачено обов'язку Трускавецької міської ради оплатити заборгованість TOB «Трускавецький водоканал» перед КП «Дрогобичводоканал», а передбачено, що на черговій сесії Трускавецька міська рада має обов'язок розглянути питання щодо виділення з бюджету міста коштів, що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості TOB «Трускавецький водоканал» перед КП «Дрогобичводоканал». Наведений в апеляційній скарзі розрахунок, який проведено з урахуванням договору від 23.07.2019 є помилковим, недостовірним та таким, що суттєво порушує права КП «Дрогобичводоканал».
Позивач вважає, що скаржником не додано доказів на підтвердження вчинення Трускавецькою міською радою дій, спрямованих на погашення заборгованості TOB «Трускавецький водоканал» перед КП «Дорогобичводоканал» , зокрема за рішенням суду у справі № 914/692/18.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал" залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов'язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 10 308,27 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі №914/2013/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Трускавецький водоканал" на рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі №914/2013/22, призначено розгляд справи на 09.05.2023.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 відкладено розгляд справи на 30.05.2023.
Сторони в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.
Обставини справи.
21.02.2013 між КП "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради та ТОВ "Трускавецький водоканал" укладено договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення № 1306. Відповідач недобросовісно виконував покладені на нього обов'язки в частині своєчасної оплати наданих йому послуг.
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/692/18 від 28.11.2018 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Трускавецький водоканал" на користь КП "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області 6 904 659,63 грн основного боргу, 1 966 054,85 грн інфляційних витрат, 513 024,74 грн 3% річних та 140 756,09 грн суми судового збору.
Відповідач у справі оскаржив рішення суду першої інстанції до Західного апеляційного господарського суду, судом постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі №914/219/18 скаргу задоволено частково та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції: стягнути з ТОВ "Трускавецький водоканал" на користь КП "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області 3 776 588,24 грн суми основної заборгованості, 1 094 436,51 грн інфляційних втрат та 280 257,13 грн трьох процентів річних.
На виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі №914/692/18, що набрала законної сили 20.02.2019, 14.03.2019 видано наказ про примусове виконання рішення суду у справі №914/692/18. Рішення у справі набрало законної сили 20.02.2019.
Позивач зазначає, що судами у справі №914/692/18 встановлено факти наявності заборгованості відповідача перед позивачем та прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, які мають преюдиційне значення і в силу приписів статті 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.
Відповідачем рішення суду виконано несвоєчасно, оскільки обов'язок сплати заборгованості за рішенням суду виник 20.02.2019, проте фактично рішення суду виконано лише 04.05.2022.
Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
В межах визначених законом строків позовної давності та з огляду на несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості, з урахуванням девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з відповідача за рішенням суду ще в 2019 році загальна сума інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості становить 499 721,67 грн, а 3% річних з простроченої суми - 151 897,50 грн.
Додатково, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, завдані несвоєчасним виконанням рішення суду.
В обґрунтування даної позовної вимоги позивач зазначає, що 29.12.2009 між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та КП "Дрогобичводоканал" укладено договір про субкредитування №28010-02/146 на загальну суму 3 131 207,53 доларів США (в гривневому еквіваленті - 24 110 297,98 грн).
Як зазначив позивач, відповідно до умов договору про субкредитування на КП "Дрогобичводоканал" покладено зобов'язання щодо сплати відсотків і всіх пов'язаних із запозиченням платежів. Міністерству фінансів України за обслуговування кредиту сплачується комісія в розмірі 0,01% річних від непогашеної суми позики. Фактично сплачено комісію та відсотки в сумі 76 858,83 доларів США.
Позика підприємству надана на період з 29.12.2009 по 15.10.2025, погашення суми кредиту відбувається рівними частинами два рази на рік 15.04 та 15.10 по 120 431,00 доларів США.
Отже, позивач вважає, що КП "Дрогобичводоканал", отримавши позитивне рішення суду у справі №914/692/18, мало реальні підстави розраховувати на стягнення заборгованості.
Цими коштами позивач мав на меті розпорядитися для погашення заборгованості за договором про субкредитування оскільки на нього теж покладаються штрафні санкції.
Зокрема, відповідно до п. 14.2 договору про субкредитування №28010-02/146 від 29.12.2009, за невиконання або неналежне виконання субпозичальником своїх зобов'язань із своєчасного повернення основної суми субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим договором субпозичальник сплачує субкредитору пеню з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення платежу, в порядку, встановленому чинним законодавством України. Отже, сума пені нараховується на тіло кредиту, що є нічим іншим, як сума позики, яку позичальник отримує в банку, тобто чим меншим є залишок кредиту, тим меншими є штрафні санкції, що покладаються на боржника.
Позивач стверджує, що сума пені за період з 15.10.2019 по 15.04.2022 нарахованої КП "Дрогобичводоканал" за договором про субкредитування становить 8 350 648, 32 грн.
У разі своєчасного виконання відповідачем рішення суду сума пені становила би 7 678 152,35 грн. Відтак, розмір реальних збитків, понесених КП "Дрогобичводоканал" через несвоєчасне виконання відповідачем рішення суду становить: 672 495,97 грн.
Позивач вважає, що саме протиправна поведінка відповідача призвела до того, що КП "Дрогобичводоканал" не мало можливості погасити частину позики, внаслідок чого нараховані йому штрафні санкції є значно вищими, ніж могли би бути.
З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Трускавецький водоканал" на його користь 151 897,50 грн 3% річних, 499 721,67 грн інфляційних втрат та 672 495,97 грн збитків.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Як вбачається із встановлених обставин, постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 стягнуто з ТОВ "Трускавецький водоканал на користь КП "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області 3 776 588,24 грн суми основної заборгованості, 1 094 436,51 грн інфляційних втрат та 280 257,13 грн трьох процентів річних.
Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріалами справи підтверджується, що оплата заборгованості за надані послуги мала місце із порушенням строків виконання зобов"язань, покладених на відповідача.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України сум.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
У зв"язку із простроченням оплати заборгованості, позивачем згідно долученого до позовної заяви розрахунку за період з 23.08.2019 по 19.04.2021 нараховано із суми боргу 2 070 717,68 грн - 102 968,56 грн 3% річних та 241 652,75грн інфляційних втрат та враховуючи часткову оплату заборгованості позивачем нараховано із суми боргу 1 570 717,68 грн за період з 20.04.2021 по 03.05.2022 - 48 928,93 грн 3%річних та 258 068,91грн інфляційних втрат.
Судова колегія, перевіривши проведені нарахування, погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку, отже підставними є вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 495 009,68 грн та 3%річних в розмірі 150 195,54 грн. Відтак, в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю.
Не беруться до уваги посилання скаржника, що нарахування позивач здійснив із врахуванням невірних періодів, оскільки договором від 23.07.2019 узгоджено зміну порядку та строку сплати заборгованості, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.07.2019 Дрогобицькою міською радою, Трускавецькою міською радою, Комунальним підприємством "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради та ТОВ "Трускавецький водоканал" було укладено договір, відповідно до п. 1 якого сторони домовились про врегулювання питання щодо погашення боргових зобов'язань ТОВ "Трускавецький водоканал" перед КП "Дрогобичводоканал" в сумі кредиторської заборгованості 13 670 544 грн на 02 липня 2019 року.
Згідно з п. 2.1 договору Трускавецька міська рада зобов'язалася 30.07.2019 на черговій сесії Трускавецької міської ради розглянути питання щодо виділення з бюджету міста коштів в сумі 1,4 млн. грн, що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ "Трускавецький водоканал" перед КП "Дрогобичводоканал".
За умовами п. 2.2 договору Трускавецька міська рада взяла зобов'язання до 20.10.2019, при перевиконанні бюджету міста, вирішити питання щодо виділення з бюджету коштів в сумі не менше 1,0 млн. грн, що будуть скеровані на часткове погашення заборгованості ТОВ "Трускавецький водоканал" перед КП "Дрогобичводоканал".
Пунктом 2.3 договору Трускавецька міська рада зобов'язалась при розгляді бюджетів міста Трускавця на 2020-2021 роки передбачити кошти для повного погашення заборгованості ТОВ "Трускавецький водоканал" перед КП "Дрогобичводоканал" поквартальними платежами.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що, як вбачається із змісту даного договору, останній не є договором про заміну боржника у зобов'язанні відповідно до ст. 520 ЦК України, чи відстроченням або розстроченням виконання судового рішення, зміною способу та порядку виконання судового рішення, також у даному договорі не зазначено підстави виникнення заборгованості, відсутні покликання на договір про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 21.02.2013, не вказано за які періоди виникла заборгованість та за які послуги та розмір заборгованості врегульований договором від 23.07.2019. Докази підтвердження того, що визначена у наказі заборгованість увійшла у визначений цим договором розмір заборгованості в матеріалах справи відсутні. Також, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження вчинення Трускавецькою міською радою дій, спрямованих на погашення заборгованості ТОВ "Трускавецький водоканал", зокрема за рішенням суду у справі № 914/692/18.
Щодо позовної вимоги про стягнення збитків в сумі 672 495,97 грн судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо недоведеності розміру заявлених до стягнення збитків, наявності вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та нарахуванням позивачу додаткових витрат з пені. Позивачем не представлено належних та допустимих доказів реального понесення додаткових нарахованих витрат з пені.
В цій частині рішення суду не оскаржується.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 672 495,97 грн є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, відтак відсутні правові підстави для їх задоволення.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275,276, 282, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі №914/2013/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал" б/н від 10.03.2023 (Вх.№ ЗАГС 01-05/744/23 від 14.03.2023) без задоволення.
2.Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2023.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.