іменем України
09 червня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/919/23
Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/727/23
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/728/23
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Укрпошта»,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2023 року (проголошено о 08:02) та на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживача, -
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта», в якому просив стягнути з відповідача на його користь 3 300,00 грн за пошкодження вкладення (кришки багажника автомобіля Audi A6, 2010 року випуску) відправлення «Укрпошта Стандарт» № НОМЕР_1 та 825,00 грн штрафу, що становить 25 % від суми оголошеної цінності відправлення «Укрпошта Стандарт» № 1401402390130.
Позов обґрунтовував тим, що 18.10.2022 він оформив поштове відправлення «Укрпошта Стандарт» № 1401402390130 (вкладення, що пересилається - кришка багажника автомобіля Audi A6, 2010 року випуску) адресату ОСОБА_2 до відділення Корець Рівненського району Рівненської області, з післяплатою в сумі 3 300,00 грн. Працівник відділення оглянув відправлення та без-будь-яких зауважень оформив його для пересилання.
Під час оформлення відправлення працівник поштового відділення відмовив у наданні чеку та запропонував сфотографувати стікер-наліпку відправлення, переконавши, що це буде доказом надання послуги.
При отриманні адресатом виявилося, що кришка багажника автомобіля пошкоджена, про що 20.10.2022 працівником відділення АТ «Укрпошта» Корець Рівненського району та області, складено акт, а відправлення повернуто відправнику.
Позивач указував, що 25.10.2022 подав заяву АТ «Укрпошта» щодо оплати суми відшкодування за пошкоджене відправлення, проте, йому було повідомлено, що АТ «Укрпошта» готова провести документальну перевірку та надати інформацію щодо відправлення у разі надання копії розрахункового документу, що засвідчує оплату послуги поштового пересилання оператором Укрпошта. На його звернення до відділення АТ «Укрпошта» про надання копії чеку, яка б засвідчила надання послуги, він отримав відповідь про те, що надати копію чеку неможливо, оскільки 18.10.2022 у відділенні не працювала каса.
Уважав, що відповідач неналежним чином надав позивачу послуги поштового зв'язку, чим завдав матеріальної шкоди та порушив його права як споживача послуг.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2023 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 3 300,00 грн у відшкодування оголошеної цінності пошкодженого товару - кришки багажника для автомобіля Audi A6, 2010 року випуску.
Залишено пошкоджену кришку багажника для автомобіля Audi A6, 2010 року випуску, у повному розпорядженні Акціонерного товариства «Укрпошта» з метою її реалізації за залишковою вартістю.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 березня 2023 року стягнуто з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 3 880,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.
В апеляційній скарзі на рішення суду від 02.03.2023 Акціонерне товариство «Укрпошта» просить його скасувати і ухвалити нове, яким повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, не надання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено факту укладення договору з АТ «Укрпошта» та отримання ним послуг поштового зв'язку належними доказами, якими має бути виключно паперова квитанція форми № 1 з підписом працівника ВПЗ та відбитком календарного штемпелю.
Відповідач указує, що відповідальність за якість упакування відправлення несе виключно відправник. Позивач відмовився у наданні йому послуг з пакування та повідомив, що з порядком упакування поштових відправлень ознайомлений та запакував відправлення належним чином. Відповідно до п. 4.4. «Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Стандарт» за пошкодження предметів, вкладених відправником у відправлення Стандарт, упаковка якого не забезпечує їх збереження, АТ «Укрпошта» відповідальності не несе.
Зазначає, що твердження ОСОБА_1 про те, що відправлення було подано до пересилання не в закритому вигляді, а у відкритому, не відповідає дійсності та не підтверджено доказами, при цьому, оператор поштового зв'язку не наділений повноваженнями щодо розпакування та перевірки правильності упакування вмісту вкладення відправлення, поданого в закритому вигляді без опису вкладення.
Наголошує, що в ході розгляду справи судом не встановлено, а позивачем не доведено факту цілісності відправлення на момент упакування.
Уважає рішення суду в частині стягнення з нього на користь держави судового збору таким, що не відповідає практиці Верховного Суду.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду від 08.03.2023 АТ «Укрпошта» просить його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вартість витрат на правничу допомогу у розмірі 3 880,00 грн перевищує вартість відшкодування та не є пропорційною до ціни позову та обсягу наданих адвокатом послуг. Уважає, що адвокатська послуга «зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції» має бути виключена із загальної вартості наданих послуг, оскільки є необґрунтованою та охоплюється діями адвоката з «підготовки позовної заяви».
У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду від 02.03.2023, ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що додані до матеріалів справи докази (стікер-наліпка на упаковці товару і квитанція № 9-45), поведінка позивача та відповідача підтверджують факт укладення усного договору про надання відповідачем послуг поштового зв'язку у вигляді пересилання товару позивачем (відправником) адресату - ОСОБА_2 .
Указує на те, що відповідач не спростував належними доказами аргументи позивача про належне упакування відправлення та не довів того, що посилка була надана в закритому вигляді.
Уважає, що законодавством на перевізника покладено обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 08.03.2023, ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення - без змін, зазначаючи, що факт надання та оплати послуг професійної правничої допомоги позивачем підтверджено.
Доводи відповідача про завищену вартість витрат на правову допомогу адвоката вважає безпідставними з огляду на Рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 119 від 17.03.2023.
Вислухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення штрафу в розмірі 825 грн, що становить 25 % від суми оголошеної цінності відправлення сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» про стягнення вартості пошкодженого відправлення.
Визнаючи такою, що ґрунтується на законі, вимогу позивача про стягнення оголошеної цінності товару, який залишається у відповідача і може бути реалізований ним по залишковій ціні, суд першої інстанції виходив з того, що є доведеним, що внаслідок неналежного пересилання товару відбулося повне пошкодження скла, ремонт товару є економічно недоцільним.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що 18.10.2022 ОСОБА_1 оформив в АТ «Укрпошта» (у відділенні м. Чернігів, 14014) поштове відправлення «Укрпошта Стандарт» № 1401402390130 щодо пересилання кришки багажника для автомобіля Audi A6, 2010 року випуску, із вставленим в неї склом заднього виду, ОСОБА_2 за адресою: Рівненська область, Рівненський район, відділення Корець, з оголошеною цінністю товару 3 300,00 грн та на умовах оплати - післяплата одержувачем. Розрахунковий документ позивачу видано не було, оскільки в день відправлення посилки у поштовому відділенні м. Чернігова не працював касовий апарат. Інформація щодо спірного відправлення підтверджується сфотографованою стікер-наліпкою та копією квитанції № 9-45 про вид та категорію поштового відправлення № 1401402390130 (а. с. 10, 56).
Із акта № 03991.107.68 від 20.10.2022, складеного Рівненською дирекцією АТ «Укрпошта», 34700 Корець, вбачається, що поштове відділення одержало відправлення «Стандарт» № 1401402390130 з порушеннями, а саме пошкодження вкладення відправлення (без наявності ознак пошкодження оболонки та доступу до вкладення), вкладення посилки видає шорох битого скла. У зв'язку з виявленим одержувач відмовився від отримання посилки та оплати оголошеної вартості товару, послуг відповідача (а. с. 11). Відправлення повернуто відправнику ОСОБА_1 .
25.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до генерального директора «АТ «Укрпошта» з заявою з приводу пошкодження поштового відправлення, на що позивачу запропоновано надати копії розрахункового документу, що засвідчують оплату послуги поштового пересилання оператором Укрпошта для проведення документальної перевірки щодо відправлення № 1401402390130 (а. с. 12-13, 14).
03.11.2022 ВПЗ 14014 м. Чернігів складено актом № 14014.07.03 про те, що поштове відправлення № 1401402390130 надійшло з актом про пошкодження; пошкодження без наявних ознак пошкодження оболонки та доступу до вкладення; вкладення посилки видає шорох битого скла; при врученні і розкритті у Рівненському відділенні виявлено, що всередині вкладення (двері авто) було неналежним чином упаковано, додаткові пакувальні матеріали біля скла відсутні, в разі чого і сталося пошкодження посилки (а. с. 15).
Позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу відшкодування йому оголошеної цінності пошкодженого товару, але його вимоги не було задоволено (а. с. 16, 17, 18, 20).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За змістом ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» в редакції Закону від 04.10.2001 № 2759-ІІІ, чинній на день виникнення спірних правовідносин, оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку.
Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
У договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Договір про надання послуги поштового зв'язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.
Колегія суддів погоджується з тим, що з огляду на зазначені положення законодавства та встановлені обставини справи, зокрема видача відповідачем ОСОБА_1 квитанції № 9-45, прийняття відповідачем відправлення для подальшого пересилання з роздруківкою стікера-наліпки на упаковку відправлення, в сукупності підтверджують укладення між сторонами усного договору про надання послуг поштового зв'язку у вигляді пересилання товару третій особі на умовах оплати одержувачем оголошеної цінності товару і вартості послуг з його пересиланням.
Отже доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення договору та отримання ним послуг поштового зв'язку є такими, що не заслуговують на увагу.
Згідно з п. 10 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, оператори поштового зв'язку зобов'язані надавати послуги поштового зв'язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв'язку, умов договору; забезпечувати схоронність поштових відправлень та коштів.
Упаковка поштового відправлення обирається відправником залежно від форми та характеру вкладення, виду поштового відправлення з урахуванням часу на пересилання, інших умов пересилання, а також унеможливлення заподіяння шкоди життю та здоров'ю працівників поштового зв'язку або третіх осіб, забруднення чи псування (пошкодження) інших поштових відправлень та поштового обладнання. Упаковка повинна забезпечувати схоронність вкладення, а також можливість обробки поштового відправлення з використанням технічних засобів. Порядок упакування поштових відправлень залежно від вкладення установлюється операторами поштового зв'язку (пункт 40 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення, які на адресному боці містять написи, наклейки або знаки, не передбачені для їх оформлення, а також з пошкодженими, забрудненими упаковками чи без належного упакування пересиланню не підлягають і повертаються відправникам (пункт 56 Правил).
Згідно з п. 1.7 Порядку огляду відправлень під час їх вручення одержувачам в об'єктах поштового зв'язку АТ «Укрпошта» в редакції наказу АТ «Укрпошта» від 30.09.202 № 1015, у супровідній адресі на відправленні в обов'язковому порядку має бути позначка «Огляд дозволено» або «Не дозволено». Позначка «Огляд дозволено» надає можливість одержувачу, за бажанням, оглянути вкладені у відправлення товари та здійснити їх перевірку. Позначка «Огляд не дозволено» не дозволяє здійснювати огляд вкладених у відправлення товарів та їх перевірку, тобто, має місце заборона огляду вкладених у відправлення товарів та їх перевірку під час їх вручення адресатові (одержувачу).
Таким чином вказане спростовує доводи відповідача про те, що оператор поштового зв'язку не наділений повноваженнями щодо розпакування та перевірки правильності упакування вмісту вкладення (посилки) саме під час відправлення його одержувачу.
Крім того відповідачем не спростовано твердження позивача про пред'явлення товару у відкритому вигляді і того факту, що скло багажника автомобіля при його упакуванні відправником та під час приймання у відділенні поштового зв'язку було цілим.
Статтею 18 Закону України «Про поштовий зв'язок» № 2759-ІІІ визначено, що за порушення законодавства у сфері надання послуг поштового зв'язку оператори несуть відповідальність згідно із законами України.
За невиконання чи неналежне виконання послуг з пересилання внутрішніх поштових відправлень, доручень користувачів щодо поштових переказів оператори несуть таку матеріальну відповідальність перед користувачами:
- за повну втрату реєстрованих поштових відправлень (рекомендованого листа, бандеролі, поштової картки, повідомлення про вручення поштового відправлення), посилок та прямих контейнерів без оголошеної цінності - відшкодування вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 100 відсотків вартості цих послуг;
- за часткову втрату (пошкодження) вкладення посилки без оголошеної цінності - відшкодування його вартості пропорційно масі втраченої або пошкодженої частини вкладення шляхом ділення розміру тарифу за пересилання на чисту масу вкладення та штраф у розмірі 100 відсотків вартості послуг поштового зв'язку;
- за повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю - відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг;
- за часткову втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю з описом вкладення - повернення (відшкодування) вартості вкладення або його пошкодженої частини згідно з описом, вартості послуг поштового зв'язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг. Якщо пошкоджене вкладення може бути використане, сума відшкодування зменшується за домовленістю з відправником або адресатом. У разі відмови відправника або адресата від одержання частково пошкодженого вкладення воно реалізується оператором. У разі незазначення в описі вартості вкладених предметів або пересилання без опису розмір відшкодування визначається пропорційно масі втраченої або пошкодженої частини вкладення незалежно від її фактичної вартості, але не більше оголошеної цінності посилки, листа або бандеролі. В цьому випадку вартість одиниці маси визначається шляхом ділення суми оголошеної цінності на чисту масу вкладення;
- за невиплату грошей за поштовими переказами, а також порушення строків пересилання поштових переказів - відповідно до законодавства України;
- за несвоєчасну доставку усіх видів реєстрованих поштових відправлень - штраф у розмірі 25 відсотків вартості послуг поштового зв'язку;
- у разі порушення встановлених строків пересилання поштових відправлень повітряним транспортом - відшкодування у розмірі різниці між платою за пересилання повітряним та наземним транспортом і штраф у розмірі 25 відсотків вартості послуг поштового зв'язку.
Вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг.
У разі незгоди користувача з визначеним цією статтею розміром відшкодування питання про відшкодування завданих йому фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання операторами своїх зобов'язань, а також інші спори між користувачами та операторами розглядаються у судовому порядку.
Оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо:
- поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню;
- втрата або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок дії непереборної сили (землетрус, ураган, повінь тощо);
- нестача або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок порушення відправником встановлених законодавством України правил щодо обмежень у пересиланні предметів та речей;
- поштове відправлення (поштовий переказ) видано (виплачено) адресату під розписку про одержання;
- заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об'єкта поштового зв'язку після шести місяців з дня приймання;
- поштове відправлення з оголошеною цінністю, прямий контейнер були прийняті від відправника закритими, оболонка поштового відправлення або сам контейнер, печатка чи пломба відправника не пошкоджені, а маса поштового відправлення або прямого контейнера відповідає масі, визначеній під час його приймання до пересилання.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.03.2016 № 6-2086цс15 зазначено: «У справі, яка переглядається, суди встановили, що при отриманні вантажу між представником перевізника та одержувачем було складено акт приймання-передачі, у якому зазначено, що стан вантажу - пошкоджений (тріщина); разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку про недоведеність позивачкою вини перевізника та розміру фактичної шкоди, залишивши поза увагою норми статті 924 ЦК України про те, що обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу, лежить саме на перевізнику. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу».
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст. 77-80 ЦПК України).
Зважаючи на встановлені обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме внаслідок неналежного виконання відповідачем послуг по пересилці товару засобами поштового зв'язку, мало місце пошкодження скла багажника для автомобіля Audi A6, 2010 року випуску.
Посилання АТ «Укрпошта» на те, що відповідальність за якість упакування відправлення несе виключно відправник, позивач відмовився у наданні йому послуг з пакування та повідомив, що з порядком упакування поштових відправлень ознайомлений та запакував відправлення належним чином, не є слушними з огляду на положення пункту 56 Правил надання послуг поштового зв'язку, який передбачає, що поштове відправлення без належного упакування пересиланню не підлягає і повертається відправнику.
У даному спорі саме відповідач мав довести відсутність своєї вини у пошкодженні поштового відправлення, і оскільки, позивач відмовився його отримати, він, з огляду на положення ст. 18 Закону України «Про поштовий зв'язок» має право на відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення.
Отже апеляційна скарга АТ «Укрпошта» на рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» про стягнення вартості пошкодженого відправлення підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат й він не оплачував судовим збором позовну заяву, судові витрати в цій частині на відповідача не покладаються (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).
Таким чином рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2023 року в частині стягнення з АТ «Укрпошта» на користь держави судового збору в сумі 1 073,60 грн підлягає скасуванню.
Щодо перегляду додаткового рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 березня 2023 року.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:
- договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше);
- документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження);
- а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг (постанова Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 671/1957/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 в районному суді здійснювала адвокат Кравченко О.Ю. на підставі ордеру № 1043975 від 17.01.2023 (а. с. 27) та договору про надання правової допомоги від 15.12.2022 (а. с. 23-24).
Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги від 15.12.2022 № 15/12/22 адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити за надання послуги та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.
Згідно з п. 4.1 отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару у фіксованій сумі згідно специфікації, що додається до договору. За результатами наданої послуги сторонами складається акт виконаних робіт. Клієнт сплачує адвокату гонорар протягом 5 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт готівковими коштами.
При визначенні розміру гонорару враховується:
- обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання даного договору;
- ступінь складності правових питань, що стосуються виконання договору;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
- необхідність виїзду у відрядження;
- особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;
- характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом (пункт 4.2 договору).
Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 01 від 17.01.2023 адвокатом Кравченко О.Ю. на підставі договору про надання правової допомоги від 15.12.2022 були надані наступні послуги: зустріч; консультація клієнта, узгодження правової позиції, вартість яких склала 850,00 грн (а. с. 78).
Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 02 від 09.02.2023 адвокатом були надані наступні послуги: збір доказів, підготовка та подання позовної заяви до суду першої інстанції, вартість яких склала 2 000,00 грн (а. с. 80).
Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 03 від 02.03.2023 адвокатом були надані наступні послуги: участь адвоката в суді першої інстанції в судових засіданнях, що відбулися 24.02.2023 та 01.03.2023, вартість яких склала 2 000,00 грн (а. с. 120).
Оплата ОСОБА_1 послуг адвоката в розмірі 4 850,00 грн підтверджується довідками про оплату послуг надання правничої допомоги від 17.01.2023, 09.02.2023, 02.03.2023 (а. с. 77, 79, 121).
Матеріали справи свідчать, що з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач не звертався, жодного пояснення або доказу щодо їх неспівмірності до суду не подавав.
Заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4850 грн, на переконання апеляційного суду, є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. Тому суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що витрати є завищеними та нерозумними.
Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у даній справі та надані на його підтвердження належні, допустимі та достатні докази, у законодавчо встановлені спосіб та строки, колегія суддів вважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, були понесені фактично, а їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах.
Таким чином, стягуючи з АТ «Укрпошта» на користь позивача 3 880,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції, застосував принцип пропорційності та правильно виходив з того, що визначена стороною позивача до компенсації сума витрат є обґрунтованою і повністю відповідає як складності справи, так і часу, фактично затраченому адвокатом на надання правничої допомоги.
З огляду на вказане, апеляційний суд погоджується з додатковим рішення суду від 08.03.2023, оскільки вважає його таким, що ухвалено з дотриманням положень статті 141 ЦПК України, з урахуванням зазначених вище правових позицій Верховного Суду та на підставі конкретних обставин справи, а отже, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2023 року задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2023 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Укрпошта» на користь держави судового збору в розмірі 1 073,60 грн скасувати.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2023 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 березня 2023 року залишити без задоволення.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В.Шитченко