08 червня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 680/113/23
Провадження № 22-ц/4820/1168/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області в складі судді Олійника А.О. від 10 квітня 2023 року про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 , звернулася в суд із заявою в якій просила встановити факт родинних відносин, а саме факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків, між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву обґрунтувала тим, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 був її рідним братом. Смерть брата настала внаслідок отриманих поранень пов'язаних із військовими діями під час проходження військової служби.
Вважає, що вона як член сім'ї померлого, після встановлення факту родинних відносин та факту спільного проживання отримає право на компенсацію у зв'язку зі смертю військовослужбовця під час захисту Батьківщини.
Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10.04.2023 року задоволено клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про закриття провадження у справі. Закрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство оборони України про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу як незаконну, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, насамперед у частині врахування ним правової позиції Верховного Суду у його постанові від 22.03.2023 року по справі № 290/289/22-ц, яка не є тотожною за предметом даної заяви. Не враховано, що спору з Міністерством оборони України у заявниці не виникало і в подальшому вона його не вбачає.
Жодних дій чи бездіяльності, які б можна було оскаржити, Міністерство оборони України стосовно заявниці не вчиняло, у виплаті одноразової грошової допомоги не відмовляло, а тільки повернуло надані заявницею документи на доопрацювання, з чим вона погодилася, в тому числі, і з рекомендацією щодо надання вищезазначеного судового рішення, яке можливо прийняти тільки в порядку цивільного судочинства, оскільки КАС України поняття «окреме провадження» не передбачене.
Представник апелянтки в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Представник Міністерства оборони України просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч.ч.1-2 статті 315 ЦПК України суд в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
За статтею 16-1 цього Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року N 975.
Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
За змістом пункту 10 Порядку, особи, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги в разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, мають підтвердити належними документами свій статус як членів сім'ї, батьків чи утриманців загиблого.
Частиною шостою статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Суд першої інстанції правильно констатував, що Міністерство оборони України як спеціальний суб'єкт, уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку N 975, яку має на меті отримати заявниця в разі встановлення факту спільного проживання та ведення домашнього господарства з її братом ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях щодо захисту України проти збройної агресії російської федерації.
Вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції правильно констатував, що між заявницею та Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
За практикою Верховного Суду, з врахуванням визначених законом завдань цивільного судочинства, є недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
З урахуванням наведеного, правильним є висновок суду, що вимоги заявниці про встановлення факту спільного проживання та ведення домашнього господарства з її братом ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях у війні з росією, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Висновки суду цілком узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.03.2023 року по справі № 290/289/22-ц, постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі N 539/4118/19.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк