Номер провадження: 22-ц/813/3342/23
Справа № 521/928/22
Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А.
Доповідач Сегеда С. М.
31.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Дришлюка А.І.,
за участю:
секретаря Хухрова С.В.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенка Сергія Віталійовича на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Бобуйка І.А., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
встановив:
13.01.2022 року Акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8135,70 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що згідно до укладеного договору № б/н від 12.12.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальниця ОСОБА_2 померла (т.1, а.с.13).
Станом на дату смерті ОСОБА_2 , її заборгованість як позичальника перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором становила 8135,70 грн.
05.10.2021 року позивачем отримано відповідь від Київської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємицею після померлої ОСОБА_2 є ОСОБА_1 (т.1, а.с.51).
Позивач стверджував, що у разі смерті ОСОБА_2 за зобов'язанням у правовідносинах, що передбачають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємиці.
У зв'язку з цим, 25.10.2021 року на адресу спадкоємиці ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив до неї свої вимоги (т.1, а.с. 49).
Позивач обгрунтовував свої позовні вимоги тим, що у порушення кредитних зобов'язань відповідачка ухиляється від належного виконання кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено (т.2, а.с.23-25).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.12.2012 року в розмірі 8135,70 грн., але в межах вартості майна, одержаного у спадщину відповідачкою, а також судовий збір у сумі 2481,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дударенко С.В. ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с. 34-36).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засіання (т.2, а.с. 56-60).
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції майже рік (т.2, а.с. 44), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні, за участю з'явившихся учасників справи, у відсутність інших учасників справи, а також за наявними у справі доказами.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та стягуючи з відповідачки на користь позивача судовий збір, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог (т. 2, а.с. 23-25).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині необхідності задоволення позовних вимог, однак не може погодитися з висновками суду першої інстанції стосовно розподілення між сторонами судового збору, виходячи з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 12.12.2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (т.1, а.с. 64).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть (т.1, а.с. 13).
На день смерті у ОСОБА_2 , її заборгованість перед позивачем становила 8135,70 грн. (т.1, а.с. 4-зворот).
Спадкоємцем після смерті є відповідачка ОСОБА_1 (т.1, а.с. 159). Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 не видавалось.
Відповідно до ст.ст. 608, 1218-1219 ЦК України у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.
За змістом зазначених норм права у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи (осіб) - спадкоємців.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частина 1 ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
За правилами ч. 3 цієї статті ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
На виконання вимог вищезазначеної норми, позивачем 07.05.2021 року була направлена претензія кредитора до Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса, та 24.06.2021 року отримана відповідь про те, що претензія переправлена до Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса за місцем заведення спадкової справи. 05.10.2021 року позивачем отримано відповідь, що спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 (т.1, а.с.50-52).
У зв'язку з цим, 11.10.2021 року позивачем на адресу ОСОБА_1 було направлено лист - претензію про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором від 12.12.2012 року. Однак ніяких дій по погашенню заборгованості ОСОБА_1 зроблено не було (т.1, а.с. 49).
Частиною 1 статті 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Згідно ст.ст. 526-527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Слід зазначити, що у встановленому законом порядку відповідачка ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не спростувала.
Таким чином, враховуючи, що заборгованість є доведеною та у добровільному порядку не повернута кредитору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, до спадкоємці боржника.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що відповідачка ОСОБА_1 не отримувала свідоцтва про право на спадщину, а тому стягнення заборгованості за кредитним договором після смерті ОСОБА_2 є не обґрунтованим, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Як вже зазначалося вище, відповідач ОСОБА_1 в установленому законом порядку і строки звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , а тому за змістом ч.1 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину.
При цьому слід зазначити, що заяву про прийняття спадщини ОСОБА_1 подала протягом шестимісячного строку після смерті своєї матері ОСОБА_2 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.159) і доказів відмови від прийняття спадщини спадкоємцем в установлений законом шестимісячний строк, матеріали справи не містять.
З цих підстав, доводи заявника апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_2 не прийняла, є безпідставними, необгрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що станом на час розгляду справи у суді першої інстанції свідоцтво про право на спадщину відповідачкою не отримано, є слушними, однак в даному випадку не можуть слугувати підставою для відмови в позові, з огляду на наступні обставини.
Так, системний аналіз ст.ст. 1216, 1220, 1268, 1296, 1297 ЦК України свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття спадщини, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачка прийняла спадщину та є власником спадщини з часу її відкриття, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно стягнення судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк» за подачу позовної заяви сплатило 2481,00 грн. (т.1, а.с. 1, 97).
За правилами п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідачка ОСОБА_1 , і це підтверджується матеріалами справи, є інвалідом ІІ групи з дитинства довічно (т.2, а.с. 39).
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув та помилково стягнув з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, у відповідності до змісту ч. 6 ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення, в частині стягнення судового збору з відповідачки на користь позивача скасувати, та прийняти постанову, якою компенсувати АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2481,00 грн.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів своєї апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, однак, лише стосовно розподілення між сторонами судових витрат, оскільки рішення ухвалено в цій частині не у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду, в частині стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору, скасувати та прийняти постанову, якою компенсувати АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2481,00 грн.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенка Сергія Віталійовича задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судового збору у розмірі 2481,00 грн., скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою компенсувати Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, за рахунок держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) 00 коп.
В решті рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 09.06.2023 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк