Дата документу 09.06.2023 Справа № 334/5592/22
Справа № 22-ц/807/1147/23 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Н.В.
Є.У.№ 334/5592/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
09 червня2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Маловічко С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманої державної допомоги одиноким матерям,
за апеляційною скаргоюУправління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2023 року,
У листопаді 2022 року Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі - УСЗН) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманої державної допомоги одиноким матерям, в якому просить стягнути надміру отриманої державної допомоги одиноким матерям у розмірі 3974,22 грн. та судовий збір у розмірі 2481 грн.
Зазначало, що ОСОБА_1 з 2003 року перебуває на обліку УСЗН як одинока матір. За заявою від 15.10.2019 відповідачці призначалася і виплачувалася допомога на дітей, розмір якої неодноразово змінювався. Зокрема, розпорядженням від 19.06.2020 останній продовжено строк виплати до 31.07.2020 р. та призначено допомогу у розмірі 3 974,22 грн.
01.07.2020 відповідачка звернулась до управління з пакетом документів для призначення допомоги та зазначила в декларації, що її донька ОСОБА_2 отримує стипендію в розмірі 490 грн. за місяць, навчаючись в ДНЗ «Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей».
Рішенням управління від 13.08.2020 відповідачці припинено виплату допомоги на дітей з 01.07.2020, проте за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 останній була виплачена допомога у сумі 3 974,22 грн.
Посилаючись на те, що відповідачка в добровільному порядку відмовилася повернути безпідставно отримані кошти, УСЗН просило про їх стягнення у судовому порядку.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позову стосовно того, що відповідачка надала до УПСЗН недостовірні відомості, у зв'язку з чим їй помилково була призначена тимчасова державна соціальна допомога, про порядок перевірки була повідомлена, а також попереджена під час подачі документів, в тому числі декларації про майновий стан, про надання лише достовірної інформації.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 374, 375 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено умислу ОСОБА_1 у наданні недостовірної інформації або навмисного приховування даних.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг від 15.10.2019 їй як одинокій матері призначена і виплачувалася допомога. В заяві від 15.10.2019 про призначення допомоги відповідачка зазначала, що вона не працює, не є приватним підприємцем та ознайомлена із тим. що допомога призначається на шість місяців. Про всі зміни зобов'язується повідомити позивача в трьох денний строк.
В доданій до заяви Декларації про дохід та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів допомоги від 15.10.2019, відповідачка вказала членів її сім'ї: себе - ОСОБА_3 , та доньок: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . В розділі II декларації, а саме доходи членів сім'ї, що проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей) за період з 01.04.2019 по 30.09.2019 відповідачка вказала, що отримує допомогу від УСЗН по Дніпровському району, та що її дочка ОСОБА_2 отримує стипендію, інших доходів немає.
Зазначеною заявою відповідачка зобов'язалася повідомити про всі обставини, що впливають на призначення державної допомоги і усвідомлювала, що надання неточних чи неповних відомостей тягне за собою відповідальність за законодавством України та одночасно давала згоду на отримання інформації відносно себе, та членів своєї сім'ї, пов'язаною з наданням державної допомоги, уповноваженими особами управління.
Згідно з рішенням про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 06.11.2019 відповідачці була призначена та виплачувалася допомога в період з 01.10.2019 по 31.03.2020 в загальному розмірі 3 779.22 грн.
Розпорядженням від 01.12.2019 здійснений перерахунок допомоги одиноким матерям від 01.12.2019 по 31.03.2020 був встановлений розмір допомоги 3 974,22 грн.
Розпорядженням від 03.04.2020 було продовжено строк виплати допомоги одиноким матерям по карантину до 01.06.2020 відповідно до Постанови КМУ №264 від 08.04.2020 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги».
Розпорядженням від 19.06.2020 було продовжено строк виплати допомоги одиноким матерям по карантину до 30.06.2020 відповідно до Постанови КМУ №264 від 08.04.2020 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» та розраховано суму 3 974.22 грн.
Розпорядженням від 19.06.2020 було продовжено строк виплати допомоги одиноким матерям по карантину до 31.07.2020 відповідно до Постанови КМУ №264 від 08.04.2020 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» та розраховано суму 3 974,22 грн.
01.07.2020 відповідачка вкотре звернулась до управління з пакетом документів для призначення допомоги на дітей одиноким матерям.
В поданій декларації відповідач зазначила, що отримує соціальну допомогу одиноким матерям в Управлінні та ОСОБА_2 отримує стипендію в розмірі 490 грн. за місяць, навчаючись в ДНЗ «Запорізький професійний торгово-кулінарний ліцей».
Рішенням управління від 13.08.2020 відповідачці припинено призначення допомоги на дітей одиноким матерям у зв'язку із тим, що відповідач не має право на допомогу одиноким матерям (з управлінням доходів) з 01.07.2020 у зв'язку з тим, що у складі сім'ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював три місяці, в період за який перераховується.
Відповідно до довідки від 29.09.2020 у відповідача утворилась переплата по допомозі одиноким матерям за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 у сумі 3 974,22 грн.
На підставі виявленого порушення позивачем визначено обсяг надміру виплачених коштів та встановлено строк для їх добровільного повернення, про що повідомлено відповідачку довідкою від 29.09.2020 та повідомленням від 12.10.2020 №03-07/5629.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України).
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811 -XII (далі - Закон № 2811-ХІІ). в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - 06.07.2020, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
В статті 18-3 Закону № 2811-XII зазначено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Згідно з частинами першою та третьою статті 18-4 Закону №2811-ХІІ виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги. Припинення виплати у допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому ,було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Аналогічні приписи містять і пункти 33, 36 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 (далі - Порядок №1751).
Згідно з пунктом 34 Порядку №1751 середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нормами Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 № 486/202/524/455/3370, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики №404/246/397 від 16.07.2021, не були передбачені підстави для не призначення допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) та припинення її виплати.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2020 року №264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги» на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі -карантин): строк виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги на дітей одиноким матерям, допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, допомоги на дітей, хворих на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність, щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату (далі - державна соціальна допомога), яку було призначено раніше, продовжується на період карантину -та на один місяць після дати його відміни і державна соціальна допомога виплачується за повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - орган соціального захисту населення).
Орган соціального захисту населення проводить перерахунок розміру виплаченої державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю на підставі поданої особою або її законним представником заяви та необхідних документів.
Якщо за результатами проведеного перерахунку не підтверджується право на отримання допомоги або її розмір буде меншим від виплаченої під час карантину допомоги, органи соціального захисту населення визначають обсяг коштів, які підлягають поверненню, з місяця призначення державної соціальної допомоги, державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги» з 01 липня 2020 року призначення і виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та допомоги на дітей одиноким матерям особам, у яких закінчився строк таких виплат у березні - червні 2020, здійснюється лише після подання нової заяви з необхідними документами та декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям та допомога на дітей одиноким матерям особам, які звернулися за її призначенням у липні - серпні 2020, призначається і виплачується починаючи з липня 2020 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повідомленням про припинення та повернення державної від 12.10.2020 №03-07/5629 позивач повідомив відповідачку про розмір заборгованості та надав їй строк для її сплати до 20.11.2020. Доказів отримання відповідачкою вказаного листа суду не надано.
Обґрунтовуючи позов, представник позивача посилається на те, що відповідно до пункту 34 Порядку №1751 середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 632.
Відповідно до пункту 35-2 Порядку №1751, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 632 від 22.07.2020, який застосовується з 1 липня 2020 року, державна соціальна допомога не призначається, якщо у складі сім'ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах десятому - чотирнадцятому цього пункту).
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Проаналізувавши викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що пункти 35-2 Порядку №1751, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №632 від 22.07.2020, погіршує становище відповідачки, оскільки позбавляє її права на допомогу, а тому відповідно до статті 58 Конституції України не застосовує його до спірних правовідносин.
Стаття 1212 ЦК України зобов'язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). повернути потерпілому це майно.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї. пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
В статті 1215 ЦК України встановлено як загальне правило (поверненню не підлягає допомога, яка виплачена юридичною особою добровільно), так і виключення з нього - відсутність розрахункової помилки зі сторони платника та недобросовісність з боку набувача. Наявність хоча б однієї з таких підстав виключає можливість застосування загального правила.
На правильне застосування вказаних норм звертав увагу Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року за наслідками розгляду справи № 545/163/17 (касаційне провадження № 61-33727сво18).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Докази того, що відповідач при поданні заяви про призначення допомоги та інформації про майновий стан, діяла із умислом подання відомостей, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги відсутні, а також не встановлено доказів, що сім'я відповідача отримувала дохід від використання заявленої стипендії чи була розрахункова при цьому помилка.
Позивачем не надано ані до суду першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги доказів того, що ОСОБА_1 подаючи декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, вказала не всі види доходів, які були на той час у сімї, при цьому була відсутня розрахункова помилка зі сторони позивача та не недобросовісність з боку відповідача.
В декларації про доходи, поданій 01.07.2020 відповідачка зазначила про те, що член її сім'ї отримує стипендію, а тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка подала недостовірну інформацію є неспроможними.
а таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого за законного висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
У рішенні по справі «CAKAREVIC v. CROATIA» (заява №. 48921/13) від 26 квітня 2018 року Європейський суд з прав людини звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Із урахуванням зазначеного, враховуючи обставини цієї справи, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.268, 374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району залишити без задоволення.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді О.М. Кримська
С.В. Маловічко