Справа № 740/46/23
Провадження № 2/740/295/23
09 червня 2023 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Зінич А. С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені, штрафу за прострочення сплати аліментів,
установив:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до суду позов до ОСОБА_2 , вимоги якого під час розгляду справи уточнила та остаточно просила стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 100 580,51 грн та штраф у розмірі 48 790,25 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04.01.2018 задоволено її позов до ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Указане рішення набрало законної сили 06.02.2018 та 21.03.2018 видано виконавчий лист, який був направлений на виконання до Бердичівського МРВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області за місцем реєстрації боржника, у результаті чого 04.04.2018 відкрито виконавче провадження. Виконавче провадження перебувало на виконанні з 04.04.2018 до 28.08.2018. За вказаний період боржник аліменти не сплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму 14 129,07 грн, про що свідчить довідка розрахунок заборгованості від 27.08.2018.
У подальшому вказане виконавче провадження передано за місцем нової реєстрації проживання боржника - до Києво-Святошинського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київської області, який в подальшому перейменовано у Вишневий відділ ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
За період з дня призначення сплати аліментів - 19.10.2017 по 30.11.2022 у відповідача утворилась заборгованість за аліментами на суму 100 580,51 грн, з урахуванням фактично сплачених аліментів у сумі 18 408,05 грн. З метою спонукання відповідача до виконання батьківського обов'язку зі сплати аліментів позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, із заявами до суду не звертався, при цьому копію позовної заяви з додатками та копією ухвали про відкриття провадження у справі отримав 16 лютого 2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.
Суд установив, що з 24 березня 2006 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 березня 2021 року (а. с. 25, 26).
Сторони мають спільну неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (а. с. 31).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 січня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі розміром 1500 грн, починаючи з 19 жовтня 2017 року до досягнення дитиною повноліття (а. с. 11).
Постановою старшого державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 04 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56114028 на підставі виконавчого листа (а. с. 12 - 14).
Згідно з довідкою-розрахунком від 27.08.2018 № 7/56114028, наданою старшим державним виконавцем, заборгованість з 19.10.2017 по 01.08.2018 складає 14 129,07 грн.
Постановою головного державного виконавця від 10.09.2018 виконавче провадження № 56114028 прийняте до провадження Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (а. с 16).
Відповідно до розрахунку заборгованості з аліментів, наданого старшим державним виконавцем Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюк Л. С., станом на 01 грудня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів становить 100 580,51 грн (а. с. 17 - 19).
Згідно з наданим позивачкою розрахунком пені за період із квітня 2021 року по грудень 2022 року розмір пені становить 100 580,51 грн (а. с. 6 - 8).
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Власюк Л. С. від 30.09.2022, на ОСОБА_2 накладено штраф на користь держави у розмірі 48 790,25 грн, у зв'язку із заборгованістю зі сплати боржником аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за три роки (а. с. 24).
Положеннями ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», яку ратифіковано постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 р., визначено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 ст. 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у ч. 4 ст. 155 СК України.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді стягнення неустойки (пені).
Частиною 3 ст. 195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Згідно із ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16 та від 25 квітня 2018 року в справі 572/1762/15-ц.
При обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід враховувати викладену Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.
Так, Верховний Суд зазначив, що при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Згідно із ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.07.2020 у справі № 362/4462/16-ц (провадження № 61-10968св19).
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19, ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Отже, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У Сімейному кодексу України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Разом з цим за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для її повноцінного розвитку, вони належать дитині, а тому їх сплата повинна здійснюватися своєчасно та у встановленому розмірі.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За правилами ст. 89 ЦПК України с уд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Наданий позивачкою розрахунок пені відповідає вимогам закону та зроблений з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
При цьому суд ураховує, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а також жодних доказів на підтвердження того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини.
За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки пені за прострочення сплати аліментів.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 48 790,25 грн як штрафу, то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах закону, правові підстави для її задоволення - відсутні. Так, правова природа вказаних грошових коштів - це штраф, який накладений державним виконавцем на відповідача на користь держави у виконавчому провадженні за прострочення сплати аліментів. Отже, ці грошові кошти не є ні збитками, ні шкодою, ні іншою передбаченою законом грошовою сумою, на яку могла б претендувати позивачка, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені, штрафу за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 100 580 (сто тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень 51 коп.
У задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 40 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко