Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 676/7843/19
1-о/689/1/23
Іменем України
08 червня 2023 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в смт. Ярмолинці матеріали об'єднаного кримінального провадження № 676/7843/19 (1-о/689/1/23) за заявою засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року,
встановив:
До Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, згідно ухвали Хмельницького апеляційного суду від 05.10.2021 року, надійшли матеріали провадження за заявою ОСОБА_7 про перегляд вироку Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви ОСОБА_7 вказав, що він у процесі ознайомлення з матеріалами справи встановив обставини, які не були відомі суду при ухваленні вироку, а саме, судом не досліджено 15-й том, оскільки він з'явився після винесення вироку, а також порушено його право на захист, оскільки ні він, ні його захисник не брали участь в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження Верховним Судом України, у зв'язку з чим просив скасувати вирок Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року, постановити відносно нього виправдувальний вирок або повернути кримінальну справу на додаткове розслідування.
Крім того, 13 квітня 2022 року ОСОБА_7 звернувся до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області з клопотанням про зупинення виконання вироку та зміну запобіжного заходу.
У клопотанні ОСОБА_7 просить, з врахуванням введення в Україні воєнного стану та його двадцятип'ятирічного тюремного ув'язнення, а також бажання виконувати громадянський обов'язок із захисту держави, зупинити виконання зазначеного вироку, обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або особистої поруки, поклавши відповідні обов'язки, які не стануть перешкодою у виконанні ним громадянського обов'язку щодо захисту держави в якості військовослужбовця.
Як додаток до вказаного клопотання, 18.04.2022 до суду надійшло клопотання голови Хмельницького відділення ГО «Майдан-громадський контроль» про передачу засудженого ОСОБА_7 на поруки членам вказаної організації, мотивуючи тим, що матеріали справи місять низку суперечностей, які викликають сумнів у доведеності вини ОСОБА_7 , який є особою похилого віку, не представляє суспільної небезпеки і гідний перебувати на волі.
Ухвалою суду від 07.10.2022 матеріали кримінального провадження за заявою ОСОБА_7 про перегляд вироку за нововиявленимиобставинами об'єднано з матеріалами провадження за його клопотанням про зупинення виконання вироку та зміну запобіжного заходу.
В судовому засіданні засуджений та захисник заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами та клопотання про зупинення виконання вироку та зміну запобіжного заходу підтримали із зазначених у них мотивів.
Прокурор заперечив проти задоволення заяви про перегляд вироку за ново виявленими обставинами, посилався на відсутність нововиявлених обставин, клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та зупинення виконання вироку вважає незаконним та необґрунтованим.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені.
Від потерпілої ОСОБА_10 надійшло клопотання про неможливість прибуття в судове засідання в зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, при вирішенні справи покладається на думку суду.
Потерпіла ОСОБА_8 подала суду заяву про розгляд справи без її участі та подала цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на її користь моральної шкоди в розмірі 10 000 євро.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали заяви, суд встановив наступне.
Вироком Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року ОСОБА_7 засуджено за ч.ч.5,6 ст. 19, п.п. а,г ст.93, ст. 69, ч. 3 ст. 155-6 КК України, із застосуванням ч.42 КК України, до покарання у виді смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього належного йому майна.
Ухвалою Хмельницького обласного суду від 21.06.2000 у вирок судової колегії в кримінальних справах від 23 грудня 1998 року щодо ОСОБА_7 внесено зміни, призначене йому покарання за ч.6 ст.19, п. а,г ст.93 КК України у виді смертної кари - розстрілу замінено на довічне позбавлення волі. Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.6 ст.19, п. а,г ст.93, ст.69, ч.3 ст.155-6 КК України, із застосуванням ч.42 КК України, до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна.
Вирок набрав законної сили, засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання в Державній установі “Вінницька установа виконання покарань №1”.
У даній заяві засуджений посилається на наступні обставини, які не були враховані при ухваленні вироку: 1) відсутність тому №15 при дослідженні матеріалів кримінального провадження під час розгляду справи судом першої інстанції; 2) порушено його право на захист, оскільки ні він, ні його захисник не брали участь в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи Верховним Судом України.
Зокрема, засуджений вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції, ні йому, ні суду, не було відомо про наявність тому №15, суд не досліджував докази, що містяться в ньому, в тому числі, які вказують на його алібі, що саме по собі істотно впливає на правильність прийнятого рішення.
Судом встановлено, що під час розгляду справи відносно ОСОБА_7 Хмельницьким обласним судом як судом першої інстанції, зокрема, під час дослідження письмових доказів, не досліджувалися письмові докази тому №15 (т.13 а.с.95-126). Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_7 , вказаний том був відсутній в матеріалах кримінальної справи на час винесення вироку, його було виявлено в серпні 2017 року в Державному архіві Хмельницької області, з того часу ним було порушено питання про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.
За клопотанням засудженого ОСОБА_7 та його захисника, в судовому засіданні оголошені матеріали тому 15 кримінальної справи №2-39, а саме, матеріали виконаного клопотання, які надійшли з Латвії (а.с.1-201). Вказані документи носять фінансово-господарський характер. При цьому, засудженим ОСОБА_7 не зазначено про наявність жодних нововиявлених обставин у вказаних документах. Судом не встановлено, що вони спростовують факти та мотиви, викладені у вироку Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року.
Щодо нової оцінки наявних у матеріалах доказів, про що неодноразово клопотав заявник, то це не належить до повноважень суду тієї самої інстанції при здійсненні перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 р. у справі №203/1981/19, процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК України обставин та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Таким чином, в ході судового розгляду, судом не встановлено обставин, які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку.
Зокрема, ОСОБА_7 в заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами вказував, що мають місце докази, які підтверджують його алібі на момент вчинення злочину, а тому він незаконно засуджений, однак, під час усього розгляду справи, доказів алібі засудженого не встановлено.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Згідно з ч.4 ст.459 КПК України обставини, що стосуються зловживання слідчого, прокурора чи суду під час кримінального провадження, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили. У разі неможливості ухвалення вироку можуть бути підтверджені постановою або ухвалою про закриття кримінального провадження, ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру.
Заявник в судовому зсіданні вказував на те, що під досудового розслідування до нього застосовувалися недозволені методи розслідування, у зв'язку з було порушено кримінальне провадження.
Судом встановлено, що постановою слідчого ТУ ДБР розташованого у м. Хмельницькому від 28.03.2023 кримінальне провадження № 12018240010001243 від 20.02.2018 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст.365, ч.1 ст. 371, ч.1 ст.396, ч.1 ст.372, ч.1 ст.127, ч.1 ст.374, ч.1 ст.364 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діяннях працівників прокуратури Хмельницької області та Управління МВС в Хмельницькій області складу вказаних кримінальних правопорушень (т.18 а.к.п.169-172).
Таким чином, на час розгляду судом заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, стороною захисту не надано передбачених ч.4 ст.459 КПК України документів, що свідчать про зловживання слідчого, прокурора чи суду під час кримінального провадження.
При цьому, як вироком Хмельницького обласного суду, так і ухвалою Верховного Суду України було надано детальну оцінку правильності кваліфікації вчинених засудженим діянь за ст.19 ч.ч.5,6, ст.93 п.п. а,г ст.69, ст.155-6 ч.3 КК України (редакція 1960 року), а посилання на наявність доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, не спростовують винуватості ОСОБА_7 у вчиненому і не впливають на правильність кваліфікації вчиненого засудженим діяння.
Щодо обставини, на яку засуджений посилається як на нововиявлену, а саме те, що було порушено його право на захист, оскільки ні він, ні його захисник не брали участь в судовому засіданні при розгляді справи Верховним Судом України, суд виходить з наступного.
Вичерпний перелік обставин, які можуть бути визнані нововиявленими, зазначено у ч.2 ст.459 КПК України.
Однак, відсутність засудженого та його захисника під час розгляду справи Верховним судом України, відповідно до положень ст.459 КПК України, не належить до нововиявлених обставин, оскільки на час розгляду справи, вказані обставини були відомі суду, що узгоджується з позицією, висловленою в ухвалі Верховного Суду від 02 березня 2020 року у справі № 185/3319/19 (пров. № 51-194 зно 20).
Крім того, відповідно до положень ч.ч.2-3 ст.358 КПК України (в редакції 1960 року) неявка учасників судового процесу, яких повідомлено про день розгляду справи, не є перешкодою для її розгляду в касаційній інстанції, але суд на свій розсуд може викликати їх. Питання про участь засудженого в засіданні суду, що розглядає справу в касаційному порядку, вирішується цим судом.
Як вбачається з ухвали Верховного Суду України від 22.06.1999 року (т.14 а.с.58-59), судом касаційної інстанції відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про його участь в судовому засіданні при розгляді справи в касаційному порядку.
Таким чином, суд не вбачає порушення права ОСОБА_7 на захист під час розгляду справи в касаційному порядку.
Враховуючи наведене, суд вважає, що заява засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року, скасування даного вироку та винесення виправдувального вироку, задоволенню не підлягає.
Щодо посилання засудженого на необхідність направлення справи на додаткове розслідування, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Згідно з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі справа N 1-5/2005 ( пров. N 51-3км19), виходячи з системного аналізу статті 5 та розділу XI "Перехідні положення" КПК 2012 року, а також усталеної практики касаційної інстанції, суд дійшов такого висновку: якщо заява про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, постановленого до набрання чинності КПК 2012 року, подана після набрання ним чинності, то такий перегляд здійснюється за правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.467 КПК України (судове рішення за наслідками кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами) суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Оскільки засудженим ОСОБА_7 заяву про перегляд вироку Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року за нововиявленими обставинами подано 04.12.2019 року, тобто після набрання чинності КПК 2012 року, то такий перегляд здійснюється за правилами цього Кодексу, які не передбачають права суду за результатами перегляду вироку за нововиявленими обставинами направлення справи на додаткове розслідування.
Крім того, судом встановлено, що підстави для скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_7 відсутні.
Щодо клопотання засудженого про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання або особисту поруку з покладенням на нього відповідних обов'язків, оскільки він має бажання виконувати громадянський обов'язок із захисту держави, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
В силу ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Частиною першою статті 616 КПК України визначено, що у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, скасування обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, розглядається судом (слідчим суддею) виключно за клопотанням прокурора, а останній, в свою чергу, перед зверненням до суду з таким клопотанням має розглянути відповідне клопотання обвинуваченого з цього приводу.
Однак, заявник ОСОБА_7 є засудженим, а не обвинуваченим, на даний час відбуває покарання за вироком суду, і, відповідно, до нього не застосовуються положення КПК, які регламентують процедуру обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу.
За таких обставин клопотання ОСОБА_7 в цій частині слід залишити без розгляду.
Щодо клопотання засудженого в частині зупинення виконання вироку, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
В ч.4 ст.532 КПК зазначається, що судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанції набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Положенням ч.2 ст.21 КПК передбачено, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
Згідно з положенням ч.1 ст.535 КПК, судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш, як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної інстанції.
Зазначені вище строки є гарантією правової визначеності, яка є невід'ємною складовою принципу верховенства права (ухвала Верховного Суду від 1 лютого 2022 року у справі № 523/13164/20, пр. № 51-29ск22).
Відповідно до ч.3 ст.466 КПК України суд своєю ухвалою має право зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими або виключними обставинами, до закінчення перегляду.
Однак, засудженим ОСОБА_7 не наведено достатнього обґрунтування необхідності зупинення виконання вироку Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року.
Крім того, судом встановлено відсутність підстав для скасування вказаного вироку.
02.09.2022 на адресу суду від потерпілої ОСОБА_12 надійшов цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на її користь моральної шкоди в розмірі 10 000 євро у зв'язку з втратою чоловіка ОСОБА_13 , батька двох неповнолітніх дітей.
Вирішуючи питання цивільного позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками.
Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.
Враховуючи наведені норми Закону, а також те, що потерпіла ОСОБА_8 подала цивільний позов під час провадження за нововиявленими обставинами, а не під час кримінального провадження до початку судового розгляду, суд вважає, що вказаний позов не підлягає розгляду в даному провадженні, а тому його слід залишити без розгляду.
Одночасно потерпілій ОСОБА_8 роз'яснюються положення ч.7 ст.128 КПК України, відповідно до якого особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що заява ОСОБА_7 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами та клопотання про направлення справи на додаткове розслідування і зупинення виконання вироку задоволенню не підлягають, а клопотання засудженого про зміну запобіжного заходу та цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст.183,371,372,459, 467, 616 КПК України, суд
постановив:
Заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Хмельницького обласного суду від 23 грудня 1998 року залишити без задоволення.
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про направлення справи на додаткове розслідування та зупинення виконання вироку відмовити.
Клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання або особисту поруку залишити без розгляду.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дати оголошення до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області.
Головуючий-суддя ОСОБА_1
судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3