Справа № 682/638/23
Провадження № 2/682/272/2023
09 червня 2023 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Зеленської В.І,
з участю секретарки судових засідань Козир О.П.,
представника позивача - адвоката Возного М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
09.03.2023 адвокат Возний М.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 7210,00 доларів США за договором позики від 10.03.2021 р та відшкодування судового збору, а також витрат на правову допомогу.
У вступному слові представник позивача - адвокат Возний М.В. пояснив, що 10.03.2021 року відповідач позичив у ОСОБА_1 7000 доларів США і зобов"язався повернути позику до 10.09.2021 року, про що склав власноручно розписку. Проте, у визначений строк відповідач свого зобов'язання за договором позики не виконав, борг позивачу не повернув і не повертає його до цього часу. На телефонні дзвінки відповідач не відповідає, уникає розмов та зустрічей з позивачем. Тому просить задовольнити його вимоги повністю і стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики в сумі 7000 доларів США, 3% річних від простроченої суми за період з 10.09.2021 р по 09.03.2023 р в розмірі 210 доларів США на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а всього - 7210,00 доларів США, сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду судовий збір в розмірі 2611,10 грн та 20000,00 грн винагороди за надану правову допомогу, передбаченої додатковою угодою між позивачем та його представником адвокатом Возним М.В..
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом; відзив на позов не подав; у заяві до суду просить розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача - адвоката Возного М.В., дослідивши позовну заяву та письмові докази, судом встановлено, що між сторонами виникли відносини позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підтвердження укладення договору позики між сторонами, 10 березня 2021 року відповідач ОСОБА_2 власноручно склав розписку про позику у ОСОБА_1 7000 доларів США та зобов"язався повернути суму боргу до 10.09.2021 р (а.с.30).
Отже, сторонами дотримано вимог закону щодо форми та умов договору позики, визначених у ст. 1047 ЦК України.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики виконав та передав ОСОБА_2 7000 доларів, на що вказує відповідач у своїй розписці (а.с.30).
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
ОСОБА_2 зобов"язався повернути позивачу ОСОБА_1 позику в сумі 7000 доларів в повному обсязі своєчасно до 10.09.2021 року, про що зазначив в розписці (а.с.30).
Однак, ОСОБА_2 взяте на себе зобов'язання не виконав, позичені кошти в сумі 7000 доларів США не повернув.
А тому відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позовні вимоги в частині стягнення з відповідач ав користь позивача суми позики - 7000 доларів США підлягають задоволенню.
Договором позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розмір процентів, передбачений ст. 1048 ЦК України, не встановлений.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З позовних вимог вбачається, що позивач та його представник не визначали розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, а просять стягнути 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочений період з 10.09.2021 р по 09.03.2023 р (18 місяців) у розмірі 210 доларів США.
Хоча здійснений представником позивача розрахунок є математично помилковим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог.
Крім цього, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного суд знаходить, що 3% річних, нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача в користь позивача лише за період з 10.09.2021 р по 24.02.2022 року.
Провівши обрахунок, судом встановлено, що 3 % річних від простроченої суми за період з 10.09.2021 р по 24.02.2022 року становитиме 87,50 доларів США (7000 доларів США : 100% : 12 місяців х 5 місяців = 87,50 доларів США).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (14-465цс18), 3 % річних, передбачені ст. 625 ЦК України, можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи із простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
На підставі викладеного суд знаходить, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню частково за період з 10.09.2021 по 24.02.2022 року в сумі 87,50 доларів США.
Встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено 2611 грн 10 коп судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому у цій справі підлягає стягненню з відповідача в користь позивача в розмірі 2566,74 грн.
Згідно з пп. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Відповідно до пп. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу та вільно обирає захисника своїх прав. Для забезпечення такого права в судах та інших державних органах діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).
На підтвердження своїх повноважень та у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представник позивача адвокат Возний М.В. надав суду Договір про надання правової допомоги від 03.03.2023 р, укладений між ним та ОСОБА_1 (а.с.8), Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 03.03.2023 р (а.с.9), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю видане ОСОБА_3 (а.с.11), Ордер на надання правничої допомоги, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 03.03.2023 р (а.с.12), копію посвідчення адвоката (а.с.13).
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п'ята статті 626 ЦК України).
Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.
Згідно з статтею 30 Закону, статтею 28 Правил адвокатської етики ( у редакції 2012 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/17845/15-ц виходить з того, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.
З Договору про надання правової допомоги від 03.03.2023 р, укладеного між адвокатом Возним М.В. та Мосієнком Костянтином Вікторовичем (а.с.8), та з Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 03.03.2023 р (а.с.9) вбачається, що сторони цієї угоди визначили фіксований розмір гонорару адвоката за надані послуги в сумі 20000 грн.
Як вбачається з квитанції від 03.03.2023 р, ОСОБА_1 сплатив адвокату Возному М.В. гонорар за Договором про надання правової допомоги від 03.03.2023 р в сумі 20000 грн (а.с.10).
На підставі викладеного суд знаходить вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача винагороди за надання правової допомоги в розмірі 20000 грн законними, підставними, обгрунтованими, пропорційними розміру позовних вимог, співмірними зі складністю справи та значенням справи для позивача, а тому їх слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 4-13, 81, 133, 137, 141, 264-265, 273, 274 ЦПК України, ст.ст. 524, 625, 1047- 1049 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 10.03.2021 р в розмірі 7000 (сім тисяч ) доларів США 00 центів та 87,50 доларів США - 3% річних, а всього 7087,50 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2566 грн 74 коп судового збору та 20000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Головуючий суддя Зеленська В. І.